24 листопада 2025 рокуСправа №160/29088/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
08.10.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами про:
- визнати протиправною діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо постановки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на військовий облік як військовозобов'язаного з 10.03.2009 та присвоєння йому звання «рекрут»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 24.05.2004;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 24.05.2004;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 24.05.2004.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 24.05.2004 був визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку. 22.06.2025 ОСОБА_1 стало відомо, що він перебуває у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_5 .
23.06.2025 при встановленні додатка «Резерв +» інформація про розшук ОСОБА_1 також підтвердилася. Крім того, з інформації «Резерв +» вбачається, що ОСОБА_1 взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_6 10.03.2009 як військовозобов'язаного, присвоєно звання «рекрут».
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
27.10.2025 від відповідача за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що наказом Міністерства оборони України від 12 липня 1999 року № 207 зокрема було внесено зміни та доповнення до наказу Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2. Останнім затверджено Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України (далі - Положення №2), яке було чинним до 28 листопада 2008 року. Положення №2 встановлювало порядок медичного огляду призовників; військовослужбовців, членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби); військовозобов'язаних, громадян, які бажають вступити до військово-навчальних закладів (надалі - кандидати, які вступають до ВНЗ) Збройних Сил України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців з проходженням військової служби; працівників Збройних Сил України, які залучаються до роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива та іншими високотоксичними речовинами, радіотехнічними засобами, які утворюють електромагнітні поля в межах частот від 30 кГц до 300 ГГц і оптичними квантовими генераторами.
У постанові від 21 травня 2025 року по справі №280/2880/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік. Представник відповідача наголошує, що 24 травня 2004 року позивача, відповідно до діючого на той час Положення №2, було саме знято з військового обліку. Враховуючи вищевказані обставини, а також те, що зняття з військового обліку не припиняє статус громадянина України, як військовозобов'язаного, з боку ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні протиправні дії (бездіяльність) по відношенню до позивача.
30.10.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Останній просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі та відхилити доводи, викладені відповідачем у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Згідно з даними, сформованими 02.10.2025 через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+», позивач є військовозобов'язаним, придатний до військової служби.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення ним правил військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до абзацу десятого статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Отож відомості про порушення військовозобов'язаним правил військового обліку відносяться до персональних даних.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконного чи є недостовірними.
Статтею 276 Цивільного кодексу України встановлено, що орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.
Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 8 Закону України «Про персональні дані» суб'єкт персональних даних має право звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду.
Володільці чи розпорядники персональних даних зобов'язані вносити зміни до персональних даних також за зверненням інших суб'єктів відносин, пов'язаних із персональними даними, якщо на це є згода суб'єкта персональних даних чи відповідна зміна здійснюється згідно з приписом Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого чи за рішенням суду, що набрало законної сили (частина друга статті 20 Закону України «Про захист персональних даних»).
Тобто захист немайнових прав фізичної особи, до яких відноситься і право на персональні дані, підлягає судовому захисту.
Відтак позовні вимоги позивача про внесення змін до Реєстру стосовно позивача шляхом виключення даних про порушення ним правил військового обліку підлягають судовому захисту.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (частина третя статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Частиною восьмою статті 5 Закону № 1951-VIII встановлено, що органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев'ята статті 5 Закону № 1951-VIII).
Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Відповідно до абзацу двадцять першого пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Абзацом вісімнадцятим пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, встановлено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього положення забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на відповідній території, та внесення відповідних відомостей про них до Реєстру.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1951-VIII держатель та адміністратори Реєстру, органи адміністрування та ведення Реєстру під час ведення Реєстру забезпечують його захист, зокрема захист цілісності бази даних Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, незаконного копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних, відповідно до цього Закону, законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною другою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки.
Відповідно до частини третьої стаття 12 Закону № 1951-VIII персональні та службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів вносяться до бази даних Реєстру у формі запису сукупності всіх даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, передбачених статтями 7 і 8 цього Закону.
Статтею 7 Закону № 1951-VIII визначено виключний перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, які можуть бути внесені в Реєстр, а статтею 8 Закону № 1951-VIII службових даних.
Зокрема, пунктом 201 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачено внесення до Реєстру відомостей про притягнення призовника, військовозобов'язаного та резервіста до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Будь-яких інших відомостей щодо порушення призовником, військовозобов'язаним та резервістом дотримання правил військового обліку, що підлягають внесенню до Реєстру, статтями 7 і 8 Закону № 1951-VIII не передбачено.
З вищевикладеного слідує, що у військово-обліковому документі, що сформований через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+», відомості про порушення призовником, військовозобов'язаним і резервістом правил військового обліку, зокрема шляхом розміщення інформації про розшук особи територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, можуть відображатися лише в тому випадку, коли до Реєстру стосовно відповідної особи введено дані про її притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 2101 КУпАП, а саме: дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що з даними, сформованими 02.10.2025 через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+», позивач є військовозобов'язаним, придатний до військової служби.
Як убачається з тимчасового посвідчення від 21.09.2004 позивач визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з обліку за ст. 59б Наказу МОУ № 207-99.
Наказом Міністерства оборони України № 207 від 12.07.1999 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.07.1999 за №501/3794) були внесені зміни та доповнення до наказу Міністра оборони України від 4 січня 1999 року № 2, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України. Наказ № 2 установлював порядок медичного огляду, у тому числі, призовників. Додатком 1 до цього Положення затверджений Розклад хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України.
Статтею 59 Розкладу визначались хронічні захворювання нирок, пунктом «б» якої з помірним порушенням функцій. Наслідком наявності такої хвороби була непридатність до військової служби із зняттям з військового обліку громадян при приписці до призовних дільниць та призові на строкову військову службу.
При цьому, стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ не містила такої підстави для зняття з військового обліку. Згідно статті 37 цього Закону в редакції станом на 01.01.2008, громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку підлягали виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах.
Суд звертає увагу, що стаття 37 Закону №2232-ХІІ до 18.06.1999 мала редакцію, відповідно до якої визнані непридатними до військової служби підлягали саме зняттю з військового обліку. Законом України №776-ХІУ від 18.06.1999 Закон №2232-ХІІ був викладений в новій редакції, яка передбачала вже процедури і зняття, і виключення з військового обліку в залежності від підстав.
Наказ Міністра оборони України від 4 січня 1999 року № 2 змін в цій частині не зазнав, залишивши формулювання, яке відповідало не чинній редакції статті 37 Закону №2232-ХІІ стосовно призовників. Залишилась без змін і форма військового квитка, затвердженого Указом Президента України № 263/94 від 25.05.1994, яка також не передбачала внесення такого запису, як виключення з військового обліку.
В контексті наведеного, суд вважає, що застосуванню підлягало формулювання, яке визначено спеціальним законом Законом №2232-ХІІ, а не підзаконними нормативно-правовими актами, які не були приведені у відповідність до редакції останнього.
Однак, в подальшому, з 28.11.2008 наведені вище накази Міністерства оборони України № 2 і № 207 втратили чинність у зв'язку із прийняттям нового наказу № 402 від 14.08.2008 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800), яким затверджене інше Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Згідно Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (Додаток 1 до Положення), хвороби сечостатевої системи віднесені до статей 66, 67, пунктом «б» яких з помірним порушенням функцій. Наслідком наявності такої хвороби стала непридатність до військової служби в мирний час, обмежена придатність у воєнний час щодо, у тому числі, громадян при приписці до призовних дільниць та призові на строкову військову службу.
Отже, до 28.11.2008 наслідком хвороби нирок була непридатність до військової служби, після 28.11.2008 непридатність до військової служби у мирний час.
Логічним був би висновок про те, що, оскільки позивач був визнаний непридатним до військової служби до 28.11.2008, він підлягав виключенню з військового обліку з часу визнання таким, тобто з 24.05.2004.
Відповідно до запису у тимчасовому посвідченні громадянина ОСОБА_1 відповідно до норм законодавства що діяли на той час, було знято з військового обліку, а не виключено.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача стосовно того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 24.05.2004, є безпідставними та необґрунтованими. Інформація щодо ступеня придатності ОСОБА_1 до військової служби, в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів - відсутня.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені матеріалами справи, відповідно не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здіснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез