24 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/1129/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, яким просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 072250010415 від 03.02.2025 р. в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на посаді начальника виробничого відділу товариства з обмеженою відповідальністю «Система людина-машина» Радянського району міста Астрахань російської федерації згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.10.1984 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.10.1984 р. на товаристві з обмеженою відповідальністю «Система людина-машина» Радянського району міста Астрахань Російської Федерації на посаді начальника виробничого відділу з 01.01.1992 р. по 10.12.1994 р.;
- стягнути на користь позивача судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 27 січня 2025 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком після досягнення пенсійного віку, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.02.2025 р. за № 072250010415 йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Представник позивача зазначає, що відмова мотивована тим, що з 19 червня 2023 року Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., а тому до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в російській федерації за трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 25.10.1984 р. з 01.01.1992 р. по 10.12.1994 р.
Представник позивача наголошує, що на даний час не має можливості отримати потрібні довідки про спірний період роботи від роботодавця позивача та архівних відділів, однак це не має стати на заваді для отримання позивачем пенсії за віком. Причина неможливості отримати згадані довідки є поважною, а перешкоди - об'єктивно непереборними.
Зазначає, що на момент набуття ОСОБА_2 спірного страхового стажу діяли міжнародні угоди між Україною та російською федерацією, тому такі періоди слід зарахувати до його страхового стажу в повному обсязі, а трудова книжка ОСОБА_2 містить всі потрібні для призначення йому пенсії записи.
Представником відповідача подано до суду відзив на позов, відповідно до якого вважає позовні вимоги не обґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що період трудової діяльності ОСОБА_1 з 01.01.1992 р. по 10.12.1994 р. набутий на території російської федерації, а тому, враховуючи відсутність міжнародної угоди щодо пенсійного забезпечення між Україною та РФ, підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу позивача у відповідача відсутні. З огляду на вищезазначене, відповідачем по відношенню до позивача протиправних дій чи бездіяльності не допущено. Страховий стаж визначено у відповідності до норм чинного законодавства України.
Представник, серед іншого, зазначає, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих позивачем документів, є дискреційним повноваженням відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 27 січня 2025 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, долучивши необхідні документи.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області для розгляду.
03 лютого 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області рішенням про відмову у призначенні пенсії № 072250010415 відмовило позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідно страхового стажу.
Відповідачем у вищезгаданому рішенні було зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до загального страхового стажу не зараховано:
1. відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25.10.1984 р.:
- за записом № 1 - № 2 період роботи в колгоспі з 01.07.1978 р. по 01.11.1978 р. та за записом № 8 - № 9 період роботи з 20.09.1985 р. по 20.07.1991 р., оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві. Для підтвердження періодів роботи в колгоспі заявником надана довідка № С-193/07-05 від 21.11.2024 р., яка видана Берегівською районною військовою адміністрацією про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві за 1978-1979 та за 1985-1991. Довідку не взято до розгляду, оскільки в довідці вказано прізвище скорочено (« ОСОБА_3 », « ОСОБА_1 », « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 » мовою документа) та відсутня інформація про те, що іншої особи с таким прізвищем не значиться.
- за записами № 10 - № 11 період роботи з 01.01.1992 р. по 10.12.1994 р. не зараховано, оскільки заявник в цей період працював на підприємствах, які розташовані на території російської федерації. У зв'язку із припиненням з 19.06.2023 р. для України участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.
2. відповідно свідоцтва № 178843 від 19.03.1986 р. період навчання з 17.02.1986 р. по 18.03.1986 р., оскільки ім'я та по батькові в документі зазначено скорочено.
Встановити приналежність документів можливо в судовому порядку (пункт 26 Порядку № 637).
Відповідач вказав, що за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 12 років 9 місяців 20 днів.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника 63 роки 2 місяці 21 день.
Позивач не погодившись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).
Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно п.п.3) п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які, містять відомості про періоди роботи.
Трудовий стаж встановлюється на підставі уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці.
Відтак, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №291/99/17.
Судом встановлено, що під час вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком Пенсійним фондом при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії від 03.02.2025 р. до страхового стажу не враховано періоди роботи у російській федерації з 01.01.1992 р. по 10.12.1994 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.10.1984 р., оскільки заявник в цей період працював на підприємствах, які розташовані на території російської федерації, а тому загальний страховий стаж становить 12 років 9 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Підставою для не зарахування даних періодів стало те, що із припиненням з 19.06.2023 р. для України участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. пенсії громадянам, які проживали чи працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 р. включно.
