Справа № 161/16762/23 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/1152/25 Доповідач: Шевчук Л. Я.
13 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
секретар с/з Черняк О. В.,
з участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представників відповідача - Романюка В. В., Півторак І. В., Слісарчук І. О., Провального І. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2025 року,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом.
Просив суд поновити його на посаді вихователя Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» з 29 серпня 2023 року; стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» у його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2023 року по день постановлення рішення з розрахунку 621,54 гривень за кожен день та компенсацію моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень.
Позов обґрунтований тим, що з 1981 року він працював у відповідача на посадах майстра виробничого навчання, керівником практики, завідуючим відділення, а з 03 грудня 2012 року на посаді вихователя. Наказом № 43-к від 29 березня 2023 року його було звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2023 року його було поновлено на роботі.
Позивач також зазначав, що наказом від 28 серпня 2023 року його повторно звільнили з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (скорочення штату працівників).
ОСОБА_1 вважає, що він має вищу кваліфікацію і продуктивність праці, а тому має переважне право на залишення на роботі. Відповідач попередив його про звільнення з роботи та запропонував йому іншу роботу на посаді майстра виробничого навчання з ремонту колісних транспортних засобів, на посаді інженера - електрика, лаборантом та комірником.
Крім того, позивач зазначав, що відповідач повідомив його про вивільнення посади керівника гуртка. Він подав до адміністрації училища заяву, в якій просив ознайомити його із штатними розписами на 2022-2023 та 2023-2024 навчальні роки та дав згоду на переведення його на посаду старшого майстра. Таку заяву він подавав повторно.
ОСОБА_1 вважає, що відповідач фактично відмовив йому у переведенні на іншу роботу, яку він міг виконувати, що є порушенням чинного трудового законодавства.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2025 року у цій справі у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що на її думку, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог закону, а тому просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, представники відповідача апеляційну скаргу заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також право на захист при незаконному звільненні.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» вакансія - це вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до частини 1 статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі вакансії та роботи, які може виконувати працівник.
За змістом частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Судом за матеріалами справи встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Ухвалено поновити ОСОБА_1 на посаді вихователя Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» з 30 березня 2023 року. Стягнуто з Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» в користь ОСОБА_1 37 292 гривні 40 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з яких відрахувати податки та інші обов'язкові платежі (т. 1, а. с. 8-11).
22 червня 2023 року ОСОБА_1 був поновлений на посаді вихователя Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» з 30 березня 2023 року (т. 1, а. с. 7).
Судом також встановлено, що наказом директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» № 106-к від 23 червня 2023 року скорочено чисельність вихователів у відповідності до штатного розпису та попереджено про скорочення ОСОБА_1 . Наказано підготувати письмове повідомлення про звільнення ОСОБА_1 з пропозицією переведення його на вакантні посади (за наявності) (т. 1, а. с. 12).
Згідно з повідомленням № 158/1.9 від 26 червня 2023 року про скорочення штату працівників ОСОБА_1 попереджено про звільнення з посади вихователя на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 28 серпня 2023 року. Також йому було повідомлено, що станом на 26 червня 2023 року є вакантні посади: майстер виробничого навчання з ремонту колісних транспортних засобів; інженер - електронік; лаборант на 0,8 ставки; комірник на 0,5 ставки (т. 1, а. с. 13).
Крім того 07 серпня 2023 року повідомлено ОСОБА_1 про наявну станом на 02 серпня 2023 року вакантну посаду керівника гуртка (т. 1, а. с. 14).
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 не заперечував, що 23 червня 2023 року його попередили про скорочення штату працівників та запропонували перейти на іншу роботу, а саме на посаду майстра виробничого навчання з ремонту колісних транспортних засобів, інженера-електрика, лаборанта та комірник, а 07 серпня 2023 року відповідач повідомив його про звільнення посади керівника гуртка.
Відповідно до наказу № 42-в від 28 червня 2023 року в період з 03 липня 2023 року по 20 серпня 2023 року ОСОБА_1 перебував у щорічній основній відпустці.
