24 листопада 2025 року № 320/58524/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області , Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Святошинського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо не оформлення паспорту неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки зразка 1994 року замість пошкодженого та непридатного для використання паспорту у формі ID картки № НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_2 , що передбачено Положенням про паспорт громадянина України затвердженим постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ.
2. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Святошинського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року неповнолітній ОСОБА_2 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на звернення до відповідача з заявою щодо заміни пошкодженого та непридатного до використання паспорта у формі ID- картки ОСОБА_2 та видачі їй паспорта-книжечки, зразка 1994 року, відповідачем було відмовлено в оформленні та прийнятті документів, мотивуючи відмову можливістю отримати паспорт громадянина України лише у формі ID- картки.
Позивач зазначає, що на підставі повернення паспорту громадянина України, який непридатний для подальшого використання у зв'язку з пошкодженням, зверненням від 28.10.2024 було відкликано згоду на обробку персональних даних ОСОБА_2 , надану раніше при отриманні паспорта громадянина України у формі ID- картки. Будь-які цифрові ідентифікатори особистості ОСОБА_2 , що містяться у реєстрах, та/або автоматизованих інформаційних системах, розміщені там без згоди позивача та її законного представника, підлягають знищенню, як недостовірна інформація.
Ненадання згоди на обробку персональних даних вмотивоване відсутністю цифрового суверенітету держави, неможливістю належним чином захистити дані в електронному вигляді від хакерських атак, електронної зброї інших держав, можливого впливу електромагнітного випромінювання, зловмисного оперування особами, що мають відповідний доступ, елементарного відключення електроенергії, не відпрацьованістю системи, тощо. Невиконання цих законних вимог є порушенням Конституції України, міжнародного та національного законодавства.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що 10.01.2023 ОСОБА_2 було видано паспорт у формі ID картки та паспорт громадянина України для виїзду за кордон. На звернення позивачки щодо видачі паспорта громадянина України, зразка 1994 року, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, Святошинським відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було надано відповідь, якою роз'яснено законодавство України щодо отримання паспорту громадянина України, зразка 1994 року.
Крім того, відповідач зазначив, що позивачем було надано згоду на внесення стосовно неї інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ще задовго до звернення до суду, внаслідок чого її було документовано паспортом громадянина України у формі картки, що містять безконтактний електронний носій.
Вищевказані документи були видані позивачу на підставі особистого звернення, з наданням згоди на обробку персональних даних та конфіденційних даних. Наслідком звернення позивача про внесення інформації до Реєстру про неї є присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР) № 20071228-09847, який є незмінним.
Враховуючи викладене, відповідач вказує, що дана справа не відповідає ознакам типової справи, а тому відсутні підстави для застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.
Позивач у відповіді на відзив просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Позивач звернулась до відповідача зі зверненням щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у зв'язку з непридатністю паспорта у вигляді пластикової картки для користування та у зв'язку з тим, що не має бажання отримувати ID-картку громадянина України, оскільки Святошинським відділом міграційної служби було відмовлено в прийнятті документів щодо видачі паспорта у формі паспортної книжечки, мотивуючи відмову можливістю отримати паспорт лише у формі ID-картки.
Святошинським відділом Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області було відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ у зв'язку з відсутністю законних підстав.
Не погоджуючись із такою відмовою в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України», документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Згідно із пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі Положення 2503-XII), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним Положенням передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
За приписами частини першої статті 13 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) одним з документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення є паспорт громадянина України.
Частинами першою, другою, четвертою та п'ятою статті 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Отже, вказаним Законом передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки. Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
Частиною сьомою статті 16 Закону України № 5492-VI встановлено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Оформлення та видача паспорта регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Обмін паспорта здійснюється у разі закінчення строку дії паспорта (підпункт 4 пункт 6 Порядку № 302).
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 у справі №820/3327/16, від 29.11.2019 у справі №260/1414/18, від 10.12.2020 у справі №240/575/20, від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.
Суд зауважує, що передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є особисте звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою встановленого зразка, з долученням відповідного переліку документів.
Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом МВС України від 06.09.2019 №456, передбачає процедуру оформлення паспорта вперше, обмін паспорта, видачу паспортів замість утрачених або викрадених, вилучення, зберігання і знищення паспортів.
За пунктами 3, 5, 7, 8, 10 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України: особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за місцем звернення. Заяву заповнює особисто заявник від руки розбірливим почерком без скорочень та виправлень та власним підписом підтверджує правильність внесених до неї відомостей, а також надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних». Після заповнення заявником заяви працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє правильність заповнення заяви та її відповідність наданим документам, про що вчиняє відповідний запис у графі 9 заяви.
Оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України, паспорта, що підлягає обміну (у разі обміну паспорта), документів, що підтверджують сплату державного мита, рішення суду) повертаються заявнику після прийняття заяви, їх копії, завірені працівником територіального підрозділу ДМС, долучаються до заяви.
Пунктами 1, 2 розділу IV Тимчасового порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі:1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.
З матеріалів справи судом вбачається, що позивач звернулась до органу міграційної служби зі зверненнями довільної форми від 28.10.2024 та від 30.10.2024 стосовно вирішення питання про оформлення паспорта у формі книжечки, у зв'язку із непридатністю для користування паспорта громадянина України у формі ID картки.
Листом Святошинського відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 05.11.2024 за вих.№8032-1435/8032.1-24, зокрема, було повідомлено про відсутність законних підстав для оформлення паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Відповідачем у відзиві було зазначено щодо відсутності правових підстав для обміну паспорта позивача у вигляді ID-картки, у зв'язку з непридатністю для користування, на паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.
Щодо посилань позивача у позовній заяві на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду визначено наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503.
Згідно із частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт в альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Водночас, суд зазначає, що спірні правовідносини у цій адміністративній справі виникли не у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, оскільки судом під час судового розгляду справи встановлено, що за наявними даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 , який виданий 10.01.2023 органом 8032, термін дії до 10.01.2027. Під час оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки Колесніченко А. В. присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі №20071228-09847.
Тобто позивач, звертаючись у минулому із первинним оформленням паспорта громадянина України, вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформовано.
Ці обставини позивач не заперечила.
Таким чином, вказана адміністративна справа не має ознак зразкової справи №806/3265/17, а тому, у суду відсутні підстави для застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
У контексті встановлених обставин, суд також зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 5492-VI, особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI, відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України) здійснюються за згодою особи.
Доказів того, що позивач при первинному оформленні паспорта не мала наміру оформлювати паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки, матеріали справи не містять. Тобто, матеріалами справи не спростовано, що під час оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки позивач не надала згоду на обробку її персональних даних.
З огляду на наведене, суд вважає безпідставними посилання позивача на її небажання отримувати ID паспорт, знищення її персональних даних, біометричних даних та бажання отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, як на правомірну підставу її відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки при обміні вже виданого їй раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв'язку з його непридатністю для користування, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані позивача та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним - № 20071228-09847.
Крім того, надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. У той же час, статтею 214 Цивільного кодексу України встановлено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
Відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.
Також, слід відзначити, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 стосується питань захисту прав і свобод громадян, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки побоюються настання тяжких негативних наслідків з мотивів релігійних переконань.
У мотивувальній частині постанови Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 вказано на необхідність врахування державою "побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю".
Однак, у даному випадку, позивачем не обґрунтовано, яким чином оформлення паспорта у вигляді ID-картки впливатиме на її приватне життя, з огляду на те, що позивачем вже оформлено паспорт громадянина України у вигляді ID-картки.
При цьому, особа, яка самостійно звернулась із заявою щодо внесення її персональних даних до Реєстру та надала згоду на їх обробку з формуванням цифрового ідентифікатора, уже не може побоюватися настання негативних наслідків в майбутньому, оскільки відповідна подія уже відбулася у минулому за її згодою.
За таких підстав, враховуючи надання згоди на обробку персональних даних, внаслідок чого останній був присвоєний унікальний номер запису в Реєстрі, можна дійти висновку, що відмова в оформленні відповідачем та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне життя.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21, від 29.02.2024 у справі № 280/5678/22, від 22.03.2024 у справі №540/4500/21.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 160/1/21 у постанові від 21.12.2022 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Щодо вимоги про заборону (вчинити певні дії) відповідача оцифрування та біометризацію, та/або обробку, збирання, використання, копіювання, передачу особистих даних (третім особам), не вносити данні до ЄДДР та УНЗР, й будь-які інші електронно-цифрові реєстри, суд зауважує, що при первинному оформленні паспорта громадянина України у формі ID-картки позивач вже надала згоду на обробку її персональних даних та внесення інформації стосовно себе до Єдиного державного демографічного реєстру.
Решта доводів та аргументів позивача, не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.02.2025 по справі № 420/26651/23.
Також суд зазначає про необґрунтованість доводів позивача щодо пропуску відповідачем строку для подання відзиву на позовну заяву, оскільки як підтверджується матеріалами справи, представник Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області копію позовної заяви отримав лише 06.02.2025, а відзив було подано до суду 19.02.2025, тобто в межах 15-денного строку з моменту отримання копії позовної заяви.
У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.