24 листопада 2025 рокуСправа № 160/28901/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кучугурної Н.В.
секретаря судового засідання Кропової К.В.
за участю:
позивача: не з'явився;
від відповідача: Григорішен Б.С., представник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі, у порядку ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту з майна належного на праві приватної власності позивачу накладеного постановою Шевченківського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 08.01.2016;
зобов'язати Перший Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього майна, яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) накладений постановою Шевченківського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 08.01.2016 у виконавчому провадженні №48138838.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на примусовому виконанні Шевченківського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження №48138838 з примусового виконання виконавчого листа №200/8643/14, виданого 17.06.2015 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про конфіскацію на користь держави всього належного ОСОБА_1 майна. 08.01.2016 державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області в межах виконання зазначеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт всього майна ОСОБА_1 15.03.2025 державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області в межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Позивач зазначає, що арешт на його майно був накладений у зв'язку із призначенням покарання 26.11.2024 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська у виді позбавлення волі строком на 7 років та конфіскації майна. Зазначене покарання позивач повністю відбув та звільнився у зв'язку з відбуттям строку покарання 21.02.2020. Позивач повідомляє, що з метою уникнення безпідставних перешкод у розпорядженні нерухомим майном, яке він планує придбати, виникла необхідність у скасуванні арешту на його майно у виконавчому провадженні №48138838, який втратив свою актуальність як засіб забезпечення реального виконання виконавчого документа з огляду на фактичне завершення цього виконавчого провадження. Позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з його майна, який був накладений у виконавчому провадженні №48138838 у 2016 році. Позивач указує, що відповідач надав відповідь, у якій погодився з усіма викладеними вище обставинами, проте відмовив у знятті арешту та зазначив, що може зняти арешт з майна боржника шляхом винесення постанови після повернення виконавчого документа стягувачу лише за заявою боржника у разі скасування арешту з майна боржника судовим рішенням. Таким чином, позивач вважає, що має місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незнятті арешту з його майна, тому позивач і звернувся з цим позовом до суду.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/28901/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 13.10.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; встановлено відповідачу строк до 29 жовтня 2025 року включно для надання відзиву на позовну заяву (у разі наявності заперечень).
Згідно з довідками про доставку електронного листа, позовна заява та ухвала про відкриття провадження у справі були доставлені до електронного кабінету відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався і не повідомив поважності причин його неподання.
Ухвалою суду від 13.10.2025 витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №48138838.
Відповідачем витребуваних судом документів надано не було.
Ухвалою суду від 13.10.2025 розгляд справи був призначений на 03.11.2025 на 13:00 год.
У призначене судове засідання учасники справи не прибули, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідач причин неявки суду не повідомив.
Ухвалою суду від 03.11.2025 продовжено строк розгляду справи на 20 днів; витребувано у відповідача: належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №48138838, у тому числі, постанови від 15.03.2025 державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Куземченко А.С. в межах виконавчого провадження №48138838 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» або інформацію із АСВП щодо дати винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та підстав повернення виконавчого документа; відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 19 листопада 2025 року на 13:00 год.
Витребувані судом документи були надані відповідачем до суду 13.11.2025.
У судове засідання, призначене на 19.11.2025, з'явився представник відповідача, позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні 19.11.2025 представник відповідача проти задоволення позовної заяви заперечував.
У судовому засіданні 24.11.2025 суд оголосив вступну і резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши справу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (позивач) 26.11.2024 був засуджений Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська до позбавлення волі строком на 7 років, вироком було призначено таке додаткове покарання, як конфіскація майна. 21.02.2020 позивач був звільнений у зв'язку із відбуттям строку покарання.
08.01.2016 державним виконавцем Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ була винесена постанова про арешт майна боржника - ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження.
Постанова винесена в рамках виконавчого провадження №48138838 з примусового виконання виконавчого листа №200/8643/16к, виданого 17.06.2015 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про конфіскацію майна боржника ОСОБА_1 на користь стягувача, яким є держава.
Цією постановою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
Позивач звернувся до Першого правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра (відповідач) із заявою від 18.09.2025 про зняття арешту згідно із постановою №48138838.
У відповідь на це звернення відповідач повідомив (лист від 25.09.2015 №28-25/143757), що згідно із відомостями з АСВП, на примусовому виконанні Шевченківського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області у період із 01.09.2025 по 15.03.2026 перебувало виконавче провадження №48138838 з примусового виконання виконавчого листа №200/8643/14к, виданого 17.06.2015 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, про конфіскацію на користь держави всього належного майна ОСОБА_1
08.01.2016 державним виконавцем Шевченківського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області в межах виконавчого провадження №48138838 винесено постанову про арешт майна боржника, на підставі якої проведено реєстрацію обтяження №15575307 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
15.03.2016 державним виконавцем Шевченківського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області в межах виконавчого провадження №48138838 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач у цій справі вважає, що має місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незнятті арешту з його майна, тому він і звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Порядок виконання рішень суду на користь держави, в тому числі щодо конфіскації майна (на дату виникнення спірних правовідносин подання до примусового виконання виконавчого листа) регулювався, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
Згідно з частинами 1-4 статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження. Під час пред'явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються: 1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду - копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився; 2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;
Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч.ч.1,2 ст.25 Закону № 606-XIV).
Частиною 1 статті 52 Закону № 606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
За змістом частин 1, 2 статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт застосовується, зокрема, для виконання рішення про конфіскацію майна боржника.
Відповідно до п. п. 32, 33 Розділу УІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконання рішення про конфіскацію майна, якщо таке майно підлягає реалізації, здійснюється державним виконавцем. Під час пред'явлення виконавчого документа про конфіскацію майна до виконання подаються: у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився; у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.
Майно, що підлягає конфіскації, вилучається державним виконавцем (крім нерухомого майна, або такого, що не може бути вилучено з об'єктивних причин).
Відповідно до частин 1-3 статті 50 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Згідно з п.2 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання (ч.2 ст.48 Закону №606-XIV).
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що у разі повернення виконавчого документа, стягувачем за яким є держава, у тому числі на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV, він повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання. При цьому, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 набрав чинності 05 жовтня 2016 року, відповідно до статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до норм частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 26.11.2024 був засуджений Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська до позбавлення волі строком на 7 років, вироком було призначено таке додаткове покарання, як конфіскація майна. 21.02.2020 позивач був звільнений у зв'язку із відбуттям строку покарання.
08.01.2016 державним виконавцем Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ була винесена постанова про арешт майна боржника - ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження.
Постанова винесена в рамках виконавчого провадження №48138838 з примусового виконання виконавчого листа №200/8643/16к, виданого 17.06.2015 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про конфіскацію майна боржника ОСОБА_1 на користь стягувача, яким є держава.
Цією постановою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
Позивач звернувся до Першого правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра (відповідач) із заявою від 18.09.2025 про зняття арешту згідно із постановою №48138838.
У відповідь на це звернення відповідач повідомив (лист від 25.09.2015 №28-25/143757), що згідно із відомостями з АСВП, на примусовому виконанні Шевченківського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області у період із 01.09.2025 по 15.03.2026 перебувало виконавче провадження №48138838 з примусового виконання виконавчого листа №200/8643/14к, виданого 17.06.2015 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, про конфіскацію на користь держави всього належного майна ОСОБА_1
08.01.2016 державним виконавцем Шевченківського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області в межах виконавчого провадження №48138838 винесено постанову про арешт майна боржника, на підставі якої проведено реєстрацію обтяження №15575307 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
15.03.2016 державним виконавцем Шевченківського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області в межах виконавчого провадження №48138838 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Наведені обставини також підтверджуються наданим до матеріалів справи витягом з Автоматизованої системи виконавчого провадження.
При цьому, як зазначено вище, у разі повернення виконавчого документа, стягувачем за яким є держава, у тому числі на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV, він повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання. При цьому, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Під час судового розгляду відповідачем не надано доказів існування на момент звернення з цим позовом до суду незавершених виконавчих проваджень, у яких ОСОБА_1 виступає боржником і в межах яких накладено арешт на його майно. Отже на момент звернення з цим позовом до суду, відсутні незавершені виконавчі провадження, у яких ОСОБА_1 виступає боржником і в межах яких накладено арешт на його майно.
Крім того суд зазначає, що у розумінні приписів частини 1 статті 59 Кримінального кодексу України (далі КК України) конфіскація майна - різновид додаткового кримінального покарання і полягає в примусовому безплатному вилученні майна, яке є власністю засудженого, у власність держави. Цей вид покарання застосовується тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним.
Для забезпечення конфіскації майна і цивільного позову у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено арешт.
Статтею 48 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України) визначено порядок виконання покарання у виді конфіскації майна та встановлено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас, статтею 49 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України. Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.
Таким чином, виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби, зокрема, з певними особливостями. Так, державний виконавець отримує від суду, який постановив вирок наступні документи: 1) якщо опис майна проводився - виконавчий лист, копію вироку та копію опису майна; 2) якщо опис майна не проводився - виконавчий лист, копію вироку та довідку про те, що опис майна не проводився. На підставі отриманих від суду документів державний виконавець приймає рішення про відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
У першому випадку, якщо опис майна вже проводився, державний виконавець перевіряє наявність зазначеного в описі майна і вживає заходи щодо виявлення іншого майна засудженого, яке підлягає конфіскації. У випадку виявлення такого майна, державний виконавець включає його до опису.
У другому випадку, якщо опис майна не проводився, державний виконавець здійснює виконавчі дії, спрямовані на виявлення майна засудженого, що підлягає конфіскації і після його виявлення здійснює опис майна, про що складає відповідну постанову.
Особливість цього спору полягає у тому, що виконавче провадження здійснювалося з метою забезпечення виконання судового рішення, що передбачало конфіскацію майна, яке є власністю засудженого, як додаткового покарання, визначеного статтею 59 КК України.
При цьому, оскільки конфіскація майна є додатковим видом покарання, то вона направлена саме на майно, яке було набуте винною особою до винесення відповідного вироку суду. Засуджений не може нести додаткове покарання у виді конфіскації майна протягом невизначеного часу.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків» №11 від 21.12.1990 (з подальшими змінами), в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством за поданням державного виконавця або прокурора суд може вирішити питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку.
Отже, при вирішенні питання щодо звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке було придбане після винесення вироку, слід враховувати яким чином придбане це майно, зокрема, чи не придбане воно на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, тощо, і чи не закінчився строк давності виконання вироку.
До матеріалів справи не надано інформації щодо того, яке конкретне майно позивача підлягало конфіскації.
Отже, на цей час відпала необхідність обтяження майна боржника в рамках виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №200/8643/14к, виданого 17.06.2015.
Таким чином, жодних підстав для продовження дії арешту майна позивача немає, що є достатньою підставою для скасування та зняття арешту, який накладений постановою у ВП №48138838 від 08.01.2016, винесеною Шевченківським відділом ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про:
скасування арешту, накладеного постановою державного виконавця Шевченківського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 08.01.2016 у виконавчому провадженні №48138838 при примусовому виконанні виконавчого листа №200/8643/14к виданого 17.06.2015 Бабушкінським районним судом м Дніпропетровська, на все майно, що належить ОСОБА_1 ;
зобов'язання Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту з усього майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного постановою Шевченківського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 08.01.2016 у виконавчому провадженні №48138838.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовна заява є такою, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З матеріалів справи видно, що позивачем оплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Згідно з частиною 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
Враховуючи наведені положення чинного законодавства, а також задоволення позовної заяви, суд зазначає, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Шевченківського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 08.01.2016 у виконавчому провадженні №48138838 при примусовому виконанні виконавчого листа №200/8643/14к виданого 17.06.2015 Бабушкінським районним судом м Дніпропетровська, на все майно, що належить ОСОБА_1 .
Зобов'язати Перший Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту з усього майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного постановою Шевченківського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 08.01.2016 у виконавчому провадженні №48138838.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Згідно з ч.6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Відповідно до ч.1 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
З огляду на положення ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Перший Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Старокозацька, буд.56, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44703621).
Рішення складено 24.11.2025.
Суддя Н.В. Кучугурна