про відмову про зміну способу та порядку
виконання судового рішення
24 листопада 2025 рокуСправа №160/18738/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудника С.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус Віти Олегівни про встановлення або зміну способу або порядку виконання рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 12.07.2024 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладену у листі від 10.07.2024 року №39518-27377/З -01/8-0400/24, щодо не проведення з 01.02.2020 р., 01.02.2021р. перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої довідки № 3554, № 3555 від 24.04.2024 року, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021р;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.02.2020 р., 01.02.2021р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до довідки № 3554, № 3555 від 24.04.2024 року, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021р., з урахуванням проведених виплат.
За наслідками розгляду даної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладену у листі від 10.07.2024 року №39518-27377/З -01/8-0400/24, щодо не проведення з 01.02.2020 р., 01.02.2021р. перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої довідки № 3554, № 3555 від 24.04.2024 року, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.02.2020 р., 01.02.2021р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до довідки № 3554, № 3555 від 24.04.2024 року, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021р., з урахуванням проведених виплат.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
За реплікацією Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що 31.10.2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/18378/24 створено 2 (два) виконавчих листа в частині: 1) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.02.2020 р., 01.02.2021р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до довідки № 3554, № 3555 від 24.04.2024 року, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021р., з урахуванням проведених виплат; 2) стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
31.10.2024 року ОСОБА_1 , отримано 2 (два) оригінала виконавчого листа та копію судового рішення від 27.09.2024 року з відміткою про набрання законної сили, що підтверджено розписками.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, за наслідками розгляду якої, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року в адміністративній справі №160/18738/24 повернуто заявнику.
23.10.2025 року до суду надійшла заява представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Ус Віти Олегівни про встановлення або зміну способу або порядку виконання рішення, в якій представник просить суд:
1.Змінити спосіб і порядок виконання рішення суду на підставі якого видано виконавчий №160/18738/24 виданий 31.10.2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.02.2020 р., 01.02.2021р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до довідки № 3554, № 3555 від 24.04.2024 року, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року 01.01.2021 року з урахуванням проведених виплат на стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань та виплатити ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 108 383,14 грн.
2. Справу за заявою державного виконавця про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України розглянути без участі представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Аргументи даної заяви зводяться до наступного. Державним виконавцем за заявою стягувача 04.11.2024 року, на підставі ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Даною постановою боржника було проінформовано про необхідність виконати рішення у строк протягом 10 робочих днів, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження Відповідно до офіційного листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 року у справі 160/18738/24 проведено перерахунок пенсії стягувача. Доплата за період з 01.02.2020 року по 31.01.2025 року у розмірі 108 383,14 грн. буде здійснена при надходженні відповідного фінансування для виплат сум, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Станом на момент звернення заявника із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у цій справі залишається не виконаним. Так, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом. Пунктом 9 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом. Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Отже, порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Слід звернути увагу на пріоритетність застосування Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає порядок та умови отримання пенсійних виплат, а тому доводи щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів є безпідставними. Крім того, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі № 640/5248/19, визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. У відповідності до вищевикладеного, виникли обставини, що виключають можливість виконання зазначеного рішення суду у повному обсязі, а саме в частині виплати нарахованої пенсії. Статтею 124 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише Закону, отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, згідно з положеннями ст. 129 Конституції України. Тому питання про своєчасність виконання судових рішень, що набрали законної сили або допущені до негайного виконання має виключно важливе значення для авторитету судової влади в державі. Безперечно, завдання судочинства не виконується, якщо не виконується судове рішення. В Україні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справах, а також майнових стягнень, врегульовано Законом України “Про виконавче провадження». Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що Державна виконавча служба є даним органом примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності. Так, Законом України "Про державну виконавчу службу" визначено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Цією ж статтею встановлено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Згідно зі статтею 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються. Отже, саме від бюджетних призначень на відповідний рік цілком залежить виконання рішень судів, за якими боржником виступає орган державної влади. Відсутність належних бюджетних асигнувань або коштів та відсутність відповідних процедур, які б дозволяли забезпечити фінансування одразу ж, як тільки постала проблема відповідних виплат, призводить до невиконання або тривалого виконання судових рішень. Зазначене рішення яке підлягає виконанню є зобов'язального характеру за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, у зв'язку з чим організація його виконання визначена статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження». Із контексту рішення суду чітко встановлюється необхідність зобов'язання боржника особисто вчинити певні дії, а вчинення визначених дій не може бути проведено без участі боржника, тому державний виконавець не може організувати виконання самостійно у відповідності до повноважень, наданих йому законом. Так, з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання. Зазначеним законом визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, законом визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Також 06.02.2013 року набрав чинності у новій редакції Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Пунктом 3. Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Таким чином зазначений виконавчий документ не може бути скерований до органу Державної казначейської служби України для виконання в порядку гарантії держави щодо виконання судових рішень у зв'язку з тим, що рішення прийнято про зобов'язання вчинити певні дії, а не про стягнення коштів. За таких обставин склалася ситуація, що боржник не може виконати рішення суду через відсутність бюджетних призначень чи асигнувань на цю мету. Здійснити виплату нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливо лише шляхом списання (стягнення) коштів з рахунків державного органу - боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. У даному випадку значення слів «виплатити» та «стягнути» має однакове правове навантаження і не змінює при цьому суть постановленого рішення, а лише визначає порядок і спосіб за яким можливо буде привести його до фактичного виконання. Згідно ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно з абз.1 ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому абз.2 ч.3 ст.378 КАС України (в редакції Закону №4094-IX від 21.11.2024р.) встановлено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу судового захисту порушених прав. Під зміною способу або порядку виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Тобто, зі змісту вказаної норми слідує, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту. Водночас, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб. Разом з цим, як вказано вище, законодавцем визначено як самостійну підставу для зміни способу і порядку виконання судового рішення - невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, щодо перерахунку та виплати пенсії, протягом двох місяців з дня набрання законної сили таким судовим рішенням, і належним способом та порядком виконання такого рішення, на який слід змінити попередній, є саме стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. Водночас, відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість судових рішень безпосередньо гарантується статтею 124 Конституції України. Відтак, представник заявника вважає означені обставини винятковими за яких суд може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення в рамках створеного державою механізму «гарантії держави щодо виконання судових рішень». Інакше, ефективність цього механізму та можливість виконання судового рішення може бути серйозно зневільована не вирішенням зазначеного питання по суті.
За відомостями протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2025 року зазначена вище заява розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року прийнято до розгляду заяву представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус Віти Олегівни про встановлення або зміну способу або порядку виконання рішення. Призначено заяву представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус Віти Олегівни про встановлення або зміну способу або порядку виконання рішення до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання до суду пояснень щодо заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №160/18738/24.
10.11.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській до суду надійшло пояснення, в якому відповідачем зазначено наступне. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 року у справі № 160/18738/24 проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Доплата ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 року по 31.01.2025 року у розмірі 108 383,14 грн. буде здійснена при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду, у порядку черговості виконання рішень суду. Відповідно до статті 8 Закону № 2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно з положеннями пунктів 20, 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Бюджетні видатки органів Пенсійного фонду, зокрема Головного управління формується відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному бюджетному році. Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики. В жовтні 2024 року було проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями суду в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили по 19.11.2020. Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік ще не затверджено. Відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України № 8-1 від 03 березня 2021 року “Про затвердження Порядку проведення експериментального проекту з реалізації функціоналів першої черги Єдиної інформаційної системи соціальної сфери» зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 березня 2021 року за № 400/36022, Пенсійний фонд України у своїй діяльності почав користується підсистемою Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до складу якої входить Централізована підсистема “Реєстр судових рішень». Рішення суду від 08.10.2022 року у справі № 160/20563/24 обліковується під номером 802847 в “Реєстрі судових рішень» підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС). Зазначена інформація є чинною до внесення змін до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України. Відповідно до статті 8 Закону № 2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно з положеннями пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2022 року за № 53/37389 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 грудня 2021 року №35-1), кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішенням суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Враховуючи зазначене, доплату на виконання рішення суду, винесеного на користь, буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах повноважень. Відповідно до статті 8 Закону № 2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно з положеннями пунктів 20, 29 ч. 1 статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2022 за № 53/37389 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1) (далі - Порядок), кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Отже, доплату на виконання рішення суду, винесеного на користь позивача, буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. На виконання зазначеного рішення суду доплата пенсії за період з 01.02.2020 року по 31.01.2025 року становить 108 383,14 грн. Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії Позивача виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України.
В період з 17.11.2025 року по 21.11.2025 року суддя Прудник С.В. перебував на лікарняному.
Частиною 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
За приписами частини 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначав, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною третьою статті 33 цього Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 200/2961/21-а зазначено, що, у разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що:
1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;
2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом);
3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим;
4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.
Тобто, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17, постанові ВС від 18 лютого 2025 року у справі справа № 640/7827/22.
Повертаючись до обставин цієї справи вбачається, що обов'язковим для виконання рішенням суду, яке набрало законної сили, є рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року у справі №160/18738/24, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до довідки № 3554, № 3555 від 24.04.2024 року, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року, 01.01.2021 року, з урахуванням проведених виплат.
Водночас з матеріалів справи убачається, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року у справі №160/18738/24, відповідач ОСОБА_1 провів з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки № 3554, № 3555 від 24.04.2024 року, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року, 01.01.2021 року, з урахуванням проведених виплат.
За результатами такого перерахунку різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) з 01.02.2020 року по 31.01.2025 року становить 108 383,14 грн.
При цьому як слідує з матеріалів справи відповідач у справі, який є боржником, не відмовляється виплачувати ОСОБА_1 донараховану суму пенсії за вказаним судовим рішенням за минулий час та зазначає, що така різниця буде виплачена у порядку черговості після надходження коштів з бюджету України.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по пенсії і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року у справі №160/18738/24, має зобов'язальний характер, однак судом при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості по пенсії позивачу.
Оскільки виплату належної позивачу заборгованості по пенсії не здійснювалася, тому, змінивши спосіб виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року, із зобов'язання вчинити певні дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 108 383,14 грн., суд фактично змінить рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, у постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а.
Таким чином, оскільки у справі, що розглядається встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив представник заявника, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року.
При цьому суд зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Порядку № 1165. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 року залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачці як внутрішньо переміщеній особі.
При цьому Суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивачки на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.
Також суд звертає увагу, що КАС України передбачені додаткові процесуальні механізми, які спрямовані на гарантування реалізації положень статті 129-1 Конституції України, згідно з якими судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у порядку статей 382, 383 КАС України.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок про необґрунтованість поданої заяви про зміну способу або порядку виконання рішення суду у цій справі та відсутність підстав для її задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус Віти Олегівни про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник