про відмову у забезпеченні позову
24 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/11824/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
секретар підготовчого засідання Кухтей В.Р.
за участі:
представник позивача Дерлюк В.Д.
представники відповідача: Панасюка О.В., Смолякова О.О.
розглянувши заяву ОСОБА_1 (поданої через адвоката Дерлюка Василя Дмитровича) про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (через адвоката Дерлюка Василя Дмитровича) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дії відповідачів щодо незаконного затримання, утримання та ймовірного оголошення в розшук ОСОБА_1 .
Зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 солідарно вжити заходів для негайного звільнення ОСОБА_1 з будь-яких приміщень, де він незаконно утримується.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання, яке призначено на 11:00 12 листопада 2025 року в залі судового засідання Волинського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Словацького, 3.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року В задоволенні заяви ОСОБА_1 (поданої через адвоката Дерлюка Василя Дмитровича) про забезпечення позову - відмовлено повністю.
Ухвалою суду від 12 листопада 2025 року ухвалено здійснювати розгляд справи №140/11824/25 за позовом ОСОБА_1 (поданої через адвоката Дерлюка Василя Дмитровича) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії в порядку загального позовного провадження. Замінено у даній справі судове засідання, яке призначене на 12 листопада 2025 року об 11:00, на підготовче засідання.
21.11.2025 представник позивача ОСОБА_2 звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом: зупинення дії довідки військово-лікарської комісії №2025-1016-1346-5400-0 від 16.10.2025 до набрання законної сили рішенням у даній справі; зупинення дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1546 від 17.10.2025, в частині призову на військову службу під час мобілізації рядового ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до набрання законної сили рішенням у даній справі; заборони військовій частині НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 (в/ч НОМЕР_4 ), а також будь-яким іншим структурним підрозділам Державної прикордонної служби України, у розпорядженні яких перебуває позивач вчиняти будь-які дії щодо залучення солдата ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до будь-яких видів навчань, занять, робіт, доручень чи завдань, пов'язаних із фізичним навантаженням, носінням засобів індивідуального бронезахисту та зброї до набрання законної сили рішенням у даній справі; заборонити військовій частині НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), а також будь-яким іншим структурним підрозділам Державної прикордонної служби України, у підпорядкуванні яких перебуває позивач, вчиняти дії щодо переміщення (переведення, відрядження) солдата ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з території ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до інших військових частин, підрозділів або місцевостей (зокрема, до зони ведення бойових дій) до набрання законної сили рішенням у даній справі, до набрання законної сили рішенням у даній адміністративній справі.
Заява обгрунтована тим, що загроза здоров'ю позивача є абсолютно реальною та підтверджується сукупністю об'єктивних медичних даних та їх очевидною несумісністю з умовами проходження військової служби та вимогами до фізичної витривалості, які висуваються до особового складу під час бойової підготовки. По-перше, результати медичних обстежень Позивача безальтернативно вказують на критичні ризики для життя внаслідок серцево-судинної недостатності. Згідно з Консультаційним висновком кардіолога від 14.11.2025 та даними функціональної діагностики (велоергометрії) від 07.08.2025, у Позивача зафіксовано діагноз: «Гіпертонічна хвороба II стадії, ступінь 2. Гіпертензивне серце. Серцева недостатність (СН) стадія В». Визначальним доказом небезпеки є зафіксована під час дослідження патологічна реакція серцево-судинної системи на навантаження: навіть за умов середньої інтенсивності (140 Вт) артеріальний тиск позивача миттєво сягає критичних значень 210/100 мм рт. ст., що клінічно відповідає стану гіпертонічного кризу. Водночас, Наказом №1728-ОД від 04.11.2025 Позивача зараховано на курс Базової загальновійськової підготовки (БЗВП), що вимагає виконання нормативів з високою інтенсивністю, зокрема щоденних марш-кидків у повному спорядженні вагою понад 20 кг, переповзання та тактичних занять. При об'єктивно зафіксованих показниках артеріального тиску на рівні 210/100 мм рт. ст. такі навантаження є абсолютно несумісними з кардіологічним та неврологічним статусом позивача. З огляду на зафіксовану схильність до критичного підвищення артеріального тиску та наявні органічні ураження серця, примусове виконання зазначених нормативів неминуче призведе до незворотного погіршення стану здоров'я позивача. За таких критичних показників роботи серцево-судинної системи фізичні навантаження створюють прямий та безпосередній ризик настання гострих серцево-судинних подій (інсульту, інфаркту міокарда), що становить реальну загрозу життю позивача. По-друге, існує пряма загроза стійкої втрати працездатності внаслідок критичного ураження опорно-рухового апарату.
Відтак, подання заяви зумовлене виникненням нових виняткових обставин, які свідчать про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень та існування реальної, а не гіпотетичної загрози життю та здоров'ю позивача, що відповідно до ч.2 ст.150 КАС України є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
В підготовчому засіданні 24.11.2025 року представник позивача заяву про забезпечення позову підтримав повністю.
Представники відповідачів проти задоволення заяви заперечили.
Заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною першою статті 151 КАС України установлено, що позов може бути забезпечено: забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2); забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (пункт 4).
За приписами частини другої статті 154 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.
При цьому сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними, як і те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Суд з огляду на докази, надані позивачем, для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При вирішенні питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову враховується й специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
За змістом позовної заяви предметом оскарження у цій справі є наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 “Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Як слідує із заяви про забезпечення позову, її вимоги фактично обґрунтовано посиланням на очевидну протиправність рішень відповідачів щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, направлення для проходження військової служби та зарахування до списків особового складу військової частини.
Разом з тим суд зазначає, що забезпечення позову не може підміняти собою подання позову та винесення судом рішення у справі. Протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідачів може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті. Без такого дослідження доказів твердження про “очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Спосіб забезпечення позову, про який просить представник позивача, не є нерозривно пов'язаним з підставами та предметом адміністративного позову, оскільки ніяк не вплине на можливість припинення юридичної сили індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
У заяві про забезпечення позову представник позивача просив заборонити Військовій частині НОМЕР_2 (її уповноваженим особам) вчиняти дії щодо залучення солдата ОСОБА_1 до будь-яких видів навчань, занять, робіт, доручень чи завдань, пов'язаних із фізичним навантаженням, носінням засобів індивідуального бронезахисту та зброї до набрання законної сили рішенням у даній справі; заборонити військовій частині НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), а також будь-яким іншим структурним підрозділам Державної прикордонної служби України, у підпорядкуванні яких перебуває позивач, вчиняти дії щодо переміщення (переведення, відрядження) солдата ОСОБА_1 з території ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до інших військових частин, підрозділів або місцевостей (зокрема, до зони ведення бойових дій) до набрання законної сили рішенням у даній справі, до набрання законної сили рішенням у даній адміністративній справі.
Суд враховує, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд звертає увагу на те, що заява про забезпечення позову не містить беззаперечних мотивів, з яких заявник вважає, що захист його прав буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Окрім того, суд також зазначає, що за приписами пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, процесуальний закон містить імперативну заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
На час проходження позивачем військової служби та подання заяви про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, а тому суд позбавлений можливості забороняти відповідачу вчиняти дії, пов'язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, в тому числі забороняти визначати місце несення військової служби.
З урахуванням викладеного, суд не вважає, що наведені представником позивача підстави для забезпечення позову дають підстави суду для вжиття таких заходів, крім того заходи забезпечення позову запропоновані представником позивача не можуть бути застосовані з урахуванням вимог частини третьої статті 151 КАС України, а відтак, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви представника позивача - адвоката Дерлюка Василя Дмитровича про забезпечення позову, відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ю.Ю. Сорока