13 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/7518/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Біров Н.Е.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство “Комінвестбанк» - представник - Мікрюков Сергій Володимирович;
відповідач - Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник - Савицький Сергій Ігорович;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметі спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області - представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства “Комінвестбанк» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметі спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
29 вересня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулося Акціонерне товариство “Комінвестбанк» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 10, код ЄДРПОУ 19355562) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметі спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Панаса Мирного, 2А, код ЄДРПОУ 37975895), яким з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: "1. 1. Визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС в Закарпатській області, що полягає у не підготуванні та неподанні до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення Акціонерному товариству “Комінвестбанк» (код за ЄДРПОУ 19355562) (м. Ужгород, вул. Гойди, 10 Код ЄДРПОУ 19355562) надміру сплаченої суми податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 4 528,00 гривень. 2. Зобов'язати ГУ ДПС в Закарпатській області підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення Акціонерному товариству “Комінвестбанк» (код за ЄДРПОУ 19355562) (м. Ужгород, вул. Гойди, 10 Код ЄДРПОУ 19355562) надміру сплаченої суми податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 4 528,00 грн. 3. Стягнути на користь Акціонерному товариству “Комінвестбанк» (м. Ужгород, вул. Гойди, 10 Код ЄДРПОУ 19355562) судові витрати в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Закарпатській області.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання було прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року було закрито підготовче провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що ним було надміру сплачено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4528 грн. Позивач зазначив, що звертався до ГУ ДПС у Закарпатській області із заявою про повернення йому помилково сплачених коштів. Проте, відповідач протиправно не повернув позивачеві надміру сплачені зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4528 грн, наслідком чого є звернення до суду з цим позовом.
Представником відповідача надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що законодавчо встановленою умовою повернення коштів, вказаних у позовній заяві, є ухвалення контролюючим органом висновку про повернення надмірно сплачених платежів. Водночас законодавчо встановлено таке обмеження щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, як наявність у платника податку податкового боргу. Відповідач наголошує на тому, що у позивача наявний податковий борг по податку на додану.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позові.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позов.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що та не заперечується учасниками справи, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 04 лютого 2025 року №34-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства “Комінвестбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення від 05 лютого 2025 року №122 «Про початок процедури ліквідації Акціонерного товариства “Комінвестбанк» та делегування повноважень ліквідатору банку».
За даними Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2024 року Банком було отримано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 1676 886 грн (а.с. 21).
04 жовтня 2024 року позивачем було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2024 року, згідно якої податкові зобов'язання за липень 2024 року було збільшено на 2027 грн, та, відповідно, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду було зменшено на 2027 грн (а.с. 22).
19 вересня 2024 року Акціонерне товариство “Комінвестбанк» перерахувало суму у розмірі 2027 грн, суму на яку було збільшено податкове зобов'язання за липень 2024 року (а.с. 23).
За даними Податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2024 року Банком було отримано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 1472603 грн (а.с. 18).
11 листопада 2024 року позивачем було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2024 року, згідно якого податкові зобов'язання за вересень 2024 року було збільшено на 2501 грн, та, відповідно, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду було зменшено на 2501 грн (а.с. 19).
11 листопада 2024 року Акціонерним товариством “Комінвестбанк» перерахувало суму у розмірі 2501 грн, суму на яку було збільшено податкове зобов'язання за вересень 2024 року (а.с. 20).
Таким чином, позивач вказує, що в Акціонерного товариства “Комінвестбанк», наявна переплата з податку на додану вартість у загальні сумі 4528 грн.
28 квітня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, відповідно до змісту якої позивачем було заявлено до повернення 4528 грн (а.с. 15).
Листом № 13924/07 16-04-07-7 від 04 липня 2025 року, ГУ ДПС в Закарпатській області, повідомило АТ “Комінвестбанк» про неможливість здійснити перерахунок помилково сплачених коштів Акціонерного товариства “Комінвестбанк» за даною Заявою з підстав наявності у Акціонерного товариства “Комінвестбанк» станом на 03 липня 2025 року податкового боргу в сумі 8365556,06 грн (а.с.а.с. 13, 14).
Не погоджуючись з поведінкою відповідача щодо неповернення АТ “Комінвестбанк» помилково та/або надмірно сплаченого ПДФО у розмірі 4528 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Статтею 19 частиною 2 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.115 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 17 пункт 17.1 підпункт 17.1.10 ПК України).
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 ПК України.
Статтею 43 пунктом 43.1 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до статті 43 пункту 43.2 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Згідно із статтею 43 пунктами 43.3 та 43.4 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.
За приписами статті 43 пункту 43.5 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку (стаття 43 пункт 43.6 ПК України).
Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що умовами повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань є відсутність у платника податків податкового боргу і подання до контролюючого органу відповідної заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Як вбачається з обставин справи та встановлено судом, 19 вересня 2024 року та 11 листопада 2024 року позивачем було сплачено суми податку на додану вартість у розмірі 2501 грн та 2027 грн до бюджету (а.с.а.с. 20, 23).
Відповідно до інтегрованої картки позивача, станом на 31 грудня 2024 року податковий борг позивача з податку на додану вартість складав 6754194,06 грн та протягом січня 2025 - липня 2025 не був погашений, а тільки збільшувався та склав 8635556,06 грн (а.с. 53).
Таким чином, враховуючи наявність у позивача непогашеного податкового боргу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для здійснення повернення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 4528 грн.
При цьому, наявність непогашеного податкового боргу не спростовано позивачем під час судового розгляду справи.
Суд також вважає безпідставними посилання позивача на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як на безумовну підставу повернення коштів та відсутності боргу, оскільки цим Законом не регламентовано порядок повернення податковим органом неплатоспроможному банку коштів в якості переплати за наявності у такого банку податкового боргу.
Такі правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України, які і були застосовані до спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була викладена Верховним Судом в постанові від 12 березня 2019 року у справі № 826/12323/16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 27 березня 2024 року у справі № 520/14548/23.
Суд вважає безпідставним посилання позивача на вимоги статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно якої під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, оскільки вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред'являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Аналіз наведеного положення визначає, що банк у процесі його ліквідації може обтяжуватись зобов'язаннями зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), механізм задоволення яких визначається статтею 52 такого Закону. Таким чином, наведене положення виключно визначає механізм погашення податкового боргу банку, що, у контексті наведеного вище, не свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносин вимог статті 43 ПК України.
Враховуючи наявність у позивача непогашеного податкового боргу, який не спростований матеріалами справи, відсутні підстави для здійснення повернення сум грошових зобов'язань.
При цьому, судом відхиляються посилання позивача на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як на безумовну підставу повернення коштів та відсутності боргу, оскільки цим Законом не регламентовано порядок повернення податковим органом неплатоспроможному банку коштів в якості переплати за наявності у такого банку податкового боргу. Такі правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України, які і були застосовані до спірних правовідносин.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, які не підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариство “Комінвестбанк» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 10, код ЄДРПОУ 19355562) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметі спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Панаса Мирного, 2А, код ЄДРПОУ 37975895) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 13 листопада 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 24 листопада 2025 року.
СуддяС.Є. Гаврилко