24 листопада 2025 року Справа № 280/3369/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
про визнання протиправною та скасування постанови
Військова частина НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Центральний ВДВС у м. Запоріжжі, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця від 16.04.2025 за виконавчим провадженням №77007552 про накладання на позивача штрафу в розмірі 10200,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на обставини, що постанова про накладення штрафу за невиконання або повторне невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Проте, позивачем вживались ряд заходів, направлених на добровільне виконання судового рішення як до відкриття виконавчого провадження, так і після цього. Зауважує, що позивач є розпорядником бюджетних коштів третього рівня, знаходиться на казначейському обслуговуванні та фінансується з державного бюджету та у зв'язку із відсутністю фінансування в повному обсязі не мав реальної можливість виконати таке судове рішення. Звертає увагу суду на те, що заходів щодо з'ясування та оцінки причин невиконання рішення суду відповідачем не вжито, а оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 10200 грн винесено лише у зв'язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з'ясування і оцінки причин цього невиконання.
Ухвалою судді від 05.05.2025 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.
Ухвалою суду від 19.05.2025 відкрито провадження у справі та призначене судове засідання на 29 травня 2025 року. Відповідачу запропоновано у 7-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 26.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» надав відзив (вх. №26161), у якому із посиланням на приписи Закону України «Про виконавче провадження» наголошує, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, надані позивачем повідомлення про виконання рішення суду, часткове виконання рішення надано несвоєчасно з порушенням строків, такі, що плутають виконання рішення суду, також платіжні інструкції щодо виконання рішення викликають сумнів та нерозуміння, в якому виконавчому провадженні відбулося виконання, такої думки дотримується і стягувач. Стягувачу незрозумілі суми нарахування та виплат, так як документи, які підтверджують виконання рішення суду надано без чіткого розуміння їх виконання, а саме хаотично, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 29.05.2025 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/2781/25.
Ухвалою від 06.11.2025 поновлено провадження у справі. Призначено судове засідання на 13 листопада 2025 року.
12 листопада 2025 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив (вх. № 56768), який за змістом є ідентичним раніше долученому до матеріалів справи.
Представник позивача, представник відповідача кожен окремо звернулись до суду із заявами про розгляд справи без їх участі у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Таким чином, суд визнав за доцільне надалі вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши та дослідивши надані документи, судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.05.2024 по справі № 280/2440/24 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме вирішено:
визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні в повному обсязі нарахування та виплати додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні ОСОБА_1 з 22.03.2022 по 23.03.2022, з 23.03.2022 по 27.04.2022 в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та відпустках для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово - лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з 28.04.2022 по 27.05.2022, з 28.05.2022 по 26.06.2022;
зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні ОСОБА_1 з 22.03.2022 по 23.03.2022, з 23.03.2022 по 27.04.2022 в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та відпустках для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з 28.04.2022 по 27.05.2022, з 28.05.2022 по 26.06.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.05.2024 по справі №280/2440/24 набрало законної сили 01.10.2024.
Для примусового виконання рішення суду позивачу видано виконавчий лист, який пред'явлено до примусового виконання до Центрального ВДВС у м. Запоріжжі.
Постанова старшого державного виконавця Центрального ВДВС у місті Запоріжжі від 02.04.2025 за виконавчим провадженням № 77007552, яке стосується виконання рішення по справі №280/2440/24, на позивача накладено штраф в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.
Крім того, 14.04.2025 до відділу надійшло повідомлення від ВЧ НОМЕР_1 за №29/761 від 20.04.2025, у якому зазначено, що рішення виконано частково, на суму 128853,20 грн. Залишок до повного виконання судового рішення зобов'язання складає 94394,12 грн, до повідомлення долучено платіжні інструкції: 03.04.2025 № 448, 03.04.2025 № 449, 03.04.2025 № 450, 03.04.2025 № 451.
16.04.2025 державним виконавцем винесено постанова від 16.04.2025 за виконавчим провадженням №77007552. Вказаною постановами на ВЧ НОМЕР_1 в порядку п. 3 ст. 63, ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» за повторне невиконання без поважних причин боржником рішення накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.
Вважаючи прийняту відповідачем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), в контексті ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII) розуміють сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частина 1 ст. 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За приписами ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У силу вимог ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу вищевказаних норм слідує, що обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин та подвоєння суми штрафу за повторне його невиконання у встановлений державним виконавцем строк.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі №812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Водночас визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 та у справі № 360/4708/20, від 31.05.2022 у справі № 360/940/20.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, не погодившись з постановою про накладення штрафу від 02.04.2025 №77007552 звернувся з позовом до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі № 280/2781/25, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025, адміністративний позов ВЧ НОМЕР_1 до Центрального ВДВС у м. Запоріжжі про скасування постанови старшого державного виконавця від 02.04.2025 за виконавчим провадженням № 77007552 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн задоволено .
