24 листопада 2025 року Справа № 280/10314/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві; Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
21.11.2025 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1); Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 06.11.2025 №262840020033 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 30.10.2025;
зобов'язати відповідача 1 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 15.11.1999 по 12.05.2000 та з 01.04.2005 по 31.05.2008 та здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 30.10.2025.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).
Згідно з ч. 1 статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною першою статті 57 КАС України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону №5076-VI).
Рада адвокатів України рішенням від 12.04.2019 №41 затвердила Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (зі змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 14.02.2020 № 29 та рішенням Ради адвокатів України від 17.11.2020 №118) (далі - Положення №41).
Так, відповідно до підпункту 12.4. пункту 12 Положення №41 ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що національний законодавець чітко вказав на обов'язок адвоката вказувати в ордері судові органи, в яких він надає правову допомогу, зокрема, в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».
Отже, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені ордером або довіреністю, зокрема, у разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду, в якому адвокат надає правову допомогу.
Аналогічна позиція щодо зазначення в ордері назви органу, в якому надається правова допомога, була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі №9901/847/18.
Як установлено судом, позовна заява від імені ОСОБА_1 подана та підписана адвокатом Ольховським Олегом Геннадійовичем.
На підтвердження повноважень адвоката Ольховського О.Г. до позову додано ордер серії АВ №1236499 від 21.11.2025, що виданий на підставі договору про надання правової допомоги №261/25/впп від 22.08.2025, із зазначенням в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» - «у ГУ ПФУ в м. Києві, ГУ ПФУ в Запорізькій області».
Водночас, ордер не містить відомостей на підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у Запорізькому окружному адміністративному суді, що не відповідає вимогам пп. 12.4. п.12 Положення №41, а зазначення в ордері "ГУ ПФУ в м.Києві, ГУ ПФУ в Запорізькій області", не свідчить про дотримання вимог у частині зазначення такого обов'язкового реквізиту ордеру як назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.08.2020 року по справі №911/2636/19.
У іншій постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/939/18 зроблено висновок про те, що якщо в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. При цьому в ордері, який був предметом розгляду справі №9901/939/18, зазначено, що адвокат надає правову допомогу у всіх органах, установах, організаціях та підприємствах, а також судах у всіх без винятку справах.
Отже, Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що в разі надання адвокатом правової допомоги в суді в ордері має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду. При цьому, Велика Палата Верховного Суду не визнає ордер документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, якщо в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" зазначено, що адвокат надає правову допомогу: 1) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування (справа №990/847/18), 2) у всіх органах, установах, організаціях та підприємствах, а також судах у всіх без винятку справах (справа №9901/939/18).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України).
Одночасно суд зазначає, що повернення судом позовної заяви, з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені та можливість повторного звернення до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеною в ухвалі від 11.01.2019 у справі №820/3119/18 адміністративне провадження №К/9901/119/19.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 248, 256 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві; Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - повернути.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.251, 256, 295 КАС України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.251, 295, 297 КАС України.
Суддя Ю.В.Калашник