24 листопада 2025 рокуСправа №160/17862/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, м.Житомир, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та скасування рішення,
установив:
19 червня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 РНПП код НОМЕР_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ГУ.
- скасувати Рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.01.2025 року № 047250024027 про відмову ОСОБА_1 РНПП код НОМЕР_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 РНПП код НОМЕР_1 за призначенням пенсії за віком від 08.01.2025 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1153акону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 РНПП код НОМЕР_1 періоди роботи за записами дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 28.08.1992, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджено періоди роботи мого загалом 16 років 11 місяців 10 днів, зарахуванню до загального страхового стажу для призначення пенсії, а саме: з 29.08.1983 по 14.05.1984 - 0 років 8 місяців 17 днів; з 23.05.1984 по 28.05.1986 - служба в Радянській армії - 2 роки 0 місяців 6 днів; з 18.06.1986 по 25.08.86 - 0 років 2 місяці 8 днів; з 01.09.1986 по 23.07.1987 навчання в Нікопольському ПТУ №34 - 0 років 10 місяців 23 днів; з 01.08.1987 по 28.08.1992 - 5 років 0 місяців 28 днів; з 07.09.1992 по 25.09.1999 - 7 років 0 місяців 19 днів; з 01.10.1999 по 3 0.09.2000 - 1 рік 0 місяців 0 днів.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 РНПП код НОМЕР_1 період військової служби у Радянській армії з 23.05.1984 по 28.05.1986, згідно військового квитка НОМЕР_3 від 01.03.1990, загалом 2 роки 0 місяців 6 днів.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 РНПП код НОМЕР_1 період навчання з 01.09.1986 по 23.07.1987, згідно диплому НОМЕР_4 від 23.07.1987 загалом 0 роки 10 місяців 23 днів.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області визначити мені ОСОБА_1 РНПП код НОМЕР_1 дату виникнення права на пенсію з 29 листопада 2024 року та провести нарахування і виплату пенсії мені саме з 29 листопада 2024 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 08.01.2025 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.01.2025 року № 047250024027 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж та не підтверджений період проходження військової служби. Вважаючи протиправними рішення відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
11 липня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
11 липня 2025 року від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить поновити строк для подання відзиву у справі, яке обгрунтоване тим, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі Указом Президента України від 12.08.2022 № 5732/2022, затвердженим Законом № 2500-ІХ від 15.08.2022, дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. З цього приводу 02.03.2022 Рада суддів України видала Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, яким, зокрема, судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. У період воєнного стану, згідно частині статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження судів не можуть бути припинені, а частина дуга статті 26 зазначеного Закону передбачає, що скорочення чи прискорення будьяких форм судочинства забороняється. Варто зазначити, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України територія Житомирської області тривалий час була зоною бойових дій, і, за офіційними повідомленнями військового командуванням держави, дотепер зберігається загроза ракетних та авіаційних ударів, а ворог продовжує здійснювати артилерійські обстріли прикордонних районів, в зв'язку з чим працівники, які виконують обов'язки державної служби, періодично змушені переривати свою роботу та покидати робочі місця через оголошення по області повітряних тривог. Сукупність вказаних обставин викликали об'єктивну неможливість подачі відзиву у передбачені КАС України строки, через незалежні від Управління причини. З наведеного вбачається наявність підстав для поновлення процесуального строку для подання відзиву у справі №160/17862/25.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 р. клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про поновлення строку для надання відзиву по справі задоволено. Поновлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області процесуальний строк для подачі відзиву та прийняти відзив по справі.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 08.01.2025 року звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Житомирській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням Головного управління ПФУ в Житомирській області від 15.01.2025 р. №047250024027 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та не підтвердженням періоду проходження військової служби.
У вказаному рішенні зазначено таке: страховий стаж особи становить 14 років 11 місяців 9 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди трудової діяльності, згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_5 від 28.08.1992, оскільки по батькові на титульній сторінці - ОСОБА_2 (рос.мовою) не відповідає паспортним даним - ОСОБА_3 (рос.мовою); періоди трудової діяльності з 29.08.1983 по 14.05.1984, з 18.06.1986 по 25.08.1986, згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_6 від 28.08.1992, оскільки записи про роботу проведено до дати видачі трудової книжки та не підтверджено первинними документами; період проходження військової служби з 23.05.1984 по 28.05.1986, згідно військового квитка НОМЕР_3 від 01.03.1990. оскільки по батькові - ОСОБА_2 (рос.мовою) не відповідає паспортним даним - ОСОБА_4 (рос.мовою); період навчання з 01.09.1986 по 23.07.1987, згідно диплому НОМЕР_4 від 23.07.1987, оскільки відсутній підпис директора та реєстраційний номер; період трудової діяльності з 01.08.2000 по 30.09.2000, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.
Відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_5 від 28.08.1992, позивач з 01.08.1987 по 28.08.1992 працював зварювальником в ПМК 44 «Криворожьеводострой»; з 07.09.1992 по 25.09.1999 працював зварювальником у Приватному підприємстві «Вікторія»; з 01.10.1999 по 02.01.2009 працював в ООО «Алтан» автослюсарем та заступником директора.
Позивач вважає рішення відповідача протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положенням частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України №1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі №439/1148/17.
Суд встановив, що рішенням Головного управління ПФУ в Житомирській області від 15.01.2025 р. №047250024027 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та не підтвердженням періоду проходження військової служби.
У вказаному рішенні зазначено таке: страховий стаж особи становить 14 років 11 місяців 9 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди трудової діяльності, згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_5 від 28.08.1992, оскільки по батькові на титульній сторінці - ОСОБА_2 (рос.мовою) не відповідає паспортним даним - ОСОБА_3 (рос.мовою); періоди трудової діяльності з 29.08.1983 по 14.05.1984, з 18.06.1986 по 25.08.1986, згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_6 від 28.08.1992, оскільки записи про роботу проведено до дати видачі трудової книжки та не підтверджено первинними документами; період проходження військової служби з 23.05.1984 по 28.05.1986, згідно військового квитка НОМЕР_3 від 01.03.1990. оскільки по батькові - ОСОБА_2 (рос.мовою) не відповідає паспортним даним - ОСОБА_4 (рос.мовою); період навчання з 01.09.1986 по 23.07.1987, згідно диплому НОМЕР_4 від 23.07.1987, оскільки відсутній підпис директора та реєстраційний номер; період трудової діяльності з 01.08.2000 по 30.09.2000, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.
Суд встановив, що відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_5 від 28.08.1992, позивач з 01.08.1987 по 28.08.1992 працював зварювальником в ПМК 44 «Криворожьеводострой»; з 07.09.1992 по 25.09.1999 працював зварювальником у Приватному підприємстві «Вікторія»; з 01.10.1999 по 02.01.2009 працював в ООО «Алтан» автослюсарем та заступником директора.
Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу його роботи, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні документів позивача відповідальними працівниками підприємства, на яких позивач працював, проходив службу, навчався.
Суд критично ставиться до позиції відповідача, оскільки обов'язок щодо заповнення трудової книжки (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення, переведення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу). Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Таким чином, суд дійшов висновку про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.01.2025 року № 047250024027 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.08.1983 по 14.05.1984, період проходження військової служби з 23.05.1984 по 28.05.1986, період роботи з 18.06.1986 по 25.08.1986, період навчання з 01.09.1986 по 23.07.1987, період роботи з 01.08.1987 по 28.08.1992; період роботи з 07.09.1992 по 25.09.1999, період роботи з 01.08.2000 по 30.09.2000.
При цьому, суд зобов'язую зарахувати спірні періоди саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області як орган, що розглядав заяву позивача про призначення пенсії.
Суд зазначає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.10.1999 по 31.07.2000 задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до довідки форми РС-Право вказаний стаж вже зараховано до страхового стажу позивача.
Щодо зазначення у рішенні про відсутність даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.
Виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області визначити мені ОСОБА_1 РНПП код НОМЕР_1 дату виникнення права на пенсію з 29 листопада 2024 року та провести нарахування і виплату пенсії мені саме з 29 листопада 2024 року, суд зазначає таке.
На час розгляду справи пенсія ще не призначена і остаточний правильний обрахунок страхового та пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком пенсійним органом не проведено, відтак, останнім і не зроблено остаточного висновку про наявність/відсутність у позивача достатнього стажу для призначення такої пенсії.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 р. у справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Отже, оскільки для призначення пенсії не встановлено всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача -2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 3акону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, м.Житомир, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.01.2025р. №047250024027.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.08.1983 по 14.05.1984, період проходження військової служби з 23.05.1984 по 28.05.1986, період роботи з 18.06.1986 по 25.08.1986, період навчання з 01.09.1986 по 23.07.1987, період роботи з 01.08.1987 по 28.08.1992, період роботи з 07.09.1992 по 25.09.1999, період роботи з 01.08.2000 по 30.09.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2025р. про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 3акону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко