24 листопада 2025 року № 320/36270/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11А) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа на стороні відповідача: Управління державної казначейської служби України в м. Київ про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Київ та зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Київ підготувати та направити подання до Управління державної казначейської служби України в м. Київ для повернення збору на обов?язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло в розмірі: Тридцять тисяч дев?ятсот сімдесят шість гривень 00 копійок.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 березня 2024 року ОСОБА_1 вперше придбала нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , за договором купівлі-продажу. Під час нотаріального посвідчення договору ОСОБА_1 сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, що становило 30 976 грн 00 коп. ОСОБА_1 зазначає, що подала до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві заяву про підготовку та подання до Управління державної казначейської служби України в м. Київ для повернення сплаченого збору, оскільки придбала житло вперше. Як вказано у позові, відповідач листом за вих. №2600-0503-8/109623 від 16.06.2025 року відмовив у поверненні коштів, мотивуючи це тим, що надані Позивачкою документи не містять відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відсутності зареєстрованих за нею інших об'єктів житлової нерухомості, а також не підтверджують, що житло придбано вперше, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787. Позивачка не погоджується з позицією відповідача та вважає його дії неправомірними, оскільки вона вперше придбала житло і виконала всі необхідні умови для повернення сплаченого збору. Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві є неправомірною та порушує право позивача на повернення помилково сплачених бюджетних коштів, тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
02.09.2025 року від уповноваженого представника Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити. Так, сторона відповідача зазначила, що позивачем при реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна нотаріусу було надано квитанцію про сплату суми збору на обов?язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Представник відповідача вважає, що добровільна сплата ОСОБА_2 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна свідчить про те, що майно придбавалося не вперше, що встановив нотаріус. Таким чином, в Управління відсутній обов'язок сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов?язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
21.08.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 надіслала письмову відповідь на відзив, із змісту якої вбачається, що остання просить суд відмовити в задоволенні відзиву на позовну заяву у справі №320/36270/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та повернення неправомірно стягнутого збору при придбанні першого житла - у повному обсязі. В обґрунтування вказано, що посилання відповідача на ухвалу ВАСУ від 27.01.2015 року є некоректним та неактуальним, оскільки з 2015 року законодавство зазнало суттєвих змін. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №866 від 23.09.2020 чітко визначено нові підстави для звільнення громадян від сплати збору: до них належать особи, які не мали та не набували права на житло, включно з тими, хто купує житло вперше, і можуть підтвердити це заявою та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, навіть якщо нотаріус цього не перевірив. Позивач підкреслює, що вона не вимагає використання коштів Пенсійного фонду на інші цілі, як зазначено у постанові ВАСУ. Йдеться виключно про визнання протиправними дій відповідача, а саме відмову у поданні до Казначейства на повернення надмірно сплаченого збору, та про зобов'язання Пенсійного фонду ініціювати законну процедуру повернення коштів через Державну казначейську службу. Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, оскільки їх правова позиція ґрунтується на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства. ОСОБА_1 зазначає, що вона, як особа, що вперше набуває право власності на житло, повністю підпадає під встановлений законом виняток і не повинен був сплачувати збір. Сплата збору носила вимушений і примусовий характер, оскільки була необхідною умовою посвідчення договору.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
12.03.2024 року ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_2 , за договором купівлі-продажу.
Під час нотаріального посвідчення договору Позивачка сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири, що становило 30 976 грн 00 коп., що підтверджується копією квитанції № 9335-8592-5570-6529 від 12.03.2024, яка міститься у матеріалах справи.
14.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про підготовку та подання до Управління державної казначейської служби України для повернення сплаченого збору, до якої долучила копію квитанції № 9335-8592-5570-6529 від 12.03.2024.
Відповідач листом за вих. №2600-0503-8/109623 від 16.06.2025 року відмовив у поверненні коштів, мотивуючи це тим, що Позивачка не надала повних відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відсутності зареєстрованих за нею інших об'єктів житлової нерухомості, а також не підтвердила, що житло придбано вперше.
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 із 01.12.2016 є АДРЕСА_1 .
20.03.2024 ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .
Встановлено, що зазначений Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г.Ю. та зареєстровано у відповідному реєстрі за № 247. У матеріалах справи наявна копія зазначеного договору.
На підставі отриманої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (№ довідки 435343744 від 14.07.2025) суд встановив, що відомості про право власності та інші речові права відсутні, інформація про обтяження, іпотеки або заборони відчуження також відсутня. Таким чином, станом на дату формування довідки у суб'єкта нерухоме майно, іпотечні обтяження та заборони відчуження не зареєстровані.
До матеріалів адміністративної справ додана копія довідки від 13.11.2024 № 12.10/033-05 АТ Ощадбанку із якої вбачається, що ОСОБА_1 не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997№ 400/97- ВР (надалі по тексту - Закон № 400/97- ВР).
Відповідно до норм абзацу 1 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97- ВР, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Абзацом 5 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97- ВР, також передбачено, що нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі- продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Згідно змісту п. 8 ст. 2 Закону № 400/97- ВР, об'єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пункту 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі- продажу такого майна.
На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, -1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8статті 2 цього Закону(п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону № 400/97- ВР).
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані і у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (надалі по тексту - Порядок № 1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі- продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-3 Порядку № 1740, визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі- продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна.
Отже, з наведеного слідує, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі- продажу такого майна.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23.09.2020 № 866 внесено зміни до Порядку № 1740, а саме:
- Пункт 15- 2 доповнено підпунктами "в" і "г" такого змісту: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
Крім того, пункт 15- 3 доповнено абзацом такого змісту:
“Нотаріальне посвідчення договорів купівлі- продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в» і “г» пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 866 “Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» набрала чинності 26 вересня 2020 року.
Згідно офіційного веб порталу Центру надання адміністративних послуг м. Києва послуга щодо видачі довідки щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду надається структурними підрозділами з питань приватизації державного житлового фонду районних у м. Києві державних адміністрацій в кожному з районів міста Києва.
Крім того, положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.1993 р. № 305 «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків» та Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27.08.2000 р. № 179, з метою використання житлових чеків за їх призначенням в установах Ощадбанку України відкриваються приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян. Облік операцій за депозитними рахунками в установах банку здійснюється за позабалансовими рахунками відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89 (зі змінами).
Отже, розпорядником інформації про залишки житлового чеку на відповідному позабалансовому рахунку є також Ощадбанк, який надає інформацію про наявність/відсутність особи у списках на приватизацію.
З аналізу наведених вище правових норм слідує, що з 26 вересня 2020 року держава конкретизувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь- який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Суд зазначає, що, починаючи з 26 вересня 2020 року, в рамках чинного законодавства держава створила механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі- продажу.
Для цього фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15- 3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі- продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі- продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.
До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом “в» пункту 15- 2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.
Тобто, законодавець у випадку помилкової сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі- продажу нерухомого майна покладає на особу подання певного пакету документів, встановленого Порядком № 1740, для виникнення у пенсійного органу обов'язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивачем до заяви про повернення помилково сплаченого податку, надано квитанцію № 9335-8592-5570-6529 від 12.03.2024 про сплату збору на обов'язкове пенсійне страхування.
Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_1 не дотрималася вимог Порядку №1740 та не подала до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві повного пакету документів, що підтверджують факт придбання житла вперше у відповідності з приписами пункту 15-2 Порядку №1740, зокрема:
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
- повних даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, всупереч цьому позивач подала лише копію квитанції про сплату збору на обов'язкове пенсійне страхування.
При цьому, оскільки Порядком №1740 передбачено необхідність подання таких документів, а отже відсутні підстави вважати, що неподання таких документів є формальністю та не впливає на прийняття рішення органами пенсійного фонду.
Чинне законодавство встановлює чіткі та конкретні вимоги, а також перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Оскільки такі вимоги не дотримані позивачем та не подані до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві усі необхідні документи, визначені пунктом 15-2 Порядку №1740, то у відповідача були відсутні правові підстави для формування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за встановлених обставин.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі №280/9714/20, в якій вирішувалося питання: чи є позивач, який придбав квартиру, платником збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна. Верховний Суд у пункті 41 цієї постанови зазначив: "Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду".
З огляду на встановлені обставини суд вважає, що на день звернення до відповідача із заявою про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 не надала всіх документів передбачених, підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740.
При цьому, до суду не надано доказів подання до нотаріуса або до пенсійного органу необхідного пакету документів, зазначеного у підпункті «в» пункту 15-2 Порядку№1740, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Оскільки позивачем не доведено дотримання нею передбаченої Порядком №1740 процедури ані на стадії укладення договору купівлі-продажу квартири, ані на стадії звернення до пенсійного органу про повернення помилково сплаченого збору, у задоволенні позову доцільно відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 не вчинила необхідних активних дій для отримання всіх належних документів, таким чином пакет документів, поданий позивачем, є неповним та недостатнім для прийняття позитивного рішення. Відмова відповідача у формуванні подання про повернення коштів з бюджету є обґрунтованою.
З огляду на викладене, оцінивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності у сукупності, за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному й об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, про необґрунтованість позовних вимог.
Тому, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Водночас, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлена права повторно звернутися до пенсійного органу з відповідною заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з усім переліком документів, зазначених у пункті 15-2 Порядку №1740.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, не передбачено.
На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11А) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію рішення надіслати сторонам (їх представника) - для відома.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.