22 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав директору Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» заяву, в якій просив ознайомити його із штатним розписом та зазначив, що у випадку скорочення посади вихователя він надає згоду на переведення його на посаду старшого майстра, яка має бути вакантною в найближчі дні (т. 1, а. с. 16).
23 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав директору Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» заяву, в якій зазначив, що у зв?язку із скороченням посади вихователя він надає згоду на переведення його на посаду старшого майстра, яка є вакантною і відповідає його професії і кваліфікації (т. 1, а. с. 16).
Про те, що ОСОБА_1 відмовився перейти на іншу посаду, а саме на посаду майстра виробничого навчання; інженер-електроніка; керівника гуртка; лаборанта; комірника на 0,5 ставки, 28 серпня 2023 року був складений відповідний акт (т. 1, а. с. 62).
28 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав директору Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» заяву, в якій зазначив, що у зв?язку з тим, що його не перевели на посаду старшого майстра він готовий на переведення на одну із вакантних посад після ознайомлення із штатним розписом (т. 1, а. с. 18).
Наказом директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» № 132-к від 28 серпня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади вихователя у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, 28 серпня 2023 року (т. 1, а. с. 15).
Наказом директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» № 151-к від 19 вересня 2022 року виведено з 25 листопада 2022 року з чинного штатного розпису посади вихователя - 2 штатні одиниці.
Відповідно до наказу директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» від 19 вересня 2022 року № 152-к «Про приведення до відповідності кількості працівників та скорочення чисельності працівників» було вирішено у відповідності до наказу № 1204 від 06 грудня 2010 року Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Типових штатних нормативів професійно-технічних навчальних закладів привести у відповідність кількість працівників на посаді вихователь, скоротити чисельність вихователів у кількості 2 штатних посади. Зазначені обставини встановлені рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2023 року у справі № 161/6934/23, яке набрало законної сили.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 має кваліфікацію - спеціаліст першої категорії, на відміну від тих, які були залишені на посадах вихователя - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є спеціалістами вищої категорії, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду про те, ОСОБА_1 не мав переважного права на залишення на роботі на посаді вихователя відповідно до статті 42 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність підстав для переведення ОСОБА_1 на посаду старшого майстра.
Так, за положеннями посадової інструкції старшого майстра Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» (пункт 1.4 посадової інструкції) на посаду старшого майстра призначається особа, що має повну вищу педагогічну освіту (магістр, спеціаліст) та психолого-педагогічну підготовку, стаж роботи на педагогічних посадах - не менше 2 років (т. 1, а. с. 22).
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 не має повної вищої педагогічної освіти (магістра, спеціаліста).
Крім того, позивач ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів того, що він надавав згоду на його переведення на вакантну посаду керівника гуртка.
В суді апеляційної інстанції позивач та його представник пояснили, що на час звільнення позивача з роботи були вакантні 7 посад майстра виробничого навчання, а йому було запропоновано перейти лише на одну посаду майстра виробничого навчання з професії слюсар з ремонту колісних транспортних засобів.
Сторона відповідача надала апеляційному суду довідку про те, що на час звільнення позивача з роботи були наявні 1 вакантна посада майстра виробничого навчання з професії - слюсар з ремонту колісних транспортних засобів; 2 вакантні посади майстра виробничого навчання з професії - офіціант, бармен; 4 вакантні посади з професії - кухар, кондитер.
Із 7-ми наявних вакантних посад позивачу ОСОБА_1 була запропонована вакантна посада майстра виробничого навчання з професії -слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, що відповідає його кваліфікації, оскільки позивач має вищу освіту за спеціальністю «Технологія машинобудування, металорізальні станки та інструменти», за якою йому присвоєна кваліфікація - інженер - механік.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
Верховний Суд у своїй постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21 (провадження № 61-5659св22) зазначив, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з'явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.
Врахувавши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, оскільки роботодавець запропонував ОСОБА_1 всі наявні вакантні посади чи іншу вакантну роботу в училищі, яку останній може виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду, а останній відмовився від переведення на запропоновану вакантну роботу.
З врахуванням того, що суд відмовив у задоволенні позову про поновлення на роботі, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права та незгоди з ухваленим судовим рішенням по суті.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді