24 листопада 2025 рокуСправа №160/24502/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.08.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Воронько Олена Олександрівна звернулася через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2000 року по грудень 2010 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.03.2025 року перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням проведених виплат, зарахувавши до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2000 року по грудень 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 березня 2025 року позивачу було призначено пенсію за віком у розмірі 3323,00 гривень. Як убачається з відповідного розрахунку, отриманого позивачем з особистого кабінету на порталі відповідача https://portal.pfu.gov.ua, відповідачем під час розрахунку пенсійних виплат не враховані періоди, коли позивач здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець (2000-2010 роки), під час якої нею в повному обсязі було оплачено єдиний податок з підприємницької діяльності. Позивач не погоджується із такою бездіяльністю відповідача, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 26.09.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області письмовий відзив на адміністративний позов не надходив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 24.11.2025 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01 березня 2025 року позивачу було призначено пенсію за віком у розмірі 3323,00 гривень відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV та на даний час вона перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Як убачається з відповідного розрахунку, отриманого позивачем з особистого кабінету на порталі відповідача https://portal.pfu.gov.ua, відповідачем під час розрахунку пенсійних виплат не враховані періоди, коли позивач здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець (2000-2010 роки), під час якої нею в повному обсязі було оплачено єдиний податок з підприємницької діяльності.
Відповідно до відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.10.2024 року на запит позивача та від 05.06.2025 року на запит представника позивача, до загального страхового стажу ОСОБА_1 , зараховано періоди підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року та з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року на спрощеній системі оподаткування. Загальний страховий стаж становить 30 років 9 місяців 15 днів, стаж для визначення права на призначення пенсії з урахуванням періодів провадження підприємницької діяльності - 31 рік 8 місяців 2 дні. Заробіток для обчислення пенсії, врахований за даними системи персоніфікованого обліку з 01.01.2001 року по 31.08.2022 року. Додатково відповідач у відповіді від 24.10.2024 року зазначає, що звітність за 2000-2003 роки, 2005-2009 роки не надавалась, звітність за 2004 рік (з січня по грудень - єдиний податок) та 2010 рік (з січня по грудень - єдиний податок) надана у визначений законодавством термін.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2000 року по грудень 2010 року, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також
бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі
державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законодавством, що регулює пенсійне забезпечення в Україні є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон про пенсійне забезпечення).
Цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Пункт б) частини першої статті 3 Закону про пенсійне забезпечення, закріплює, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: б) особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон про пенсійне страхування), який чинності 01.01.2004 року.
Статтею 5 Закону про пенсійне страхування визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону про пенсійне страхування, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 2 Закону про пенсійне забезпечення визначені наступні види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років; б) соціальні пенсії.
У частині першій статті 9 Закону Про пенсійне страхування наведено види пенсійних виплат: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону про пенсійне страхування передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до статті 11 Закону про пенсійне страхування загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т. ч.: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно зі статтею 24 Закону про пенсійне страхування, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях.
Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV доповнено пунктом 3-1, яким передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Також постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року № 793 «Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Отже, законодавчо були змінені умови щодо зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування.
За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
З огляду на це, обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.
Між тим, пунктом 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», який діяв згідно із Законом України від 04.11.2011 року №4014-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» до 01.01.2012 року, встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» суб'єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Як вказує позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність, вона сплачувала до Пенсійного фонду внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду).
Слід звернути увагу, що відповідно до п. 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Як убачається із матеріалів даної справи, позивач оплачувала не мінімальну ставку, а усереднену, а починаючи з 2007 року - максимальну , що підтверджується наступними платіжними дорученнями:
- за квітень 2000 року - № 6051521 від 18.03.2000 року на суму 80,00 грн.;
- за травень 2000 року - № 2 від 18.04.2000 року на суму 80,00 грн.;
- за червень 2000 року - № 3 від 22.05.2000 року на суму 80,00 грн.;
- за липень 2000 року - № 6 від 16.06.2000 року на суму 80,00 грн.;
- за серпень 2000 року - № 8 від 20.07.2000 року на суму 80,00 грн.;
- за вересень 2000 року - №6120801 від 16.08.2000 року на суму 80,00 грн.;
- за жовтень 2000 року - № 9 від 19.09.2000 року на суму 80,00 грн.;
- за листопад 2000 року - № 6719/0080 6120801 від 23.10.2000 року на суму 80,00 грн.;
- за грудень 2000 року - № 15 від 16.11.2000 року на суму 80,00 грн.;
- за січень 2001 року - № 18 від 18.12.2000 року на суму 80,00 грн.;
- за лютий 2001 року - № 19 від 17.01.2001 року на суму 80,00 грн.;
- березень 2001 року - № 20 від 14.02.2001 року на суму 80,00 грн.;
- за квітень 2001 року - № 23 від 16.03.2001 року на суму 80,00 грн.;
- за травень-липень 2001 року № 24 від 17.04.2001 року на суму 240,00 грн;
- за серпень-жовтень 2001 року № 36 від 16.07.2001 року на суму 240,00 грн.;
- за листопад-грудень 2001 року № 48 від 11.10.2001 року на суму 160,00 грн.;
- за січень 2002 року - №48 від 11.10.2001 року на суму 80,00 грн.;
- за лютий-квітень 2002 року - №55 від 18.02.2022 року на суму 240,00 грн.;
- за травень-липень 2002 року - № 60 від 01.04.2022 року на суму 240,00 грн.;
- за серпень-жовтень 2002 року - № 75 від 01.07.2022 року на суму 240,00 грн.;
- за листопад-грудень 2002 року - № 88 від 18.09.2022 року на суму 160,00 грн.;
- за січень 2003 року - №88 від 18.09.2022 року на суму 80,00 грн.;
- за лютий-квітень 2003 року - № 106 від 18.12.2002 року на суму 240,00 грн.;
- за травень-липень 2003 року - №112 від 31.03.2003 року на суму 240,00 грн.;
- за серпень-жовтень 2003 року - №125 від 25.06.2003 року на суму 240,00 грн.;
- за листопад-грудень 2003 року - №132 від 03.10.2003 року на суму 160,00 грн.;
- за січень-березень 2004 року - № 145 від 18.12.2003 року на суму 240,00 грн.;
- за квітень-червень 2004 року - №152 від 10.03.2004 року на суму 240,00 грн.;
- за липень-вересень 2004 року - №166 від 21.06.2004 року на суму 240,00 грн.;
- за жовтень-грудень 2004 року - №172 від 14.09.2004 року на суму 240,00 грн.;
- за січень 2005 року - відсутнє платіжне доручення;
- за лютий 2005 року - №198 від 17.03.2005 року на суму 83,84 грн.;
- за березень 2005 року - №201 від 20.04.2005 року на суму 83,84 грн.;
- за квітень-травень 2005 року - відсутнє платіжне доручення;
- за червень 2005 року - №212 від 22.06.2005 року на суму 80,00 грн. - в призначенні платежу помилково зазначено за «за липень 2002»;
- за липень 2005 року 2005 року - №213 від 22.06.2005 року на суму 80,00 грн.;
- за серпень-вересень 2005 року - №215 від 11.07.2005 року на суму 160,00 грн.;
- за жовтень-грудень 2005 року - №220 від 23.09.2005 року на суму 240,00 грн.;
- за січень 2006 року - №229 від 23.11.2005 року на суму 80,00 грн.;
- за лютий-березень 2006 року - №236 від 19.01.2006 року на суму 160,00 грн.;
- за квітень-червень 2006 року - №239 від 24.02.2006 року на суму 240,00 грн.;
- за липень-вересень 2006 року -№ 249 від 16.06.2006 року на суму 240,00 грн.;
- за жовтень-грудень 2006 року - №255 від 28.08.2006 року на суму 240,00 грн.;
- за І квартал 2007 року - №272 від 17.01.2007 року на суму 360,00 грн.;
- за ІІ квартал 2007 року -№ 275 від 16.03.2007 року на суму 600,00 грн.;
- за ІІІ квартал 2007 року - №279 від 18.05.2007 року на суму 600,00 грн.;
- за ІV квартал 2007 року - №292 від 04.09.2007 року на суму 600,00 грн.;
- за І квартал 2008 року - №297 від 30.10.2007 року 600,00 грн.;
- ІІ квартал 2008 року - №320 від 20.03.2008 року на суму 600,00 грн;
- ІІІ квартал 2008 року - №332 від 06.06.2008 року на суму 600,00 грн.;
- ІV квартал 2008 року - №353 від 16.09.2008 року на суму 600,00 грн.;
- за І квартал 2009 року - №371 від 26.11.2008 року на суму 600,00 грн.;
- за ІІ квартал 2009 року - №397 від 18.03.2009 року на суму 600,00 грн.;
- за ІІІ квартал 2009 року - № 424 від 16.06.2009 року на суму 600,00 грн.;
- за ІV квартал 2009 року - №444 від 14.09.2009 року на суму 600,00 грн.;
- за І квартал 2010 року - №472 від 10.12.2009 року на суму 600,00 грн.;
- за ІІ квартал 2010 року - №495 від 12.03.2010 року на суму 600,00 грн.;
- за липень 2010 року - № 512 від 21.06.2010 року на суму 200,00 грн.;
- за серпень-вересень 2010 року - №526 від 26.07.2010 року на суму 400,00 грн.;
- за ІV квартал 2010 року - №535 від 10.09.2010 року на суму 600,00 грн.
Враховуючи, що позивач здійснювала підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування з квітня 2000 року по грудень 2010 року, сплачувала єдиний податок (крім січня 2005 року, квітень-травень 2005 року) та подавала звітність за спірні роки, тому зазначені періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
При цьому, позовні вимоги щодо зарахування до страхового стажу періоду січень 2005 року, квітень-травень 2005 року задоволенню не підлягають, оскільки за вказані періоди в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем єдиного податку.
Також слід зазначити, що відповідно до листа відповідача від 05.06.2025 року №0400-010307-8/107580 до страхового стажу позивача зарахований період здійснення нею підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року та з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, тому в цій частині відсутній спір про право, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності: з 01.04.2000 року по 31.12.2003 року, лютий - березень 2005 року, з 01.06.2005 року по 31.12.2009 року, липень - грудень 2010 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.03.2025 року перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням проведених виплат, зарахувавши до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2000 року по 31.12.2003 року, лютий - березень 2005 року, з 01.06.2005 року по 31.12.2009 року, липень - грудень 2010 року.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 968,96 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 775,17 грн.
Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності: з 01.04.2000 року по 31.12.2003 року, лютий - березень 2005 року, з 01.06.2005 року по 31.12.2009 року, липень - грудень 2010 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) провести з 01.03.2025 року перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з урахуванням проведених виплат, зарахувавши до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2000 року по 31.12.2003 року, лютий - березень 2005 року, з 01.06.2005 року по 31.12.2009 року, липень - грудень 2010 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 775,17 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна