24 листопада 2025 року Справа 160/31220/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року відповідно до Порядку №1078, з урахуванням базового місяця січень 2008 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 19.03.2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 19.03.2025 року, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з цим позовом. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із цим позовом відмлено. Позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин пропуску строку звернення із позовними вимогами за період з 20.07.2022 року по 19.03.2025 року, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку, оформлене відповідно до вимог статей 161, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в примірниках відповідно до кількості учасників справи).
18.11.2025 року на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2025 року позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просить суд поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду та відкрити провадження у справі.
Дослідивши вказану заяву позивача суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В обгрунтування поданої заяви про поновлення строку звернення до суду позивач посилається на те, що позивачем не було одержано письмового повідомлення про виплачені суми. Також позивач посилається на те, що він продовжує проходити військову службу, що підтверджується доданою до позовної заяви копією посвідчення офіцера, через що був позбавлений можливості звернутися до суду раніше.
Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі, серед іншого, є дії відповідача щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 19.03.2025 року.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 року набув чинності Закон України від 01.07.2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX частину першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України було викладено у наступній редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Таким чином, шляхом внесенням до ст. 233 Кодексу законів про працю України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Виходячи з наведеного, тримісячний строк звернення до суду застосовується до правовідносин, які виникли після набрання чинності Законом №2352-IX, тобто з 20.07.2022 року.
При цьому, в позову позивач зазначив, що з 02.11.2004 року по 19.03.2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Отже, позивача було виключено з особового складу військової частини та зі всіх видів грошового забезпечення 19.03.2025 року.
До суду із даною позовною заявою представник позивача звернувся засобами поштового зв'язку 26.10.2025 року.
В ухвалі суду від 03.11.2025 року суддя дійшла висновку, що на момент звернення позивача до суду з цим позовом (26.10.2025 року) тримісячний строк звернення до суду вже сплинув (з моменту звільнення позивача з військової служби), тому позивачем пропущено тримісячний строк звернення з цим позовом до суду, передбачений ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Так, у поданій заяві позивач просить суд поновити пропущений строк звернення до суду, посилаючись на те, що не отримував письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені за період його служби.
Однак слід зазначити, що 19.03.2025 року позивача було звільнено з військової служби, позивача згідно вимог чинного законодавства ознайомлено з наказом про звільнення та грошовим атестатом, доказів протилежного не надано. Відтак, суддя вважає, що тримісячний строк звернення до суду розпочався саме з моменту звільнення позивача з військової служби, а саме з 19.03.2025 року.
Також слід зазначити, що доказів проходження військової служби позивачем не надано. Посилання на посвідчення офіцера як на доказ проходження військової служби не приймається судом, оскільки дане посвідчення підтверджує право позивача на отримання пільг, встановлених законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Отже, до позовних вимог за період з 01.12.2015 року по 19.07.2022 року не застосовується тримісячний строк звернення до суду, оскільки тоді діяла ст. 233 КЗпП в редакції, що передбачала звернення до суду із вимогами про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а позовні вимоги з 20.07.2022 року по 19.03.2025 року є такими, що подані із пропуском тримісячного строку звернення до суду.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, однак на підтвердження вищевказаних обставин позивачем не подано будь-яких доказів, та не наведено обставин важливості пропуску строку.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд і запобігає зловживанням при зверненні до суду. Його відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах для відповідача.
З огляду на що, суддя не встановила наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку з цими позовними вимогами.
Ураховуючи викладене, суддя дійшла висновку, що адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 19.03.2025 року подано з пропуском встановленого законом, а підстави для його поновлення відсутні, оскільки будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача.
З урахуванням наведеного, доводи представника позивача не можуть бути визнані поважними причинами пропуску, оскільки не підтверджені належними та достатніми доказами, що дає судді підстави вважати про зволікання позивачем своїм правом щодо звернення до суду із цими позовними вимогами.
Частиною 1 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки судом визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами, позовна заява у визначеній частині позовних вимог підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 19.03.2025 року.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із цим позовом - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 19.03.2025 року - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна