24 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/9942/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2025 №UA2050002025248, №UA2050002025249.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митним органом проведена документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування занижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, при митному оформленні товарів за митною декларацією від 02.09.2022 №UA205050/2022/056145.
За результатами перевірки складено акт від 18.07.2025 №88/25/7.3-19/17/3521711230, на який позивачем було подано заперечення, однак таке не було враховане митним органом.
На підставі акту перевірки від 18.07.2025 №88/25/7.3-19/17/3521711230 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 12.08.2025 №UA2050002025248 за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 20854,93 грн та від 12.08.2025 №UA2050002025249 за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України суб'єктами господарювання у розмірі 4588,08 грн.
Позивач вважає висновки, що викладені в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 помилковими та необґрунтованими, а прийняті на підставі даного акту перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.
Так, в акті перевірки Волинська митниця зазначає, що згідно з листом уповноваженого митного органу Республіки Польща від 20.11.2024 №1001-IOC.4331.43.2024.5.EA щодо результатів перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 30.08.2022 №PL/MF/AS 0283566, експортер не надав достатніх доказів на підтвердження преференційного походження товару відповідно до положень Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Однак, позивач вважає, що вищезазначений лист, на який посилається митний орган при винесенні податкових повідомлень-рішень від 12.08.2025 №2050002025248, №2050002025249, є необґрунтованим і не може бути єдиним та беззаперечним доказом щодо не підтвердження пільгового походження.
Позивач зауважує, що до митного оформлення декларантом було надано всі передбачені чинним законодавством документи, отримані від експортера, які підтверджують право позивача на преференції.
Крім того, під час проведення перевірки митним органом не було здобуто жодних прямих доказів, які б підтверджували відсутність у товару преференційного походження з Європейського Союзу у розумінні Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами - з іншої.
При цьому, у імпортера відсутній обов'язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1. Відповідальність за оформлення, видачу сертифікатів EUR.1, а також за достовірність інформації, що в них міститься, покладена виключно на експортера (продавця).
Більше того, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів, позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддавати сумніву правомірність видачі сертифікатів походження на такий товар.
Також позивач зауважує, що звернувся із запитом до експортера - компанії PIWOWARCZYK SP. Z.O.O - з метою отримання підтвердження щодо можливого звернення уповноважених органів Республіки Польщі до експортера з питань, пов'язаних із перевіркою сертифікату про походження товару EUR.1 № PL/MF/AS0283566 від 30.08.2022 або товару преференційне походження якого підтверджено вищевказаним сертифікатом. У відповідь на зазначений запит компанія PIWOWARCZYK SP. Z.O.O повідомила, що жодних запитів або звернень від уповноважених органів Республіки Польщі, щодо перевірки вищезазначеного сертифікату або щодо надання документів для підтвердження преференційного походження товару, а саме: напівпричіп - тентований (шторний), що був у використані, марка - SCHMITZ CARGOBULL, модель - SCB S3T, номер шасі - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2015, до компанії не надходило.
Відтак, позивач вважає, що він дотримав умови режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу. Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України.
Разом з тим, сам по собі сумнів, навіть якщо він і є обґрунтованим, не може бути підставою для позбавлення особи законного права - права на розмитнення товару із застосуванням преференції, оскільки це суперечить принципам здійснення державної митної справи, як законності та презумпції невинуватості, згідно із статтею 8 Митного кодексу України.
З огляду на викладене, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.48-57). В обґрунтування цієї позиції вказав, що Волинською митницею проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування занижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, при митному оформленні товару за митною декларацією від 02.09.2022 №UA205050/2022/056145.
Вказана перевірка була розпочата у зв'язку з надходженням від уповноважених органів іноземної держави (Польща) документально підтвердженої інформації про не підтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, доведеної листом Держмитслужби України від 29.11.2024 №15/15-03-01/7/6174, яким надіслано відповідь уповноваженого органу митної служби Республіки Польща від 20.11.2024 №1001-ІОС.4331.43.2024.5.ЕА з результатами перевірки сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 30.08.2022 № PL/MF/AS 0283566, виданого експортером PIWOWARCHYK SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, 32-420 GDOW 1200. Poland, який було надано позивачем під час митного оформлення для підтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких здійснено за МД від 02.09.2022 № UA205050/2022/056145.
При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за МД типу ІМ 40 ДЕ від 02.09.2022 № UA205050/2022/056145, встановлено наступне.
