Справа № 761/14890/24
Провадження № 2/761/2133/2025
24 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючогосудді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Голуб О.А.,
представника позивача Бойкініча Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в містіКиєві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
У квітні 2024 року позивач, інтереси якого представлені адвокатом, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал», в якому просив: 1) стягнути з ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на користь позивача вихідну допомогу в розмірі 288 000,00 грн.; 2) стягнути з ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 288 000,00 грн..
Позов обґрунтовує тим, що відповідно до Протоколу №3/2021 Засідання Наглядової ради ПАТ «Київський Електротехнічний Завод «Транссигнал» від 23.04.2021 року обрано ОСОБА_1 членом правління ПАТ «Київський Електротехнічний Завод «Транссигнал» строком з 01.05.2021 по 30.06.2021 та затверджено умови Контракту, який з ним укладатиметься. Зазначає, що на виконання вимог Протоколу між ОСОБА_1 та ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» 28.04.2021 був укладений Контракт № 3/21-7/3. Згідно з Контрактом, ОСОБА_1 обирається посадовою особою та призначається на посаду Члена правління Товариства відповідно до рішення Наглядової ради Товариства строком з 01.05.2021 по 30.06.2021 включно. Однак, пунктом 3 Рішення № 4/7/21 акціонера ПрАТ «Київський Електротехнічний Завод «Транссигнал» від 14.05.2021 припинено повноваження усього складу наглядової ради ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» з 17.05.2021 року. Вказує, що у відповідності до п. 4 Рішення, припинено повноваження голови правління ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» Селіванова К.К. та членів правління ПрАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 17.05.2021 року. Після припинення повноваження члена наглядової ради ОСОБА_1 у відповідача виник обов'язок щодо виплати позивачу вихідної допомоги, що передбачено п. 34 Контракту та ч. 1 ст. 44 КЗпП України, а тому позивач має достатні підстави для стягнення з відповідача вихідної допомоги в сумі 288 000,00 грн.. Крім того, в п. 15 Контракту, члену наглядової ради ОСОБА_1 встановлений посадовий оклад у розмірі 48 000,00 грн. У зв'язку із тим, що стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку обмежено шести місяцями, то з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за шість місяців затримки в сумі 288 000,00 грн..
У зв'язку з чим, позивач вимушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2024 вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В..
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.04.2024 цивільну справу за зазначеним вище позовом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
24.05.2024 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що припинення повноважень осіб усього складу Правління, як Виконавчого органу ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал», пов'язано із зміною Статусу одноосібним виконавчим органом замість правління став генеральний директор. Згідно п.п. 6,7 Рішення №4/7/21 від 14 травня 2021 року всім членам правління було погоджено призначення та прийнято на посади генерального директора та його заступників. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 , 17.05.2021 написав заяву та згідно наказу №24-к від 18.05.2021 був прийнятий на посаду заступника генерального директора ПрАТ «КЕЗ Транссигнал» терміном на один рік до 18.05.2022. Фактично він виконував свої попередні обов'язки, тільки не як член правління, а як заступник генерального директора ПрАТ «КЕЗ Транссигнал», з огляду на зміну назви органу управління товариства. Таким чином, позивач безперервно перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01.05.2021 по 18.05.2022, коли, дійсно, був звільнений Наказом №8-к від 18.05.2022, у зв'язку з закінченням строку трудового договору. Зазначає, що єдиний акціонер ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал» - акціонерне товариство «Укрзалізниця», прийняло рішення №4/7/21 від 14 травня 2021 року одночасно як про припинення повноважень всіх членів правління, з огляду на внесення змін до розділу 9 нової редакції Статусу, так і одночасно погодило їх призначення на тотожні посади органу управління згідно нової редакції Статусу ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал», який на виконання цього рішення видав наказ про прийняття осіб на посади генерального директора та його заступників.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити та ухвалити відповідне рішення, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представники відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що відповідно до Протоколу №3/2021 засідання Наглядової ради ПАТ «Київський Електротехнічний Завод «Транссигнал» від 23.04.2021 було обрано ОСОБА_1 членом правління ПАТ «Київський Електротехнічний завод «Транссигнал» строком з 01.05.2021 по 30.06.2021.
28.04.2011 між ПрАТ «Київський Електротехнічний Завод «Транссигнал» в особі голови наглядової ради Товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обраного членом правління Товариства укладено Контракт №3/21-7/3.
Відповідно до Контракту №3/21-7/3 від 28 квітня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 обирається посадовою особою та призначається на посаду Члена правління Товариства відповідно до рішення наглядової ради Товариства (протокол №3/2021 від 23.04.2021) строком з 01 травня 2021 року по 30 червня 2021 року включно.
Згідно п. 30 Контракту №3/21-7/3 передбачено, що цей контракт припиняється: а) після закінчення строку дії контракту; б) за угодою Сторін; в) до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 31 і 32 цього контракту; г) з інших підстав, передбачених законодавством та/або цим контрактом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було прийнято на посаду члена правління ПрАТ «КЕЗ Транссигнал» за контрактом відповідно до наказу № 15-к від 30.04.2021, про що міститься відповідний запис в трудовій книжці позивача (а.с. ?).
Пунктом 3 Рішення № 4/7/21 акціонера ПрАТ «Київський Електротехнічний Завод «Транссигнал» від 14.05.2021 припинено повноваження усього складу наглядової ради ПрАТ «Київський Електротехнічний Завод «Транссигнал» з 17.05.2021.
Наказом ПрАТ «КЕЗ Транссигнал» № 20-К від 17.05.2021 ОСОБА_1 звільнений з посади Члена правління, у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України.
17.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до ПрАТ «КЕЗ Транссигнал», в якій просив прийняти його на посаду заступника генерального директора з загальних питань з 19.05.2021, за строковим трудовим договором терміном на один рік.
Відповідно до наказу №24-к від 18.05.2021 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду заступника генерального директора з загальних питань ПрАТ «КЕЗ Транссигнал», за строковим трудовим договором терміном на один рік, тобто до 18.05.2022.
Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (Контракту) ПрАТ «КЕЗ Транссигнал» №8-К від 18.05.2022 ОСОБА_1 звільнений з посади заступника генерального директора із загальних питань, у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до п. 31. Контракту передбачено, що член правління може звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Вищого органу Товариства до закінчення терміну його дії у разі припинення повноважень члена правління.
Згідно п. 34 Контракту у разі дострокового припинення контракту, з незалежних від членів правління причин, йому виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж трьох місячний середній заробіток. У разі припинення контракту відповідно до п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України, члену правління виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про виплату вихідної допомоги позивач посилався на ст. 44 КЗпП України та просив її стягнути у зв'язку з тим, що позивача було звільнено на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував, що позивач безперервно перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Київський Електротехнічний Завод «Транссигнал» з 01.05.2021 року по 18.05.2022 року та з урахуванням основного завдання вихідної допомоги, яким є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи, якого у позивача не було, а тому відсутні підстави для виплати вихідної допомоги.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Предметом розгляду у цій справі є в першу чергу вирішення питання виплати вихідної допомоги (передбаченої нормами статті 44 КЗпП України) при звільненні з підстав припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України).
Так, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Чинне національне законодавство закріплює правові гарантії дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему установлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, спрямованих на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з не залежних від працівника обставин.
Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, що виплачуються працівникові при звільненні, оскільки її розмір не пов'язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Тобто основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.
Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2024 року у справі №640/22254/21, від 28 вересня 2023 року у справі № 640/14858/21, від 29 листопада 2022 року у справі № 200/4481/21, від 27 березня 2024 року у справі №202/33222/24.
Отже, пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України, який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, передбачає таку додаткову підставу розірвання трудового договору з окремими категоріями працівників за певних умов, як припинення повноважень посадових осіб.
Водночас норми статті 44 КЗпП України визначають, що в разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше, ніж шестимісячний середній заробіток.
Крім того, відповідно до ч. 1, 3 та 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції чинній на момент звільнення позивача) члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства повинні діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства.
Частиною 5 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» член виконавчого органу товариства не може без згоди загальних зборів учасників або наглядової ради товариства, а член наглядової ради товариства - без згоди загальних зборів учасників бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства.
Відповідно до ч. 6 ст. Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» порушення обов'язків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, є підставою для розірвання товариством договору (контракту) з такою особою без виплати компенсації.
Позивач станом на день видання наказу про звільнення був обізнаний про призначення його на посаду заступника генерального директора з загальних питань ПрАТ «КЕЗ Транссигнал» з наступного дня після його звільнення, оскільки наказ про припинення трудового договору був виданий 17.05.2021, а наказ про прийом на роботу 18.05.2021 і обидва накази були підписані позивачем. А тому позивач безперервно перебував у трудових відносиах з ПрАТ «КЕЗ Транссигнал», тобто фактично не був звільнений з того товариства до 18.05.2022.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України як засади цивільного законодавства визначено справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Хоча працівник є слабшою ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах, однак у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Законодавство України передбачає обов'язок роботодавця матеріально забезпечити працівника при його звільненні поза його волею в установлених законом випадках. В той же час працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи зловживання ними.
З урахуванням обставин цієї справи поведінка позивача щодо вимоги надати йому матеріальне забезпечення, передбачене для звільнених працівників з незалежних від них обставин, та з урахуванням того, що він став директором конкуруючого суб'єкта господарювання, тобто без докладання ним жодних зусиль, необхідних для пошуку роботи, не відповідає принципу добросовісності та свідчить про зловживання правом.
З огляду на викладене та з урахуванням основного завдання вихідної допомоги, яким є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи, якого у ОСОБА_1 не було, підстав для виплати позивачу вихідної допомоги на підставі наказу відповідача про звільнення № 20-К від 17.05.2021 року немає.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, то судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Позивач пов'язує вимогу щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із тим, що при звільненні йому не було виплачено вихідну допомогу.
Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність виплати вихідної допомоги позивачу, то і вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню.
При цьому, оскільки у ході судового розгляду суд дійшов висновку про відмову у позові, то в силу положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 77-81, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненнізалишити без задоволення.
.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня врученняйомуповногорішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Сіромашенко