Згідно п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 25.10.1984 р. позивач працював з 01.08.1991 р. по 10.12.1992 р. на посаді начальника виробничого відділу товариства з обмеженою відповідальністю «Система людина-машина» міста Астрахань російської федерації. Прийнятий на посаду на підставі наказу № 35-л від 29.07.1991 р., звільнений з посади на підставі наказу № 734 від 05.12.1994 р. (а.с. 10)
Відповідачем вказаний період роботи до страхового стажу позивача зараховано частково. Період з 01.08.1991 р. по 31.12.1991 р. зараховано до страхового стажу. Спірний період, з 01.01.1992 по 10.12.1994 р., не зараховано, у зв'язку із припиненням з 19.06.2023 р. для України участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р.
Суд зазначає, що Європейська соціальна хартія, ратифікована Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» від 14.09.2006 р. № 137-V, у пункті 4 статті 12 Розділу ІІ визначає, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх i багатосторонніх угод або в інший спосіб i відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: - рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.
На виконання взятих на себе зобов'язань у статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ закріплено, що іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Аналогічне положення міститься і в частині 2 статті 4, частині 4 статті 8 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення від 09.07.2003 р. № 1058- IV.
Згідно частини 4 статті 2 Закону № 1058-IV питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються відповідно цим Законом, іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відтак, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Разом з тим, при вирішенні питання зарахування до стажу періодів роботи, набутих на території російської федерації до 01.01.2023 р., слід керуватися Угодою між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 р. та Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., які були чинними на момент набуття позивачем спірного стажу роботи.
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Згідно статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Відповідно до ст. 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди).
Відтак, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.
Наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Вказана правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 р. у справі №459/955/15-а, від 27.02.2018 р. у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 р. у справі №686/4998/15, а також в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 р. у справі №21-457а14.
Згідно ст. 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відтак, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні та обчисленні пенсії.
Абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відповідно до 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 р. «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року, за якою Україна вийшла з Угоди з 19 червня 2023 року.
24 червня 2023 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про припинення дії Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» № 639, за якою Угода припинила свою дію для України з 04 липня 2023 року.
Таким чином, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Судом встановлено, що спірний період трудової діяльності позивача на території російської федерації мав місце з 01.01.1992 по 10.12.1994 р., тобто в період до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 р.
Кабінетом Міністрів України 04.02.2023 р. прийнято постанову № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» в п.1 якої вказано, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
На переконання суду, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, документи, видані громадянам для призначення пенсії державами-учасницями Угоди не потребують легалізації.
Надана територіальним пенсійним органам та наявна в матеріалах справи копія трудової книжки позивача не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу роботи та, відповідно, визначення права на пенсію, з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з останньою.
Спірний період належним чином відображений в трудовій книжці позивача, а оскаржуване рішення не містить обґрунтування чому наявний трудовий стаж позивача не може бути підтверджений саме на підставі відповідних записів у трудовій книжці.
Судом встановлено, що відомості про спірний період роботи внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи, з посиланням на відповідні накази. З таких можна точно встановити місце, посаду та період роботи позивача, а також номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Доказів визнання недостовірними записів трудової книжки НОМЕР_1 від 25.10.1984 р. щодо спірного періоду роботи з 01.08.1991 р. по 10.12.1992 р. відповідачем суду не надано.
При цьому суд зазначає, що обов'язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.
Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічний правовий висновок викладений також у Постанові Верховного суду від 04 липня 2023 року по справі № 580/4012/19.
Враховуючи, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, працівник не може нести і негативних наслідків щодо порядку заповнення такої.
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що відомості трудової книжки НОМЕР_1 від 25.10.1984 р. є належним доказом підтвердження трудової діяльності ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу відповідача на те, що він, як уповноважений на призначення пенсії орган, може самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів. Однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача за спірні періоди роботи, як і відсутні докази на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача є хибними.
Враховуючи викладене, період роботи позивача з 01.01.1992 р. по 10.12.1994 р. на посаді начальника виробничого відділу товариства з обмеженою відповідальністю «Система людина-машина» міста Астрахань російської федерації згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.10.1984 р. безпідставно не врахований до страхового стажу позивача, а відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача такий період порушує право на соціальний захист, гарантоване Конституцією України та Законом № 1058-IV.
Відтак, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову у призначенні пенсії від 03 лютого 2025 року № 072250010415 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на посаді начальника виробничого відділу товариства з обмеженою відповідальністю «Система людина-машина» міста Астрахань російської федерації з 01.01.1992 р. по 10.12.1994 р. є таким, що порушує право позивача на соціальних захист, не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03 лютого 2025 року за № 072250010415 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на посаді начальника виробничого відділу товариства з обмеженою відповідальністю «Система людина-машина» з 01 січня 1992 року по 10 грудня 1994 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 січня 1992 року по 10 грудня 1994 року на посаді начальника виробничого відділу товариства з обмеженою відповідальністю «Система людина-машина» згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25 жовтня 1984 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ - 21295057) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк