21 листопада 2025 року Справа № 280/8133/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
16.09.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправними, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати і сплатити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно із ст.43 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 07.10.2009 року з врахуванням індексації відповідно до постанови №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Крім того, просить вирішити питання про розподіл судових витрат, стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по оплату судового збору в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69007, місто Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) та витрати по оплаті юридичних послуг в сумі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі №280/2727/21 відповідачем поновлено виплату пенсії з 07.10.2009. Відповідачем було виконано рішення суду в частині поновлення виплати пенсії за віком згідно частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, позивачу нараховується пенсія в розмірі, який не дорівнює навіть мінімальному розміру пенсії, встановленому статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і на сьогоднішній день складає 500 грн. Не погоджуючись з розміром призначеної пенсії, позивач 23.08.2025 року звернувся із заявою на офіційну електронну адресу відповідача, в якій просив перерахувати пенсію згідно з тими документами, які були надані в Пенсійний Фонд при нарахуванні пенсії в 1995 році. Листом від 11.09.2025 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії. Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зокрема зазначив, що пенсія позивачу була призначена 27.10.1995 до набрання чинності Закону №1058 (09.07.2003), у зв'язку з чим для визначення заробітної плати для обчислення пенсії застосовуються норми законодавства, що діяло раніше. Законом, що діяв до набрання чинності Законом №1058 є Закон України “Про пенсійне забезпечення». Таким чином, діючим законодавством чітко визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі. Отже, пенсія позивача, починаючи з 07.10.2009 на підставі наявних в пенсійній справі документів, встановлена та виплачується у розмірі 593,02 грн. Пенсія позивача обчислена із заробітної плати 784,46 грн (середня заробітна плата для обчислення пенсій за 2005 рік - 306,45 грн х 2,55983 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати), визначеної за найвигідніший період 60 календарних місяців підряд з 01.03.1979 по 29.02.1984 згідно вимог тогочасного законодавства. Загальний розмір пенсії склав 593,02 грн, де: 458,26 - розмір пенсії за віком (ст.27) (784.46 * 0.58417) 109,56 - доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1. абз.2) (за 33 років) 25,20 - підвищення у зв'язку із зростан.середньої зрп. Загальний розмір пенсії: 567,82. Місяць підвищення розміру пенсії: 01.12.2021 Розмір пенсії з надбавками 593,02 грн. Отже, пенсія позивача розрахована вірно, у відповідності до вимог законодавства, на підставі наявних у справі документів.
Ухвалою від 22.09.2025 року судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058).
Позивач у 2005 році виїхав на постійне місце проживання до Німеччини, у зв'язку з чим нарахування та виплату пенсії йому було припинено.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі №280/2727/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у поновленні і виплаті пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити і сплатити пенсію за віком ОСОБА_1 згідно частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 07.10.2009.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі №280/2727/21 відповідачем поновлено виплату пенсії з 07.10.2009.
Не погоджуючись з розміром призначеної пенсії, позивач 23.08.2025 року звернувся із заявою на офіційну електронну адресу відповідача, в якій просив перерахувати пенсію згідно з тими документами, які були надані в Пенсійний Фонд при нарахуванні пенсії в 1995 році.
Листом від 11.09.2025 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії і повідомив, що поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення (перерахунку) пенсії, з урахуванням додатково наданих документів. В подальшому, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі №280/2727/21 (далі - рішення суду), яке набуло чинності згідно ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021, Головним управлінням в межах покладених зобов'язань виплату пенсії було поновлено з 07.10.2009. Зобов'язань щодо подальших перерахунків пенсійної виплати вищезазначеним рішенням суду не було покладено на Головне управління. При цьому, під час винесення рішення питання перерахунку в подальшому щодо підвищення згідно нормативних актів судом не вирішувалось. Враховуючи вищезазначене, розмір пенсійної виплати було обчислено в твердому розмірі на дату припинення.
Судом встановлено, що згідно протоколу призначення пенсії № 923040182673 від 30.12.2021, загальний розмір пенсії склав 593,02 грн. У графі «Особливості» вказаного протоколу призначення пенсії зазначено: «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.- ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ» .
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо поновлення виплати пенсії в розмірі на дату призначення пенсії, а саме в 593,02 грн, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1058-ІV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закон №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Як зазначено у статті 1 Закон №1058-IV мінімальна пенсія це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно із абзацом 8 частини 2 статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Статтею 42 Закону №1058 встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Для пенсій, призначених після 1 січня 2018 року, мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим цієї частини, виплачується після досягнення особою віку 65 років. До досягнення цього віку таким особам може бути призначена державна соціальна допомога на умовах і в порядку, визначених Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Згідно частини 3 статті 42 Закону № 1058-IV з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Також, частинами 1 та 2 статті 42 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" було виключено частину 1 статті 42 Закону № 1058-IV та викладено у новій редакції частину 2 статті 42 цього Закону.
Зокрема, положеннями абзаців 1 та 2 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції від 11.10.2017) було установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Вказаним Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII було доповнено статтю 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII частиною 5, якою визначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" було внесено зміни, серед іншого, до абзацу 1 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Одночасно Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX було викладено у новій редакції частину 5 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та установлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, з дня призначення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом №1058-IV, будь-яких обмежень його прав як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Отже, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/2727/21, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити і сплатити пенсію за віком ОСОБА_1 згідно частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 07.10.2009.
На виконання вище зазначеного рішення суду позивачу було поновлено виплату пенсії з 07.10.2009 з урахуванням норм законодавства, яке було чинним станом на 07.10.2009, в частині поновлення пенсії без подальшого перерахунку.
При цьому відповідач зазначає, що пенсія призначена без подальшого перерахунку, в твердому розмірі, оскільки вищезазначене рішення суду не передбачає проведення масових перерахунки/індексації пенсії на загальних підставах.
Судом встановлено, що в протоколі призначення пенсії № 923040182673 від 30.12.2021, у графі «Особливості» зазначено: «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.- ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ» .
Суд звертає увагу, що рішення суду по справі №280/2727/21 не містять застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам.
Водночас суд зазначає, що Закон №1058-IV також не містить застережень щодо встановлення фіксованого (твердого) розміру пенсійної виплати та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України, з огляду на що суд дійшов висновку про порушення відповідачем права позивача на належний розрахунок пенсії.
З моменту поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону №1058-IV, будь-яких обмежень його прав як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.
Крім того, Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік передбачається зростання мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим, пенсійний орган в автоматичному режимі перераховує мінімальний розмір пенсійних виплат для непрацюючих пенсіонерів, що також підтверджує безпідставність доводів представника відповідача про відсутність у рішенні суду про зобов'язання щодо проведення перерахунку пенсії.
Слід наголосити, що виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Таким чином, при призначенні позивачу пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону №1058-ІV.
Щодо форми та змісту заяви, з якою позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (надалі - Порядок), особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.
Згідно з п. 1.7 Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Відповідно до п. 4.1. Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Згідно з п. 4.2. Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Відповідно до п. 4.3. Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідач зазначає, що форма та зміст заяви, з якою позивач звернувся до Пенсійного органу з метою призначення пенсії не відповідає вимогам законодавства.
Однак, суд звертає увагу, що зміст зазначеної заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про недопустимість надмірного формалізму в діях державних органів, наслідком чого може стати порушення прав та інтересів людини. Слід пам'ятати, що особи пенсійного віку, це така верства населення, яка потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 748/696/17.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу з 07.10.2009 відповідно до положень частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснення в протоколі призначення пенсії № 923040182673 від 30.12.2021, в графі «Особливості» напису «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ».
За таких умов, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача без застосування до пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. - з 07.10.2009 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ» та з дотриманням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.10.2009.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Разом з тим, відповідно до вимог ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (ч.9 ст.139 КАС України).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі №826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі №726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Зокрема, на підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн., заявником до суду подано договір про надання правничої допомоги від 12.09.2025, де розмір гонорару адвоката визначено у сумі 5000,00 грн; ордер на надання правничої допомоги АР №1254203; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 951, виданого Запорізькою обласною КДКА 17.04.2012
Разом з тим, позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги.
Також договір про надання правничої допомоги від 12.09.2025 не містить жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги.
Враховуючи, що позивачем не надано до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, такі стягненню на користь позивача не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 відповідно до положень частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснення в протоколі призначення пенсії № 923040182673 від 30.12.2021в графі «Особливості» напису «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 з 07.10.2009 перерахунок та виплату пенсії, без застосування до пенсійних виплат ОСОБА_1 напису у графі Особливості «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ», враховуючи автоматичні масові перерахунки пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (Oberdornen 85 42283 Wuppertal Deutschland, РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012).
У стягненні витрат на професійну правничу допомогу -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 21.11.2025.
Суддя О.В. Конишева