При цьому, в ході розгляду справи № 280/2781/25 судами встановлено, що ВЧ НОМЕР_1 вживаються заходи спрямовані на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.05.2024 по справі № 280/2440/24, зокрема: виданий наказ (з адміністративно-господарської діяльності) від 07.10.2024 №140 «Про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди», направлено до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, як розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, основну заявку-розрахунок від 29.10.2024 № 98/1771 на фінансування видатків Державного бюджету за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні видатки», щодо виділення кошторисних призначень на виконання рішення суду в сумі 223247,32 грн, направлено до Департаменту, як розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, заявки-розрахунки на лютий 2025 року, березень 2025 року та квітень 2025 на фінансування видатків Державного бюджету за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні видатки», щодо виділення кошторисних призначень на виконання рішення суду.
Відповідно до п. 1.7. Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України та Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства оборони України 30.12.2016 №744 (далі - Інструкція №744) відповідальними за виконання судових рішень (виконавчих документів) є:
у Міноборони - структурний підрозділ Міноборони, Генерального штабу, військова частина (установа, організація), підприємство, визначене у встановленому порядку головним виконавцем за виконання бюджетної програми (підпрограми) або виконання якого належить до компетенції структурного підрозділу Міноборони, Генерального штабу, військової частини (установи, організації), підприємства згідно з функціональними обов'язками;
у Збройних Силах - структурний підрозділ Генерального штабу, військова частина (установа, організація): щодо судових рішень та виконавчих документів про стягнення грошових коштів - фінансова (фінансово-економічна) служба; щодо кадрових питань - підрозділ по роботі з персоналом; щодо земель оборони та військових містечок - квартирно-експлуатаційні відділи; щодо житлових питань - житлові комісії; за договірними зобов'язаннями - відповідальні за формування та виконання бюджетних програм (підпрограм), з інших питань - інша відповідальна (посадова) особа згідно з функціональними обов'язками.
Наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» затверджені Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Правила), які, зокрема, визначають механізм фінансового забезпечення військових частин.
Відповідно до п. 1.3. вказаних Правил розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: Міністр оборони України головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (другого рівня); командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (третього рівня).
Розпорядники коштів третього рівня реалізують свої функції через фінансові органи військових частин.
Пунктом 3 Правил встановлено, що джерелом фінансового забезпечення військової частини є кошти Державного бюджету України, що виділяються Міністерству оборони України та надходять на утримання і забезпечення її діяльності, а також інші джерела, передбачені законодавством. Фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до затверджених у встановленому порядку кошторисів за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України
Позивач - ВЧ НОМЕР_1 - є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тоді як розпорядником бюджетних асигнувань вищого рівня є Міністерство оборони України.
Таким чином, для отримання видатків на виплату позивачеві коштів на виконання рішення суду, фінансова служба позивача має подати розпоряднику коштів відповідну заявку на уточнення в потребі на відповідний місяць.
Так, апеляційним судом у постанові від 10.09.2025 по справі №280/2781/25 зауважено, що позивачем неодноразово оформлювались та подавались розпоряднику коштів вищого рівня заявки-розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, виконання рішень судів, однак кошти для виконання рішення суду на даний час не надійшли. Після отримання постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, позивачем було направлено лист до відповідача, в якому заначено, що позивачем вжито вичерпних заходів для добровільного виконання судового рішення, але належного фінансування на рахунок позивача не надходило, що на теперішній час робить виконання судового рішення неможливим. Позивачем були направлені до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, як розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, заявки-розрахунки на лютий 2025 року, березень 2025 року та квітень 2025 на фінансування видатків Державного бюджету за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні видатки», щодо виділення кошторисних призначень на виконання рішення суду. З початком фінансування видатків Державного бюджету за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні видатки» позивачем частково, в межах фінансування, в порядку черги виконується судове рішення по справі №280/2440/24, а саме: у лютому 2025 року на суму 54 537,63 грн, у березні 2025 року на суму 59690,71 грн, у квітні 2025 року на суму 14 624, 86 грн, усього на суму 128 853,20 грн.
Отже, колегія суддів по справі №280/2781/25 дійшла висновку, що позивачем, в межах наданих повноважень, було вжито ряд заходів, направлених на добровільне виконання судового рішення. Відсутність у позивача відповідного фінансового забезпечення, необхідного для виконання рішення суду свідчить про наявність об'єктивних підстав, які унеможливлювали виконання судового рішення у строк, що свідчить про відсутність вини та умислу на навмисне невиконання рішення суду у справі № 280/2440/24 боржником. З огляду на вкладене, колегія суддів вважала, що невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин..
Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи ту обставину, що Запорізьким окружним адміністративним судом 30.05.2025 по справі № 280/2781/25 визнано протиправною та скасовано постанову від 02.04.2025 за виконавчим провадженням № 77007552 про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн, у діях позивача відсутня така кваліфікуюча ознака як повторність, що за вимогами ст. 75 Закону №1404-VIII виключає можливість накладення на нього штрафу в подвійному розмірі в сумі 10200,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
У силу вимог ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246 КАС України, суд
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5, код ЄДРПОУ 44993352) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.04.2025 за виконавчим провадженням №77007552 про накладання на Військову частину НОМЕР_1 штрафу в розмірі 10200,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Військової частини НОМЕР_1 сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак