21 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/3891/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2025 №0090310705, №0090330705.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу від 13.02.2025 № 545-п працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці, а саме: косметичного салону, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки складено акт від 27.02.2025 № 003480 (реєстраційний № 5725/03-20-07-05/ НОМЕР_1 ), яким встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР), статті 44, 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 19.03.2025 №0090310705, згідно із яким за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 189 405,50 грн та від 19.03.2025 №0090330705, згідно із яким за порушення статей 44, 85 ПК України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 грн.
Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки згідно із підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, оскільки працівниками податкового органу не надано жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів податковим органом встановлено невідповідність діяльності підприємця вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) контролюючим органом встановлені факти сумнівності та по яких господарських операціях (дата, характер та наслідки такої господарської операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників).
Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність у наказі про призначення перевірки від 27.02.2025 №624-п будь-якого посилання на джерело отриманої відповідачем в установленому порядку інформації про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно.
На думку позивача, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 19.03.2025 №0090310705 вказує, що при продажу товарів (наданні послуг) всі розрахункові операції як в готівковій так і в безготівковій формі позивач проводить через ПРРО, зі створенням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій та наданням особі, яка отримує послугу, розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції, про що свідчать проведена відповідачем контрольна розрахункова операція та надані фіскальні чеки.
Також позивач вказує, що згідно із доводами податкового органу, перевіркою встановлено проведення ФОП ОСОБА_1 у лютому та березні 2024 року розрахункових операцій в готівковій формі на загальну суму 232161,00 грн (в т. ч. за лютий 2024 року - 114067,00 грн, за березень 2024 року - 118094,00 грн) без застосування зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій, без створення відповідних розрахункових документів що підтверджують виконання розрахункових операцій (у паперовій та/або електронній формі) та без надання покупцям (отримувачам послуг) в обов'язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій.
Однак, ні з акта перевірки, ні з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не вбачається, коли ж саме такі розрахункові операції мали місце (час та дата операції), які саме товари чи послуги придбавалися, яка була вартість таких товарів та послуг, також не можливо встановити яка кількість операцій була здійснена позивачем на загальну суму 232161,00 грн.
В спростування доводів податкового органу про те, що при прийманні від покупців платіжних карток за місцем реалізації товарів/наданні послуг на загальну суму 27250,00 грн дані операції не були проведені через ПРРО, відповідні розрахункові документи, що підтверджують виконання розрахункових операцій (у паперовій та/або електронній формі) не створювались та в обов'язковому порядку покупцям (отримувачам послуг) не надавались (додаток № 1 до акта перевірки), а також при проведенні розрахункових операцій в готівковій формі покупцям не було надано розрахункові документи встановленої форми та змісту на загальну суму 4500,00 грн (додаток № 2 до акта перевірки), позивач зазначає, що кожний факт не видачі розрахункового документу має бути встановлений і підтверджений з боку відповідача належними та допустимим доказами (наприклад, зафіксований під час здійснення контрольної закупки або через надходження скарги від споживача, тощо).
Однак, в даному випадку контролюючий орган в ході перевірки не встановив обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами про те, що при здійсненні розрахункових операцій на загальну суму 27250,00 грн та 4500,00 грн позивачем не було видано покупцям розрахунковий документ, оскільки факти передачі придбаних товарів покупцям та невидача при цьому розрахункових документів при перевірці не зафіксовані.
В спростування порушення щодо не проведення через ПРРО розрахункових операцій в готівковій формі на загальну суму 115000,00 грн позивач зазначає, що в межах здійснення господарської діяльності між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 (орендарі) були укладені договори про надання послуг оренди робочого місця від 01.05.2024 №1/0501, від 01.07.2024 №1/060623 та від 03.07.2024 № 1/0703 відповідно.
Разом з тим, в подальшому до вказаних договорів були підписані додаткові угоди, за умовами яких орендар зобов'язується сплачувати орендну плату за рік користування об'єктом оренди не пізніше 31 березня та 31 квітня наступного року.
Таким чином, хоча на момент проведення перевірки, вищезазначеними ФОП орендна плата на користь позивача дійсно сплачена не була, проте вказане пояснюється тим, що згідно із умовами додаткових угод до договорів про надання послуг оренди робочого місця термін для її сплати на той момент ще не настав.
При цьому, в подальшому вказаними ФОП було проведено на користь позивача оплату за послуги оренди в розмірі та в терміни, що встановлені умовами договору, з урахуванням додаткових угод.
Крім того, позивач вказує, що будь- які письмові докази на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , а також ФОП ОСОБА_4 передавали позивачу готівкові кошти в якості орендної плати згідно із вищезазначеними договорам у податкового органу відсутні. Посадові особи ГУ ДПС у Волинській області, які проводили перевірку, не відбирали письмових пояснень у ОСОБА_1 , а також з метою отримання документального підтвердження вказаних обставин не зверталися із запитами до вказаних фізичних осіб - підприємців.
Обґрунтовуючи протиправність податкового повідомлення- рішення від 19.03.2025 №0090330705 позивач зазначає, що відповідачем не заповнена графа «обґрунтовані підстави для визначення (нарахування) грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків».
Під час проведення перевірки контролюючому органу надавалися витребовувані первинні документи, однак письмовими запитами ГУ ДПС у Волинській області від 14.02.2025, від 19.02.2025, від 21.02.2025 у позивача не витребовувалися банківські виписки та платіжні доручення щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності ФОП саме за 2023 рік, а також банківські виписки та платіжні доручення щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності відкритих саме в установі банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», про ненадання яких вказує податковий орган.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.54).
У відзиві на позовну заяву (а.с.57-64) представник відповідача позовних вимог не визнала. В обґрунтування своєї позиції вказала, що на підставі наказу №545-п від 13.02.2025 та направлень на проведення перевірки №755/03-20-07-05, №756/03-20-07-05, №758/03-20-07-05, №765/03-20-07-05 від 13.02.2025, ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, статті 44 та пункту 85.2 статті 85 ПК України.
На підставі даних висновків ГУ ДПС у Волинській області винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 19.03.2025 №0090310705, згідно із яким за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 189 405,50 грн; від 19.03.2025 №0090330705, згідно із яким за порушення статей 44, 85 ПК України застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 грн.
Щодо підстав проведення перевірки представник відповідача зазначає, що єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування.
Звертає увагу, що в наказі №545-п зазначено, що перевірка проводиться у зв'язку із наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме щодо проведення частини готівкових розрахункових операцій при продажу товарів/наданні послуг без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа - питома вага розрахунків у готівковій формі знизилась із 56,5 відсотка за І квартал 2024 року до 22,7 відсотка за IV квартал 2024 року при середньообласному показнику за 2024 рік - 59,7%.
Інформація, викладена в наказі, отримана з доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту №46/03-20-07-05-01 від 13.02.2025.
Враховуючи зазначене представник відповідача вважає, що порушень положень законодавства в частині наявності підстав та процедури проведення перевірки, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, не допущено.
По суті виявлених порушень представник відповідача зазначає, що в ході співставлення розрахункових операцій проведених із застосуванням платіжного банківського терміналу (в розрізі дати та часу), інформація про які міститься в наданих до перевірки виписках банку, з розрахунковими операціями проведеними через ПРРО з фіскальним номером 4000506367 (дані СОД РРО) в ряді випадків встановлено, що при проведенні розрахункових операцій в безготівковій формі із застосуванням електронних платіжних засобів, а саме при прийманні від покупців платіжних карток за місцем реалізації товарів/наданні послуг, на загальну суму 27250,00 грн, такі операції не були проведені через зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу програмний реєстратор розрахункових операцій, відповідні розрахункові документи, що підтверджують виконання розрахункових операцій (у паперовій та/або електронній формі) не створювались та в обов'язковому порядку покупцям (отримувачам послуг) не надавались.
Реєстр розрахункових операцій проведених у безготівковій формі із застосуванням ЕПЗ в розрізі дати та часу, які не були проведені через ПРРО в установленому законом порядку наведений у додатку № 1 до акта перевірки.
Окрім того, у витязі інформації з СОД РРО відображено інформацію щодо формування розрахункових документів та Історію авторизації по Merchant ID та Terminal ID, де відображено всі транзакції (даний документ надавався платником до перевірки).
Так, транзакції, які фактично відбулися (з кодом 0 (Approved) відображені в Історії авторизації) та відображені у додатку №1 до акту перевірки не відображені у витязі з СОД РРО, а отже відповідні операції не проводилися через РРО, розрахункові документи не формувалися та не могли бути отримані покупцями.
Таким чином, контролюючим органом на підставі належних доказів було встановлено факт не проведення розрахункових операцій через РРО і встановлено, що розрахункові документи не формувалися та не могли бути отримані покупцями.
Окрім того, в ході аналізу Історії авторизації та даних СОД РРО встановлено, що в ряді випадків розрахункові операції проведені через ПРРО з формою оплати «банківська карта» не підтверджені інформацією про безготівкові розрахунки, яка міститься у банківській виписці по рахунку фізичної особи-підприємця.
Таким чином при співставленні розрахункових операцій проведених у безготівковій формі із застосуванням електронних платіжних засобів (згідно наданих до перевірки виписок банку) з розрахунковими операціями проведеними через ПРРО (дані СОД РРО) в ряді випадків встановлено, що при проведенні розрахункових операцій в готівковій формі покупцям не було надано розрахункові документи встановленої форми та змісту із зазначенням форми оплати, що відповідає фактичній формі проведених розрахунків «готівка» па загальну суму 4500,00 грн. Таблиця співставлення розрахункових операцій та виявлених порушень наведено в додатку №2 до акта перевірки.
Згідно наданої до перевірки інформації щодо ведення обліку доходів, обсяг, доходу отриманого ФОП ОСОБА_1 в готівковій формі за січень 2024 становив 170760,00 грн, за лютий 2024 року - 236692,00 грн, за березень 2024 - 2703 07,00 грн. Дані обсяги отриманого доходу ФОП ОСОБА_1 також підтверджуються податковою декларацією платника єдиного податку (III група) поданою до контролюючого органу за податковий звітний період - І квартал 2024 року. Разом з тим, обсяг розрахункових операцій проведених ФОП ОСОБА_1 у готівковій формі через ПРРО з фіскальним номером 4000506367 за лютий 2024 року становив 122625,00 грн, за березень 2024 року - 152213,00 грн.
Таким чином, перевіркою встановлено, проведення ФОП ОСОБА_1 у лютому та березні 2024 року розрахункових операцій в готівковій формі на загальну суму 232161,00 грн ( в т. ч. за лютий 2024 - 1 14067,00 грн, за березень 2024 118094,00 грн) без застосування зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій, без створення відповідних розрахункових документів що підтверджують виконання розрахункових операцій (у паперовій та/або електронній формі) та без надання покупцям (отримувачам послуг) в обов'язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій.
Окрім того, на письмовий запит перевіряючих до перевірки надано завірені копії договорів про надання позивачем послуг оренди робочого місця, а саме: від 01.05.2024 №1/0501 укладений з ФОП ОСОБА_2 , від 01.07.2024 №1/060623 укладений з ФОП ОСОБА_3 та від 03.07.2024 №1/0703 укладений з ФОП ОСОБА_4 .
Однак, згідно наданих до перевірки банківських виписок щодо руху коштів по рахунку фізичної особи-підприємця № НОМЕР_2 , відкритому в установі банку АТ "ПРАВЕКС БАНК", орендна плата за користування робочими місцями вказаними ФОП за період дії договорів у безготівковій формі не проводились.
Під час проведення фактичної перевірки в приміщенні косметичного салону було отримано пояснення ФОП ОСОБА_1 , яка повідомила, що згадані вище орендарі ФОП орендують робочі місця з моменту укладання відповідних договорів та актів приймання-передачі до них по період проведення перевірки. Також підтвердила, що оплата по вищевказаних договорах з надання послуг оренди вищевказаними ФОП проводиться виключно в готівковій формі в розмірі 5000,00 грн щомісячно кожним та повідомила, що станом на 21.02.2025 заборгованість по розрахунках з вказаними орендарями відсутня.
Згідно даних СОД РРО, в період дії вищезазначених договорів оренди розрахункові операції з орендної плати за користування робочими місцями через зареєстрований ПРРО з фіскальним номером 4000506367 - не проводились. Таким чином, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримувалась плата за користування робочими місцями в готівковій формі від орендарів: ФОП ОСОБА_2 згідно договору №1/0501 від 01.05.2024 за період з 01.05.2024 по 31.01.2025 в сумі 45000,00 грн, від орендаря ФОП ОСОБА_3 згідно договору № 1/060623 від 01.07.2024 за період з 01.07.2024 по 31.01.2025 в сумі 35000,00 грн, та від ФОП ОСОБА_4 згідно договору №1/0703 від 03.07.2024 за період з 03.07.2024 по 31.01.2025 в сумі 35000,00 грн.
Однак, дані розрахункові операції на загальну суму 115000,00 грн в готівковій формі у встановленому законом порядку не були проведені через зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу програмний реєстратор розрахункових операцій, відповідні розрахункові документи, що підтверджують виконання розрахункових операцій (у паперовій та/або електронній формі) не створювались та в обов'язковому порядку отримувачам послуг не надавались.
Представник відповідача вказує, що додаткові угоди до договорів про надання послуг оренди робочого місця під час перевірки не надавалися та не долучалися до заперечень чи скарги, оскільки такі не подавалися.
Також, на письмові запити перевіряючих від 14.02.2025, від 19.02.2025, від 21.02.2025 позивачем до перевірки не надано документи, що становлять або пов'язані з предметом перевірки, а саме: інформацію щодо ведення обліку доходів за 2023 рік, банківські виписки та платіжні доручення щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності ФОП за 2023 рік, банківські виписки та платіжні доручення щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності відкритих в установі банку АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Звертає увагу, що письмовими запитами ГУ ДПС у Волинській області витребовувалися банківські виписки та платіжні доручення (в розрізі транзакцій) щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності ФОП, а оскільки в книзі обліку доходів за 2024 рік у графі як Правекс Банк, так і Приват Банк проставлено прихід, необхідно було надати банківські виписки з обох банків, оскільки рахунки, відкриті у них, використовувалися в підприємницькій діяльності.
Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач підтримала позовні вимоги з підстав, що є аналогічними доводам позовної заяви. Додатково зазначила, що долучений документ під назвою «Виторги помісячно» містить інформацію про здійснення позивачем операцій в готівковій формі у березні 2024 року на суму 152 213 грн (натомість відповідач стверджує про проведення у березні 2024 року розрахункових операцій в готівковій формі без використання РРО на суму 118094,00 грн) та у лютому 2024 року на суму 122 625,00 грн (натомість відповідач стверджує про проведення за березні 2024 року розрахункових операцій в готівковій формі без використання РРО на суму 114 067,00 грн). Витяги із СОД РРО були надані представником відповідача за квітень 2024 року та вересень 2024 року, а історії транзакцій по Merchant ID та Terminal ID за січень 2024 року, за квітень 2024 року та за вересень 2024 року, за листопад 2024 року. Тобто долучені представником відповідача документи жодним чином не можуть підтвердити факт проведення ФОП ОСОБА_1 у лютому та березні 2024 року розрахункових операцій в готівковій формі на загальну суму 232161,00 грн без застосування зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій. Також вказує, що наданий представником відповідача витяг інформації з СОД РРО та Історія авторизації по Merchant ID та Terminal ID фактично відтворюють відомості, які систематизовані у додатках №1 та №2. Окрім того, позивач вважає, що саме розрахунковий документ може бути доказом, що підтверджує факт здійснення господарської операції з продажу товару, а не аналіз інформації СОД РРО (а.с.118-121).
Представник відповідача в поданих до суду запереченнях не погодилася із твердженнями наведеними у відповіді на відзив та просила в задоволенні адміністративного позову відмовити (а.с.128-129).
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 13.09.2005 із основним видом діяльності - надання послуг перукарнями та салонами краси (КВЕД: 96.02), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.13).
На підставі наказу від 13.02.2025 № 545-п (а.с.15 зворот) на направлень на перевірку від 13.02.2025 №758/03-20-07-05, №755/03-20-07-05, №756/03-20-07-05, №765/03-20-07-05 (а.с.77) ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці, а саме: косметичного салону, що розташований за адресою: м. Луцьк, вул. Привокзальна,10 Б, де здійснює господарську діяльність позивач.
Згідно із наказом ГУ ДПС у Волинській області від 27.02.2025 № 624-п термін проведення вказаної перевірки було продовжено на 5 діб (а.с.16).
За результатами перевірки складено акт від 27.02.2025 № 003480 (а.с.16 зворот-18), яким встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, статей 44, 85 ПК України.
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято оскаржувані податкове повідомлення-рішення:
- від 19.03.2025 №0090310705, згідно із яким за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, пункту 15 Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 189 405,50 грн (а.с.19);
- від 19.03.2025 №0090330705, згідно із яким за порушення статей 44, 85 ПК України, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 121.1 статті 121 ПК України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 грн. (а.с.20).
Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями- рішеннями, звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Як свідчать матеріали справи, наказом ГУ ДПС у Волинській області від 13.02.2025 № 545-п фактичну перевірку косметичного салону, що розташований за адресою: м. Луцьк, вул. Привокзальна,10 Б, де здійснює господарську діяльність позивач, було призначено на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
У постанові 26.03.2024 у справі №420/9909/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок, щодо застосування вказаної норми ПК України.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації «яка свідчить про можливі порушення» дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Отже, ПК України закріплює таку обов'язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29.11.2021 у справі № 280/1367/20; від 01.12.2021 у справі №400/1646/20; від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, від 24.04.2023 у справі №560/2210/19, від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а, тощо.
Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними, за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.
З огляду на викладене, Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Отже, у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Відтак, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Вирішуючи питання дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення, суд у даному випадку виходить з того, що в наказі від 13.02.2025 № 545-п про проведення фактичної перевірки контролюючий орган навів наступне формулювання: у зв'язку із наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме щодо проведення частини готівкових розрахункових операцій при продажу товарів/наданні послуг без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа - питома вага розрахунків у готівковій формі знизилась із 56,5 % за І квартал 2024 року до 22,7 % за IV квартал 2024 року при середньообласному показнику за 2024 рік - 59,7%.
Отже, в наказі зазначена юридична підстава для проведення фактичної перевірки підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України та розкривається її фактична підстава: проведення розрахункових операцій в готівковій формі без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа. Це є мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі №120/14157/23.
При цьому, суд враховує, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято наказ від 13.02.2025 № 545-п, стала доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту №46/03-20-07-05-01 від 13.02.2025 (а.с.65).
Судом не встановлено, що вказана доповідна записка управління податкового аудиту мала істотні недоліки, не відображала в собі достатньої інформації, що була в наявності/отримана відповідачем в установленому законодавством порядку від державного органу, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та не могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Отже, суд вважає, що вказаний лист (доповідна записка) в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.
Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 07.08.2025 у справі № 280/6835/23, ввід 27.03.2025 у справі №280/6830/23 від 27.03.2025 у справі №560/15692/23 від 06.02.2025 у справі №120/11036/23.
Таким чином, суд доходить висновку, що контролюючим органом не було допущено порушення процедури призначення та початку проведення фактичної перевірки.
Що стосується безпосередньо порушень ОСОБА_1 пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, внаслідок чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.03.2025 №0090310705, суд вказує наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон № 265/95-ВР.
Згідно визначень, наведених у статті 2 Закону № 265/95-ВР:
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Пунктами 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Отже, за змістом наведених вимог суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 30.10.2025 у справі №160/6719/24, від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23 пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Невиконання вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачає відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Зокрема відповідно до пункту 1 статті 17 цього Закону, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
В той же час, відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень Закону № 265/95-ВР в період з 01.08.2023 по 31.07.2025, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, до фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання застосовується у таких розмірах:
25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Таким чином, кожна з зазначених штрафних санкцій прив'язується у відсотковому відношенні до вартості проданих товарів з порушенням встановленим законом.
При вирішенні спору судом взято до уваги, що згідно з розрахунком штрафної (фінансової) санкції (а.с.21) визначена у спірному податковому повідомленні-рішенні від 19.03.2025 № 0090310705 загальна сума штрафних санкцій в розмірі 189 405,50 грн складається з таких сум:
50,00 грн - 25 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше (розрахункова операція 02.01.2024 на суму 200,00 грн);
189355,50 грн - 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення (розрахункові операції на загальну суму 378 711,00 грн).
При цьому, з огляду на встановлені порушення відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19.03.2025 № 0090310705, позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов'язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: за непроведення розрахункових операцій через РРО/ПРРО та за невидачу розрахункового документа встановленої форми.
Так, як вбачається із вкладного аркуша (а.с.22 зворот-24) до акту фактичної перевірки від 27.02.2025 бланк №003480 для проведення розрахункових операцій в готівковій та безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) в косметичному салоні, за адресою: м. Луцьк, вул. Привокзальна, 10Б, 29.03.2023 позивачем було зареєстровано фіскальним сервером контролюючого органу програмний реєстратор розрахункових операцій (ПРРО), фіскальний номер 4000478344.
Під час перевірки використана наявна в ГУ ДПС у Волинській області податкова інформація баз даних ДПС України, в т.ч. даних СОД РРО (стосовно даних; реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
В ході співставлення розрахункових операцій проведених із застосуванням платіжного банківського терміналу (в розрізі дати та часу), інформація про які міститься в наданих до перевірки виписках банку, з розрахунковими операціями проведеними через ПРРО з фіскальним номером 4000506367 (дані СОД РРО) в ряді випадків встановлено, що при проведенні розрахункових операцій в безготівковій формі із застосуванням електронних платіжних засобів, а саме при прийманні від покупців платіжних карток за місцем реалізації товарів/наданні послуг, на загальну суму 27250,00 грн дані операції не були проведені через зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу програмний реєстратор розрахункових операцій, відповідні розрахункові документів що підтверджують виконання розрахункових операцій (у паперовій та/або електронній формі) не створювались та в обов'язковому порядку покупцям (отримувачам послуг) не надавались. Реєстр розрахункових операцій проведених у безготівковій формі із застосуванням ЕПЗ в розрізі дати та часу, які не були проведені через ПРРО в установленому законом порядку наведені у додатку № 1 до акта перевірки.
В ході аналізу наданих до перевірки банківських виписок встановлено, що в ряді випадків розрахункові операції проведені через ПРРО з формою оплати «банківська карта не підтверджено інформацією про безготівкові розрахунки, яка міститься у банківській виписці по рахунку фізичної особи-підприємця.
Таким чином при співставленні розрахункових операцій проведених у безготівковій формі із застосуванням електронних платіжних засобів (згідно наданих до перевірки виписок банку) з розрахунковими операціями проведеними через ПРРО (дані СОД РРО) в ряді випадків встановлено, що при проведенні розрахункових операцій в готівковій формі покупцям не було надано розрахункові документи встановленої форми та змісту із зазначенням форми оплати, що відповідає фактичній формі проведених розрахунків «готівка» на загальну суму 4500,00 грн. Таблиця співставлення розрахункових операцій та виявлених порушень наведено в додатку №2 до акта перевірки.
У свою чергу, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині вказує, що кожний факт не видачі розрахункового документу має бути встановлений і підтверджений з боку відповідача належними та допустимим доказами (наприклад, зафіксований під час здійснення контрольної закупки або через надходження скарги від споживача, тощо), а оскільки в ході перевірки контролюючий орган безпосередньо не встановив непроведення через ПРРО операцій, що наведені у додатках № 1 та № 2 до акту перевірки, то вказані додатки в розумінні статті 73 КАС України не є належним доказом встановлених в ході її проведення порушень.
Надаючи оцінку відповідним доводам сторін суд зазначає наступне.
У справі, що розглядається, контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вищенаведених вимог законодавства, про які зазначено в акті перевірки, саме на підставі даних СОД РРО.
Відповідно до підпункту 14.1.278 пункту 14.1 статті 14 ПК України система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. Користувачам-покупцям (споживачам) через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 цього Кодексу, забезпечується можливість: контролю справжності та достовірності розрахункових документів, що зберігаються в СОД РРО. Порядок функціонування СОД РРО визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Механізм функціонування СОД РРО щодо отримання від РРО та ПРРО визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України визначений Порядком функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 № 477 (далі - Порядок № 477).
Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку № 477, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.
СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.
СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).
Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.
Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.
Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.08.2025 у справі № 280/6835/23, від 22.07.2025 у справі № 440/2936/24, від 29.05.2025 у справі № 280/2549/24.
При вирішенні спірних правовідносин суд враховує, що реєстр розрахункових операцій проведених у безготівковій формі із застосуванням ЕПЗ в розрізі дати та часу, які не були проведені через ПРРО в установленому законом порядку наведені у додатку №1 до акта перевірки (а.с.21 зворот).
В матеріалах справи також наявні витяги з СОД РРО, у яких відображено інформацію щодо формування розрахункових документів за період вересень 2024 року, квітень 2024 року, листопад 2024 року та січень 2024 року (а.с.79-108) та Історію авторизації по Merchant ID та Terminal ID, де відображено всі транзакції за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, 01.04.2024 по 30.04.2024, з 01.11.2024 по 30.11.2024 так з 01.01.2024 по 31.01.2024 (а.с.69-76).
Досліджуючи вказані письмові докази суд встановив, що транзакції, які фактично відбулися (з кодом 0 (Approved) відображені в Історії авторизації та відображені у Додатку №1 до акту перевірки не відображені у витязі з СОД РРО, що дає суду підстави для висновку, що відповідні операції не проводилися через РРО, розрахункові документи не формувалися та не могли бути отримані покупцями.
Натомість суд зауважує, що долучені позивачем до позовної заяви фіскальні чеки не стосуються предмета перевірки, оскільки розрахункові операції за ними проведені у жовтні 2024 - січні 2025 року, тоді як згідно із додатками №1 та №2 до акту перевірки операції на загальну суму 27250,00 грн та 4500,00 грн, які не були проведені через ПРРО та при проведенні яких покупцям не було надано розрахункових документ встановленої форми мали місце у січні 2024 року, дві операції у квітні 2024 року (11.04.2024 на суму 140,00 грн та 16.04.2024 на суму 100,00 грн), а також 03.09.2024 на суму 320,00 грн та 08.11.2024 на суму 1000,00 грн.
При цьому, серед наданих суду фіскальних чеків за листопад 2024 року відсутній чек на підтвердження проведення розрахункової операції 08.11.2024 на суму 1000,00 грн (єдиної вчиненої у листопаді 2024 року), відомості щодо якої містяться у додатку №1 до акту перевірки.
Також суд критично оцінює доводи позивача про те, що проведена відповідачем контрольна розрахункова операція по придбанню сертифікату на суму 1000,00 грн підтверджує дотримання позивачем вимог Закону №265/95-ВР в частині обов'язку щодо проведення розрахункової операції через ПРРО, створення розрахункового документу та надання його особі, яка отримує послугу, оскільки вказані обставини підтверджують дотримання позивачем вимог закону виключно під час вчинення цієї операції та не можуть слугувати доказом для спростування інших порушень встановлених в ході проведення перевірки.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що висновки контролюючого органу про не проведення ОСОБА_1 розрахункових операцій на загальну суму 27250,00 грн та 4500,00 грн через РРО/ПРРО та не видачу розрахункового документа встановленої форми відповідають фактичним обставинам справи, отже в цій частині порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР є доведеним.
З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що податкове повідомлення - рішення від 19.03.2025 № 0090310705 в частині застосування штрафних санкцій на загальну суму 15 825,00 грн, а саме: 50,00 грн (розрахункова операція 02.01.2024 на суму 200,00 грн х 25 відсотків) + 15 775,00 грн (розрахункові операції, зазначені в додатках №1 на загальну суму 27 050,00 грн та №2 на загальну суму 4500,00 грн х 50 %) є правомірним, а підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Також згідно із висновками перевірки, які викладені у вкладному аркуші до акту фактичної перевірки від 27.02.2025, згідно наданої до перевірки інформації щодо ведення обліку доходів, обсяг, доходу отриманого ФОП ОСОБА_1 в готівковій формі за січень 2024 року становив 170760,00 грн, за лютий 2024 року - 236692,00 грн; за березень 2024 - 270307,00 грн. Разом з тим, обсяг розрахункових операцій проведених ФОП ОСОБА_1 у готівковій формі через ПРРО з фіскальним номером 4000506367 за лютий 2024 року становив 122625,00 грн., за березень 2024 року - 152213,00 грн.
Таким чином, перевіркою встановлено, проведення ФОП ОСОБА_1 у лютому та березні 2024 року розрахункових операцій в готівковій формі на загальну суму 232161,00 грн (в т. ч. за лютий 2024 року - 114067,00 грн, за березень 2024 року - 118094,00 грн) без застосування зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій, без створення відповідних розрахункових документів що підтверджують виконання розрахункових операцій (у паперовій та/або електронній формі) та без надання покупцям (отримувачам послуг) в обов'язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій.
Позивач в спростування таких висновків податкового органу вказує, що ні з акту перевірки, ні з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не вбачається, коли ж саме такі розрахункові операції мали місце (час та дата операції), які саме товари чи послуги придбалися, яка була вартість таких товарів та послуг, також неможливо встановити яка кількість операцій була здійснена позивачем на загальну суму 232161,00 грн.
У свою чергу представник відповідача у відзиві на позовну заяву не надала жодних пояснень чи заперечень з приводу вказаних доводів позивача, обмежившись виключно дублюванням тих висновків, які викладені у вкладному аркуші до акту фактичної перевірки від 27.02.2025 бланк №003480.
Надаючи оцінку відповідним доводам сторін, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні додатки до акту перевірки, які б дали змогу суду встановити яким чином податковим органом була визначена сума 232161,00 грн, в т. ч. за лютий 2024 року - 114067,00 грн, за березень 2024 року - 118094,00 грн та жодних письмових доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав.
При цьому, суд вважає слушними доводи позивача про те, що документ під назвою «Виторги помісячно» (а.с.78) містить інформацію про здійснення позивачем операцій в готівковій формі у березні 2024 року на суму 152 213 грн, тоді як відповідач стверджує про проведення у березні 2024 року розрахункових операцій в готівковій формі без використання РРО на суму 118094,00 грн та у лютому 2024 року на суму 122 625,00 грн, тоді як відповідач стверджує про проведення за березні 2024 року розрахункових операцій в готівковій формі без використання РРО на суму 114 067,00 грн.
Окрім того, наявні в матеріалах справи витяги з СОД РРО містять інформацію за період вересень 2024 року, квітень 2024 у, листопад 2024 року та січень 2024 року (а.с.79-108), а Історія авторизації по Merchant ID та Terminal ID за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, 01.04.2024 по 30.04.2024, з 01.11.2024 по 30.11.2024 так з 01.01.2024 по 31.01.2024 (а.с.69-76).
З урахуванням зазначеного, суд зазначає, що долучені представником відповідача документи жодним чином не можуть підтвердити факт проведення ФОП ОСОБА_1 у лютому та березні 2024 року розрахункових операцій в готівковій формі на загальну суму 232161,00 грн без застосування зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій, про що зазначеного в акті перевірки.
Таким чином, податковим органом не надано та в матеріалах справи відсутні будь- які письмові докази на підтвердження вчинення позивачем відповідних порушень.
За наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2025 №0090310705 на суму 116 080,50 грн (232161,00 грн х 50 %).
