21 листопада 2025 року м. Київ справа №640/22720/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марич Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Дісулев» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ТОВ «Дісулев» до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25 серпня 2020 року №210400.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження.
Законом України від 13.12.2022р. №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна вказана справа, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 прийнято адміністративну справу №640/22720/20 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Марича Є.В.
Позивач наголошує, що штраф до ТОВ «Дісулев» застосовані за відсутності затвердженої методики зважування сипучих вантажів, із порушенням процедури габаритно-вагового контролю та без надання для ознайомлення документів щодо законності використання зважувального обладнання.
Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1 , встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на одиночну вісь.
У відзиві на позовну заяву зазначено, що ТО «Дісулев» викликано для розгляду справи про правопорушення шляхом надіслання повідомлення засобами поштового зв'язку, проте, позивач не скористався можливістю своєчасно отримати поштове відправлення, а, отже, був повідомлений належним чином та мав би можливість надати заперечення, пояснення та докази, якби з'явився на розгляд справи. За наслідками виявленого порушення винесено оскаржувану постанову.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною з огляду на те, що позивачем не перевищено дозволену масу для контейнеровоза - 44,000 тонн, оскільки фактична маса автомобіля з насінням ячменю з насипом становила 43,060 тонн.
Крім того, вказав, що відповідач не повідомив своєчасно позивача про слухання відносно нього справи про адміністративне правопорушення, фактично розглянув справу не у дату, зазначену у повідомленні, не надав жодних доказів наявності повідомлення та його направлення позивачу.
Розглянувши подані документи і матеріали оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Постановою Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25 серпня 2020 року №210400 за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «Дісулев», враховуючи те, що ТОВ «Дісулев» перевищено встановлені законодавством габаритно-вагові норми від 5% до 10%, відповідальність за що передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн.
Вказана постанова винесена на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.07.2020 року (далі по тексту - акт перевірки), складеного 02.07.2020 року о 23:25 год. на підставі направлення на перевірку від 30 червня 2020 року №008080 за результатами перевірки транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , документ, що посвідчує особу водія - посвідчення водія НОМЕР_3 ОСОБА_1 .
Під час перевірки встановлено такі порушення:
надання послуг з вантажних перевезень з перевищенням вагових норм, а саме - одиночна вісь - 11,5 т; строєна (контейнеовоз) - 25,16 т (при допустимому 24 т); перевищення встановлених законодавством вагових норм під час перевезення вантажу, відповідальність за що передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»;
Щодо накладення на позивача штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10%, суд звертає увагу на таке.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про автомобільний транспорт», зі змінами та доповненнями, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, здійснення габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Частина друга статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
За приписами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (далі по тексту - Єдині правила).
Відповідно до пункту 16 єдиних правил перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі по тексту - Правила проїзду).
Згідно з пунктом 3 Правил проїзду транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пункт 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачає, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок №879).
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пункт 3 Порядку №879 передбачає, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з пунктами 4, 6 Порядку №879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Пункти 12, 13 Порядку №879 визначають, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2019 року по справі №819/586/16.
Згідно з абзацом першим пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.
Згідно з пункту 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Таким чином, обов'язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника.
Разом із тим, Правила дорожнього руху та Порядку №879 не визначають поняття перевізника.
У той же час, таке визначення міститься у Законі України «Про автомобільний транспорт».
Так, стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Стаття 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
Як встановлено вище, в акті перевірки зафіксовано порушення щодо перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10%, відповідальність за що передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На підтвердження зазначеного відповідач надав суду копію талону зважування від 02.07.2020 року №01499 та зазначив, що зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки.
Проте, відповідач, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному процесі, не надав жодних доказів повірки засобу вимірювальної техніки, на якому здійснено зважування транспортного засобу позивача марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 .
Тому у суду відсутня можливість дослідити питання правомірності зважування в межах спірних відносин транспортного засобу позивача на засобі вимірювальної техніки та, як наслідок, встановити наявність чи відсутність правових підстав для використання даного засобу вимірювальної техніки.