Митне оформлення товарів, за МД типу ІМ 40 ДЕ від 02.09.2022 № UA205050/2022/056145 здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» - «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС. Застосування вищезазначеної пільги зі сплати ввізного ФОП ОСОБА_1 було здійснено на підставі наданого при митному оформленні сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 30.08.2022 № PL/MF/AS 0283566.
В рамках заходів з контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками мита, на звернення Волинської митниці від 19.03.2024 № 7.3-2/7.3-15-03/4/3287, Державною митною службою України були направлені на перевірку до уповноваженого органу (організації) Республіки Польща сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 30.08.2022 № PL/MF/AS 0283566. Державною митною службою України листом від 29.11.2024 №15/15-03-01/7/6174 надіслано відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польща від 20.11.2024 №1001-ІОС.4331.43.2024.5.ЕА, щодо результатів перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 30.08.2022 № PL/MF/AS 0283566. У відповіді уповноваженого органу Республіки Польща зазначено, що експортером не надано достатніх доказів на підтвердження преференційного походження товару відповідно до положень Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. У зв'язку з встановленням даного факту до вищевказаних сертифікатів внесена відповідна відмітка в графу 14 - «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності інформації, що міститься в ньому».
Отже, товар оформлений за вищевказаною МД повинен бути оподаткований ввізним митом за ставками згідно з Митним тарифом України, встановленим відповідним законом України, що був чинним на дату митного оформлення товару.
Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань по сплаті митних платежів ФОП ОСОБА_1 за МД від 02.09.2022 № UA205050/2022/056145 на загальну суму 25025,91 грн, в тому числі мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання - на суму 20854,93 грн, та податок на додану вартість - на суму 4170,98 грн.
Зважаючи на вказане, митницею складено акт документальної невиїзної перевірки від 18.07.2025 №88/25/7.3-19/17/3521711230 та 12.08.2025 прийнято оскаржувані податкові повідомлення №UA2050002025248 та №UA2050002025249.
При цьому, відповідач вважає безпідставними твердження позивача про те, що контролюючий орган скасував преференцію, керуючись виключено інформацією, що міститься у листах уповноважених органів Польща, оскільки документами, на підставі яких за результатами перевірки контролюючим органом не підтверджено застосування пільги зі сплати митних платежів за МД від 02.09.2022 № UA205050/2022/056145, є сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 30.08.2022 № PL/MF/AS 0283566, перевірений уповноваженими органами договірної сторони з дотриманням процедур, визначених Конвенцією, та надісланий відповідним листом цих органів разом з інформацією щодо перевірки сертифіката про походження.
Щодо аргументів позивача про те, що під час проведення перевірки митним органом не було здобуто жодних прямих доказів, які б підтверджували відсутність у товару преференційного походження з Європейського Союзу, відповідач зазначає, що відповідь уповноваженого органу Республіки Польща є офіційною відповіддю за результатами проведеної перевірки сертифіката про походження в рамках митного співробітництва між митними адміністраціями України та Польщі. При цьому, таку перевірку сертифікатів про походження товарів може здійснювати виключно той митний орган, який ці сертифікати видавав. Відтак, відповіді уповноваженого митного органу Республіки Польща є достатнім та беззаперечним доказом не підтвердження преференційного походження товарів, ввезених позивачем.
Що ж до запиту позивача до експортера з метою отримання підтвердження можливого звернення уповноважених органів Республіки Польща, то відповідач зазначає, що пред'явлений до суду лист експортера від 23.07.2025 не містить номера, а його переклад не засвідчений нотаріально. У свою чергу, відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 20.11.2024 № 1001-ІОС.4331.43.2024.5.ЕА не оскаржена, не скасована в судовому порядку, а отже є чинною.
Відповідач звертає увагу, що діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію за зниженим рівнем ставки ввізного мита, суб'єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортером товари дійсно є товарами «преференційного походження» відповідно до положень вищезазначеної Регіональної конвенції, а не покладатись лише на відповідальність експортера за видачу сертифіката з перевезення EUR.1 та декларацій-інвойсів, складених уповноваженим (схваленим) експортером. У зазначених зовнішньоекономічних відносинах обов'язок з визначення, декларування і сплати мита та податків, згідно вимог українського законодавства і ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів України, має саме платник податків ФОП ОСОБА_1 , а тому саме він, а не продавець товару несе відповідальність за повноту виконання цього обов'язку.
