24 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/6437/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у направленні до органів Національної поліції України письмової інформації про його розшук як особи, яка ухиляється від військової служби, затримання і доставку;
- зобов'язати відповідача відкликати вказану інформацію з органів Національної поліції України.
В обґрунтування позовних вимог вказав на протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), щодо направлення до органів Національної поліції України письмової інформації про його розшук як особи, яка ухиляється від військової служби, затримання і доставку. Позивач зазначив, що правових підстав оголошення його в розшук не надано та будь-якої повістки про виклик він не отримував.
Ухвалою суду від 18.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в даній адміністративній справі. Постановлено розгляд справу здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не використав своє процесуальне право на подання до суду відзиву на позов.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини, зважає за необхідне вказати наступне.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 № 7.
Як зазначає позивач, у грудні 2024 року його оголошено у розшук ІНФОРМАЦІЯ_5 за погодженням із ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що надіслано письмову інформацію до відділу №2 (м.Радомишль) Головного управління Національної поліції у Житомирській області.
10.02.2025 представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 з заявою, в якій просив скасувати оголошення подання ОСОБА_1 у розшук, як особи яка утримується від військової служби, його затримання та доставку.
У відповідь на яку, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом № 7/1593 від 19.02.2025 повідомив про належне оповіщення військовозобов'язаного позивача про виклик до Сьомого відділу Житомирського РТЦК. Роз'яснено, що відповідно до інформації оператора поштового зв'язку (форма 20) повістку повернуто на адресу адресанта, у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, що свідчить про належне повідомленням позивача про необхідність з'явитися до Сьомого відділу Житомирського РТЦК, оскільки таким вважається день проставлення поштовим відділення відповідної відмітки у довідці про причини повернення. Разом з тим вказав, що у зв'язку із наявною інформацією про порушення правил військового обліку громадянином ОСОБА_1 відповідно до пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487) шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиною інформаційною системою МВС сформоване звернення в установленому порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до його до ТЦК та СП, з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення з урахуванням вимог ст.ст.254, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Крім того, 08.02.2025 представник позивача з аналогічною заявою звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Листом №41293-2025 від 18.02.2025 Головне управління Національної поліції в Житомирській області повідомило, що 21.12.2024 до відділення поліції №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області надійшло звернення за №Е918330 про необхідність доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 , яке надійшло в електронному вигляді через інформаційну підсистему "Єдиний облік" ІТС Інформаційний портал Національної поліції та обліковане за № 6635. За результатами розгляду вказаного звернення відомості до Інформаційного порталу Національної поліції про необхідність доставлення ОСОБА_1 , внесені іншим уповноваженим органом поліції.
Вважаючи, протиправними дії відповідача щодо оголошення позивача у розшук та надіслання відповідної інформація до Національної поліції України про його затримання та доставку до відділу ТЦК, оскільки йому не було відомо про необхідність з'явитися на виклик до вказаного РТЦК, жодної повістки не отримував, представник звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон № 1932-XII) передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 3 статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися, зокрема, військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Згідно з п. 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
За правилами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (ч.1. ст. 2 Закону № 1951-VIII).
За приписами ч.ч.8-9 ст. 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Аналізу наведених приписів чинного законодавства дає підстави для висновку, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, п. 20-1 ч.1 ст. 7 Закону № 1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП України) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Приписами ч.1 статті 27 Закону № 3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Спірні правовідносини у даній справі виникли саме щодо звернення відповідача до органів поліції з метою здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до ТЦК.
Насамперед суд вважає за необхідне зазначити, що поняття "розшук", яким оперують інформаційні системи не передбачене та не визначене положеннями Закону № 3543-ХІІ.
Виходячи із того правого регулювання, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вносяться відомості про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) (ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VIII).
Відповідно до 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Однак станом на день подання позову територіальним центром комплектування та соціальної підтримки жодної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не виносилося. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того, у ході судового розгляду справи встановлено, що спливли строки накладення адміністративних стягнень за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, оскільки згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
При розгляді даного спору, суд застосовує також закріплений у статті 62 Конституції України принцип "презумпції невинуватості".
Так, у п. 4 мотивувальної частини Рішення від 22 грудня 2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Такий підхід неодноразово застосовувався у судовій практиці, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №11-1219сап19 та від 02.09.2021 у справі № 11-97сап20.
Презумпція невинуватості, крім кримінального процесу, підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення та означає, що всі сумніви стосовно події порушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відтак, за відсутності складеної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП, у відповідача не було підстав для внесення даних до відповідного реєстру про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та притягнення його до відповідальності.
З цих підстав позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відкликати звернення до органів Національної поліції щодо порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, суд вказує наступне.
Отже, Національна поліція здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також забезпечує внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, відповідно до абз 5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Проаналізувавши викладені норми, суд вважає, що звернення відповідача до органів Національної поліції для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення не знаходить свого логічного обґрунтування та пояснення.
Натомість, постанови на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем не складено, що виключає можливість реалізації територіальним центром комплектування та соціальної підтримки права на звернення до органів Національної поліції для доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Також, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформації про позивача як особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, є протиправним.
На переконання суду, виключення відомостей про позивача з баз даних Національної поліції має здійснюватися в такому ж порядку, як і включення таких відомостей на підставі відповідного повідомлення від відповідача.
Відтак, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо направлення до органів Національної поліції України письмово звернення про розшук позивача, як особи, яка ухиляється від військової служби, затримання і доставку є протиправними. Відтак наявні правові підстави для зобов'язання відкликати звернення № Е918330 від 24.12.2024 ТЦК з органів Національної поліції України, відповідно до приписів Порядку №1487.
Відповідно до абз.17 п. 79 Порядку № 1487 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: повідомляють Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.
Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.
Отже, алгоритм відкликання прямо встановлений нормативним актом, і жодних винятків або "технічної неможливості" законодавством не передбачено, що є обов'язком відповідача, який підлягає виконанню.
Оскільки звернення ТЦК підтримки було сформоване за відсутності ознак складу правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, таму таке підлягає відкликанню, як направлене без законного підґрунття.
Водночас суд враховує, що внесення таких відомостей об'єктивно створює для позивача стан правової невизначеності, а також може спричинити обмеження його особистої свободи шляхом можливого затримання з боку органів Національної поліції. За цих умов побоювання позивача щодо можливості застосування примусових заходів поза належною правовою процедурою є обґрунтованими і підлягають судовому захисту.
Аналізуючи вищевикладене, суд зважає на той факт, що сам по собі механізм застосування заходів адміністративного примусу у вигляді затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може бути правомірним, за умови дотримання вимог закону. Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 3543-ХІІ, таке звернення до органів Національної поліції можливе лише за наявності одночасно двох умов:
невиконання громадянином обов'язків, передбачених статтею 22 зазначеного Закону;
вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.
Отже, рішення про ініціювання адміністративного затримання та доставлення приймається саме керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки як спеціально уповноваженою посадовою особою, виключно за наявності підтверджених ознак правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, та належно зафіксованої підстави для такого звернення.
Разом з цим, застосування заходів адміністративного примусу в кожному конкретному випадку не є обов'язковим, а має здійснюватися лише у разі, коли без їх застосування неможливо забезпечити належний розгляд справи про адміністративне правопорушення або притягнення особи до відповідальності.
Процедура адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних і резервістів під час дії воєнного стану спрямована виключно на забезпечення складання і розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП. Такий захід не є видом відповідальності, не має каральної мети і не може бути використаний як інструмент примусового призову або мобілізації особи.
Інститут адміністративного затримання не наділяє ні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ні органи Національної поліції повноваженнями щодо фактичного обмеження свободи особи поза межами часу, необхідного для складання матеріалів справи та передачі її для розгляду. У свою чергу, ухилення від мобілізації є кримінально караним діянням згідно зі статтею 336 Кримінального кодексу України, тому будь-які заходи примусового фізичного доставлення з метою мобілізації виходять за межі адміністративно-правової процедури та суперечать принципам, встановленим статтями 19 Конституції України та статей 260, 263 КУпАП.
Отже, адміністративне затримання може застосовуватися виключно для забезпечення розгляду справи про адміністративне правопорушення, але не для примусового направлення особи до проходження військової служби, здійснення мобілізаційних заходів або виконання наказів військового командування. Використання такого заходу з іншою метою є протиправним.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд при розгляді справи зобов'язаний вживати всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, а також для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Враховуючи наведене, суд надав оцінку тим обставинам справи, доводам та поясненням сторін, які є вирішальними для правильного вирішення спору та впливають на висновки суду щодо прав та обов'язків учасників правовідносин.
Інші доводи не мають істотного значення для вирішення справи по суті, не підлягають окремому аналізу в тексті цього судового рішення, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин, не впливають на правову кваліфікацію дій відповідача і не змінюють висновків суду.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їхньому безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їхньої переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано доказів доведення правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
З огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат підлягає розгляду відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241 246, 257 262 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у направленні до органів Національної поліції України письмового звернення № Е918330 від 21.12.2024 про необхідність доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 відкликати звернення № Е918330 від 21.12.2024 про необхідність доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , направлене до органів Національної поліції.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 24 листопада 2025 р.
24.11.25