З ПИТАНЬ РОЗГЛЯДУ ЗВІТУ СУБ'ЄКТА ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ
24 листопада 2025 рокуСправа № 640/39860/21 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого: судді Семененко М.О., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №640/39860/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 20.01.2020 по 30.04.2021 у розмірі 161 989,79 грн, нарахованої на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі №640/6697/20.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 20.01.2020 по 30.04.2021 у розмірі 161 989,79 грн, нараховану на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі №640/6697/20.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.
Рішення суду набрало законної сили 19.06.2025, та 04.07.2025 у справі видано виконавчі листи.
25.09.2025 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 , адвоката Мастюгіна Є.Д., подана в порядку, передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просить суд зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати до суду у встановлений судом строк, звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 640/39860/21 з відповідними доказами його виконання.
Заява обґрунтована тим, що станом на дату подання заяви про встановлення судового контролю рішення суду в адміністративній справі №640/39860/21 в частині виплати позивачу заборгованості нарахованої до пенсії, у загальному розмірі 161 989,79 грн, не виконано. У зв'язку із зазначеним позивач звернулась до відповідача з заявою про виконання рішення суду від 28.06.2025, втім жодна відповідь на вказану заяву від відповідача так і не надійшла.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2025 заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Мастюгіна Євгенія Дмитровича, про встановлення судового контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі № 640/39860/21 - задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі № 640/39860/21 (з доказами направлення копій звіту та доданих до нього документів позивачу).
14.10.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшли відомості про керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №640/39860/21.
18.11.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання рішення суду від 09.04.2025 у справі №640/39860/21. За змістом вказаного звіту зазначено, що на виконання рішення суду Управлінням нараховано заборгованість у загальному розмірі 161 989,79 грн, яка підлягає виплаті на умовах Порядку виплати пенсії, не виплачених за період до місяці відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165. Загальна сума виплачених коштів становить 13 934,22 грн, а залишок не виплачених коштів - 145 694,57 грн. Водночас, в Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсії. Як наслідок, покладені судом зобов'язання можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві. В свою чергу Управлінням направлено лист до Пенсійного фонду України №2600-0401-5/182256 від 15.10.2025 з проханням профінансувати заборгованість в сумі 148055,57 грн для виконання рішення суду в повному обсязі.
19.11.2025 представник позивача надав додаткові пояснення в яких зазначив, що у звіті відповідач підтверджує повне невиконання рішення суду, що є підставою для накладення штрафу на керівника органу (відповідача), відмови для прийняття звіту та надання строку для подання звіту ще раз. Зауважує, що згідно з типовим листом Пенсійного фонду України, який він надає на скарги щодо невиконання рішення суду Пенсійний фонд України не здійснює безпосередньо призначення, перерахунок і виплату пенсій, тому не є належним розпорядником інформації. Вказані функції здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України. Крім того, спір у цій справі та його вирішення стосувались саме невиплати позивачу пенсії, а рішенням суду, яке набрало законної сили зобов'язано саме виплатити раніше нараховану заборгованість. Саме факт нарахування без виплати став приводом для звернення до суду у цій справі. Втім, відповідач продовжує наполягати на застосуванні Порядку №1165 як на підставу для відмови виплачувати позивачу належну їй пенсію. Просить суд відмовити у прийнятті звіту відповідача, накласти штраф на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за невиконання рішення суду та надати Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві додатковий строк для подання звіту щодо виконання рішення суду.
Оцінюючи повноту та належність виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2025 в адміністративній справі №640/39860/21 відповідно до поданого відповідачем звіту, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду (частина перша статті 382-2 КАС України).
Відповідно до положень статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб'єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
Ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.
З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.
Якщо суб'єктом владних повноважень є колегіальний орган і суд зобов'язав подати звіт про виконання судового рішення його членів, за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення суд, враховуючи індивідуальні дії або бездіяльність кожного з членів такого колегіального органу, своєю ухвалою може накласти штраф на членів, які в межах своїх повноважень, завдань чи функцій не забезпечили виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, суд своєю ухвалою встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на кожного з членів колегіального органу, які не подали зазначений звіт.
Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Поряд з тим, суд зауважує, що такі заходи судового контролю підлягають застосуванню у разі неподання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
З наданих до звіту письмових доказів вбачається, що відповідачем вчиняються активні дії щодо погашення заборгованості з виплати пенсії позивачу на виконання даного рішення суду. Зокрема, заборгованість у загальному розмірі 161 989,79 грн, частково погашена в сумі 13 934,22 грн, а щодо залишку не виплачених коштів направлено лист до Пенсійного фонду України №2600-0401-5/182256 від 15.10.2025 з проханням профінансувати виплату заборгованості для виконання рішення суду в повному обсязі.
Суд враховує, що органи Пенсійного фонду України фінансують види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету у межах виділених асигнувань.
Таким чином, нарахована позивачу заборгованість по пенсії має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із підпунктами 4-5 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду.
Тобто, пенсійні виплати здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно із пунктами 20, 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Проте, судом не встановлено умислу відповідача, спрямованого на невиконання рішення суду, тому підстави для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу відсутні.
Суд враховує, що у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Враховуючи те, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не відмовляється від виплати нарахованої заборгованості, вчинає активні дії щодо їїі погашення та зазначає, що заборгованість буде виплачена після надходження відповідного фінансування з державного бюджету, суд вважає, що відсутні підстави для неприйняття цього звіту в цілому та визнання невиконання судового рішення відповідачем без поважних причин, оскільки відповідне фінансове забезпечення не залежить від відповідача особисто, у зв'язку з чим, суд вважає можливим прийняти звіт відповідача про виконання рішення суду.
При цьому, у відповідності до положень частини 11 статті 382-3 КАС України, оскільки судом встановлено виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень не в повному обсязі, суд не припиняє здійснення судового контролю, а встановлює новий строк для подання звіту протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.241, 243, 248, 382 КАС України, суд -
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2025 в адміністративній справі №640/39860/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали новий звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2025 в адміністративній справі №640/39860/21 (з доказами направлення копій звіту та доданих до нього документів позивачу).
Попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що відповідно до ч. 10 ст.382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Копію цієї ухвали надіслати заявнику та керівнику Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - для відома, Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві - для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 24.11.2025.
Суддя М.О. Семененко