24 листопада 2025 рокуСправа №160/30558/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
23.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 12.09.2025 № 046350020663 протиправними та скасувати рішенні про відмову у призначенні пенсії від 12.09.2025 № 046350020663;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.2001 по 30.06.2005 та періоди роботи з 24.09.2012 по 27.09.2012, з 21.01.2013 по 02.02.2013, з 27.05.2013 по 08.06.2013, з 04.11.2013 по 23.11.2013, з 17.03.2014 по 05.04.2014, з 02.02.2015 по 21.02.2015 та з 27.05.2022 по 31.08.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, відповідач протиправно відмовив у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім цього позивач наголошує, що відповідач протиправно не врахував до пільгового стажу позивача період навчання в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету з 01.09.2001 по 30.06.2005 та періоди роботи з 24.09.2012 по 27.09.2012, з 21.01.2013 по 02.02.2013, з 27.05.2013 по 08.06.2013, з 04.11.2013 по 23.11.2013, з 17.03.2014 по 05.04.2014, з 02.02.2015 по 21.02.2015 та з 27.05.2022 по 31.08.2025.
Ухвалою від 24.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копія ухвали від 24.10.2025 вважається врученою відповідачу у день її постановлення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 05.09.2025 про призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатом розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення від 12.09.2025 №046350020663 про відмову у призначенні позивачу пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Додатково вказано, що страховий стаж особи становить 38 років 10 місяців 16 днів. Пільговий стаж особи на підземних роботах по постанові 202 (25 років)- 16 років 10 місяців 20 днів, на провідних професіях (20 років)- 0 років 0 місяців 25 днів. Пільговий стаж роботи за Списком №1 - 16 років 10 місяців 20 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди.
Позивач не може погодитися із діями відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до абз. 1 ч.3 ст. 114 Закону №1058-IV, Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Позивач просить суд зобов'язати пенсійний орган зарахувати до його спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період навчання в в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету з 01.09.2001 по 30.06.2005 .
Суд вирішуючи питання зарахування трудового стажу виходить з того, що статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.
Згідно пункту 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Період навчання позивача підтверджується копією диплому Павлоградського технікуму Національного гірничого університету НР №28048559 від 30.06.2005 за спеціальністю "Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв" і здобув кваліфікацію гірничий технік-електромеханік.
За частиною 4 статті 16 Закону України «Про професійно-технічну освіту» випускнику вищого професійного училища, якому присвоєно кваліфікацію "молодший спеціаліст", видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
Професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта спрямована на формування у громадян професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного, технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх професійної діяльності. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» № 103/98-ВР від 10.02.1998 передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Посилаючись на пункт «д» статті 56 Закону №1788-XII, за яким до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, у постанові від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 Верховний Суд дійшов висновку, що навчання в технікумі дає право на зарахування відповідного періоду до пільгового стажу.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру. За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об'єкту для їх нарахування.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1. 2. 4 статті 14 нього Закону, календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 етапі 14 цього Закону квартал.
Враховуючи вище викладене, наявність у підприємства, де працювала особа, заборгованості зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, за який не сплачено (не обліковуються) страхові внески, до трудового стажу працівника, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює за страхована особа. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. А застрахована особа не несе відповідальності за несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків, нарахованих із заробітної плати цієї особи. Цю відповідальність відповідно до вищезазначених норм закону несе тільки страхувальник (підприємство).
Отже, позивач не може нести відповідальність за несплату або неналежну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а. Враховуючи вищевикладене, відмова у зарахуванні до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоду навчання з 01.01.2004 з підстав відсутності сплати страхових внесків протирічать нормам чинного законодавства та обставинам справи.
Згідно з записами в трудовій книжці позивача, останній продовжував працювати на займаних посадах, тобто менше ніж через три місяця після закінчення навчання, отже, останнім дотримано вимоги статті 38 Закону України «Про професійну-технічну освіту», тому період навчання ОСОБА_1 в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету з 01.09.2001 по 30.06.2005 підлягає зарахуванню до пільгового стажу останнього.
Суд зауважує, що відповідачем зараховано до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період проходження виробничої практики з 24.05.2004 по 27.06.2004, з 13.01.2005 по 19.04.2005, які були зараховані на підставі відомостей про періоди роботи повний робочий день з 100% підземною тарифною ставкою згідно уточнюючої довідки від 16.04.2025 №326 виданої ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», отже, враховуючи вище викладене, зарахуванню до страхового та пільгового стажу роботи для призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» підлягає період навчання в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету з 01.09.2001 по 23.05.2004, з 28.06.2004 по 12.01.2005 та з 20.04.2005 по 30.06.2005.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, протиправно не було зараховано до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету з 01.09.2001 по 23.05.2004, з 28.06.2004 по 12.01.2005 та з 20.04.2005 по 30.06.2005, що стало підставою для передчасного прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.09.2025 №046350020663 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо не зараховання періодів роботи з 24.09.2012 по 27.09.2012, з 21.01.2013 по 02.02.2013, з 27.05.2013 по 08.06.2013, з 04.11.2013 по 23.11.2013, з 17.03.2014 по 05.04.2014, з 02.02.2015 по 21.02.2015, через перебування в учбовій відпустці, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Частиною третьої статті 114 Закону №1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Аналогічного змісту положення також передбачені статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі Закон №1788-ХІІ).
Отже, названими вище нормами передбачено право на пенсію особам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України. При цьому умовою для призначення пенсії названим особам є наявність у них стажу на таких роботи не менше 25 років.
Водночас набуття особою певного визначеного віку, за умови наявності необхідного стажу роботи 25 років, не пов'язується із правом такої особи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
Так, відповідно до Розділів І, ІІ названого вище Списку до робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку, належать:
I. Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
II. Підземні гірничі роботи в рудниках для видобутку руд та інших корисних копалин з вмістом (в тому числі і у вміщуючих породах) двоокису кремнію 10 відсотків і більше або за наявності газодинамічних явищ, гірничих ударів, зокрема: гірники підземні; гірничі майстри і механіки добувних і підготовчих (гірничо-капітальних) дільниць; гірничі майстри підземних дільниць електрослюсарі підземні; начальники підземних змін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461 затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Так, до вказаного списку віднесені, зокрема професії з гірничих робіт (видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд) (Розділ І Списку). Пунктом 1 Розділу І встановлено, що до Списку №1 віднесені працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень); які обслуговують працівників, зайнятих на підземних роботах (медперсонал підземних пунктів охорони здоров'я, працівники підземного телефонного зв'язку тощо).
Дослідженням змісту трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено, що позивач працював у такі періоди на таких посадах:
- з 01 вересня 2001 року зарахований на 1 курс денного відділення Павлоградського технікуму Національної гірничої академії;
- з 24 травня 2004 року прийнятий учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті на період виробничої практики;
- 27 червня 2004 року звільнений за ст.36 п.2 КЗППУ в зв'язку з закінченням виробничої практики;
- 13 січня 2005 року прийнятий учнем підземного електрослюсаря з повним робочим днем в шахті на час виробничої практики;
- 19 квітня 2005 року звільнений за ст.36 п.2 КЗОТ України в зв'язку з закінченням виробничої практики;
- 30 червня 2005 року відрахований із технікуму в зв'язку із закінченням терміну навчання;
- з 06 липня 2005 року по 25 грудня 2005 року прийнятий підземним заступником механіка з повним робочим днем в шахті;
- з 26 грудня 2005 року по 19 квітня 2012 року переведений механіком підземним з повним робочим днем в шахті;
- 19 квітня 2012 року звільнений за власним бажанням;
- 17 травня 2012 року по 11 червня 2012 року прийнятий машиністом гірничих виїмкових машин підземний дільниці з видобутку вугілля №2 з повним робочим днем у шахті;
- з 12 червня 2012 року по 20 листопада 2012 року позивач працював за професією підземний заступник механіка дільниці з видобутку вугілля №1 з повним робочим днем у шахті;
- з 21 листопада 2012 року по 02 серпня 2016 року позивач працював за професією підземний механік дільниць з видобутку вугілля №2, 6, з повним робочим днем у шахті;
- з 03 серпня 2016 року по 31 грудня 2019 року позивач працював за професією підземний механік дільниць з видобутку вугілля №6 з повним робочим днем у шахті;
- з 01 січня 2020 року по 17 травня 2022 року позивач працював за професією підземний начальник дільниць з видобутку вугілля №6 з повним робочим днем у шахті;
- з 27 травня 2022 року по теперешній час позивач працює начальником зміни виробничої служби заступника директора з виробництва.
Суд зауважує, що згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Частинами другою-четвертою статті 48 Кодексу законів про працю України встановлено, що на вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов'язковому порядку не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов'язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Разом з цим, в матеріалах справи також наявні довідки про підтвердження трудового (пільгового) стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії.
Так, Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) містить главу ІV "Робочий час" та главу V "Час відпочинку". Правове регулювання відпусток передбачено саме в главі V "Час відпочинку". Отже, посилання на те, що позивач у період відпустки здійснював трудову діяльність, суперечить самому поняттю "відпустка".
Статтею 84 КЗпП України надано роз'яснення відпусток без збереження заробітної плати.
У випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 30 календарних днів на рік.
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною другою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.
Час перебування у відпустках, зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".
Статтею 217 КЗпП України передбачено, що на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням (статті 211, 213, 216 цього Кодексу) за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата. Проте, законодавством не передбачено, що цей час повинен включатись в стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Навпаки, як зазначалось вище, для наявності права на пільгове призначення пенсії за віком законодавством встановлена необхідність безпосередньої зайнятості повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у вказані періоди позивач не був зайнятий протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, а тому вказані періоди правомірно не зараховані відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202.
Отже в цій частині позову слід відмовити.
Щодо періодів роботи з 27.05.2022 по 31.08.2025.
Як вже зазначалось, згідно трудової книжки позивач з 27 травня 2022 року по теперешній час працює начальником зміни виробничої служби заступника директора з виробництва.
Окрім того, в матеріалах справи наявні довідки про підтвердження трудового (пільгового) стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії.
Вказані посади передбачена Списком № 1 робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, Розділ І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт», затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202.
Отже, виходячи з викладених вище обставин, суд доходить висновку, що відповідач повинен був зарахувати періоди навчання з 01.09.2001 по 23.05.2004, з 28.06.2004 по 12.01.2005 та з 20.04.2005 по 30.06.2005 та період роботи з 27.05.2022 по 31.08.2025 до спеціального та пільгового стажу роботи за Списком робіт, затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202 з повним робочим днем під землею.
Суд зазначає, що не зарахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу останнього буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 12.09.2025 №046350020663 є протиправними, у зв'язку з чим, підлягає скасуванню.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. 139, 241, 242-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 12.09.2025 №046350020663.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету з 01.09.2001 по 23.05.2004, з 28.06.2004 по 12.01.2005 та з 20.04.2005 по 30.06.2005 та періоди роботи з 27.05.2022 по 31.08.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40030, Сумська обл., Сумський р-н, м. Суми, вул. Берестовська, 1, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез