21 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/11714/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевича С.Ф., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Луцькводоканал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,
Комунальне підприємство «Луцькводоканал» звернулося з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1510 від 23.09.2025.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від №1510 від 23.09.2025 «Про накладення штрафу за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення». Вважаючи, що оскаржувана постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг винесена протиправно, порушує права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28.10.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, вважаючи викладені в ньому підстави такими, не грунтуються на вимогах матеріального права, що з огляду на вимоги статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для прийняття рішення про задоволення позову у суду відсутні.
У відповіді на відзив позивач вказав, що заперечуючи проти позову, відповідач не наводить заперечень щодо аргументів позову, якими обґрунтовується протиправність і необґрунтованість оскаржуваної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1510 від 23.09.2025 «про накладення штрафу за порушення вимог законодавства та ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» і, відповідно, протиправність і необґрунтованість акта від 02.09.2025.
У запереченнях щодо відповіді на відзив представник відповідача заперечив позовні вимоги та з підстав викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
25.08.2025 на електронну адресу КП «Луцькводоканал» від Сектору НКРЕКП у Волинській області надійшов електронний файл - посвідчення №441 від 25.08.2025 на проведення планової перевірки підприємства щодо дотримання вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період діяльності з 01.01.2024 по 31.12.2024 відповідно до рішення НКРЕКП від 13.11.2024 №1940. Дане посвідчення містить відомості про склад комісії з перевірки, у тому числі, про включених до її складу представників іншого державного органу: співробітників Служби безпеки України, а саме співробітника Управління СБ України у Волинській області Миколи Лисюка та співробітника ГУ «І» ДЗНД СБ України Антона Портного.
28.08.2025 представником позивача було направлено адвокатський запит з метою одержання відомостей про наявність чи відсутність згоди керівника Служби безпеки України та/або її структурного підрозділу на залучення співробітників до проведення планової перевірки, також даний запит містив прохання надати належно засвідчені документи про надання згоди керівниками СБ України та/або Управління СБ України у Волинській області про залучення співробітників до проведення перевірки.
02.09.2025 о 10:00 год. в адміністративне приміщення КП «Луцькводоканал» за адресою м. Луцьк, вул. Дубнівська, 26 для проведення планової перевірки прибула комісія з перевірки у складі: Голови комісії з проведення перевірки - завідувача сектору НКРЕКП у Волинській області Андрія Козачука; Членів комісії з перевірки: Головного спеціаліста Сектору НКРЕКП у Волинській області Віктора Денисовця; Головного спеціаліста Сектору НКРЕКП у Волинській області Олега Янюка; Провідного спеціаліста Сектору НКРЕКП у Волинській області Ніни Козяр; Також прибув, один із зазначених у посвідченні на проведення планової перевірки, співробітник Управління СБ України у Волинській області Микола Лисюк. Не прибув співробітник ГУ « 1» ДЗНД СБ України Антон Портний.
Головою комісії було надано представнику підприємства Мисюк Г. І. оригінал посвідчення на проведення планової виїзної перевірки від 25.08.2025 №441, а членами комісії службові посвідчення.
Представником позивача було запропоновано голові комісії з перевірки надати на ознайомлення документ, який би підтверджував наявність згоди керівника СБ України чи відповідного структурного підрозділу на залучення, зазначеного у посвідченні на проведення планової перевірки, співробітника СБ України який прибув в складі комісії до проведення перевірки та включення його до складу комісії.
Головою комісії з проведення перевірки та співробітником СБ України не було пред'явлено документів, які могли б свідчити про наявність правових підстав для участі члена комісії - представника іншого державного органу СБ України в проведенні планової перевірки.
Враховуючи відсутність надання згоди керівника СБУ стороною позивача не допущено до перевірки одного з прибулого члена комісії представника Управління СБ України у Волинській області Миколу Лисюка, при цьому 02.09.2025 відповідачем складений Акт № 203 про відмову ліцензіата у проведенні перевірки, зокрема, у Акті зазначено про порушення вимог підпункту 5 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов №307 та недотримано вимоги положення пункту 9.2 глави 9 пункту Порядку контролю
Стороною відповідача зазначено, що зв?язку з закінченням робочого часу КП «Луцькводоканал» фізичної можливості вручити цей Акт Ліцензіату не було, тому Акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки направлено рекомендованим листом на адресу місцезнаходження КП «Луцькводоканал».
04.09.2025 рекомендованим листом на адресу КП «Луцькводоканал», надійшла копія акта від 02.09.2025 №203 про відмову суб'єкта у проведенні перевірки щодо дотримання ним вимог законодавства та ліцензійних умов з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
На вказаний акт то КП «Луцькводоканал» надало письмове заперечення від 10.09.2025 №1636/1-05.
У результаті розгляду Акта від 02.09.2025 № 203 прийнято постанову НКРЄКП №1510 від 23.09.2025 «Про накладення штрафу за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення»
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступних мотивів.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно з положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законами України від 22.09.2016 №1540-VIII Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі Закон №1540-VIII), від 05.04.2007 № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі Закон № 877-V), від 09.04.2015 №329-VIII Про ринок природного газу (далі Закон №329-VIII).
Частиною 1 статті 1 Закону №1540-VIII визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно із статтею 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Частинами 1-5 статті 19 Закону №1540-VIII передбачено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.
Під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо - та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов'язкові до виконання суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.
Судом встановлено, що 23.09.2025, за результатами розгляду Акту від 02.09.2025 № 203, на засіданні НКРЕКП прийнято постанову № 1510, якою постановлено, відповідно абзаців другого та третього пункту 9.2 глави 9 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 червня 2018 року Nє 428, щодо обов?язку уповноваженої особи ліцензіата бути присутньою на робочому місці під час проведення перевірки, допускати членів комісії з перевірки до здійснення перевірки за умови дотримання вимог цього Порядку та забезпечувати умови для проведення перевірки; підпункту 5 пункту 2.2 Ліцензійних умов щодо забезпечення присутності керівника суб?єкта господарювання, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування в установленому законом порядку перевірки дотримання ліцензіатом вимог цих Ліцензійних, накласти штраф у розмірі у розмірі 85 000 (вісімдесят п?ять тисяч) гривень на КП «Луцькводоканал»
Оцінюючи дії позивача в частині не допуску до проведення позапланового контрольного заходу одного з членів комісії - працівника СБУ через ненадання підчас перевірки письмового документа про згоду керівника СБУ, суд враховує наступне.
Статтею 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.
Відповідно до частини 9 статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» до проведення перевірок Регулятор має право залучати представників інших державних органів, органів місцевого самоврядування за згодою керівників цих органів.
Вказане також кореспондується з положеннями пункту 2.3 Порядку №428 згідно якого, зокрема, до проведення перевірок НКРЕКП має право залучати представників інших державних органів, органів місцевого самоврядування за згодою керівників цих органів.
Комісія з перевірки складається щонайменше з трьох представників центрального апарату НКРЕКП та/або ТО НКРЕКП, з числа яких призначається голова комісії з перевірки, який:
- є відповідальним за своєчасне проведення перевірки та її результати;
- розподіляє обов'язки з виконання завдань при здійсненні перевірки між членами комісії з перевірки та здійснює контроль за їх виконанням.
До проведення перевірок НКРЕКП має право залучати представників інших державних органів, органів місцевого самоврядування за згодою керівників цих органів.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про Службу безпеки України» керівництво всією діяльністю Служби безпеки України, її Центральним управлінням здійснює Голова Служби безпеки України. Він несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Службу безпеки України.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач, керуючись положеннями пп. 2 п. 9.1 Глави 9 Порядку №428 вимагав від голови Комісії з перевірки доказів згоди керівника органу СБУ на залучення до перевірки: співробітникика Управління СБ України у Волинській області Миколи Лисюка .
Враховуючи те, що згода керівника державного органу, у даному випадку Голови Служби безпеки України, була відсутня, посвідчення на проведення перевірки не може визнаватися таким, що відповідає вимогам закону та Порядку № 428, а тому відповідно до підпункту 4 пункту 9.1 Порядку № 428 уповноважена особа ліцензіата мала право не допускати до здійснення перевірки, у даному випадку, члена комісії - представника СБУ.
До того ж, відповідач не був позбавлений можливості продовжити перевірку без участі одного з членів комісії - (представника іншого державного органу, залученого до перевірки), а саме співробітника Управління СБ України у Волинській області Миколи Лисюка.
Проте відповідач відмовився від подальшого проведення перевірки без участі співробітника Управління СБ України у Волинській області Миколи Лисюка, хоча на перевірці були присутні ще чотири особи (голова комісії та три члена комісії).
Також суд звертає увагу що 28.08.2025 ще до дня проведення перевірки представник КП «Луцькводоканал» звернувся з адвокатським запитом до НКРЕКП щодо отримання відомостей про наявність чи відсутність згоди керівника Служби безпеки України та/або її структурного підрозділу на залучення співробітників до проведення даної планової перевірки.
Проте письмова відповідь на даний запит була надана НКРЕКП №10233/14.2.1/7-25 позивачу лише 03.09.2025на наступний день після виходу на перевірку, де долучено лист Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму від 18.08.2025 №8/2/3-11091 з якого вбачається, що для усунення причин та умов, що створюють загрозу державній безпеці України в енергетичній сфері, запропоновано включити до складу комісії з перевірки ліцензованої діяльності КП «Луцькводоканал» співробітника ГУ « 1» ДЗНД СБ України ОСОБА_1 та співробітника Управління СБ України у Волинській області Лисюка Миколу Миколайовича. Така відповідь надійшла на електронну пошту предствника позивача як встановлено судом лише 03.09.2025 тобто вже після дати запланованої перевірки НКРЕКП, а належно оформлена відповідь у паперовій формі - поштовим відправленням з трек номером 0601188574142 аж 08.09.2025.
Відповідно до частини 9 статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» до проведення перевірок Регулятор має право залучати представників інших державних органів, органів місцевого самоврядування за згодою керівників цих органів.