Окрім того, згідно із доводами податкового органу ФОП ОСОБА_1 отримувалась плата за користування робочими місцями в готівковій формі від орендарів: ФОП ОСОБА_2 згідно договору №1/0501 від 01.05.2024 за період з 01.05.2024 по 31.01.2025 в сумі 45000,00 грн, від орендаря ФОП ОСОБА_3 згідно договору №1/060623 від 01.07.2024 за період з 01.07.2024 по 31.01.2025 в сумі 35000,00 грн, та від ФОП ОСОБА_4 згідно договору №1/0703 від 03.07.2024 за період з 03.07.2024 по 31.01.2025 в сумі 35000,00 грн. Дані розрахункові операції на загальну суму 115000,00 грн в готівковій формі у встановленому законом порядку не були проведені через зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу програмний реєстратор розрахункових операцій, відповідні розрахункові документів що підтверджують виконання розрахункових операцій (у паперовій та/або електронній формі) не створювались та в обов'язковому порядку отримувачам послуг не надавались.
Надаючи оцінку таким доводам податкового органу, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджується, що між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір від 01.05.2024 №1/0501 про надання послуг оренди робочого місця (а.с.48-49), за умовами якого орендодавець передає орендарю, а орендар приймає в платне тимчасове користування одне робоче місце, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору сторони дійшли згоди, що орендна плата за користування одного робочого місця становить 5000,00 грн.
Нормами пункту 3.2 договору було визначено, що орендар сплачує орендну плату на умовах передоплати.
Відповідно до пункту 6.3 договорів зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.
Так, 06.05.2024 до договору від 01.05.2024 №1/0501 була укладена додаткова угода №1 відповідно до якої сторони домовилися викласти пункту 3.1 договору наступним чином: «Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату за рік користування об'єктом оренди не пізніше 31 березня наступного року. У разі дострокового розірвання договору орендна плата сплачується за фактичний період користування об'єктом оренди протягом відповідного року» (а.с.50).
На виконання умов договору від 01.05.2024 №1/0501 ФОП ОСОБА_2 було проведено на користь позивача оплату за послуги оренди в розмірі 60 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.03.2025 № 286 (а.с.50 зворот).
Також між ФОП ОСОБА_1 як орендодавцем та ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 як орендарями були укладені договори про надання послуг оренди робочого місця від 01.07.2024 № 1/060623 та від 03.07.2024 № 1/0703 (а.с.45-46), за умовами яких орендодавець передає орендарю, а орендар приймає в платне тимчасове користування одне робоче місце, а саме манікюрний острівець, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
07.07.2024 між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ФОП ОСОБА_4 (орендар) було укладено додаткову угоду до договору про надання послуг оренди робочого місця від 03.07.2024 №1/0703 (а.с.122 зворот.).
Окрім того, 01.07.2024 між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) була укладена додаткова угода №1 до договору про надання послуг оренди робочого місця від 01.07.2024 №1/060623 (а.с.122).
Відповідно до вказаних додаткових угод сторони домовилися викласти пункт 3.1 договору наступним чином: «Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату за рік користування об'єктом оренди не пізніше 31 квітня наступного року. У разі дострокового розірвання договору орендна плата сплачується за фактичний період користування об'єктом оренди протягом відповідного року».
На виконання умов договору від 01.05.2024 №1/0501 ФОП ОСОБА_4 було проведено на користь позивача оплату за послуги оренди в розмірі 60 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.03.2025 № 134 (а.с.47 зворот).
Судом також встановлено, що ФОП ОСОБА_3 (прізвище після укладення шлюбу - ОСОБА_5 ) сплатила на користь позивача за послуги оренди в розмірі 60 000 грн згідно із платіжною інструкцією від 25.04.2025 (а.с.123 зворот).
Висновки податкового органу в цій частині порушень висновуються на тому, що згідно наданих до перевірки банківських виписок щодо руху коштів по рахунку фізичної особи-підприємця № НОМЕР_3 , відкритому в установі банку АТ "ПРАВЕКС БАНК", орендна плата за користування робочими місцями ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , за період дії договорів у безготівковій формі не проводились, а також згідно даних СОД РРО, в період дії вищезазначених договорів оренди розрахункові операції з орендної плати за користування робочими місцями через зареєстрований ПРРО з фіскальним номером 4000506367 не проводились.
Разом з тим, суд зауважує, що згідно із умовами договорів про надання послуг оренди робочого місця (в редакції вищезазначених додаткових угод) на момент проведення перевірки, у вказаних орендарів обов'язок сплати орендної плати був відсутній, оскільки термін для її сплати на той момент ще не настав.
У свою чергу, відповідач не надав суду жодних письмових доказів на підтвердження своїх доводів про те, оплата по вищевказаних договорах з надання послуг оренди проводилася ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 на користь позивача виключно в готівковій формі в розмірі 5000,00 грн щомісячно кожним із зазначених орендарів.
При цьому, суд критично оцінює посилання податкового органу про те, що під час проведення фактичної перевірки в приміщенні косметичного салону такі пояснення з даного приводу було отримано від ФОП ОСОБА_1 , оскільки письмові пояснення в матеріалах справи відсутні, а сама позивач у заявах по суті спору заперечує вищезазначені обставини.
Також в матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження того, що посадові особи ГУ ДПС у Волинській області, які проводили перевірку, відбирали пояснень у вищезазначених фізичних осіб - підприємців чи зверталися до них із відповідними запитами з метою отримання документального підтвердження відповідних обставин.
