24 листопада 2025 року м. Київ справа №320/38095/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з вимогами (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виключенні мене,
ОСОБА_1 з військового обліку на підставі ст. 37 Закону України №2232-ХII від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» у діючій станом на 01.04.2024 і 15.05.2024 редакції;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити мене, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку на підставі ст. 37 Закону України №2232-ХII від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» у діючій станом на 01.04.2024 і 15.05.2024 редакції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Позивачем усунуто недоліки даної позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про виключення з військового обліку, як особа, яка була засуджена за тяжкий злочин до позбавлення волі, на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вказує, що листом від 15.06.2024 №6772 відповідачем відмовлено у виключенні позивача з військового обліку у зв'язку з тим, що 18.05.2024 набули чинності зміни до ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», де відсутні підстави про виключення з військового обліку осіб, які раніше були засуджені за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Ухвала Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024, разом із позовною заявою та додатками до неї, отримані представником відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Однак, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з вироком Дніпровського районного суду міста Києві від 07.06.1996 у справі №1-128 позивача засуджено за ч. 2 ст. 142 КК України, в редакції 1960 року, за вчинення тяжкого злочину - розбою та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
01.04.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про виключення його з військового обліку на підставі ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою від 01.04.2024).
10.05.2024 позивач отримав від відповідача лист №4691 від 26.04.2024, в якому йому було запропоновано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення облікових даних і подання необхідних документів для вирішення питання щодо виключення з військового обліку.
15.05.2024 позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 , де, за його поясненнями, працівник ІНФОРМАЦІЯ_6 усно повідомив, що позивач має достатні правові підстави для виключення з військового обліку, однак необхідно подати нову заяву про виключення його з військового обліку. Того ж дня позивач повторно подав вказану заяву, аналогічну за змістом первісній заяві від 01.04.2024, без додання нових документів, зазначивши у її тексті, що додає копії паспорта, військового квитка, ідентифікаційного коду та вирок суду, хоча фактично ці документи вже перебували у відповідача разом із первинною заявою від 01.04.2024.
Крім того, в той же день 15.05.2024, у військовому квитку позивача співробітником ІНФОРМАЦІЯ_6 було зроблено записи, а саме: на сторінці 11 у графі 25 зазначено «рядовий», у графі 26 - « 790037 Н»; на сторінці 12 у графі 27 - «перевезення автомобільним транспортом». Позивач був переконаний, що його питання буде вирішене, тому залишив приміщення ТЦК.
Однак, 03.07.2024 позичач отримав лист від 15.06.2024 №6772, яким відповідачем відмовлено у виключенні з військового обліку, у зв'язку з тим, що 18.05.2024 набули чинності зміни до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», де відсутні підстави про виключення з військового обліку осіб, які раніше були засуджені за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Позивач, вважаючи, що відповідач своїми діями ввів його в оману, чим грубо порушив його права та законні інтереси, звернувся до суду з даним позовом про визнання дій відповідача протиправними.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Відповідно до Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-XII.
Згідно з п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, що була чинною до 17.05.2024 включно), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Дослідивши докази по справі, судом встановлено, що позивача засуджено на підставі вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 07.06.1996 у кримінальній справі №1-128 за ч. 2 ст. 142 Кримінального кодексу України, в редакції 1960 року, за вчинення тяжкого злочину - розбою, із призначенням покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Таким чином, злочин, за вчинення якого було засуджено позивача, станом на час його вчинення та винесення вироку, визнавався тяжким.
Крім того, суд звертає увагу на те, що редакція п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції станом на 01.04.2024 та 15.05.2024) передбачає, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З огляду на це, підстави відмови, вказані відповідачем у листі від 15.06.2024 за №6772, є необґрунтованими і протиправними.
Відповідач не довів, що діяв у спосіб, визначений законом.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо відмови у виключенні позивача з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції чинній станом на 01.04.2024 та 15.05.2024).
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача виключити позивача з військового обліку, як особу, яка була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", то суд зазначає таке.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд встановив, що відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення щодо перевірки відомостей та внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Тому вимога щодо зобов'язання відповідача виключити позивача з військового обліку не підлягає задоволенню, в силу того, що такі повноваження належать відповідачу за наслідком звернення позивача та перевірки обставин, викладених в заяві.
Водночас, оскільки відповідач, розглянувши заяву позивача про виключення його з військового обліку, прийняв рішення із порушенням вимог законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин,суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 01.04.2024 та 15.05.2024 щодо виключення його з військового обліку та прийняти рішення відповідно до вимог законодавства (в редакції чинній станом на 01.04.2024 та 15.05.2024).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 605,50 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у виключені ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній станом на 01.04.2024), як особу, яка була засуджена за тяжкий злочин до позбавлення волі.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2024 про виключення його з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" як особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
4. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у виключені ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній станом на 15.05.2024), як особу, яка була засуджена за тяжкий злочин до позбавлення волі.
5. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2024 про виключення його з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" як особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
6. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 .
7. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.