про відмову у забезпеченні позову
21 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/11444/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Димарчук Т.М., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 07.10.2025 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій щодо відмови здійснити виправлення (коригування та/або доповнення) недостовірних відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; зобов'язання здійснити виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдину державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 та зазначити статус категорія обліку «невійськовозобов'язаний», у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
20.11.2025 від представника позивача у справі надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 140/11444/25. Заява обгрунтована тим, що після подання позовної заяви позивачу стало відомо, що його подано у розшук у зв'язку з неявкою до ТЦК та СП, хоча він не є військовозобов'язаним у розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та був виключений з обліку ще у 2022 році. Вважає, що внесення відомостей про розшук ОСОБА_1 до інформаційних баз даних створює безпосередню та реальну загрозу порушення його прав. При цьому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вчинення відповідачами дій щодо мобілізації позивача і змінить статус позивача з особи, яка виключена з військового обліку (невійськовозобов'язаного), на військовозобов'язаного, що унеможливить реалізацію права за станом здоров'я бути виключеним з військового обліку, а також виконання рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня її надходження.
Заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 2 частини першої статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
За приписами частини другої статті 154 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.
При цьому сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
У постановах від 21.11.2018 (справа №826/8556/17) та від 25.04.2019 (справа №826/10936/18) Верховний Суд указував, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Таким чином, суд з огляду на докази, надані позивачем, для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні; позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача; такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог; позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта чи дій.
Суд також зауважує, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову враховується й специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
В контексті наведеного суд вважає, що заявником не обґрунтовано наявність жодної із зазначених підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.
Так відповідно до прохальної частини заяви позивач просить забезпечити позов до моменту набрання законної сили рішенням у справі шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття таких заходів призведе до неможливості відновлення порушеного права у зв'язку із можливим вчиненням відповідачем дій по мобілізації.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є обов'язковими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Так Верховний Суд у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18 висновував, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Також суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №640/15534/22).
Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання правомірності чи неправомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо відмови здійснити виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та зобов'язання здійснити виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдину державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 із зазначенням статусу «невійськовозобов'язаний», підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Суд наголошує, що станом на момент вирішення заяви про забезпечення позову, відсутні підстави вважати, що оскаржувані дії відповідача є очевидно протиправними.
Суд одночасно зазначає, що 16.05.2024 постановою Кабінету Міністрів України №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з-поміж іншого включає проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
За приписами пункту 88 Порядку №560 на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Тобто, зважаючи на встановлену процедуру призову військовозобов'язаних та резевістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період, твердження позивача про його подальшу мобілізацію як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях.
Підсумовуючи наведене, суд враховує, що саме суб'єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існування передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із частиною першою статті 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас дійти до переконання про очевидну протиправність оскаржуваних дій відповідача, як передбачену законом підставу для забезпечення адміністративного позову. Позивачем не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, чому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову та з огляду на встановлену процедуру мобілізації військовозобов'язаних.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв'язку із чим у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову представника позивача у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.М. Димарчук