24 листопада 2025 рокуСправа №160/10891/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
15.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової НОМЕР_3 , в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 ;
- визнати дії військової частини НОМЕР_3 щодо зарахування до списків особового складу протиправними;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 утриматися від дій, пов'язаних з переведення ОСОБА_1 до інших військових частин.
Позовні вимоги обґрунтовані тим що 19.02.2025 позивача було затримано для перевірки документів, використовуючи погрози та психологічний тиск, змусили проїхати до будівлі ІНФОРМАЦІЯ_1 , аргументуючи тим, що оформлять та видадуть повістку для проходження військово-лікарської комісії у ТЦК. Проте, прибувши до установи ТЦК, позивачу не було видано повістки, та одразу після прибуття, без належної постановки на військовий облік, відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (постанова КМУ 560 від 14 травня 2024 р.), позивача було направлено до КНП «Міська поліклініка №4» ДМР (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, 19), де було проведено без належного медичного огляду ВЛК, та виписаний відповідний висновок військово-лікарської комісії, з яким позивача не було ознайомлено та не було видано для підписання, що є порушенням процедури проходження ВЛК. Після чого, позивача було направлено до Військової частини НОМЕР_3 для проходження військової служби.
Під час проходження військово-лікарської комісії, 19.02.2025, постанова відповідача-1 з висновком "придатний до військової служби" прийнята внаслідок неналежного медичного огляду, без застосування методу індивідуальної оцінки та з порушенням вимог Положення №402, що і стало підставою для звернення до суду.
Стан здоров'я позивача є незадовільним, що перешкоджає виконувати обов'язки військової служби. Фактично медичний огляд позивачу не проводився, не досліджувались будь-які аналізи, медичні документи, передбачені чинним законодавством України, що призвело до порушення процедури проходження ВЛК та, як наслідок, ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень. Позивачем була наголошена наявність очевидних проблем зі здоров'ям, на існування яких позивач наголошував при проходженні ВЛК, натомість лікарями такі захворювання при огляді не виявлені, а пояснення щодо їх наявності не взяті до уваги. Тому виходячи з вищевикладеного, на думку позивача, постанова ВЛК від 19.02.2025 року не відображає фактичний стан здоров'я позивача відповідно до наказу № 402.
Позивач зазначає про порушення відповідачами чинного законодавства під час призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період та вказує, що ці порушення свідчать про протиправність дій відповідачів, у зв'язку з чим звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Також в позовній заяві позивач просить витребувати у відповідачів оскаржений наказ про мобілізацію, мобілізаційне розпорядження, довідку ВЛК, наказ про зарахування до списків особового складу військової частини.
16.04.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 : наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 , наказ про мобілізацію, мобілізаційне розпорядження, довідку ВЛК, наказ про зарахування до списків особового складу військової частини.
Витребувано у Військової частини НОМЕР_3 : наказ про мобілізацію, мобілізаційне розпорядження, довідку ВЛК, наказ про зарахування до списків особового складу військової частини.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:
- вжити заходів із забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти дії щодо направлення на військову службу до військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним діяння суб'єкта владних повноважень та зобов'язання утриматись від вчинення дій;
- допустити негайне виконання ухвали про забезпечення позову.
16.04.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/10891/25 відмовлено.
18.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №20026/25), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що дії начальника в/ч НОМЕР_3 щодо видання наказу №220-ОС від 25.02.2025 в частині, що стосується ОСОБА_1 , прийнятий на підставі, у межах та у спосіб, що визначені законодавством України.
Зазначає, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на ТЦК та СП. Зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами військової частини. Таке зарахування здійснюється на підставі іменних списків, які надходять від ТЦК та СП. У спірному випадку на підставі поіменного списку №13/1/1431 від 21.02.2025 наказом начальника в/ч НОМЕР_3 від 25.02.2025 №222-ОС солдата ОСОБА_1 , який призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 під час мобілізації, на особливий період у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (в/ч НОМЕР_3 ) з 21.02.2025 зараховано до списків особового складу та всі види забезпечення. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 (в/ч НОМЕР_3 ) не мав права не зарахувати позивача до списків особового складу частини, адже йому були надані всі передбачені чинним законодавством документи.
