Справа № 166/362/25 Головуючий у 1 інстанції: Свистун О. М.
Провадження № 22-ц/802/1230/25 Доповідач: Шевчук Л. Я.
13 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
секретар с/з Черняк О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи, - Ратнівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 09 вересня 2025 року,
У березні 2025 року заявник ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеною заявою, яка обґрунтована тим, що вона є дочкою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця за призовом, старшого сержанта, який перебуваючи на посаді навідника 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 4 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01 серпня 2024 року № 2776 про результати проведення службового розслідування, 22 липня 2024 року зник безвісти внаслідок бойового зіткнення з противником в районі ПВ «КРУК» у районі населеного пункту Глибоке Харківської області (37U CR 16034 71060).
Із матеріалів службового розслідування встановлено, що причинами та умовами, що сприяли зникненню безвісти старшого сержанта ОСОБА_3 , є виконання останнім обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини, зумовлених веденням бойових дій в ході відсічі збройної агресії російської федерації, є наслідком ворожих дій сил противника. Дата та час зникнення безвісти: 22 липня 2024 року в проміжок часу 21.28-23.02. Місце зникнення безвісти: населений пункт Глибоке Харківський р-н Харківська обл.
Разом з цим, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 23 липня 2024 року № 210 старший сержант ОСОБА_3 з 22 липня 2024 року обліковується військовослужбовцем, місце перебування якого не відомо, якого знято зі всіх видів забезпечення та направлено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, за фактом зникнення безвісти її батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024030570000297 за частиною 1 статті 115 КК України відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Оголошення померлим її батька є необхідним для реєстрації смерті померлої особи в установленому законом порядку, оскільки від цього залежить виникнення її особистих та майнових прав в порядку спадкування після смерті батька й отримання соціальних виплат. Однак отримати свідоцтво про смерть та зареєструвати смерть батька у встановленому законом порядку іншим шляхом, ніж судовим, не є можливим.
Покликаючись на зазначені обставини, заявник ОСОБА_1 просила суд оголосити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померлим; причиною смерті вважати загибель під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України; днем смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті - село Глибоке Харківського району Харківської області.
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 09 вересня 2025 року у цій справі у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким заяву про оголошення фізичної особи померлою задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник заінтересованої особи Міністерства оборони України просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а також просив розгляд цієї прави провести без участі представника Міністерства оборони України.
Інші учасники справи в судове засідання не з?явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час і місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголощення фізичної особи померлою, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для оголошення ОСОБА_3 померлим до спливу строків визначених у частині 2 статті 46 ЦК України з огляду на продовження ведення бойових дій на території зникнення ОСОБА_3 22 липня 2024 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
За матеріалами справи судом встановлено, що заявник ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 19 квітня 2001 року та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 03 жовтня 2022 року (а. с. 9, 10).
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.
Відповідно до частини 1 статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
За змістом частини 2 статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
У частині 1 статті 46 ЦК України міститься загальна норма про те, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років - та дві спеціальні про те, що якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців та за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У частині 2 статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій (речення перше) та з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (речення друге).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини 2 статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) врахувала, що приписи частини 2 статті 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).
За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України»:
- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
- бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відтак бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.
Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.
Згідно з копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 01 серпня 2024 року № 2776 комісія із представників військової частини НОМЕР_1 провела службове розслідування, в ході якого встановила, що 22 липня 2024 року навідник 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 4 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 військовослужбовець за призовом старший сержант ОСОБА_3 зник безвісти внаслідок бойового зіткнення з противником в районі ПВ «КРУК» в районі населеного пункту Глибоке Харківської області (37U CR 16034 71060). Загиблим та пораненим військовослужбовець не рахується, проявів боягузтва не виказував. До військової частини НОМЕР_3 будь-яка офіційна інформація щодо старшого сержанта ОСОБА_3 не надходила та його місце перебування не відомо. Відомо, що старший сержант ОСОБА_3 був зі своєю штатною, закріпленою за ним зброєю, а саме з AK-74 № НОМЕР_6 , яка не була знайдена та рахується як втрачена. Дата та час втрати зброї - 22 липня 2024 року в проміжок часу 21.28-23.02. Об'єктивних даних про порушення старшим сержантом ОСОБА_3 вимог передбачених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, не встановлено. Причинами та умовами, що сприяли зникненню безвісти старшого сержанта ОСОБА_3 , є виконання останнім обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини, зумовлених веденням бойових дій у ході відсічі збройної агресії російської федерації, є наслідком ворожих дій сил противника. Дата та час зникнення безвісти - 22 липня 2024 року в проміжок часу 21.28-23.02. Місце зникнення безвісти - населений пункт Глибоке, Харківський район, Харківська область. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 23 липня 2024 року № 210 старший сержант ОСОБА_3 із 22 липня 2024 року обліковується військовослужбовцем, місце перебування якого не відомо, якого знято зі всіх видів забезпечення та направлено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (а. с. 10 зворот, 11).
Цивільній дружині ОСОБА_5 , матері заявниці ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_3 28 липня 2025 року надіслав сповіщення про те, що ОСОБА_3 зник безвісти 22 липня 2024 року поблизу населеного пункту Глибоке Харківського району Харківської області під час виконання бойового завдання при виконанні службових обов'язків із захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації (а. с. 12 зворот).
Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 дійсно зник безвісти під час виконання бойового завдання в зоні ведення активних бойових дій за обставин, що надають підстави припускати його смерть.
Однак згідно з актом службового розслідування територією зникнення старшого сержанта ОСОБА_3 є населений пункт Глибоке Харківського району Харківської області.
Оскільки ОСОБА_3 пропав безвісти внаслідок збройної агресії рф проти України, до правовідносин підлягають застосуванню норми частини 2 статті 46 ЦК України, які передбачають, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.
Для таких цілей Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 22 грудня 2022 року № 309, а згодом Міністерство розвитку громад та територій України наказом від 28 лютого 2025 року № 376 затвердило Перелік (далі - Перелік) територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Згідно з даними Переліку, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, що є чинним на час звернення заявниці до суду та розгляду справи судом, на території селища Глибоке Липецької сільської територіальної громади, що у Харківському районі Харківської області за кодом у Переліку UA63120090160050552 із 13 вересня 2022 року виникла можливість бойових дій та 09 травня 2024 року така можливість припинилася.
Проте із матеріалів справи, зокрема наказу про результати проведення службового розслідування, установлено, що ОСОБА_3 зник безвісти 22 липня 2024 року, тобто після вказаної у Переліку дати можливості припинення бойових дій.
В листах Оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Збройних Сил України Міністерства оборони України від 27 червня 2025 року за вихідним № ОТУХ/ЮР/1835, від 29 серпня 2025 року за вихідним № ОТУХ/ЮР/2454 зазначено, що на території селища Глибоке Липецької сільської територіальної громади у період із 22 липня 2024 року по 12 серпня 2025 року проводилися активні бойові дії, які не припинялися, у вказаний період селище в окупації російської федерації не перебувало (а. с. 89, 90, 101).
Відтак, із часу зникнення ОСОБА_3 22 липня 2024 року в Переліку відсутні дані щодо дати (дня) закінчення активних бойових дій на території населеного пункту Глибоке Харківського району Харківської області.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Також не можна відраховувати цей строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для оголошення ОСОБА_3 померлим до спливу строків визначених у частині 2 статті 46 ЦК України з огляду на продовження ведення бойових дій на території зникнення ОСОБА_3 22 липня 2024 року.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 09 вересня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді