21 листопада 2025 року Справа № 280/8162/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057)
про визнання бездіяльність протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
17.09.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд :
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням стажу роботи з 26.10.1984 року по 14.04.1987 року (який частково зараховано доглядом за дитиною до трьох років), з 01.08.1994 року по 01.09.1995 року, з 01.09.1995 року по 02.08.1999 рік та з 12.09.1999 року по 26.07.2000 рік відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 27.07.1983 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи з 26.10.1984 року по 14.04.1987 року, з 01.08.1994 року по 01.09.1995 року, з 01.09.1995 року по 02.08.1999 рік та з 12.09.1999 року по 26.07.2000 рік відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 27.07.1983 року починаючи з 25.05.2025 року та виплатити різницю між фактично призначеною та отриманою пенсією починаючи з 25.05.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або не точного запису не передбачено. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.
Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що у відповідача відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою від 27.07.1983 серія НОМЕР_2 оскільки її заповнено з порушенням вимог Інструкції №58, а саме: виправлено рік видачі трудової книжки.
Ухвалою суду від 22.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивачу з 25.05.2025 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058).
01.08.2025 року позивач звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням стажу роботи з 25.07.1983 року по 09.10.1984 року, з 26.10.1984 року по 14.04.1987 року (який частково зараховано доглядом за дитиною до трьох років), з 01.08.1994 року по 01.09.1995 року, з 01.09.1995 року по 02.08.1999 рік та з 12.09.1999 року по 26.07.2000 рік відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 27.07.1983 року.
Відповідач листом № 14990-14811/Б-02/8-0800/25 від 26.08.2025 року повідомив, що за матеріалами електронної пенсійної справи позивачу з 25.05.2025 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІУ з урахуванням страхового стажу 33 роки 3 дні. До стажу не враховано періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою від 27.07.1983 серія НОМЕР_2 оскільки її заповнено з порушенням вимог Інструкції №58, а саме: виправлено рік видачі трудової книжки. До стажу зараховано період навчання в професійно-технічному училищі з 01.09.1982 по 22.07.1983 згідно з атестатом від 22.07.1983 № 981, період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 27.11.1985 по 14.05.1987 згідно із свідоцтвом про народження та період роботи з 15.05.1987 по 13.07.1994 згідно з довідкою ПрАТ «Славгородський арматурний завод» від 26.06.2025 №59. Періоди роботи з 01.01.1999 по 30.06.2025 (з перервами) зараховано до стажу за відомостями, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до сплачених страхових внесків. Відповідно до електронної бази даних Пенсійного фонду України 18.07.2025 Ви звернулися із заявою та додатковими документами на перерахунок пенсії, за результатами розгляду яких Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області винесено рішення від 25.07.2025 № 083850026181 про відмову. Згідно з долученою до заяви довідкою АТ «Укрпошта» від 10.07.2025 № 400418 підприємством не підтверджено дату прийняття Вас на роботу, отже підстави для зарахування періоду роботи з 01.09.1995 по 02.08.1999 відсутні.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування вищезазначених періодів роботи до страхового стажу, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ (далі Закон 1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1 788-ХІІ від 05.11.1991 та іншими нормативно-правовими актами.
Закон 1058 розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону,
Абзацом 7 частини 2 ст. 5 Закону №1058 передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Закон України від 09.07.2003 № 1058 - IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058) є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Судом встановлено, що відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 27.07.1983 серія НОМЕР_2 , а саме: з 26.10.1984 року по 14.04.1987 року, з 01.08.1994 року по 01.09.1995 року, з 01.09.1995 року по 02.08.1999 рік та з 12.09.1999 року по 26.07.2000 рік, оскільки її заповнено з порушенням вимог Інструкції №58, а саме: виправлено рік видачі трудової книжки.
Надаючи оцінку таким діям відповідача, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно норм законодавства, чинного у спірний період роботи позивача, а саме: Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162) було визначено порядок ведення трудових книжок.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику необхідну допомогу в цьому. Аналогічна правова позиція висловлена у п. 2.6 Інструкції № 58.
Згідно п. 2.8 Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення і т. ін. мають повність відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, що не вказані в трудовій книжці. Аналогічна правова позиція висловлена у п. 2.9 Інструкції № 58.
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналогічні за змістом вимоги встановлені пунктом 2.12 Інструкції № 58.
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 162 зміна записів в трудових книжках про прізвище, ім'я, по-батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по-батькові, тощо) з посиланням на дату та номер цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, попереднє прізвище чи ім'я, по-батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. В такому ж порядку за необхідності вносяться зміни у відомостях щодо освіти, професії, спеціальності.
Аналогічні за змістом вимоги містяться у пункті 2.13 Інструкції № 58.
Також, пунктом 2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов'язок щодо внесення достовірних відомостей про працівника під час заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій № 162 та № 58.
Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Суд вважає за необхідне зазначити, що записи у трудовій книжці позивача від 27.07.1983 серія НОМЕР_2 дають змогу встано вити зміст виконуваної трудової діяльності та періоди роботи позивача.
Щодо зауваження відповідача, що трудову книжку від 27.07.1983 серія НОМЕР_2 заповнено з порушенням вимог Інструкції №58, а саме: виправлено рік видачі трудової книжки, суд наголошує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Суд вважає за необхідне зазначити, що орган який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання додаткових відомостей, на підтвердження обґрунтованості та достовірності, або уточнення даних, що містяться у поданих позивачем документах, в яких зазначені періоди роботи, зокрема, у записах трудової книжки.
Відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні спірних періодів трудового стажу не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Щодо зазначення відповідачем у відзиві на позов, що за період роботи позивача з 12.09.1999 по 26.07.2000 відсутня інформація про внесення страхових внесків, тому правових підстав для зарахування до страхового стажу періоду цієї роботи відсутні, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок сплати страхових внесків по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частини шоста та дванадцята статті 20) та обов'язок сплати єдиного внеску по Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (пункт 10 частини першої статті 1, частини першої статті 4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків.
Виходячи з положень вказаних Законів найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу заявника відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
У трудовій книжці позивача є відповідні записи про роботу у спірний період, тому ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження страхового (трудового) стажу.
За правилами статті 106 Закону № 1058-ІУ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 нього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Таким чином, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків Закону №1058-ІV покладено на страхувальника, тобто роботодавця.
У зв'язку з вищевикладеним, обов'язок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на підприємство, в якому позивач працював.
Отже, відсутність факту перерахування страхових внесків роботодавцем, не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Аналогічна правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а та постанові від 01.11.2018 року у справі № 199/1852/15-а.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 26.10.1984 року по 14.04.1987 року, з 01.08.1994 року по 01.09.1995 року, з 01.09.1995 року по 02.08.1999 рік та з 12.09.1999 року по 26.07.2000 рік, згідно трудової книжки від 27.07.1983 серія НОМЕР_2 , оскільки такий підтверджується його трудовою книжкою.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)-задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 26.10.1984 року по 14.04.1987 року, з 01.08.1994 року по 01.09.1995 року, з 01.09.1995 року по 02.08.1999 рік та з 12.09.1999 року по 26.07.2000 рік, згідно трудової книжки від 27.07.1983 серія НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.10.1984 року по 14.04.1987 року, з 01.08.1994 року по 01.09.1995 року, з 01.09.1995 року по 02.08.1999 рік та з 12.09.1999 року по 26.07.2000 рік, згідно трудової книжки від 27.07.1983 серія НОМЕР_2 , у зв'язку із чим провести перерахунок пенсії з 25.05.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 21.11.2025.
Суддя О.В. Конишева