24 листопада 2025 року № 320/18771/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Центрального межрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Шевченківського відділу Центрального межрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, в якому просить:
1. Визнати протиправною відмову Шевченківського відділу Центрального Міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у прийнятті заяви та документів на обмін паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв'язку з його пошкодженням.
2. Зобов'язати Шевченківський відділ Центрального Міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII в порядку обміну.
Позов обґрунтовує тим, що позивач у зв'язку із пошкодженням та непридатністю для подальшого використання паспорта громадянина України звернувся до відповідача із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки. Проте, відповідач відмовив у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з відсутністю правових підстав для його видачі.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що законодавством встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №302. Згідно з п. 3 цієї постанови прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією Постановою, з 01.11.2016 припиняється.
Відповідач зазначає, що в ході здійснення перевірки стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обліками Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України встановлено, що позивач звертався до територіального підрозділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. У відповідності до вимог Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого зверненням ОСОБА_1 здійснено розгляд заяви-анкети для внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) та доданих до них документів. Засобами Реєстру на ім'я ОСОБА_1 було оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 19.10.2017 органом 8079 (стан документу «діючий»). Ооформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 здійснено на підставі заяви-анкети для внесення інформації до Реєстру із присвоєнням заявнику Унікального номеру запису в реєстрі (далі - УНЗР) - 19750714-03416. Тобто, заявник, ОСОБА_1 , власним підписом у відповідній графі заяви-анкети надав згоду на обробку персональних даних із присвоєнням йому УНЗР, після чого працівником територіального відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області інформацію внесено до Реєстру. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 мав у користуванні паспорт громадянина України для виїзду за кордон із безконтактним електронним носієм, що оформлено із застосуванням засобів Реєстру.
Відповідач також зазначає, що не відповідає ознакам типової справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
У відповіді на відзив представник позивача вважає відзив таким, що не поданий, у зв'язку з пропуском строків його подання. Водночас, зазначає, що в своєму відзиві відповідач визнає, що відповідно до Постанови КМУ №302 у редакції №398 від 03.04.2019, оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки) можливе за наявності рішення суду, що набрало законної сили. Позивач звернувся до суду саме з метою отримання такого рішення - отже, існує чітка та законодавчо передбачена процедура, за якою ДМС повинна видати паспорт- книжечку у разі відповідного судового рішення.
Посилання відповідача на припинення оформлення паспорта у формі книжечки як загальне правило не скасовує цієї норми.
На думку представника позивача, факт звернення позивача у 2017 році для отримання паспорту для виїзду за кордон жодним чином не може свідчити про автоматичну згоду на отримання ID-картки у майбутньому замість внутрішнього паспорта-книжечки. У зразковій справі №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду чітко зазначила, що згода на обробку персональних даних для оформлення закордонного паспорта не є рівномірною згоді на включення в ЄДДР для оформлення ID-картки, а також не позбавляє особу права на вибір форми внутрішнього документа
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
20.08.2015 Голосіївським РВ ГУДМС України в м. Києві було видано позивачу паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .
На звернення позивача щодо здійснення заміни паспорта серії НОМЕР_2 , в зв'язку з його непридатністю відповідач листом від 26.02.2025 № 8036.2-488/8036.2-25 повідомив про те, що за відсутності рішення суду в Шевченківського відділу ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки на ім'я позивача.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з пунктом а частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України від 14.07.2016 №1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (Закон №1474-VIII) статтю 13 Закону №5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.
Законом №1474-VIII частину 2 статті 21 Закону №5492-VI викладено в такій редакції: Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою №302 (Порядок №302), паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 установлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Відтак, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року (справа №820/3327/16), від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернався до органу УДМС із заявою-анкетою встановленого зразка про внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації щодо ОСОБА_1 у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Така інформація щодо позивача була внесена із присвоєнням йому унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР) 19750714-03416.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що використання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних позивача та йому було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує основоположних прав позивача.
У зв'язку з чим, відповідачем було правомірно відмовлено в обміні паспорта-книжечки на паспорт-книжечку, а не ID-картку.
Також при вирішенні справи суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 08 червня 2023 року по справі №380/5977/21 дійшов аналогічного висновку про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Також є безпідставними є посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17.
Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Отже, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач - суб'єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
Водночас, ця справа, що розглядається, не може бути визначена як типова, оскільки позивачка у справі, що переглядається, звернулась до органу міграційної служби із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у зв'язку з непридатністю паспорта у вигляді пластикової картки для користування та у зв'язку з тим, що по своїм релігійним переконанням вона не може отримати ID-картку громадянина України.
Отже, фактично позивач звернувся із вимогою про обмін пошкодженого паспорта громадянина України на паспорт громадянина України у формі книжечки.
Також позивачу в 2017 році вже було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Таким чином, у Реєстрі вже містяться персональні дані позивача та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини першої статті 10 Закону №5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Натомість, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних через релігійні переконання.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідачем було доведено правомірність своєї відмови у обміні паспорта-книжечки на паспорт такого ж зразка. Натомість, суд вважає позовні вимоги не доведеними та необґрунтованими у зв'язку з чим вони не підлягають задоволенню.
Також суд зазначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, з метою забезпечення дотримання принципу змагальності сторін, суд не приймає доводи позивача щодо неприйняття відзиву з підстав пропуску строку для його подання з огляду на те, що відповідачем було пропущено не значний строк та вказане не спричинило порушення чи обмеження процесуальних прав позивача на подання відповіді на відзив, яким, в свою чергу, позивав виявив бажання скористатись.
У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Центрального межрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.