29.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить:
- вжити заходів із забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо направлення на військову службу до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним діяння суб'єкта владних повноважень та зобов'язання утриматися від вчинення дій.
30.05.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1) правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 24.11.2025.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, є військовозобов'язаною особою та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
19.02.2025 позивача було затримано та зобов'язано пред'явити військово-обліковий документ.
Після чого, позивача було направлено до КНП «Міська поліклініка №4» ДМР для проходження військово-лікарської комісії.
За результатами проведення військово-лікарської комісії ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби.
На підставі поіменного списку №13/1/1431 від 21.02.2025 наказом начальника військової частини НОМЕР_3 від 25.02.2025 №222-ОС солдата ОСОБА_1 , який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_7 у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 особового складу з 21 лютого 2025 року зараховано до списків особового складу та всі види забезпечення.
З такими діями відповідачів позивач не погодився та звернувся до суду з даним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
За положеннями ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.
Статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 № 389-VІІІ (далі Закон № 389) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами ст.1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 р. № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, зокрема захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частина 1 статті 1 Закону № 2232-XII).
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина 2 статті 1 Закону № 2232-XII).
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону № 2232-XII).
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом ( частина 5 статті 1 Закону № 2232-XII).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) ( частина 7 статті 1 Закону № 2232-XII).
Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 8 статті 1 Закону № 2232-XII).
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону № 2232-XII).
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини (частина 10 статті 1 Закону № 2232-XII).
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби ( частина 1 статті 2 Закону № 2232-XII).
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (абзаци 1 та 2 частини 2 статті 2 Закону № 2232-XII).
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (частина 3 статті 2 Закону № 2232-XII).
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону № 2232-XII).
Види військової служби, серед іншого, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (абзаци 1-3 частини шостої статті 2 Закону № 2232-XII).
Виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період частина 8 статті 2 Закону № 2232-XII).
Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України (частина 13 статті 2 Закону № 2232-XII).
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", Про Збройні Сили України", Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону № 2232-XII).
Початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу (пункт 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-XII).
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (абзац 1 частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи прихованою (абзац 4 статті 1 Закону № 3543-XII).
Особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону № 3543-XII).
Організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України (частина 1 статті 4 Закону № 3543-XII).
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина 2 статті 4 Закону № 3543-XII).
Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу (частина четверта статті 22 Закону № 3543-XII).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (абзац перший частини п'ятої статті 22 Закону № 3543-XII).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (абзац 3 частини 5 статті 22 Закону № 3543-XII).
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008).
Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу (пункт 2 Положення № 1153/2008).
У разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також прийом громадян на військову службу за контрактом (підпункт 1 пункту 252 цього Положення).
Призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України. Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу (пункт 253 Положення № 1153/2008).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ( далі Положення № 154).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (пункт 1 Положення № 154).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя (пункту 7 Положення № 154).
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема, в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів…... ( пункт 8 Положення № 154).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (пункт 9 Положення № 389-VІІІ).
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження (пункт 12 цього Положення № 154).
З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. У разі збройної агресії проти України Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-ХІІ.
Призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022, на підставі поіменного списку №13/1/1431 від 21.02.2025 наказом начальника військової частини НОМЕР_3 від 25.02.2025 №222-ОС призваний на військову службу по мобілізації до Військової частини НОМЕР_3 .
Вказані обставини не заперечуються сторонами, а тому не є предметом спору.
Відповідно до обґрунтованості позовних вимог спірність питання у даній справі полягає у правомірності дій районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову позивача на військову службу під час проведення загальної мобілізації.
При цьому, оскаржуючи вказані дії відповідачів-1, 2, позивач не вказує на наявність у нього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбачені ст. 23 Закону № 2232-XII, а тому вказані обставини також не є предметом спору.
Натомість, за позицією позивача порушення своїх прав він пов'язує з незаконністю призову його на військову службу під час загальної мобілізації з огляду на таке, зокрема, -
1) примусове затримання 19.02.2025;
2) не проведення належного медичного обстеження стану його здоров'я, оскільки за його позицією жодних медичних оглядів згідно направлень він не проходив;
3) незаконне та проти його волі проходження військової служби по мобілізації в військовій частині НОМЕР_3 .
Надаючи правову оцінку вказаним доводам позивача, суд враховує наступне.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VІІІ в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Частиною 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Аналізуючи наведені приписи законодавства, слід зазначити, що перевірка органами Національної поліції України документів, зокрема військово-облікових, під час мобілізації, є законною дією.
Щодо покликання позивача на порушення його прав внаслідок примушення проходження ВЛК, то суд вказує про таке.
Пунктом 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №56 (далі Порядок №560) визначено, що керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та ІНФОРМАЦІЯ_9 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних, зокрема:
видають наказ керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призначення представників такого центру, уповноважених проводити перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років та вручати повістки резервістам та військовозобов'язаним;
організовують проведення уповноваженими представниками районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі);
вживають заходів разом з представниками територіальних органів (підрозділів) поліції до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку;
здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до п. 69 Порядку №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Рішення щодо придатності резервіста та військовозобов'язаного для проходження військової служби за станом здоров'я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному ТЦК та СП .
Рішення військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_9 про придатність резервіста або військовозобов'язаного за станом здоров'я до військової служби під час мобілізації може бути скасовано штатною військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку. (п.72, 73 Порядку №560).
Відповідно до абзаців 1-2 пункту 74 Порядку № 560 резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Придатність резервістів та військовозобов'язаних до військової служби за станом здоров'я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність резервістів та військовозобов'язаних до військової служби, подані ними скарги та об'єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також установлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду відповідно до вимог, визначених Міноборони (абзац 1 пункту 75 Порядку № 560).
Рішення (постанову) військово-лікарської комісії щодо придатності резервіста або військовозобов'язаного до проходження військової служби під час мобілізації вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не пізніше ніж протягом наступного дня з дня надходження відповідного рішення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (пункт 77 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 81 Порядку № 560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: військовозобов'язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (абзаци 1, 2).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, керівника Центрального управління або регіонального органу СБУ (абзац 8).
У разі призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду (абзац 9).
Наказ про призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частин (установи); командиром військової частини, керівником розвідувального органу або визначеним ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, Головою СБУ, його заступниками чи керівником підрозділу, органу, закладу, установи СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи СБУ) (пункт 82 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 91 Порядку № 560 відправлення резервістів та військовозобов'язаних до місць проходження військової служби здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у складі військових команд або індивідуально.
Пунктом 94 Порядку № 560 визначено, що до складу військових команд включаються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я, не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та за результатами професійно-психологічного відбору відповідають вимогам проходження військової служби у визначеному виді, окремому роді військ (сил).
Приймаючи до уваги наведені приписи законодавства слід зазначити, що у позовній заяві позивачем зазначено про примушування з боку посадових осіб центру комплектування пройти ВЛК, однак доказів такого матеріали справи не містять.
Отже, наведені обставини свідчать про відсутність порушення відповідачем-1 прав позивача у цій частині оскаржуваних дій, як обов'язкової умови надання правового захисту судом.
Що стосується тверджень позивача щодо протиправності довідки ВЛК, то з цього приводу слід зазначити наступне.
Обґрунтовуючи протиправність висновку ВЛК, позивач наполягає на неналежному проведенні медичного обстеження стану його здоров'я, з цього приводу слід зазначити наступне.
Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ. Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом з цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
Враховуючи наведені норми матеріального права та встановлені у справі обставини, суд вважає, що штатна ВЛК наділена вичерпним переліком повноважень i не уповноважена змінювати своє рішення. Позивач має право звернутися до регіональної ВЛК для проведення повторного або контрольного медичного огляду, а у разі не згоди з рішенням регіональної ВЛК звернутися зі скаргою до ЦВЛК.
Водночас, позивач своїм правом на звернення із скаргою до ВЛК вищого рівня, як визначено Положенням № 402 та Порядком № 560, не скористався.
Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу піл час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Верховний Суд в постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Аналогічно проведення медичного огляду особи військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення № 402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, яка є, власне, предметом спору в цій справі.
Факт непроходження позивачем медичного огляду під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.
Таким чином, навіть при наявності порушення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки процедури призову, визнання протиправними дій або бездіяльності не призведе до відновлення прав особи та повернення до статусу військовозобов'язаного, оскільки з початком проходження військової служби статус військовозобов'язаного змінюється на статус військовослужбовця.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснювався.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 24.11.2025.
Суддя О.В. Царікова