24 листопада 2025 року м. Київ справа №320/20310/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2004 по 28.12.2006 та з 03.01.2007 по 01.06.2015;
- визнати протиправним врахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області при розрахунку пенсії заробітки ОСОБА_1 за період з 01.07.2000 по 30.04.2001 та з 01.12.2003 по 31.12.2003;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 28.12.2006 та з 03.01.2007 по 01.06.2015 згідно записів трудової книжки з дня звернення з претензією до пенсійних органів, а саме: з 01.05.2023;
- зобов'язати Головне управління ПФУ у Київській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , виключивши заробітки за період з 01.07.2000 по 30.04.2001 та з 01.12.2003 по 31.12.2003 з дати призначення пенсії, а саме: з 20.01.2001.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за віком з 20.01.2001. Вказує, що відповідно до трудової книжки її страховий стаж складає 42 роки 9 місяців, однак відповідачем не зараховано до стажу роботи періоди з 01.01.2004 по 28.12.2006 та з 03.01.2007 по 01.06.2015, що становить 11 років 1 місяць 27 днів. При цьому позивач вважає, що відповідачем при розрахунку розміру пенсії помилково враховано до її страхового стажу періоди з 01.07.2000 по 30.04.2001 і з 01.12.2003 по 31.12.2003. У зв'язку з цим, позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду з відповідною претензією, проте листом від 02.06.2023 № 1000-0202-8/84025 відповідач відмовив у зарахуванні до стажу роботи позивача вказаних періодів, посилаючись на відсутність інформації про сплату страхових платежів за періоди з 01.01.2004 по 28.12.2006 та з 03.01.2007 по 01.06.2015.
Позивач стверджує, що вказана відмова є протиправною, оскільки покладає на неї відповідальність у вигляді позбавлення права на включення до періоду роботи у зв'язку з несплатою страхувальником страхових внесків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та витребувано від відповідача докази по справі.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
На підставі наведеного справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Київській області та з 20.01.2001 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з необхідністю врахування додаткових періодів страхового стажу, за результатом розгляду якої ГУ ПФУ у Київській області було направлено лист від 02.06.2023 № 1000-0202-8/84025, в якому вказано, що до заяви від 19.04.2001 про призначення пенсії ОСОБА_1 долучила довідку про заробітну плату від 25.04.2001 №1 за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1993, видану малим підприємством «Купава». Пенсію було обчислено із заробітної плати за період з 01.01.1992 по 31.12.1992 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». 14.05.2009 ОСОБА_1 звернулась із заявою про перерахунок пенсії та долучила довідку про заробітну плагу від 25.09.2009 №7 за період роботи з 01.01.1993 по 31.12.1997, видану приватним виробничим торгівельно - закупівельним товариством «Купава». Розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 31 рік 03 місяці 29 днів. Коефіцієнт стажу становить 0,31250. Стаж враховано по 31.12.2003.
Відповідач повідомив, що оскільки за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, інформація про сплату страхових внесків за періоди з 01.01.2004 по 28.12.2006 та з 03.01.2007 по 01.06.2015 відсутня, підстави для зарахування цих періодів до страхового стажу відсутні.
ГУ ПФУ у Київській області зазначило, що з урахуванням вимог ст. 40 Закону №1058-IV заробітна плата визначена за періоди з 01.01.1993 по 31.12.1997, з 01.07.2000 по 30.04.2001 та з 01.12.2003 по 31.12.2003. Осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески, застосована в розмірі - 7405,03 гривень. Індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить 3,45090. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав - 25554,02 грн. (7405,03 х 3,45090).
Розмір пенсії за віком з надбавками з 01.03.2023 становить 8572,80 грн, де:
- 7985,63 грн розмір пенсії (25554,02 х 0,3 1250),
- 230,23 грн доплата за понаднормовий стаж (за 11 років),
- 56,94 грн додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров?ю, особам віднесених до 4 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС,
- 300,00 грн компенсаційна виплата 70-річним.
Відповідач стверджує, що пенсію розраховано згідно чинного законодавства та на підставі документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи.
Не погоджуючись з правомірністю такої позиції відповідач, позивач звернулася з даним позовом до суду, щодо чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Згідно зі статтею 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Підставою для відмови у зарахуванні позивачу спірних періодів роботи відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 до стажу роботи, що враховується для призначення пенсії за віком, стало твердження відповідача про те, що в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Згідно із абзацом 1 частини першої статті 24 Закону 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.
До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж автоматично зараховується як страховий стаж у разі його підтвердження.
За приписами частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини дванадцята статті 20 Закону № 1058-IV).
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
З огляду на те, що відомості щодо роботи позивача на посаді директора ПП «Купава» з 01.12.2003 по 28.12.2006 та на посаді директора ПП «Альфа і Санія» з 03.01.2007 по 01.06.2015 підтверджуються трудовою книжкою від 25.07.1970, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем вказаних періодів роботи ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України.
З урахуванням вказаних обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправної відмови ГУ ПФУ у Київській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2004 по 28.12.2006 та з 03.01.2007 по 01.06.2015.
Разом з тим, в частині вимог позовної заяви щодо визнання протиправним врахування ГУ ПФУ у Київській області при розрахунку пенсії заробітків ОСОБА_1 за періоди з 01.07.2000 по 30.04.2001 та з 01.12.2003 по 31.12.2003, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року.
Вказане свідчить про те, що врахування відповідачем періодів роботи позивача з 01.07.2000 по 30.04.2001 та з 01.12.2003 по 31.12.2003 (що підтверджується відомостями з трудової книжки позивача) при перерахунку пенсії позивача відповідно до її заяви у 2009 році вчинено на підставі, в межах та у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, тому підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині відсутні.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд зазначає, що позовна вимога про зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , виключивши заробітки за період з 01.07.2000 по 30.04.2001 та з 01.12.2003 по 31.12.2003 з дати призначення пенсії, а саме з 20.01.2001 є похідною вимогою, а оскільки у задоволенні основної вимоги було відмовлено, похідна вимога також не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 28.12.2006 та з 03.01.2007 по 01.06.2015 згідно записів трудової книжки з дня звернення з претензією до пенсійних органів, а саме - з 01.05.2023, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки ГУ ПФУ у Київській області неправомірно відмовило позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, які вказані у трудовій книжці, у той час як вказаний страховий стаж підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача та зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 28.12.2006 та з 03.01.2007 по 01.06.2015 відповідно до записів трудової книжки з дня звернення з претензією до пенсійних органів, а саме - з 01.05.2023.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 148,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 32528798800007065785 від 09.06.2023.
Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 073,60 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2004 по 28.12.2006 та з 03.01.2007 по 01.06.2015.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 28.12.2006 та з 03.01.2007 по 01.06.2015 згідно записів трудової книжки з дня звернення з претензією до пенсійних органів, а саме - з 01.05.2023.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: вул. А.Саєнка, 10, м. Фастів, 08500).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.