За наведеного, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про те, що розрахункові операції на загальну суму 115000,00 грн в готівковій формі у встановленому законом порядку не були проведені через зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО, відповідні розрахункові документи, що підтверджують виконання розрахункових операцій (у паперовій та/або електронній формі) не створювались та в обов'язковому порядку отримувачам послуг не надавались, а відтак про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2025 №0090310705 на суму 57 500,00 грн (115000,00 грн х 50 відсотків).
Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення - рішення від 19.03.2025 № 0090330705, згідно із яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із пунктом 44.3. статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.
Нормами пункту 44.4. статті 44 ПК України визначено, що якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
Згідно із нормами пункту 85.1. статті 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.
Згідно із пунктом 85.2.статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пункту 85.4. статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Згідно із пунктом 85.8. статті 85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
При цьому пунктом 85.6 статті 86 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Отже, контролюючий орган вправі вимагати у платника податків в ході перевірки надати первинні документи та в разі їх ненадання (відмови у наданні) контролюючий орган складає відповідний акт у довільній формі.
Відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Як встановлено судом, в ході фактичної перевірки представнику позивача були вручені запити про надання документів, що становлять предмет перевірки, а саме: від 14.02.2025 (а.с.40 зворот,66), від 19.02.2025 (а.с.41 зворот, 67) та від 21.02.2025 (а.с.42 зворот, 68).
У вкладному аркуші до акту фактичної перевірки від 27.02.2025 бланк № 003480 зазначено, що на письмові запити перевіряючих від 14.02.2025, від 19.02.2025, від 21.02.2025 станом на 27.02.2025 (дата закінчення перевірки), ФОП ОСОБА_1 (керівником суб'єкта господарювання або особою, що його заміняє, або іншою уповноваженою особою, а у випадку їх відсутності - особою, яка уповноважена здійснювати розрахункові операції) до перевірки не надано документи, що становлять або пов'язані з предметом перевірки, а саме: інформація щодо ведення обліку доходів за 2023 рік, банківські виписки та платіжні доручення, щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності ФОП за 2023 рік, банківські виписки та платіжні доручення, щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності відкритих в установі банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
При цьому, судом встановлено, що на виконання вимог пункту 85.6 статті 86 ПК України ГУ ДПС у Волинській області було складено акти від 17.02.2025 (а.с.41, 66 зворот), від 20.02.2025 (а.с.42, 67 зворот.) та від 27.02.2025 (а.с.42, 68 зворот.), які засвідчують ненадання у визначений у запиті строк (надання не в повному обсязі) платником податків документів для фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що позивачем в ході судового розгляду справи жодним чином не спростовано вказані обставини.
Також інформація щодо ведення обліку доходів за 2023 рік, банківські виписки та платіжні доручення щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності ФОП за 2023 рік, банківські виписки та платіжні доручення, щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності відкритих в установі банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсутні в матеріалах справи та не була надана позивачем суду.
З урахування зазначеного, суд дійшов висновку, що штрафні санкції в сумі 1020,00 грн згідно із податковим повідомленням-рішення від 19.03.2025 № 0090330705 були застосовані до позивача обґрунтовано.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2025 №0090310705 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 173 580,50 грн (116 080,50 грн + 57 500,00 грн ) та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із квитанцією від 14.04.2025 за подання даного позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1523,41 грн (а.с.11).
Оскільки суд задовольняє позов частково, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в сумі 1388,64 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн суд зазначає наступне.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 14.02.2025 (а.с.124), додаткову угоду від 14.02.2025 до вказаного договору (а.с.125), детальний опис виконаних робіт (наданих) послуг (а.с.125 зворот), акт здачі - приймання виконаних робіт від 16.04.2025 (а.с.126), квитанцію від 16.04.2025 №3 (а.с.126 зворот.).
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 14.02.2025 адвокат приймає на себе доручення клієнта по наданню останньому правової допомоги в обсязі та на умовах передбачених даним договором, а клієнт зобов?язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги і фактичні витрати адвоката, понесені ним у зв?язку з виконанням цього договору.
Згідно із актом здачі - приймання виконаних робіт від 16.04.2025 правова допомога згідно договору про надання правової допомоги від 14.02.2025 включала в себе: ознайомлення з документами наданими клієнтом та здійснення їх правового аналізу - 1 година; підготовка та подача позовної заяви про оскарження акту фактичної перевірки №003480 від 07.04.2025 - 20 годин. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) - 21 000,00 грн.
Відповідно до квитанції від 16.04.2025 №3 позивач сплатила на користь адвоката 21 000,00 грн за надання правової допомоги згідно договору від 14.02.2025.
Представник відповідача у додаткових поясненнях від 09.05.2025 заперечила проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу та зазначила, що сума заявлена до відшкодування у розмірі 20000 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. (а.с.114-116).
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.
Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 по справі №520/8489/19, від 07.05.2020 по справі №320/3271/19, від 10.03.2020 по справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З правової позиції, викладеної в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що ознайомлення з документами, наданими клієнтом та здійснення їх правового аналізу є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а визначення суми гонорару за кожну з зазначених дій не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.
Окрім того, дана адміністративна справа відноситься до незначної складності, а провадження у справі здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням частково задоволених позовних вимог, заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області є сума 5000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статтями 241-246,250,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 19.03.2025 №0090310705 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 173 580,50 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1388,64 (одну тисячу триста вісімдесят вісім гривень 64 копійки) та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).
Головуючий суддя Т.М. Димарчук