про повернення позовної заяви
24 листопада 2025 року № 320/54993/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Представник позивача Каплуна Олега Вікторовича звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
-Зобов'язати Головне управління Національної гвардії здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
-Визнати протиправною бездіяльність Головне управління Національної гвардії України, щодо відмови у видачі оновленої довідки щодо ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання, викладені у статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що поданий позов підлягає поверненню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 5 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Частиною першою ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов'язаність між собою.
Позовні вимоги зводяться до вимоги визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та пов'язаних виплат за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, здійснити їх перерахунок та виплату з урахуванням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму на відповідні тарифні коефіцієнти, а також компенсувати утриманий податок з доходів фізичних осіб.
Крім того, позивач просить визнати протиправною відмову у видачі оновленої довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, необхідної для призначення пенсії, та зобов'язати відповідача підготувати таку довідку із застосуванням окладів, розрахованих відповідно до прожиткового мінімуму та тарифних коефіцієнтів постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві можуть бути об'єднані основна вимога та похідні від неї, якщо вони випливають із одного правовідношення, ґрунтуються на спільній фактичній та/або правовій підставі.
Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов'язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов'язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє уніфікованості національної судової практики.
Однак, проаналізувавши зміст заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що вони не пов'язані між собою єдиною підставою виникнення, не є взаємно залежними чи похідними одна від одної та стосуються різних за своєю правовою природою дій і бездіяльності відповідача.
Зокрема, одна група вимог спрямована на визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення і пов'язаних з ним виплат за визначений період та на зобов'язання здійснити їх перерахунок.
Інша ж група вимог стосується визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у видачі оновленої довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії для цілей призначення пенсії.
Таким чином, зазначені вимоги виникли у різних юридичних контекстах, ґрунтуються на різних фактичних обставинах та регулюються різними нормами матеріального права, що свідчить про їх непоєднуваність у межах одного предмета позову.
Отож, суд вважає, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, встановлені статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі вимоги не можуть бути розглянуті в одному адміністративному провадженні.
Згідно із приписами ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. При цьому підставою позову є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з відповідними позовними вимогами до відповідача.
Суд звертає увагу, що правовідносини між позивачем та відповідачами не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкта владних повноважень.
Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачами, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов'язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу).
Окрім цього, суд вважає за доцільне звернути увагу, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
У справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Отже, передбачене ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.
Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі № 917/1377/18, від 27.02.2019 у справі № 922/2225/18, від 14.08.2018 у справі № 910/3569/188.
Враховуючи вищевказане, на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підлягає поверненню позивачу без розгляду по суті.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі наведеного та керуючись 2, 21, 44-45, 160, 169, 171-172, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати (видати) позивачу невідкладно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Вісьтак М.Я.