Вказане також кореспондується з положеннями пункту 2.3 Порядку №428 згідно якого, зокрема, до проведення перевірок НКРЕКП має право залучати представників інших державних органів, органів місцевого самоврядування за згодою керівників цих органів.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач, керуючись положеннями пп. 2 п. 9.1 Глави 9 Порядку №428 вимагав від голови Комісії з перевірки доказів згоди керівника органу СБУ на залучення до перевірки прибулого співробітника Управління СБ України у Волинській області Миколи Лисюка.
Комісією вчасно не було надано позивачу доказів погодження керівника органу СБУ, що, в свою чергу, стало підставою для не допуску одного із членів комісії - представника Управління СБ України у Волинській області, що спонукало голову та інших членів комісії не брати участі в проведені такої перевірки.
Залучення до проведення перевірки інших державних органів, органів місцевого самоврядування є правом контролюючого органу, а надання згоди керівників такого органу для їх залучення це процедурне питання, яке виникає у відповідача на стадії ініціювання проведення перевірки.
Судом встановлено та не заперечувалося представниками сторін, що доказів залучення працівників СБУ уповноваженій особі Ліцензіата надано не було.
В той час, суд зазначає, що недопуск члена комісії з перевірки до проведення такої перевірки не перешкоджає її проведенню в цілому. Комісією та іншими членами.
Відповідно до пункту 7.6 глави 7 Порядку №428 перевірка вважається завершеною у разі передачі уповноваженій особі ліцензіата одного примірника Акту про відмову у проведенні перевірки в перший день перевірки. Однак, із Акту слідує, що його копію направлено рекомендованим листом на адресу Ліцензіата наступного дня. Такі дії відповідача обґрунтовані закінченням робочого часу КП «Луцькводоканал», однак будь-яких доказів такій обставині не надано.
При цьому, суд критично оцінює дії відповідача викладені у відзиві, оскільки уповноважена особа Ліцензіата знаходилася на робочому місці. Посилання щодо відсутності забезпечення членів комісії технічними засобами в матеріалах справи відсутні, а відтак суд не вбачає відсутності у членів комісії можливості скласти та вручити у цей же день позивачу копію Акту.
Щодо доводів відповідача про відсутність на робочому місці керівника підприємства під час прибуття комісії для проведення перевірки за місцезнаходженням Ліцензіата. Суд зазначає, що наданий відповідачем Акт про відмову суб'єкта у проведенні перевірки від 02.09.2025 №203 сам по собі не є належним та допустимим доказом таких обставин, оскільки не підтверджує фактичних обставин, на які посилається відповідач, та не містить об'єктивних відомостей щодо відсутності керівника КП «Луцькводоканал» у відповідний час.» При цьому лист позивача на ім'я керівника НКРЕКП №1592/1-05 від 02.09.2025 (в день проведення перевірки) підписаний керівником підприємства, яке перевірялось містить обставини процедури перед перевіркою з зазначенням конкретних обставин дій голови та членів комісії та висновком про “ демарш » голови комісії щодо її фактичного проведення.
Відповідач не надав суду будь-яких інших доказів на підтвердження своїх тверджень, а тому зазначені доводи є необґрунтованими.
Згідно з вимогами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
ЄСПЛ у пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Отже, державні органи, які діють як суб'єкти владних повноважень мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися принципу "належного урядування", своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених державою, в тому числі, нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова №1510 від 23.09.2025 «Про накладення штрафу за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» щодо позивача прийнята з порушенням Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, є протиправною та підлягає скасуванню.
Таким чином, проаналізувавши наведене, на переконання суду, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
Аналогічна позиція щодо необхідності скасування судом постанови про накладення штрафу НКРЕП через недопуск до перевірки тих членів комісії НКРЕП у випадку відсутності на момент перевірки пред'явлення ними письмової згоди керівника СБ України в якій вони працюють, викладена в Постанові ВС від 07.03.2023 в справі 120/12786/21.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3 149,12 грн, що підтверджується квитанцією від 10.10.2025 та квитанцією від 13.10.2025.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн суд зазначає, що на підтвердження таких витрат представник позивача надав лише ордер на надання правничої допомоги серії АС №1153687 від 28.08.2025.
На час прийняття рішення позивач не надав суду належних доказів (договору про надання правничої допомоги, додаткових угод, актів приймання-передачі наданих послуг, розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу) на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Зазначена у позові сума витрат на професійну правничу допомогу належним чином не підтверджується, а тому суд позбавлений можливості на час прийняття рішення вирішити питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу.
Водночас суд повідомляє, що відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області слід стягнути судовий збір у розмірі 3 149,12 грн , сплачений квитанцією від 10.10.2025 та квитанцією від 13.10.2025.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1510 від 23.09.2025 «Про накладення штрафу на КП «Луцькводоканал» за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення».
Стягнути на користь Комунального підприємства «Луцькводоканал» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 149,12 (три тисячі сто сорок дев'ять гривень 12 копійок ) Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя С.Ф. Костюкевич