24 листопада 2025 року м. Київ справа №320/35131/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування та невиплати йому додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;
- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на його користь додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 в розмірі 30 тисяч гривень щомісячно починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач оскаржує протиправну невиплату йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (Постанова №168), починаючи з 24.02.2022.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб Службу судової охорони, Міністерство фінансів України та Кабінет Міністрів України.
Щодо поданого клопотання про залучення третіх осіб суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Із аналізу вказаних норм слідує, що необхідною умовою залучення третіх осіб є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки осіб, які не є стороною у справі.
Дослідивши наведені відповідачем твердження, що викладені у клопотанні про залучення третіх осіб, суд констатує відсутність належних обґрунтувань необхідності залучення Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а також необґрунтованість доводів яким саме чином рішення суду може вплинути на права або обов'язки заявленої у клопотанні третьої особи.
За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 20.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що згідно з довідкою ТУ ССО у м. Києві та Київській області № 453 від 29.09.2023 гр. ОСОБА_1 проходить службу у Службі судової охорони з 08.11.2022 року та йому присвоєно звання сержанта Служби судової охорони та перебуває на посаді контролера 2 категорії 1 відділення особистої безпеки суддів ВАКС підрозділу особистої безпеки суддів в ТУ ССО у м. Києві та Київській області.
Відповідно до п. 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022 та №341/2022 від 17.05.2022 строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Станом на дату подання даної позовної заяви в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Листом від 18.04.2022 № 41.06-316 Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області у відповіді на адвокатський запит представника позивача, адвоката Онищука В.В., від 15.04.2022 повідомило, що будь-яких наказів командирів (начальників) ТУ ССО не видавалися і відповідно додаткова винагорода за березень 2022 року не виплачувалась жодному співробітнику Управління.
Листом від 09.05.2022 № 30/30.06.3-400 Центральне управління Служби судової охорони у відповідь на адвокатський запит представника позивача, адвоката Онищука В.В., від 03.05.2022 повідомило, серед іншого, про відсутність фінансового ресурсу для виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, а також вказало, що жодному співробітнику Служби судової охорони за період з 24.02.2022 по 03.05.2022 додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168 не нараховувалась та не виплачувалась.
Листом від 06.05.2022 № 11-3210/22 Державна судова адміністрація України у відповідь на адвокатський запит представника позивача, адвоката Онищука В.В., від 03.05.2022 повідомила про відсутність будь-яких внутрішніх резервів для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам цієї служби відповідно до Постанови № 168, у зв'язку зі скорочення видатків (зменшенням бюджетних призначень).
У той же час, листом від 20.05.2022 № 08020-02-7/10304 Міністерство фінансів України у відповідь на адвокатський запит представника позивача, адвоката Онищука В.В., від 19.05.2022 повідомило, що дійсно Постановами Кабінету Міністрів України від 10.03.2022 № 245 та від 01.04.2022 № 401 за бюджетною програмою 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів та установ системи правосуддя» ДСА було скорочено видатки на 541,6 млн грн та 1 574,1 млн грн відповідно.
На думку позивача, передбачене Постановою № 168 право останнього на отримання щомісячної додаткової винагороди було порушено внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлено: зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановляння зразкового рішення (пункт 22 частини першої статті 4); при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина третя статті 291).
Верховним Судом ухвалено рішення від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 (набрало законної сили 21.09.2023) за позовом особи до Закарпатського окружного адміністративного суду до ТУ ССО у Закарпатській області про визнати протиправними дій ТУ ССО у Закарпатській області щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та зобов'язання ТУ ССО у Закарпатській області здійснити нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, починаючи з 24.02.2022.
У справі № 260/3564/22 Верховний Суд визначив ознаки типової справи: позивачем є співробітник Служби судової охорони; відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони; предметом спору є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168; спір виник унаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168; предметом спору є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022 (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).
Крім того, Верховним Судом виокремлено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права і порядок застосування таких норм у зразковій справі №260/3564/22, зокрема, застосування Постанови №168 у посутньому зв'язку з положеннями статей 43 і 58 Конституції України, статей 161, 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (Закон №1402-VIII), нормами Порядку №384 та "Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану", затвердженого наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 (Порядок №396) належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24.02.2022. При цьому на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини, та інший предмет спору у подібних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у зразковій справі №260/3564/22 вказано на ознаки цієї типової справи: а) позивачем є співробітник Служби судової охорони; б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони; в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168; г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168; г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).
Отже, за ознаками типової справи, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22, справу № 320/35131/23 необхідно визнати типовою та у силу приписів ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у цій справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові.