З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем не доведено правомірність здійснення процедури зважування транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Дісулев» та відсутності доказів на підтвердження правомірності встановлення перевищення вагових норм від 5% до 10% під час перевезення вантажу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на позивача штрафних санкцій за даним епізодом.
Таким чином, накладення на позивача штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм є протиправним, а постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.08.2020 року №210400 підлягає скасуванню.
При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо того, що ним перевозився сипучий вантаж, який може переміщуватись по всіх осях транспортного засобу під час руху, тому зважування не може дати достовірних результатів з огляду на таке.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху передбачено, що рух транспортних засобів з перевищенням на осі або фактичну масу 40 т у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється, тому чинним законодавством взагалі забороняється оформлення дозволу, яким дозволено рух великовагових транспортних засобів із подільним вантажем.
Однак, стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться. Також санкція статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу без будь-яких застережень стосовно виду вантажу.
Оскільки Закон має вищу юридичну силу ніж Правила дорожнього руху, суд застосовує норму Закону України «Про автомобільний транспорт».
Крім того, автомобіль на ваги заїжджає повільно зі швидкістю 5-6 км на годину, тому така швидкість руху не може привести до зміщення вантажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року справі №803/1540/16.
Крім того, застосування до ТОВ «Дісулев» штрафу на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.08.2020 року №210400 можна було б вважати правомірним, однак, під час розгляду справи суд встановив порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.
Так, відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі по тексту - Порядок №1567), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. (пункт 26 Порядку №1567).
Отже, суб'єкт господарювання має бути завчасно повідомлений про розгляд справи про порушення шляхом розписки або надіслання рекомендованого листа із повідомленням та має право бути присутнім через відповідну уповноважену особу.
У відзиві зазначено, що позивач відповідно до повідомлення Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, повідомлено про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом 25 серпня 2020 року.
Разом із тим, суд звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б підтверджували, що уповноважена особа ТОВ «Дісулев» була завчасно повідомлена про час і місце розгляду справи про порушення.
Зокрема відповідач не надав суду доказів вручення відповідного повідомлення уповноваженій особі позивача під розписку або доказів направлення на адресу позивача рекомендованого листа із повідомленням.
Відповідач зазначає, що позивача належним чином повідомлено про розгляд справи про порушення, на підтвердження чого надав суду копії реєстру відправлень, фіскального чека поштового відділення та роздруківки під назвою «трекінг».
Однак, на думку суду, надані документи не підтверджують завчасне повідомлення позивача про розгляд справи, а лише свідчать про направлення рекомендованого листа. При цьому у справі відсутні належні докази вручення листа уповноваженому представнику позивача або докази того, що поштове відправлення повернулось відповідачу, наприклад за закінченням терміну зберігання.
Копія роздруківки з назвою «трекінг» не підтверджує обставин вручення або неможливості вручення поштового відправлення ТОВ «Дісулев», оскільки не містить відповідних ідентифікуючих ознак.
У свою чергу позивач зазначає, що отримав повідомлення про розгляд справи лише після проведення розгляду справи, яка призначена на 25.08.2020, а саме - 03.09.2020 року. Доказів на підтвердження зворотного відповідач до суду не надав.
Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, вона прийнята 25.08.2020 року, а значить справа про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом була розглянута цією датою.
Однак, у справі відсутні докази на підтвердження повідомлення ТОВ «Дісулев», що розгляд справи відбудеться 25.08.2020 року.
З огляду на зазначене підтверджуються доводи позивача про позбавлення його права брати участь у розгляді справи про правопорушення.
Таким чином, з урахуванням порушення процедури розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, суд вважає, що застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є протиправним, а постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.08.2020 року №210400 підлягає скасуванню.
Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних постанов з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Дісулев» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини третьої стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, на користь позивача належить присудити судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісулев» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25 серпня 2020 року №210400.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісулев» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 197,00 грн (дві тисячі сто дев'яносто сім гривень копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.