20 листопада 2025 року м. Київ 320/55850/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати Постанову №4А-1557 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 30.11.2024 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ухвалену Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 ;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Статтею 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 20 КАС України встановлені правила розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
Пунктом 1 ч.1 ст.20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Предметом спору у цій справі є, зокрема, дії Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 щодо ухвалення постанови про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210, КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн.
Статтею 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених ч.1,3 ст.22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки направляє до органів ДВС постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Пунктом 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 передбачено, що керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та ІНФОРМАЦІЯ_3 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних:
організовують проведення уповноваженими представниками районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі);
звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП.
Статтею 259 КУпАП визначено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.
В свою чергу, відповідно до ст.235 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
У справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222-244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів (ст. 255 КУпАП).
Таким чином, у разі виявлення факту вчинення призовником, військовозобов'язаним або резервістом порушення правил військового обліку, або порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (статті 210, 2101 КУпАП), уповноважена територіальним центром комплектування та соціальної підтримки особа складає протокол у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення, порушник може бути доставлений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ст.259 КУпАП).
Таким чином, дії Подільського районного у місті Києві територіальний центр щодо направлення звернення до органів Національної поліції України стосовно доставлення позивача як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за ст.210 КУпАП до РТЦКСП для складання протоколів про адміністративні правопорушення, пов'язані з безпосереднім виявленням відповідачем ознак порушення позивачем правил військового обліку (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), тобто ознак вчинення адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги і підстави свідчать про те, що предметом позову у цій справі є дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з виявленням ним обставин порушення позивачем правил військового обліку, що може свідчити про наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених статями, 210, 210-1 КУпАП, та направлені на забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи висновок суду про те, що предметом спору у цій справі є дії відповідача, пов'язані із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, розгляд цієї справи віднесений до компетенції саме місцевого загального суду як адміністративного суду, а не окружного адміністративного суду.
Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Відповідно до ст.318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу. Тобто порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішення суду як прийнятого не компетентним судом.
Статтею 29 КАС України врегульовано підстави передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого.
Згідно з п.3 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
КАС України не передбачає передачу справи після відкриття провадження за предметною підсудністю, а лише допускає таку передачу з огляду на територіальну підсудність. Вирішуючи питання подальшого розгляду цієї справи, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону та, керуючись ст. 29 КАС України, передати адміністративну справу за предметною підсудністю до місцевого загального суду як адміністративного суду.
Суд вважає, що справа за позовом ОСОБА_1 до Подільського районного у місті Києві територіальний центр про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає передачі на розгляд Подільському районному суду в м. Києві (04071, м. Київ, вул. Хорива, 21), що під час дії воєнного стану буде відповідати найкращим інтересам позивача.
Керуючись ст.ст. 19, 20, 29, 248 КАС України, суддя,-
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського районного у місті Києві територіальний центр про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - передати на розгляд до Подільського районного суду в м. Києві (04071, м. Київ, вул. Хорива, 21).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Щавінський В.Р.