Ухвалюючи рішення у зразковій справі, Верховний Суд проаналізував правове регулювання спірних відносин:
статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом;
згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" №95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру;
відповідно до статті 161 Закону №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома);
згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (частина перша); грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина друга);
постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією;
механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком №384, за змістом пунктів 4-7 якого, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги). Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення (пункти 8, 10). До періодів, за які грошове забезпечення не виплачується віднесено, зокрема, час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати (пункт 11). Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17);
на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24.02.2022 №69 "Про загальну мобілізацію" Уряд України ухвалив постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану, в тому числі співробітникам Служби судової охорони, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови (пунктом 3). Постанова №168 набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 (пункт 5);
постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 (набрала чинності з дня опублікування та застосовуються з 24.02.2022) внесені зміни до Постанови №168, зокрема: в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць"; пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення"; доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів;
Порядком №396 (набрав чинності з дня опублікування та застосовуються з 24.02.2022) визначено: додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком (пункт 3); додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000,00 грн. - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000,00 грн. -іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000,00 грн. - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (пунктом 7); виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби (пункту 4);
Проаналізувавши наведені правові норми, Верховний Суд дійшов висновків про те, що з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України;
З урахуванням статті 165 Закону №1402-VIII, за якою грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, Порядку №384, яким до додаткових видів грошового забезпечення віднесено, зокрема, винагороди, встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, виплату якої зобов'язалась здійснювати держава на період дії воєнного стану в Україні.
Надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи. Такий висновок зроблено з урахуванням положень статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а також зважаючи на правові висновки Конституційного Суду України в рішеннях від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), від 13.05.1997 №1-зп, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 20.12.2017 №2-р/2017, в яких надавалось тлумачення наведеній нормі Основного Закону України, розглядалось питання дії нормативно-правових актів в часі та випадки, коли надання зворотної дії є неприпустимим, наголошувалось на необхідності дотримання складової принципу верховенства права -правовій передбачуваності.
Зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793, якою розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, не змінили обсягу прав співробітника територіального управління Судової служби охорони на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України не підлягає застосуванню судом при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати. Так само пунктом 21 Постанови №168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою. Відповідно визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.
Відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період (з 24.02.2022 по 22.09.2022) однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відмова територіального управління Служби судової охорони у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа "Кечко проти України", заява № 63134/00, рішення від 08.11.2005).
Верховний Суд у зразковій справі № 260/3564/22 зазначив, що належним відповідачем у такому спорі є Територіальне управління Служби судової охорони, оскільки спірні відносини щодо виплати грошового забезпечення в належному розмірі виникли між позивачем та територіальним управлінням, яке відповідно до пункту 10 Порядку №384 повинно виплачувати співробітнику грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови № 168, а відсутність кошторисних призначень для виплати вказаної винагороди співробітникам відповідача на вказане право позивача не впливає.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 № Пз/990/4/22 (№ 260/3564/22) (щодо виплати додаткової винагороди службовцям Служби судової охорони), залишеним без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 21.09.2023.
Вирішуючи позовні вимоги щодо періоду виплати позивачу додаткової винагороди, суд враховує таке.
Постановою від 20 січня 2023 року №43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", яка набрала законної сили 21 січня 2023 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови №168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень. Зокрема, з переліку, зазначеному у першому реченні абзацу першого Постанови №168 виключені співробітники Служби судової охорони.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тому, Постанова №43 не поширюється на правовідносини, що діяли до набрання нею законної сили.
Отже, з 21 січня 2023 року співробітники Служби судової охорони втратили право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченої Постановою №168.
З аналізу матеріалів справи та норм права суд доходить висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168 у розмірі 30000 грн на місяць, за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц, від 02 червня 2022 року у справі №360/2838/20, Суду висловила позицію, за змістом якої у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («Суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Верховний Суд також неодноразово звертав увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, з метою запобігання порушення права позивача на належну йому додаткову винагороду, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати і виплати позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 грн на місяць за період 24.02.2022 по 20.01.2023.
При цьому суд зауважує, що задоволення позовних вимог в зазначеній частині є достатнім та належним способом захисту щодо виплати позивачу додаткової винагороди.
Саме такий спосіб захисту був застосований Верховним Судом у вищевказаній зразковій справі.
Щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, заявленого позивачем у прохальній частині позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд звертає увагу, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком, тому таке процесуальне питання приймається з урахуванням обставин справи.
Відтак, суд зазначає, що наразі відсутні підстави вважати, що відповідач ухилиться від обов'язку виконання вимог даного рішення, у зв'язку із чим, суд відмовляє у такому клопотанні позивача.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області щодо ненарахування та невиплати гр. ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 грн з 24.02.2022 по 20.01.2023 щомісячно.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області здійснити нарахування та виплатити гр. ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 починаючи з 24 лютого 2022 року щомісячно у розмірі 30 000 грн за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.