18 листопада 2025 рокуСправа №160/20472/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/20472/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними відмови та бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
15 липня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає в ненарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 - додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану'', у зв'язку з отриманим 07.02.2023 пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я в період із 29.03.2024 по 17.04.2024. із 17.04.2023 по 01.05.2023, орієнтовно в розмірі - 112 900 грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 - додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану'', у зв'язку з отриманим 07.02.2023 пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я в період із 29.03.2024 по 17.04.2024, із 17.04.2023 по 01.05.2023, орієнтовно в розмірі - 112 900 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає в ненарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 - додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із безпосередньою участю ОСОБА_1 в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в н.п. Залізнянське Донецької обл., н.п. Іванівське Донецької обл. за період із 06.07.2023 по 01.08.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 - додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із безпосередньою участю ОСОБА_1 в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в н.п. Залізнянське Донецької обл., н.п. Іванівське Донецької обл. за період із 06.07.2023 по 01.08.2023 року.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу усіх належних до сплати коштів за спірні періоди. Стверджує, що в цей період має право на отримання додаткової винагороди, в т.ч. у розмірі збільшеному до 100000,00 грн, однак відповідач протиправно не здійснює виплату такої винагороди, чим порушує права позивача.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/20472/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі №160/20472/25 задоволено, визнано поважними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі №160/20472/25, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/20472/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
30 вересня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що позивач лікував захворювання, а не поранення. Щодо участі в бойових діях відповідач зазначає, що стосовно позивача відсутні відповідні підтверджуючі документи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року призначено розгляд адміністративної справи №160/20472/25 за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим. Підготовче засідання призначено на 28 жовтня 2025 року. Витребувано докази у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року забезпечено участь представника позивача Паращака Миколи Петровича у судових засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
14 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучено витребувані судом документи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 листопада 2025 року.
18 листопада 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.
В судове засідання, призначене на 18 листопада 2025 року, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, в зв'язку з чим та враховуючи подання заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача, суд на місці ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 02.06.2023 року №7841, складеної відповідачем, позивач 07.02.2023 року отримав вибухову травму, ЗЧМТ, струс головного мозку. Акубаротравма без порушення цілісності барабанних перетинок. Вказано, що травма отримана під час безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини.
Відповідно до довідки ВЛК від 17.05.2024 року №3590, складеної Військовою частиною НОМЕР_4 , діагноз: наслідки перенесеної 07.02.2023 року ВТ, ЗЧМТ, струсу головного мозку, акубаротравми без порушення цілісності барабанних перетинок у вигляді правобічної сенсоневральної приглухуватості з проявами вушних шумів (при збереженні рівня порогів слуху по тотальній аудіограмі в межах 15 дБ), цефалгічного, астеноневротичного синдрому, без порушення функцій ЦНС.
Травма ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
Цією ж довідкою встановлено два захворювання:
- хронічний гастрит, стадія ремісії, синдром подразненого кишківника із закрепами, хронічний зовнішній геморой ІІ стадії, ліковано оперативно, хронічна анальна тріщина;
Захворювання ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
- хронічний двобічний гіперпластичний гайморит в стадії ремісії, хронічний гіперпластичний фронтит в стадії ремісії, викривлення носової перетинки з порушенням носового дихання.
Захворювання НІ, не пов'язане із захистом Батьківщини.
Позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП і тд.
Згідно виписки від 01.05.2023 року №1104/159, складеної Університетською клінікою ПМУ ім. О.О. Богомольця позивач перебував на лікуванні з 17.04.2023 року по 01.05.2023 року з діагнозом:
- поширений остеохондроз, спондильоз, спондилоартроз хребта, з переважним ураженням шийного та поперекового відділів в стадії загострення, ускладнений протрузіями дисків С5-С6, С6-С7, L4-L5, вибуханням диска L1-S1, антилістезом L5 1 ст. Цервікалгія. Вертеброгенна радикулопатія L5-S1 зліва. Виражений больовий, м'язево-тонічний синдроми;
- наслідки ЗЧМТ, струсу головного мозку (07.02.2023 року). Виражений цефалгічний синдром. Церебро-астенічний синдром.
- акубаротрафма (06.02.2023 року) без порушення звукосприйняття. Кіста правової гайморової пазухи. Викривлення перетинки носу.
- хронічний гастрит (Нр - позитивний) з помірно вираженим больовим синдромом. Поліп жовчного міхура. Хронічний комбінований геморой ІІІ ст. в ст. загострення. Гостра задня анальна тріщина. Проктосигмоїдит. Поліпи (3) товстої кишки, стан після ендоскопічного видалення від 26.04.2023 року.
Згідно виписки від 17.04.2024 року №24/0670, складеної ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» позивач перебував на лікування з 29.03.2024 року по 17.04.2024 року з діагнозом: наслідки ВТ (07.02.2023 року), ЗЧМТ, струсу головного мозку, акубаротрафми з цефалгічним, вестибуло-атактичним, існомнічним синдромами.
29 квітня 2025 року позивач звернувся до відповідача з рапортом щодо виплати збільшеної додаткової винагороди за вищевказані періоди лікування.
Листом від 14.05.2025 року №8674 відповідач повідомив, що позивач проходив лікування з приводу захворювань, а не поранень, в зв'язку з чим підстави для виплати збільшеної додаткової винагороди відсутні.
Згідно довідки відповідача від 04.03.2024 року №2377 позивач, зокрема, в період з 06.07.2023 року по 04.09.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни),
06 травня 2025 року позивач звернувся до відповідача з рапортом щодо виплати збільшеної додаткової винагороди у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях за липень 2023 року.
Вважаючи протиправною невиплату додаткової винагороди за спірні періоди, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1 Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» віл 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Частиною другою ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).
Щодо періоду перебування на лікуванні з 17.04.2023 року по 01.05.2023 року.
Згідно п. 1 діючої в цей період редакції постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (далі - Постанова №168) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, право на отримання збільшеної додаткової винагороди мають особи, які перебувають на лікуванні «у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини».
Таким чином, саме законодавець на рівні формулювання відповідного правила поведінки визначив умови його застосування - лікування має бути через поранення. Захворювання не згадано як підстава для лікування, перебування на якому надавало б право на збільшену додаткову винагороду.
Визначальним є факт перебування особи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я саме у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, що має підтверджуватися відповідними документами.
Тотожне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 14.04.2025 року у справі №280/9059/24.
Зазначена норма направлена на виплату додаткової винагороди тим військовослужбовцям, які лікують саме поранення (контузію, травму, каліцтво) пов'язане із захистом Батьківщини, що носить разовий характер отримання, а не захворювання пов'язане із захистом Батьківщини, яке є супутнім основному діагнозу або є наслідком (захворюванням) такого поранення (контузії, травми, каліцтва).
Тотожне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 20.11.2024 року у справі №340/2976/23.
Поранення та захворювання відрізняються за своєю природою та механізмом виникнення. Поранення - це фізична травма, що виникає в результаті впливу зовнішніх чинників (наприклад, удару, падіння, пострілу). Захворювання, навпаки, є патологічним станом, що розвивається в організмі через внутрішні фактори, такі як інфекції, порушення обміну речовин, генетичні аномалії, або зовнішні чинники, що впливають на організм.
Тобто природою поранення є фізична шкода, що завдається тілу. Природою ж захворювання є патологічний стан, який характеризується певними симптомами та ознаками. Поранення (травма, контузія, каліцтво) - це раптова, зовнішня, механічна або інша шкода, що пошкоджує тканини та органи організму. Травма, як правило, виникає миттєво, а захворювання може розвиватися повільно або гостро. Травма, як правило, має локальний вплив на пошкоджені тканини, а захворювання може впливати на весь організм. При травмах потрібна перша допомога та медична допомога, а при захворюваннях - лікування, яке може включати медикаменти, фізичні вправи, психотерапію та інші методи.
Тотожне правозастосування здійснено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 24.09.2025 року у справі №460/5038/25.
Таким чином, позиція відповідача щодо розрізнення поранення та захворювання в цілому є вірною, однак є нерелевантною фактичним обставинам справи.
Так, військовослужбовцям, які мають право на виплату збільшеної (до 100 000 грн) додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, підпадають військовослужбовці, щодо яких наявний висновок, сформульований у пп. «А» п. 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 («Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини»).
Тотожне правозастосування здійснено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 15.09.2025 року у справі №240/9874/24.
В свою чергу згідно пп. «А» п. 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Слід підкреслити, що згідно довідки ВЛК від 17.05.2024 року позивач 07.02.2023 року отримав саме «Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини» (йдеться про ВТ, ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравму).
Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 14.04.2025 року у справі №280/9059/24 безпосередньо звертав увагу на формулювання результатів ВЛК або як захворювання, або як поранення.
Суд підкреслює, що не відповідач, а ВЛК оцінює подію, яка трапилась з військовослужбовцем, або як поранення (травму, контузію, каліцтво), або як захворювання. Відповідна оцінка є статичною, відповідач не має повноважень та підстав переоцінювати виходячи з будь-яких обставин відповідний результат ВЛК та вказувати, що особа лікувала діагноз, який перестав бути пораненням (травмою) і став захворюванням згідно оцінки відповідача.
Слід наголосити, що як Постанови №168, так і Положення №402 та довідка ВЛК позивача від 17.05.2024 року №3590 узгоджено прирівнюють травму до поранення. Так, в Постанові №168 прямо вказано «травму» як різновид поранення (перераховано в дужках).
Позивач 07.02.2023 року отримав саме травму.
Згідно виписки від 01.05.2023 року позивач лікував «наслідки ЗЧМТ, струсу головного мозку (07.02.2023 року). Виражений цефалгічний синдром. Церебро-астенічний синдром».
Тобто, позивач отримав травму і в подальшому лікував саме таку травму.
Дійсно, позивач мав низку супутніх діагнозів, в т.ч. і захворювання, пов'язані з військовою службою. Водночас, ця обставина жодним чином не заперечує того, що позивач перебував на лікуванні в т.ч. травми, здобутої під час захисту Батьківщини.
Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо виплати збільшеної додаткової винагороди для осіб, які потрапили на лікування з єдиним діагнозом, яким і є відповідна травма (і не можуть мати супутніх діагнозів).
Формулювання відповідної норми права повністю охоплює обставини, що мають місце в юридичній ситуації позивача: особа під час захисту Батьківщини отримує травму, а в подальшому перебуває на лікуванні в т.ч. такої травми.
Водночас, іншим аспектом справи є ступінь тяжкості відповідного поранення.
З аналізу наведеної норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тотожне правозастосування міститься у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025 року у справі №160/33302/23.
Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні, або отримання поранення лише тяжкого ступеню.
Тотожне правозастосування міститься у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 року у справі №160/9914/24.
Вищевказане правозастосування є очевидним наслідком буквального викладу п. 1 Постанови №168, згідно якого:
«Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини … перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я … або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії».
Змістовно нелогічним є тлумачення цього правила як «у зв'язку з пораненням після тяжкого поранення», натомість очевидно, що тяжкість поранення має значення лише для відпустки в зв'язку з таким пораненням.
Таким чином, незалежно від ступеня тяжкості поранення позивача (фактично - травми) він має право на збільшену додаткову винагороду. При цьому судом вже встановлено, що позивач лікував в т.ч. цю саму травму.
Відповідач в свою чергу більше акцентував увагу на наявності у позивача захворювань, які також вказані серед діагнозів, однак не заперечив та не спростував, що позивач лікував в т.ч. «наслідки ЗЧМТ, струсу головного мозку (07.02.2023 року). Виражений цефалгічний синдром. Церебро-астенічний синдром».
Сам відповідач в довідці від 02.06.2023 року №7841 визначає подію 07.02.2023 року як травму, складає довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), не згадуючи ніде про захворювання. В подальшому ВЛК від 17.05.2024 року повторно вказує, що це саме травма, а в подальшому саме цей діагноз лікував позивач.
Суд повторює, що кількість діагнозів не має впливу на вирішення спору, оскільки йдеться про норму-гарантію, яка відповідного виключення не містить.
Слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тобто, в даній справі не лише відсутні підстави для тлумачення відповідної норми права за наявних обставин у спосіб, на якому наполягав відповідач, натомість наявна відповідність ситуації позивача загальному правилу поведінку (лікування через травму) і, до того ж, загальноправовий принцип тлумачення норм права на користь особи.
Та обставина, що власним наказом від 15.04.2023 року №109 відповідач направив позивача на лікування нібито у зв'язку з хворобою в даній справі юридичного значення немає, оскільки накази відповідача втілюють його оцінку спірних обставин, яка вже визнана судом необґрунтованою.
Також суд відкреслює, що в усіх випадках лікування осіб йдеться про лікування наслідків певної події, оскільки це є очевидним втіленням принципу причинності. Однак це не змінює того, що особа отримала поранення і перебуває на лікування «у зв'язку» з таким пораненням. Таке поранення саме по собі неминуче і створює відповідні наслідки.
Отже, позивач має право на збільшену додаткову винагороду за спірний період.
Щодо періоду перебування на лікуванні з 29.03.2024 року по 17.04.2024 року.
В цей період відповідне правило поведінки містилось вже у п. 1-2 Постанови №168 та передбачало, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, в частині регулювання перебування осіб на лікуванні змістовних змін правило поведінки не зазнало.
Згідно виписки від 17.04.2024 року позивач лікував «наслідки ВТ (07.02.2023 року), ЗЧМТ, струсу головного мозку, акубаротрафми з цефалгічним, вестибуло-атактичним, існомнічним синдромами».
Тобто, аналогічно з попереднім періодом йдеться про ту ж подію і її повторне лікування.
Як наслідок, оцінка суду є повністю тотожною і з вже вказаних мотивів вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо періоду з 06.07.2023 року по 01.08.2023 року.
Суд зауважує, що відповіді відповідача на рапорт позивача з цього питання немає.
Водночас, по тексту відзиву відповідач прямо заперечує відповідне право позивача, що свідчить про наявність спору та необхідність виконання судом завдання адміністративного судочинства щодо його розгляду.
Позивач заявив вимоги за частину липня, цей період зафіксовано довідкою відповідача від 04.03.2024 року №2377 як участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Водночас, ця обставина визнана відповідачем для цілей права на отримання статусу УБД, право на отримання додаткової винагороди за цей же період відповідач заперечує, посилаючись на те, що вказана довідка не є підставою для виплати додаткової винагороди.
Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260) в редакції, чинній на липень 2023 року на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Пунктом 2 Порядку №260 в редакції, чинній на дату складання довідки від 04.03.2024 року передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 (далі - Порядок №413).
Згідно п. 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Суд зауважує, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2024 року у справі №120/4387/23, від 21.03.2024 року у справі №560/3159/23, від 23.01.2025 року у справі №120/6981/23.
Сам факт відсутності документального підтвердження участі позивача у виконанні завдань/заходів, які є підставою для нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн, ще не означає, що позивач цих завдань/заходів не виконував.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.11.2023 року у справі №520/690/23.
Відповідач зазначав, що позивач тільки 01 серпня 2023 року прийняв посаду номера обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 стрілецького батальйону, а до 1 серпня 2023 року знаходився у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 та не міг виконувати безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Позивач в свою чергу посилався виключно на довідку відповідача від 04.03.2024 року №2377.
Згідно такої довідки позивач в т.ч. в період з 06.07.2023 року по 04.09.2023 року (тобто, в т.ч. спірний період з 06.07.2023 року по 01.08.2023 року) брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у населеному пункті Донецької області.
В підставах складання довідки вказано виключно накази командування.
Судом для дотримання засади офіційного з'ясування всіх обставин, а також враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду 30 вересня 2025 року витребувано у відповідача докази в т.ч. щодо спірного питання.
Оцінюючи обсяг таких доказів суд констатує, що підстави для висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди в спірний період відсутні.
Так, згідно карток особового рахунку додаткова винагорода за липень 2023 року позивачу не виплачена, при цьому він в період часу з 28.06.2023 року по 01.08.2023 року перебував у розпорядженні командира, не займав жодної посади.
Відповідачем надано рапорт, на підставі якого відповідний підрозділ отримував грошову допомогу в липні 2023 року, в цьому рапорті щодо позивача вказано, що він участь у бойових діях не брав, завдання із забезпечення не виконував, додаткову винагороду не нараховувати.
На противагу цьому в аналогічному рапорті за серпень 2023 року позивач вже вказаний (в т.ч. 01.08.2023 року).
Згідно інформаційної записки, складеної відповідачем на вимогу суду, в журналі бойових дій за період з 05.07.2023 року по 31.07.2023 року відсутні записи про безпосередню участь позивача у бойових діях.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.
Суд враховує, що відповідач зі своєї сторони надав достатню кількість доказів для обґрунтованого висновку про відсутність у позивача права на додаткову винагороду за спірний період: в журналі бойових дій відповідна залученість позивача не відображена, при цьому це узгоджується з тим, що позивач в спірний період в цілому не займав жодної посади, в зв'язку з чим суд критично оцінює навіть ймовірність його фактичної залученості до участі в діях та заходах, які давали б право на додаткову винагороду за цей період. При цьому вже з 01.08.2023 року позивач залучався до відповідних заходів, що належним чином відображено.
На противагу цьому позивач, який має доводити питання факту на засадах рівності, навіть не стверджував, що фактично брав участь у відповідних діях та заходах, єдиним його аргументом було посилання на довідку для надання статусу УБД. Водночас, надання такого статусу та виплата додаткової винагороди не мають тотожного юридичного складу обставин. Однак, позивач не вказав ні в якому статусі він брав участь у відповідних діях та заходах (в т.ч. в аспекті обставини незайняття ним будь-якої посади в липні 2023 року), ні в чому саме полягала така участь, ні підрозділ, в складі якого така участь мала місце.
При цьому, і в підставах складання довідки, на яку посилався позивач, не вказано жодного бойового розпорядження, а щодо спірного періоду вказано лише наказ, яким позивача переміщено у відповідний район. Як наслідок, встановлено лише факт перебування позивача на певній території, а не його участь у діях та заходах на цій території, які б давали право на збільшену додаткову винагороду.
Отже, фактично позиція позивача мала декларативний характер, на противагу якій відповідач надав достатню кількість доказів для висновку про відсутність обставин, з існуванням яких пов'язане право військовослужбовців на отримання додаткової винагороди згідно Постанови №168.
Щодо дати 01.08.2023 року, яку позивач включив до позовних вимог, суд зауважує, що в підставах позову однозначно вказано: позивач звертався щодо та оскаржує невиплату грошового забезпечення «за липень», тобто - в наявності некоректне визначення позивачем спірного періоду. Тим не менш суд також зазначає, що за цю дату відсутні підстави для задоволення позову також тому, що за неї додаткова винагорода виплачена, що підтверджується матеріалами справи.
Як наслідок, в цій частині позовних вимог належить відмовити.
Також неприпустимим є зобов'язання нарахувати орієнтовні величини. Оскільки правовідносини щодо конкретного розміру додаткової винагороди ще не виникли, суд не вбачає підстав для конкретизації відповідної суми, натомість констатує, що нарахування додаткової винагороди за спірний період виходячи з її збільшення до 100000,00 грн забезпечить ефективний захист прав позивача.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними відмови та бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за періоди: з 17.04.2023 року по 01.05.2023 року, з 29.03.2024 року по 17.04.2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 за періоди: з 17.04.2023 року по 01.05.2023 року, з 29.03.2024 року по 17.04.2024 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко