21 листопада 2025 року Справа № 280/7982/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Cтрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу з позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними д та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у здійсненні розрахунку та виплат позивачу розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 17 вересня 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки з вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 17.09.2024 року по 31.12.2024, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру грошового забезпечення, за період з 01.01.2025 по 31.08.2025 включно, з урахуванням виплачених сум без урахування відрахувань податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 з 01 вересня 2025 року здійснити перерахунок та встановити виплату позивачу грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавок, доплат підвищень) та премії), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру грошового забезпечення; - зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Ухвалою судді від 16 вересня 2025 року позовна заява залишена без руху.
23 вересня 2025 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви, зокрема до суду подано клопотання про поновлення пропущеного строку, яке на думку суду містить належне обґрунтування щодо причин пропуску строку звернення до суду із позовом в адміністративній справі № 280/7982/25, у зв'язку із чим пропущений строк підлягає поновленню.
Ухвалою судді від 25 вересня 2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_2 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом в адміністративній справі № 280/7982/25 та поновлено йому такий строк, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача надав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що військовою частиною нарахування й виплата грошового забезпечення здійснювалася відповідності до вимог чинних нормативних актів.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 17.09.2029 по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 16.09.2024 № 260 майора юстиції ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 11 вересня 2024 року № 980, на посаду старшого офіцера відділення оперативного планування НОМЕР_2 окремого спеціального центру електронної підтримки, вважати таким, що справи та посаду здав.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.09.2024 26а майора ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 11 вересня 2024 року № 980, на посаду старшого офіцера відділення оперативного планування НОМЕР_2 окремого спеціального центру електронної підтримки, вважати таким, що справи та посаду прийняв. приступив до виконання службових обов'язків з посадою з 17 вересня 2024 року та зарахований на продовольче забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 17 вересня 2024 року.
22.08.2025 представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій прохалось перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, а також всі інші належні додаткові види грошового забезпечення за період з 17.09.2024 по 31.08.2025, з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням; визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 17.09.2024 по 31.12.2024, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру грошового забезпечення, за період з 01.01.2025 по 31.08.2025 включно, з урахуванням виплачених сум без урахування відрахувань податків та зборів; з 01 вересня 2025 року здійснити перерахунок та встановити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавок, доплат підвищень) та премії), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру грошового забезпечення.
На дану заяву позивача відповідач відповіді не надав.
22.08.2025 в інтересах позивача було направлено адвокатський запит, в якому просили розглянути заяву ОСОБА_1 , здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, а також всі інші належні додаткові види грошового забезпечення за період з 17.09.2024 по 31.08.2025, з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням; визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 17.09.2024 року по 31.12.2024, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру грошового забезпечення, за період з 01.01.2025 по 31.08.2025 включно, з урахуванням виплачених сум без урахування відрахувань податків та зборів; встановити з 01 вересня 2025 року виплату належних ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавок, доплат підвищень) та премії), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Військова частина НОМЕР_1 листом 26 серпня 2025 року розглянувши адвокатський запит та надала відповідь № 2367/3690, в якій зазначено, що нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_1 з 17.09.2024 по день надання відповіді на вищевказаний адвокатський запит здійснюється відповідно до вимог Постанови та Порядку в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини. Заборгованість по виплаті грошового забезпечення майору ОСОБА_1 - відсутня. Законних підстав для перерахунку грошового забезпечення - немає. Розгляд питання щодо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/29450/24 від 14.03.2025, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, не належить до компетенції військової частини НОМЕР_1 . До відповіді на адвокатський запит долучено довідку про грошове забезпечення на 1 арк.
Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянам України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів ї сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
За приписами ст. 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умов служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Постановою № 704, зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно додатком 14.
Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розмір посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, як звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розмір посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (п. 6 Постанови № 103).
Постанова № 103 набрала чинності 24.02.2018. Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія п. 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розмір посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Водночас, суд звертає увагу, що 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» (далі - Постанова № 481), п. 2 якої внесено зміни до п. 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осі рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 [20.05.2023] Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу з військове звання 1 762 грн.
Таким чином, з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру сталої величини - 1 762 грн, а не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Оскільки станом на 20.05.2023 п. 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 був чинним та передбаченому законом порядку не скасований, відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний був керуватись цією нормою.
При цьому, суд наголошує, що у межах справи №320/29450/24 оскаржуються п. 2 Постанови Кабінет Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка є нормативно-правовим актом, стосовно внесення змін до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка є нормативно правовим актом.
Рішенням суду від 14.03.2025 по справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, окремі положення п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 було визнано протиправним та нечинним.
Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025.
У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно з положенням ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сил відповідним рішенням суду.
Відтак, визнання у судовому порядку п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків за період з 20.05.2023 по 18.06.2025 оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.
Аналогічного висновку при вирішення подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у постанові від 30.06.2025 у справі № 280/8605/24, який суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч. 5 ст. 242 КАС України).
З огляду на наведене, постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 є нечинною лише з 18.06.2025.
Відтак, з 18.06.2025 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 320/29450/24 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог ст. 9 Закону №2011-ХІІ.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 - 1 762,00 грн. В свою чергу, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 3 028,00 грн.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог ст. 9 Закону № 2011-ХІІ визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
За таких обставин, суд вважає, що дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1 762,00 грн, що відповідає розміру, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 18.06.2025, є протиправними.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відновленням порушеного права позивача є зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 18.06.2025 перерахунок та встановити виплату грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру грошового забезпечення.
При цьому, оскільки нарахування та виплата грошового забезпечення відповідачем ще не здійснено, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суд перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою ці повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонам докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір», а тому розподіл судових витрат в частині сплати судового збору судом не здійснюється.
Щодо вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, Суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Так, судом встановлено, що 15.08.2025 року між Адвокатським об'єднанням «Компанія «Довіра» в особі партнера, адвоката Капленко Ганни Сергіївни, та позивачем укладено договір про надання правової допомоги №83.
Відповідно до п.1.1. вказаного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику у відповідності до умов договору, правову допомогу з юридичних питань, які цікавлять замовника, а замовник зі свого боку зобов'язаний прийняти вказані послуги та своєчасно їх оплатити.
Загальна сума витрат на правову допомогу становить 5000 грн.
Факт оплати за надані послуги на вищезазначену суму підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №83 від 09.09.2025 року на суму 5000 грн.
Відповідач користуючись правом, наданим ст. 134 КАС України не зазначив у письмовому відзиві про щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у зв'язку із неспівмірністю вказаних витрат складності справи.
Згідно з положеннями ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача про розподіл судових витрат шляхом компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись статтями 72-77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу з військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1 762,00 грн, що відповідає розміру, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 18.06.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) перерахунок та встановити виплату грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії з 18.06.2025, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним званням, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ,код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова