21 листопада 2025 року (10:00)Справа № 280/8110/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
16.09.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 №083950025821 від 24.06.2025 про часткову відмову в проведенні перерахунку пенсії позивачу;
зобов'язати відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання та роботи позивача з 25.11.1983 по 15.08.1989, з 09.03.1993 по 14.08.1995, та зобов'язати відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача №2638 від 17.06.2025, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
зобов'язати відповідача 2 виплатити позивачу грошову допомогу, як особі, яка на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працювала в закладах та установах державної, або комунальної форми власності на посадах, роботах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е-ж» статті 55 ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 24.05.2025 отримує пенсію за віком, 17.06.2025 звернулась із заявою щодо допризначення пенсії у зв'язку із наданими додатковими документами. Розглянувши заяву та надані документи, ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення №083950025821 від 24.06.2025 про часткову відмову у проведенні перерахунку пенсії. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки вважає, трудова книжка містить усі необхідні записи про роботу та відсутні докази на підтвердження того, що дані трудової книжки містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначений відповідачем недолік (відсутня печатка і підпис при звільненні, та дописано номер наказу при прийнятті іншим чорнилом) не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи до стажу роботи, що враховується у призначенні (перерахунку) пенсії. Окрім того, незважаючи на окремі незначні недоліки в заповненні спірних записів трудової діяльності, з таких точно можна встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи. Також органами Пенсійного Фонду проігнорована виплата грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки страховий стаж на відповідних посадах складає менше 30 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за віком страховий стаж складає 39 років 3 місяці 18 днів. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 22.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відзив на позовну заяву від представника відповідача 1 до суду не надходив.
01.10.2025 до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 49059), в якому останній зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та з 24.05.2025 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В подальшому, 17.06.2025 позивач звернулась із заявою №2638 від 17.06.2025 щодо допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами. Після розгляду документів відповідачем-1 було встановлено наступне. До страхового стажу згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 09.09.1982 не зараховано періоди роботи з 09.03.1993 по 30.06.1995, оскільки запис внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, а саме: відсутня печатка і підпис при звільненні та дописано номер наказу при прийнятті іншим чорнилом. Щодо врахування до страхового стажу періоду з 03.12.1983 по 27.07.1984 як слухача підготовчих курсів Запорізького педагогічного інституту, відповідачем-1 зазначено, що оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до страхового стажу зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування. За матеріалами ЕПС 083950025821 ОСОБА_1 до страхового стажу враховано період навчання з 01.09.1984 по 22.06.1989. Враховуючи вищевикладене, відповідачем-1 правомірно прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії в частині врахуванню вищезазначених періодів згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 09.09.1982. Щодо нарахування одноразової грошової допомоги зазначає, що право на отримання грошової допомоги надається при наявності всіх наступних умов: 1) досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV; 2) обіймання посад, передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; 3) наявність страхового стажу на таких посадах для жінок - 30 років; 4) неотримання (не призначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права на виплату грошової допомоги. Згідно з матеріалами електронної пенсійної справи, страховий стаж позивача на відповідних посадах складає менше 30 років, отже виплата одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій не передбачена. Зазначає, що у заяві про перерахунок пенсії від 17.06.2025 позивач не заявляла клопотання призначити одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій, і не додавала до заяви відповідні підтверджуючі документи згідно із Законом №1058 та Порядком №22-1. Таким чином, наразі у позивача відсутнє право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.05.2025.
17.06.2025 позивач звернулась із заявою №2638 від 17.06.2025 щодо допризначення пенсії у зв'язку з наданими додатковими документами.
ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення №083950025821 від 24.06.2025 про часткову відмову в проведенні перерахунку пенсії (а.с.33).
У рішенні зазначено, що після розгляду документів до страхового стажу згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 09.09.1982 не зараховано періоди роботи з 09.03.1993 по 30.06.1995 (відсутня печатка і підпис при звільненні та дописано номер наказу при прийнятті іншим чорнилом), що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Щодо врахування до страхового стажу періоду з 03.12.1983 по 27.07.1984 як слухача підготовчих курсів Запорізького педагогічного інституту повідомлено наступне. Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що студент (слухач) це особа, яка в установленому порядку зарахована до навчальної о закладу і навчається за денною(очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певного освітньою і а освітньо кваліфікаційного рівнів. За матеріалами ЕПС 083950025821 ОСОБА_1 до страхового стажу враховано період навчання з 01.09.1984 по 22.06.1989. Враховуючи викладене, відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії в частині врахування вищезазначених періодів згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 09.09.1982.
Вважаючи рішення відповідача 1 №083950025821 від 24.06.2025 протиправним, позивач звернувся до суду із вимогами про його скасування та зобов'язання відповідача 1 зарахувати до страхового стажу спірний період.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як встановлено судом, до страхового стажу позивача згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 09.09.1982 не зараховано період роботи з 09.03.1993 по 30.06.1995, оскільки відсутня печатка та підпис звільненні та дописано номер наказу при прийнятті іншим чорнилом.
З цього приводу, суд зазначає, що з аналізу вказаних норм права судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд зазначає, що відсутність печатки та не засвідчення підписом відповідальної особи запису про звільнення та допис дати наказу при звільненні іншим чорнилом не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Так, записами №№12-14 трудової книжки НОМЕР_2 від 09.09.1982 підтверджуються періоди роботи позивача з 09.03.1993 по 30.06.1995 соціальним працівником у Василівському відділенні соціальної допомоги на дому, яке в подальшому було реорганізовано в Управління соціального захисту населення (а.с.62 зворот - 63).
Вищезазначені відомості з трудової книжки, які підтверджують, що позивач у зазначений період дійсно працювала у зазначеній установі, відповідачем не спростовані.
Суд критично оцінює позицію відповідача у даній справі та зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17), від 19.12.2019 (справа №307/541/17).
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 09.03.1993 по 30.06.1995 має бути зарахований до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому трудову книжку позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Таким чином, із наведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача зазначеного періоду є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника.
Крім того, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Разом з цим, суд зазначає, що згідно з розрахунком стажу позивача за формою РС-право, номер ПС: 083950025821, відповідачем зараховано до загального страхового стажу позивача періоди її роботи (а.с.86 зворот) з 01.07.1995 по 14.08.1995, а відтак підстави для зобов'язання органу Пенсійного фонду України зарахувати період з 01.07.1995 по 14.08.1995 відсутні.
Щодо позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу періоду з 03.12.1983 по 27.07.1984 як слухача підготовчого відділення Запорізького педагогічного інституту, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту «е» статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Відповідно до Порядку № 637 основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція № 58), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.
Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції № 58).
Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 №161, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.11.1993 за № 173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
Із змісту наведених норм видно, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.
Із записів трудової книжки позивачки встановлено, що вона з 03.12.1983 була зарахована слухачем денного підготовчого відділення Запорізького педагогічного інституту наказом №166-а від 25.11.1983 та 27.07.1984 закінчила підготовче відділення - наказ №136 від 26.07.1984 (запис №5, 6, а.с.10).
Згідно з Положенням про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки для вступу до вищого навчального закладу, навчання на яких дає право вступу до цих навчальних закладів без вступних іспитів.
Суд відзначає, що навчання на підготовчих відділеннях (курсах) є додатковою послугою навчального закладу, мета якої підготовка до вступу до навчального закладу.
Отже, суд доходить висновку, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в статті 25 Закону України «Про вищу освіту», а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, оскільки у випадку, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти.
Суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі №380/15284/22, від 21.02.2020 у справі №456/2503/16-а, від 11.05.2022 у справі №445/2374/16-а, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду навчання позивача на підготовчому відділенні, а відтак й про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.
Разом з цим, суд зазначає, що згідно з розрахунком стажу позивача за формою РС-право, номер ПС: 083950025821, відповідачем зараховано до загального страхового стажу позивача період її навчання (а.с.86 зворот) з 01.09.1984 по 22.06.1989, а відтак підстави для зобов'язання органу Пенсійного фонду України зарахувати період навчання з 01.09.1984 по 22.06.1989 відсутні.
Беручи до уваги вищезазначене, рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 24.06.2025 №083950025821 про часткову відмову у проведенні перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки суд дійшов висновку про часткову безпідставність мотивів покладених в основу його прийняття.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача 2 виплатити позивачу грошову допомогу, як особі, яка на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працювала в закладах та установах державної, або комунальної форми власності на посадах, роботах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е-ж» статті 55 ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, суд зазначає наступне.
По-перше, суд зазначає, що у позовній заяві позивачем не наведено жодного обґрунтування заявленої позовної вимоги.
По-друге, із заявою встановленого зразка про виплату грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно з п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач до відповідача 2 не зверталась.
При цьому, листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 17.07.2025 №12124-11885/Д-02/8-0800/25 позивачці в порядку Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР було надано відповідь по суті порушеного питання із відповідним роз'ясненням на її заяву б/н від 02.07.2025 (а.с.34).
Відтак, однією з основних умов для призначення чи виплати грошової допомоги при виході на пенсію є волевиявлення особи, яке полягає у зверненні в установленому порядку до органів Пенсійного фонду України із відповідною заявою, форма та зміст якої затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Водночас, суд зазначає, що звернення в довільній формі до відповідача 2 без подання відповідної заяви про призначення/виплати грошової допомоги при виході на пенсію не створюють обов'язку у відповідача 2 щодо її призначення/виплати.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №546/222/17, від 12.09.2019 у справі №158/1226/16-а та від 20.02.2020 у справі №636/863/17.
Разом з цим, судом встановлено, що звертаючись із заявою №2638 від 17.06.2025 щодо допризначення пенсії у зв'язку з наданими документами позивач також не просила про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (а.с.80-81).
Таким чином, вимога про зобов'язання відповідача 2 виплатити позивачу грошову допомогу при виході на пенсію у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно з п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є передчасною, а відтак задоволенню не підлягає.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення №083950025821 від 24.06.2025 про часткову відмову в проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 09.03.1993 по 30.06.1995 та повторно розглянути заяву №2638 від 17.06.2025 щодо допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, у відповідності до частини 3 статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким прийнято рішення, що зумовило порушення прав позивача у спірних правовідносинах, а саме: з ГУ ПФУ у Львівській області в сумі 1211,20 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №083950025821 від 24.06.2025 про часткову відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 09.03.1993 по 30.06.1995 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 09.09.1982 та повторно розглянути заяву №2638 від 17.06.2025 щодо допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.11.2025.
Суддя Ю.В. Калашник