18 листопада 2025 року справа № 320/4650/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної академії Служби безпеки України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Національної академії Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини;
- зобов'язати Національну академію Служби безпеки України нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що проходив військову службу в Національній академії Служби безпеки України. Наказом Голови Служби безпеки України від 16.02.2023 №215-ОС/дск (по особовому складу) вирішено звільнити його з військової служби з дня виключення зі списків особового складу, при цьому підстава звільнення визначена за підпунктом "а" пункту 61 та підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (як один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років), у запас Служби безпеки України. Наказом від 07.03.2023 №133-ОС/дск його виключено зі списків особового складу з 03.03.2023; вислуга років на день звільнення становить календарно 28 років 01 місяць 22 дні.
Позивач вказує, що 19.09.2023 представник позивача направив адвокатський запит до Центрального управління СБУ з вимогою надати завірені копії документів щодо нарахованих та фактично виплачених сум у зв'язку зі звільненням, із зазначенням найменувань виплат, їх розміру, фактично виплачених часток та дат виплат, а також надати документи щодо причин та підстав невиплати усіх сум, призначених наказом про звільнення. 11.10.2023 Національна академія СБУ надала відповідь від 29.09.2023 №29/17-6409/ві/М-41/30 з довідкою про нараховані та виплачені суми у зв'язку зі звільненням позивача, втім інформація про одноразову грошову допомогу при звільненні у ній була відсутня. У зв'язку з цим представник позивача звернувся повторно з адвокатським запитом про надання обґрунтованої відповіді щодо причин невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. 15.11.2023 відповідач повідомив листом від 17.10.2023 №29/17-6946/ві/12, що, на його думку, законодавством не передбачена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні за підставою, застосованою до ОСОБА_1 , посилаючись на абзац 2 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", лист Управління правового забезпечення СБУ від 28.07.2022 №16/1900-в та статтю 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги протиправною. На переконання позивача, абзац 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII прямо встановлює державну гарантію: військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, і які мають вислугу років 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Застосоване законодавче поняття "календарна вислуга" вживається для визначення розміру допомоги (кількість повних календарних років), а не для встановлення права на неї. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (пункт 10) кореспондує цьому положенню та підтверджує виплату зазначеної допомоги в разі звільнення за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини військовослужбовцям із вислугою 10 років і більше. Наявність у позивача 28 років календарної вислуги беззаперечно підтверджує дотримання цієї умови.
Позивач наголошує, що його звільнення здійснено саме через сімейну обставину, передбачену законом (як один із подружжя, де обоє проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років), що відповідає підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII. Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413, має значення для кваліфікації підстав звільнення, але не визначає і не обмежує право на одноразову грошову допомогу, яке безпосередньо врегульовано законом (стаття 15 Закону №2011-XII). При цьому закон має вищу юридичну силу, ніж постанова уряду. Отже, позивач стверджує, що виконані обидві умови для виплати допомоги: звільнення через сімейні обставини та вислуга не менше 10 років. Виплата має обчислюватися у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а здійснена вона повинна бути у день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
На підтвердження своєї позиції позивач посилається на усталену судову практику Верховного Суду щодо правової природи одноразової допомоги при звільненні військовослужбовців за сімейними обставинами та умов її виплати, зокрема в постановах від 21.04.2021 у справі №380/2427/20, від 24.11.2020 у справі №822/3008/17, від 11.04.2018 у справі №806/2104/17. Також позивач вказує, що вимога про виплату одноразової грошової допомоги є елементом грошового забезпечення та державної гарантії оплати праці/винагороди за службу, а отже не обмежена строками звернення до суду у розумінні частини другої статті 233 КЗпП України та її офіційного тлумачення Конституційним Судом України (рішення №8-рп/2013 і №9-рп/2013). На думку позивача, спір стосується перерахунку та виплати державної гарантії, що виникла з умов проходження військової служби, і тому не підлягає обмеженню будь-яким процесуальним строком звернення; така позиція підтримана постановою Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №300/6805/21.
Отже, позивач стверджує, що ненарахування та невиплата Національною академією Служби безпеки України одноразової грошової допомоги у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення його зі списків особового складу суперечить статті 15 Закону №2011-XII та порушує його гарантовані державою права. У зв'язку з цим позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати останнього нарахувати і виплатити зазначену одноразову грошову допомогу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
05.03.2024 через підсистему "Електронний Суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому Національна академія Служби безпеки України зазначає, що не погоджується з вимогами позивача, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Наказом Голови Служби безпеки України від 16.02.2023 №215-ОС/дск полковника ОСОБА_1 було звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом "а" пункту 61 та підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", тобто через сімейні обставини, коли один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу, має дитину віком до 18 років. Наказом Національної академії СБУ від 07.03.2023 №133-ОС/дск позивача виключено зі списків особового складу.
Відповідач посилається на положення статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", які діяли на момент звільнення позивача. Згідно з цією нормою, військовослужбовцям, крім строкової служби, які звільняються за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У випадку звільнення за віком, скороченням штатів, закінченням строку контракту, прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину до 18 років, виплачується така ж допомога за наявності вислуги 10 років і більше. Водночас військовослужбовцям, які звільняються за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, передбачена виплата одноразової допомоги у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
На думку відповідача, право на отримання одноразової грошової допомоги та її розмір прямо залежать від підстави звільнення з військової служби. Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413, не містить такої обставини, яка була застосована у наказі про звільнення позивача, а саме звільнення одного з подружжя, які обоє проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років. Відповідач наголошує, що підпункт "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, який передбачає таку підставу для звільнення, не містить посилання на перелік сімейних обставин, визначених Кабінетом Міністрів України, і застосовується лише у період воєнного стану. Таким чином, на момент звільнення позивача законодавство не передбачало виплати одноразової грошової допомоги у випадку звільнення за цією підставою.
Відповідач також зазначає, що зміни до законодавства, які розширили перелік підстав для виплати одноразової допомоги при звільненні за сімейними обставинами, набрали чинності лише з 05.10.2023 після прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб". Оскільки ОСОБА_1 був звільнений до набрання чинності цими змінами, правові підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги були відсутні. Відповідач підкреслює, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, а тому Національна академія СБУ не мала правових можливостей здійснити виплату, яку вимагає позивач.
З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, і просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Полковник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 (а.с. 6) проходив військову службу у Національній академії Служби безпеки України, перебуваючи у розпорядженні ректора Національної академії Служби безпеки України на посаді начальника відділу, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 (а.с. 32-34) та послужним списком (а.с. 49-58).
16.02.2023 наказом Голови Служби безпеки України №215-ОС/дск (а.с. 47) було прийнято рішення про звільнення полковника ОСОБА_1 (А-040156) з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом "а" пункту 61 та підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (як одного з подружжя, де обоє проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років).
03.03.2023 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу Національної академії Служби безпеки України відповідно до наказу ректора Національної академії Служби безпеки України від 07.03.2023 №133-ОС/дск (а.с. 46).
Станом на дату звільнення календарна вислуга років ОСОБА_1 становила 28 років 01 місяць 22 дні.
19.09.2023 представник позивача - адвокат Мандрик Владислав Володимирович надіслав адвокатський запит до Центрального управління СБУ (а.с. 8). У запиті вимагалось надати завірені копії документів, що підтверджують нараховані та фактично виплачені позивачу суми у зв'язку зі звільненням, із зазначенням найменування кожної виплати, її розміру, фактично виплаченої частки та дати проведення виплати. Також було поставлено вимогу надати документи щодо причин невиплати усіх сум, передбачених наказом про звільнення.
29.09.2023 Національна академія СБУ надала відповідь №29/17-6409/ві/М-41/30 (а.с. 13), яку представник позивача отримав 11.10.2023. У відповіді містилась довідка про нараховані та фактично виплачені суми у зв'язку зі звільненням з військової служби, однак інформація про одноразову грошову допомогу при звільненні була відсутня.
У зв'язку з цим представник позивача повторно звернувся до Академії з адвокатським запитом, вимагаючи надати обґрунтовану відповідь щодо причин невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
10.10.2023 представник позивача - адвокат Отрох Алла Володимирівна надіслала адвокатський запит до Національної академії Служби безпеки України (а.с. 9), в якому просила надати обґрунтовану відповідь про причини невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
17.10.2023 Національна академія Служби безпеки України направила лист №29/17-6946/ві (а.с. 10), який позивач отримав 15.11.2023. У цьому листі відповідач повідомив, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні за підставами, застосованими до ОСОБА_1 , законодавством не передбачена. Відповідач послався на абзац 2 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також на лист Управління правового забезпечення СБУ від 28.07.2022 №16/1900-в, в якому зазначалось, що право на виплату допомоги залежить від конкретної підстави звільнення.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби).
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону №2232-ХІІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами підпункту "а" пункту 61 та підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) на підставах, зокрема, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), коли один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
З наявних у матеріалах справи наказів слідує, що в лютому 2023 року позивач був звільнений з військової служби в період дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) на підставах, зокрема, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), коли один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Згідно з положеннями статті 40 Закону №2232-ХІІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Своєю чергою, права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби).
Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами 1 та 2 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або ж інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років та більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Тобто, суд виснуває, що обов'язковими умовами для набуття відповідного права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, яка передбачені в абзаці 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII, є наступні дві обставини:
- наявність вислуги 10 років і більше;
- наявність сімейних обставин чи інших поважних причин, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі - Постанова №393) (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби).
Згідно з пунктом 10 Постанови №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки:
які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З аналізу положень пункту 10 Постанови №393 убачається, що право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби залежить від підстав звільнення та наявності у військовослужбовця вислуги років не менше 10 календарних років.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач станом на дату звільнення з військової служби мав календарну вислугу років у розмірі 28 років 01 місяць 22 дні. Таким чином, умова щодо наявності вислуги понад 10 років, яка є необхідною для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII та пункту 10 Постанови №393, у даному випадку дотримана.
Отже, суд приходить до висновку, що стаж військової служби позивача є достатнім для набуття права на одноразову грошову допомогу при звільненні.
Водночас відповідно до статті 106 Кодексу цивільного захисту України, статті 22 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 №618, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 №470, пункту 41 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 05.05.2014 №452, пункту 124 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Державної прикордонної служби України, затвердженого Указом Президента України від 25.10.2019 №775, постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 (далі - Постанова №413) (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби) затверджено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу, що додається.
Так, згідно з Постановою №413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько- консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;
неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
Із матеріалів справи встановлено, що наказом Голови Служби безпеки України №215-ОС/дск було звільнено полковника ОСОБА_1 (А-040156) з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом "а" пункту 61 та підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (як одного з подружжя, де обоє проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років). 03.03.2023 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу Національної академії Служби безпеки України відповідно до наказу ректора Національної академії Служби безпеки України від 07.03.2023 №133-ОС/дск.
Спірним у цій справі є питання виплати позивачу одноразової грошової допомоги звільненому з військової служби за підпунктом "а" пункту 61 та підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІІ (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину до 18 років).
Вирішуючи питання про наявність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, суд звертає увагу, що абзацом 2 частини 2 статті 15 Закону №2011-XII, чітко визначена сукупність умов, за яких військовослужбовці, що звільняються з військової служби, мають підстави для отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення, а саме:
- наявність вислуги 10 років і більше;
- звільнення за власним бажанням та через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Друга умова, визначена законом, містить бланкетну норму, тому для застосування абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону №2011-XII, сімейні обставини або інші поважні причини, через які військовослужбовець звільняється з військової служби, мають бути передбачені Постановою №413.
Аналіз змісту Постанови №413 вказує на те, що серед визначених у ній сімейних обставин та інших поважних причин відсутня обставина, звільнення зі служби військовослужбовця як одного з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину до 18 років.
Отже, станом на дату звільнення позивача з військової служби у відповідача не існували підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на підставі абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону №2011-XII.
Відтак, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд, при вирішенні цього спору враховує, що його висновки щодо застосування статті 15 Закону №2011-XII відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.01.2024 у справі №140/1143/23, від 02.05.2024 у справі №280/7090/22.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.