ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" листопада 2025 р. справа № 300/7875/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі - третя особа) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 як працевлаштованого пенсіонера;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області припинити проведення щомісячного відрахування із пенсії ОСОБА_1 коштів в загальній сумі 2 310,00 грн, які були нараховані як надмірно виплачені за період з 01.01.2024 по 30.06.2024, та повернути (виплатити) ОСОБА_1 , суми коштів з її пенсії, які були протиправно утримані.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2010 року є непрацездатною за станом здоров'я, інвалідом II групи (загальне захворювання), у зв'язку із чим є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. У червні 2024 року ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надіслано позивачу лист №0900-0402-8/33064 від 10.06.2024, яким відповідачем повідомлено, що у пенсійній справі ОСОБА_1 встановлена переплата пенсії в сумі 2 310,00 грн за період з 01.01.2024 по 30.06.2024 у зв'язку із працевлаштуванням. Проте, як вказує позивач, з її боку жодних зловживань або подання недостовірних даних відповідачу не було. На її думку, спірна ситуація виникла внаслідок подання ПАТ «СГ «ТАС» недостовірних даних до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо працевлаштування позивача. Тобто, за доводами позивача, підставою надмірної виплати пенсії стало не наявність зловживань з її боку, а дії третьої особи, за які вона не має нести відповідальність.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.10.2024 позовну заяву залишив без руху, встановив строк для усунення її недоліків.
Позивач 28.10.2024 виконала вимоги ухвали суду від 21.10.2024 про залишення позовної заяви без руху.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.11.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с.41-43). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила та зазначила про те, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 10.06.2024 повідомлено позивача, що у її пенсійній справі встановлена переплата пенсії в сумі 2 310,00 грн, за період з 01.01.2024 по 30.06.2024 у зв'язку із працевлаштуванням. Крім цього, поінформовано ОСОБА_1 про можливість звернутися до Відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) Головного управління щодо добровільного відшкодування надміру виплачених їй сум, а у випадку неповернення переплати пенсії, утримання зайво виплачених коштів буде проводитися з пенсії, на підставі рішення органу Пенсійного фонду України в розмірі 20%, починаючи з липня 2024 року. Відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 зобов'язана була проінформувати структурний підрозділ Пенсійного фонду щодо свого працевлаштування, оскільки це впливає на розмір отримуваної пенсії. При звірці даних щодо пенсійної справи ОСОБА_1 з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, виявлено факт працевлаштування в ПАТ «Страхова група «ТАС», про який не повідомлено позивачем, у зв'язку з чим виникла переплата пенсії, яка відповідно до рішення органу Пенсійного фонду утримується з її пенсійної виплати. З урахуванням наведеного, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області просить суд в задоволенні позову відмовити.
Від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення, в яких зазначено про те, що 21.05.2013 третьою особою був заключений Договір доручення 09-817403601 від 21.05.13 з агентом - фізичною особою ОСОБА_1 , що відображено у «Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України» за травень 2013 року. 18.03.2024 зазначений договір розірвано, що відображено у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2024 року. Додаток 5. Дохід ОСОБА_1 не отримувався (а.с. 49).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.12.2024 з метою з'ясування всіх обставин у справі, а також повного, всебічного та об'єктивного вирішення даної справи, витребував у Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» належної якості та належним чином засвідчені копії документів, щодо оформлення трудових відносин між ПАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_1 за 2013-2024 роки (заяви про прийняття та звільнення з роботи, накази про прийняття па роботу, трудові договори (контракти), відомості про нарахування та виплату заробітної плати, тощо) (а.с.64-66).
Від третьої особи 06.01.2025 на виконання вимог ухвали суду від 24.12.2024 надано суду відповідь від 03.01.2025 за вих. №00012/0125ПС, у якій зазначено, що ОСОБА_1 не перебувала у штаті АТ «СГ «ТАС», відповідно заяв про прийняття та звільнення з роботи, наказів про прийняття на роботу, трудові договори (контракти), відомості про нарахування та виплату заробітної плати, відсутні (а.с.70).
При цьому, суд зауважує, що до вказаної відповіді третьою особою жодних документів не додано, в тому числі і ті, на які посилається у цій відповіді та у поясненнях від 21.11.2024. Зокрема, не надано Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2024 року, в якому, за доводами третьої особи зазначено про розірвання договору доручення від 21.05.2013, укладеного з позивачем.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази і відзив, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 9).
Листом №0900-0402-8/33064 від 10.06.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило позивач, що у пенсійній справі ОСОБА_1 встановлена переплата пенсії в сумі 2 310,00 грн. за період з 01.01.2024 по 30.06.2024 у зв'язку із працевлаштуванням. Також, пославшись на статтю 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач вказав про можливість звернутися до Відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) Головного управління щодо добровільного відшкодування надміру виплачених їй сум, а у випадку неповернення переплати пенсії, утримання зайво виплачених коштів буде проводитися з пенсії, на підставі рішення органу Пенсійного фонду України в розмірі 20%, починаючи з липня 2024 року (а.с.11).
Як слідує із довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії гр. ОСОБА_1 від 03.07.2024 за вих. №1171, з липня 2024 року відповідачем утримано з пенсії 472,20 грн (а.с.10).