Зважаючи на вказане, митницею правомірно складено акт документальної невиїзної перевірки від 18.07.2025 №88/25/7.3-19/17/3521711230 та 12.08.2025 прийнято податкові повідомлення-рішення №UA2050002025248, №UA2050002025249.
З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив (а.с.147-150) позивач просив позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
На підставі наказу Волинської митниці від 24.06.2025 №333 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вимог законодавства України з питань митної справи», була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування занижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, при митному оформленні товару за митною декларацією від 02.09.2022 №UA205050/2022/056145 (а.с.84).
За результатами вказаної перевірки складено акт від 18.07.2025 №88/25/7.3-19/17/3521711230 (а.с.28-34), згідно з висновками якого встановлено порушення:
статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за МД від 02.09.2022 №UA205050/2022/056145 на суму 20854,93;
пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижене податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за МД від 02.09.2022 №UA205050/2022/056145 на суму 4170,98 грн.
Не погодившись із такими висновками вказаного акта перевірки, позивач подав заперечення від 29.07.2025 (а.с.36-40).
Волинська митниця листом від 08.08.2025 №7.3-2/19/10/9406 «Щодо результатів розгляду заперечення до акту документальної невиїзної перевірки від 18.07.2025 №88/25/7.3-19/17/3521711230» повідомила позивача, що висновки вказаного акту перевірки залишаються без змін, а заперечення без задоволення (а.с.12-15).
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №UA2050002025248 від 12.08.2025, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в сумі 20854,93 грн (а.с.24-25);
- №UA2050002025249 від 12.08.2025, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в сумі 4170,98 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 417,10 грн (а.с.26-27).
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
За правилами, наведеними у статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).
Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга).
Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;
3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (частина третя).
Згідно з частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.
Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення пост-митного контролю, аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Таким чином, митний орган вправі проводити документальні перевірки платників податків після проведення митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг з підстав виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, а також надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження товару.
Як встановлено судом, на підставі наказу Волинської митниці від 24.06.2025 №333 відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що підставою для призначення перевірки слугувала інформація уповноваженого органу іноземної держави Республіки Польща від 20.11.2024 №1001-ІОС.4331.43.2024.5ЕА про непідтвердження преференційного походження товару вказаного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 30.08.2022 №PL/MF/AS 0283566, поданого митному органу при митному оформленні товару за МД від 02.09.2022 №UA205050/2022/056145.
Наведене вказує на дотримання порядку проведення документальної невиїзної перевірки позивача.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Нормами підпункту «в» пункту 185.1. статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Згідно з пунктом 187.8. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.
Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).
Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або
(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:
(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,
Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов'язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).
Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.
Частина третя статті 41 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до частини восьмої статті 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною дев'ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Відповідно до частини другої статті 43 МК України у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Судом встановлено, що за МД UA205050/2022/056145 від 02.09.2022 було ввезено товар, який декларувався платником податків із застосуванням преференції за кодом «410» «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС» і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів.
Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.
У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов'язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.
За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 31.07.2024 у справі №260/6407/21 від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі №260/2805/20 митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, щодо проведення перевірки документів про походження товару.
Так, як вбачається із матеріалів справи, керуючись частинами першою, другою статті 33 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VIII та статтею 32 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференції правил походження, в рамках заходів з контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками мита, Волинською митницею було скеровано до Держмитслужби на перевірку документи про походження товару від експортера PIWOWARCHYK SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, 32-420 GDOW 1200. Poland сертифікат з перевезення товару EUR. 1 №PL/MF/AS 0283566 від 30.08.2022.
Листом Державної митної служби України від 29.11.2024 №15/15-03-01/7/6174 надіслано відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польща №1001-ІОС.4331.43.2024.5.ЕА від 20.11.2024 (а.с.114-115) щодо результатів перевірки сертифіката з перевезення товару EUR. 1 №PL/MF/AS 0283566 від 30.08.2022. Результати перевірки свідчать, що експортером не надано достатніх доказів на підтвердження преференційного походження товарів з Європейського Союзу. У зв'язку з встановленням даного факту до вищевказаного сертифікату внесена відповідна відмітка в графу 14 - «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності інформації, що міститься в ньому».
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що листом уповноваженого органу іноземної держави не підтверджено у відповідності до вимог Доповнення І і відповідних положень Доповнення ІІ до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження та не може бути застосований преференційний режим з наданням звільнення від оподаткування по ввізному миту.
При цьому, суд зауважує, що компанія-експортер, зазначивши декларативно в інвойсі про походження товарів з території Європейського Союзу повинна у подальшому в ході перевірки документально підтвердити походження вказаних товарів, в тому числі й обставини, що матеріали, використані при виготовленні товару, також здебільшого походять з Європейського Союзу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 31.07.2024 у справі №260/6407/21.
В постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі № 460/8509/21 вказано, що Положення норм, які встановлюють вимоги до запиту митного органу країни імпорту, мають диспозитивний характер, не визначають обов'язкових умов щодо його оформлення в частині обґрунтування сумнівів, що виникли в контрольного органу. Згідно зі змістом пунктів 1, 2 статті 33 Протоколу І до «Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» подальші перевірки підтверджень походження необхідно здійснювати в довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Якщо компанія-експортер товару отримала сертифікати EUR.1 декларативно (повідомивши компетентні органи іноземної країни про походження товарів з території Європейського Союзу), але під час перевірки документально не змогла підтвердити походження вказаних товарів, то хоча сертифікати EUR.1 і вважаються дійсними (якщо були видані), але їх не можна застосовувати для надання товарам преференційного режиму (оскільки вони не пройшли належну перевірки). Зазначення відомостей про характеристики товарів (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав, призводить до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита, замість застосування повних ставок ввізного мита та сплати митних платежів на підставі Митного тарифу України.
З урахування зазначеного, суд відхиляє доводи позивача про те, що оскільки до митного оформлення декларантом надано всі документи, визначені чинним законодавством, які надано експортером та підтверджують право ФОП ОСОБА_1 на преференцію, то лист уповноваженого органу іноземної держави не може бути беззаперечним доказом щодо не підтвердження пільгового походження.
При цьому не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що сертифікат про походження EUR.1 не є скасованим та недійсним не визнаний, тобто є чинним, а отже є єдиним документом, що підтверджує походження товару з країн Європейського Союзу та надає пільги зі сплати митних платежів, оскільки результат перевірки свідчить, що експортером не надано достатніх доказів на підтвердження преференційного походження товарів з Європейського Союзу.
При цьому, суд зауважує, що із аналізу положень статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції не передбачено надання митними органами Договірної сторони експортера митним органам, на запит яких була здійснена перевірка, інформації про здійснені в рамках перевірки заходи, зокрема, про направлення запитів компанії-експортеру та документів, що це підтверджують. Саме результати перевірки на предмет походження товару є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 11.04.2022 у справі №260/2805/20.
Верховний Суд неодноразово вказував, що міжнародним договором, а саме Угодою про асоціацію передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев'ятою статті 41 МК України, то митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару (постанови Верховного Суду від 01.03.2021 №240/7093/19, від 26.04.2023 у справі №260/4347/20, від 11.08.2022 у справі №460/8509/21, від 05.06.2024 у справі №380/2397/22).
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 був єдиним доказом підтвердження преференційного походження товару (графа 44 митної декларації) з метою застосування пільг в оподаткуванні, однак з огляду на результати перевірки митного органу іноземної держави, такий у цьому разі не може вважатися допустимим доказом, у зв'язку з ненаданням експортером достатніх доказів на підтвердження преференційного походження товару з Європейського Союзу.
В контексті наведеного мав місце факт неправомірного застосування зменшеної ставки мита до товару у розумінні Доповнення І до Регіональної конвенції в рамках Угоди про асоціацію.
Враховуючи, що перевіркою походження товару не підтверджено його преференційне походження, оподаткування товару за МД повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення, відповідно до Закону України від 19.09.2013 №584-VIII «Про Митний тариф України».
Відтак, у розглядуваному випадку у Волинської митниці були правові підстави для донарахування грошових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 , адже результати перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи за митною декларацією, яка була об'єктом перевірки на предмет обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування, показали, що преференційне походження товару не підтверджене у встановленому порядку.
При вирішенні спору судом враховано позицію Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №380/2397/22, де Верховний Суд зробив висновок, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, стосовно країни походження при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника на підставі відомостей, зазначених у таких документах, безвідносно до завершення митного оформлення товару та їх виписку.
Суд зауважує, що митний орган країни імпортера не повинен спростовувати походження товарів не з Європейського Союзу і не повинен доводити інше походження товарів, він лише приймає до уваги відомості уповноваженого органу країни експорту, вивезення та надалі вчиняє дії, передбачені Угодою, а саме - приймає рішення щодо правомірності надання суб'єкту господарювання певної преференції.