Уважаючи такі дії пенсійного органу щодо утримання з неї коштів протиправними та необґрунтованими, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у п.5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
У преамбулі Закону №1058-IV зазначено, що цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 50 Закону №1058-IV передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
Отже, відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише у зв'язку із зловживаннями з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Таким чином, статтею 50 Закону №1058-IV визначені виключні підстави за наявності яких, надміру виплачені кошти повинні бути повернуті пенсіонером. При цьому, будь-які інші підстави для утримання з пенсії пенсіонера надміру виплачених коштів не передбачено чинним законодавством.
Так, механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за №374/7695 (далі - Порядок №6-4).
Згідно з пунктом 3 Порядку №6-4, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Отже, статтею 50 Закону №1058-IV та положеннями Порядку №6-4 прямо передбачені дві умови за наявності яких підлягає відрахуванню (утриманню) надміру виплачена сума пенсії, зокрема з підстав: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
У контексті наведеного, слід відмітити, що законодавством визначено дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 25.10.2021 у справі №554/4736/17.
Тож, з наведеного слідує, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Також Верховний Суд вже аналізував норми права, якими врегульовано питання повернення надміру виплачених сум пенсії. Зокрема, у постанові від 25.10.2021 у справі №554/4736/17 Верховний Суд зазначив, що відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини 1 статті 103 Закону №1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Відтак, є протиправним рішення відповідача про утримання з ОСОБА_1 коштів, оскільки обов'язковою умовою для ствердження про зловживання з боку пенсіонера є свідомі, активні та навмисні дії, які призвели до надмірної виплати пенсії, яких в даному випадку, з боку позивача не встановлено.
Згідно з абзацом 2 пункту 2.21 Порядку №6-4, у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи-підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.
Відповідно до пункту 2.5 Порядку №6-4, у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
Аналіз наведеного вище дає підстави для висновку, що на пенсіонера покладається обов'язок подання відповідної заяви про дату працевлаштування до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Однак, під час розгляду даної справи жодних зловживань з боку пенсіонера щодо подання недостовірних даних або подання нею документів з явно неправильними відомостями, про які їй достовірно відомо, не встановлено.
Так, у трудовій книжці позивача відсутні відомості про її працевлаштування за період з травня 2013 року по березень 2014 року ні у АТ «СГ «ТАС», ні у будь-якому іншому підприємстві.
Також судом не встановлено факту подання позивачем будь-яких інших документів щодо працевлаштування у АТ «СГ «ТАС».
Більше того, як підтвердила третя особа у відповіді від 03.01.2025 за вих. №00012/0125ПС, яку надано на виконання вимог ухвали суду від 24.12.2024, ОСОБА_1 не перебувала у штаті АТ «СГ «ТАС», відповідно заяв про прийняття та звільнення з роботи, наказів про прийняття на роботу, трудові договори (контракти), відомості про нарахування та виплату заробітної плати, відсутні (а.с.70).
Тобто третьою особою підтверджено про відсутність працевлаштування ОСОБА_1 , зокрема й за період з травня 2013 року по березень 2014 року.
У той же час, суд зауважує, що наявний в матеріалах справи договір доручення №09-8174/036/01 не є трудовим договором та, відповідно, підставою для виникнення трудових відносин.
Більше того, суд зауважує, що зіставивши проставлений підпис позивача на позовній заяві, у паспорті громадянина України, на копіях долучених до позову документів, а також підпис, проставлений у дорученні №09-8174/036/01, є очевидним, що такі підписи суттєво різняться між собою.
Наведене свідчить про сумніви щодо того, що доручення №09-8174/036/01 взагалі підписане позивачем.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вказана у листі ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №0900-0402-8/33064 від 10.06.2024 сума не може бути стягнута з позивача у примусовому порядку згідно вимог статті 50 Закону №1058-IV, оскільки таке утримання лише можливе у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких залежало від пенсіонера.
Зважаючи на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами та з урахуванням того, що ст. 50 Закону №1058-IV визначений вичерпний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсій, яких у ході розгляду справи встановлено не було, суд дійшов висновку щодо протиправності рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про утримання коштів з ОСОБА_1 .
Отже, суд звертає увагу на тому, що протиправним в даному випадку є рішення відповідача про утримання коштів з ОСОБА_1 , а не щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 як працевлаштованого пенсіонера, у зв'язку із чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Так, Верховним Судом у справі №580/1617/19 зазначено, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Отже, враховуючи протиправність рішення суб'єкта владних повноважень щодо утримання з позивача коштів, єдиним ефективним засобом правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який повністю виключить для пенсійного органу можливість невиконання чи неналежного виконання рішення суду, а також відновить права та інтереси позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, суд уважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області припинити проведення щомісячного відрахування із пенсії ОСОБА_1 коштів в загальній сумі 2 310,00 грн, які були нараховані як надмірно виплачені за період з 01.01.2024 по 30.06.2024, та повернути (виплатити) ОСОБА_1 , суми коштів з її пенсії, які були протиправно утримані.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про утримання коштів з ОСОБА_1 у сумі 2 310 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області припинити проведення щомісячного відрахування із пенсії ОСОБА_1 коштів в загальній сумі 2 310,00 грн, які були нараховані як надмірно виплачені за період з 01.01.2024 по 30.06.2024, та повернути (виплатити) ОСОБА_1 , суми коштів з її пенсії, які були протиправно утримані.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (ідентифікаційний код юридичної особи 30115243), адреса: пр. Берестейський, 65, м. Київ, 03117.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.