Чинним митним законодавством України та міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу, у випадку отримання відповіді компетентного органу, за результатами перевірки документів про преференційне походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Митному органу не надається повноважень, права діяти на власний розсуд за вказаних обставин, не надається право перевіряти додатково надану йому інформацію, не надано право здійснювати будь-які інші дії з цього приводу, не надано право оцінювати надану інформацію з будь-якого боку. Вказаний алгоритм дій контролюючого органу не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару.
У випадку отримання від вказаних органів відомостей щодо не підтвердження преференційного походження товару з Європейського Союзу, митний орган саме зобов'язаний за відсутності виняткових обставин, а не має права, відмовити у наданні права на преференції. Таке ж рішення він повинен прийняти і у разі, якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
Крім того, у випадку прийняття такого рішення, митний орган не повинен приймати до уваги навіть правомірність поведінки суб'єкта господарювання, якому надана преференція, оскільки ані національне законодавство, ані міжнародний договір не зазначають про необхідність її врахування або наявність будь-яких поважних причин, за наявності яких митний орган може прийняти інше рішення за таких обставин. У такому випадку мова не йдеться про умисне чи неумисне надання таким суб'єктом господарювання недостовірних документів чи недостовірної інформації, вчинення ним будь-яких протиправних дій, про обов'язок декларанта перевіряти дані, зазначені в товаросупровідних документах тощо. І мова не йдеться про те, що сертифікати EUR.1 скасовані чи ні, що вони визнані недійсними чи ні, що вказані документи містять повну та достовірну інформацію щодо задекларованих товарів, чи є в них будь-які розбіжності чи ні.
Під час здійснення вказаної перевірки мова йдеться лише про те, що експортер повинен надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів. Він повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту чи вивезення вчинити такі дії.
Зокрема, відповідно до вимог пункту 3 статті 16 Доповнення І, якою передбачено, що експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 а EUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 та EUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.
З урахуванням того, що іноземним контрагентом позивача всупереч вимогам статті 16 Доповнення І не надано компетентному органу країни експорту відповідних документів на підтвердження статусу походження розглядуваного товару, то суд погоджується з висновками митного органу про те, що зазначений вище сертифікат з перевезення товару EUR.1 не може бути визнаний достатнім документом, який у відповідності до пункту 1 статті 15 Доповнення І засвідчує, що товар за вказаною у акті митною декларацією підпадає під дію Угоди.
З приводу аргументів у позовній заяві про те, що в імпортера (позивача) відсутній обов'язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 та декларації інвойс, суд зазначає, що у зазначених зовнішньоекономічних відносинах обов'язок з визначення, декларування і сплати мита та податків відповідно до вимог національного законодавства і ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів України має саме платник податків - ФОП ОСОБА_1 , а тому саме позивач, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов'язку. Формальна наявність поданих до митного оформлення сертифікатів з перевезення товару EUR.1, за видачу яких несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновків про вчинення ФОП ОСОБА_1 всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування «преференційного походження» ввезеного товару та отримання пільги тарифної преференції.
Крім того, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що листом від 23.07.2025 експортер на запит позивача повідомив про ненадходження запитів від уповноважених митних органів Республіки Польща щодо перевірки сертифіката походження EUR. 1 №PL/MF/AS 0283566 від 30.08.2022, оскільки перевірка достовірності походження товару здійснюється виключно уповноваженим митним органом держави-експортера, до компетенції якого належить підтвердження або спростування факту преференційного походження товару. Правове значення для підтвердження преференційного походження має лише офіційна відповідь компетентного митного органу іноземної держави за результатами перевірки, проведеної у порядку, визначеному міжнародними угодами, а листи або пояснення експортера не є офіційним підтвердженням походження товару. Отже, суд вважає, що лист експортера не може бути прийнятий як доказ, який спростовує позицію митного органу щодо непідтвердження преференційного походження товару.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що оскільки саме результати перевірки щодо походження товару є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції, а за результатами звернення до уповноваженого митного органу іноземної держави підтверджено ненадання експортером достатніх доказів на підтвердження преференційного походження товарів з Європейського Союзу, то за таких обставин суд погоджується із відповідачем, що у цьому випадку відсутні допустимі та достовірні докази, які надають право застосовувати преференційний режим до імпортованого товару.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням встановлених обставин та проведеного аналізу чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.08.2025 №UA2050002025248, №UA2050002025249 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).
Суддя О. О. Андрусенко