21 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/11231/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-1), військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач-2) з наступними позовними вимогами:
1) визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.07.205 №599 про призов на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ;
2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є здобувачем освіти та навчається в Луцькому національному технічному університеті на денній формі навчання і поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а відтак у ІНФОРМАЦІЯ_3 не було правових підстав для видачі спірного наказу від 23.07.205 №599 про призов на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 . Позивач вказує, що під час мобілізації повідомляв, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту першого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що відображено в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, однак така інформація була проігнорована суб'єктом владних повноважень.
ОСОБА_1 вважає, що право на відстрочку виникає безумовно за фактом навчання. Відтак, відсутність «оформленої» відстрочки не може бути законною підставою для ігнорування імперативної заборони призову, оскільки така норма реалізується автоматично за фактом існування відповідного юридичного стану (у даному випадку навчання па денній формі на вищому рівні освіти).
З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача-1 у поданому до суду через систему «Електронний суд» відзиві на позов позовні вимоги не визнав та вказала, що 23.07.2025 представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 під час перевірки військово-облікових документів у військовозобов'язаних в складі групи оповіщення було виявлено, що гр. ОСОБА_1 не має оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та підлягає призову на військову службу під час мобілізації. ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до Волинського обласного мобілізаційного пункту при ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження військово-лікарської комісії та визначення його призначення на особливий період. Зауважує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, станом на 23.07.2025 ОСОБА_1 не оформляв відстрочку від призову на військову службу.
Зазначив, що пунктом 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Однак, станом на 23.07.2025 жодних заяв про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від ОСОБА_1 не надходило.
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 23.07.2025 №2025-0723-1225-2339-7, гр. ОСОБА_1 було проведено медичний огляд військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 . За результатами військово-лікарської комісії, гр. ОСОБА_1 був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.07.2025 №599, солдат ОСОБА_1 був призваний на військову службу до в/ч НОМЕР_2 .
Оскільки в позивача не було належним чином оформленої відстрочки від призову на військову службу, підстав для задоволення позову немає.
У відзиві на позовну заяву, поданому в/ч НОМЕР_1 , представник відповідача-2 заперечив позовні вимоги повністю. Свої заперечення обгрунтував тим, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 23.07.2025 №599 позивача відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.07.2025 № 63 зараховано в списки особового складу та всі види забезпечення та призвано на військову службу по мобілізації, після чого останній приступив до виконання службових обов'язків за посадою стрільця 2-го відділення 2- го стрілецького взводу стрілецької роти (резервна) (ВОС-100915П) в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України. Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 03.09.2025 №100, солдат ОСОБА_1 з 03.09.2025 приступив до виконання обов'язків за посадою водія обслуговування складу КЕС взводу обслуговування військового містечка роти матеріального забезпечення батальйону забезпечення (ВОС-790037П) в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України.
На думку в/ч НОМЕР_1 , підстави для звільнення позивача з військові служби, які визначені п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відсутні. Крім того, військова частина НОМЕР_1 не здійснює мобілізаційних заходів згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а позивач прибув для проходження служби до в/ч НОМЕР_1 по поіменному списку та призваний наказом ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідач-2 зазначає, що відповідно до п. 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), виконання завдання з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки
Відповідно до абз. 9 пункту 11 Положення №154 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік. Також за приписами п.15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний організовувати: проведення перевірок стану бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації.
З наведеного слід дійти висновку, що обов'язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснював перевірку наявності чи відсутності у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з боку позивача. Як наслідок в/ч НОМЕР_1 в свою чергу виконувала завдання поіменного списку і не мала правових підстав для того, щоб не зарахувати позивача до списків особового складу військової частини
З наведених підстав відповідач-2 вважає свої дії правомірними, а наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України від 23.07.2025 №63 про зарахування ОСОБА_1 в списки особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, таким, що не підлягає скасуванню.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 навчається у Луцькому національному технічному університеті на денній формі навчання і поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», що підтверджується копією наказу №01/01-39 від 09.08.2024 «Про зарахування на навчання» (а. с. 28 зворот).
Інформація, що ОСОБА_1 є здобувачем освіти та навчається в Луцькому національному технічному університеті, на денні формі навчання, і поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статтею 10 Закону України «Про освіту» підтверджується довідкою про здобуття освіти за даними Єдиної держаної електронної бази з питань освіти №695711 від 22.08.2024 (а. с. 32 зворот).
Однак, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №599 від 23.07.2025 позивач призваний на військову службу під час мобілізації і направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №1975 від 09.09.2025, виданою ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 12).
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 23.07.2025 №599 ОСОБА_1 відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.07.2025 №63 зараховано в списки особового складу та всі види забезпечення та призвано на військову службу по мобілізації.
Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 03.09.2025 №100, солдат ОСОБА_1 , з 03.09.2025 приступив до виконання обов'язків за посадою водія обслуговування складу КЕС взводу обслуговування військового містечка роти матеріального забезпечення батальйону забезпечення (ВОС-790037П) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Позивач вважає наказ про призов на військову службу під час мобілізації протиправним, тому звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в чинній редакції).
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною другою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за №389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII).
Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктами 1, 4 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 передбачено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 за №2102-ІХ), у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі також триває.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та на дату прийняття рішення у цій справі на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ, передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до абзацу першого частини третьої цієї статті, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
З 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування м форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно із пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати визначені документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Щодо наявності відповідного права (на відстрочку) вчиняється відповідна відмітка у військовому квитку або запис у посвідченні. Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, приймаються до громадян України (призовників, військовозобов'язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.
Предметом спору у цій справі є протиправність наказу відповідача-1 щодо призову позивачу на військову службу за наявності, на думку позивача, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту першого частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Як встановлено судом, що позивач є здобувач вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
З 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до статті 23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до пунктів 56-57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов'язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов'язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню (пункт 59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов'язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п'яти днів у разі: подання військовозобов'язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації); надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування; отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.
У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов'язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов'язаного для відстрочки.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Аналізуючи вищевказані норми Закону №3543-ХІІ та Порядку №560, слід дійти висновку, що право на відстрочку від призову на військову службу мають лише військовозобов'язані та резервісти. Таке право реалізується шляхом подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку.
За обставин цієї справи, позивач в позові зазначає, що повідомляв відповідача-1 про те, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту першого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що відображено в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів
При цьому, як встановлено судом, на момент прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 для звірки персональних даних, у ОСОБА_1 не було належним чином оформленої відстрочки від призову, як того вимагає чинне законодавство.
Крім того, з тверджень самого позивача в позовній заяві слідує, що він не звертався із заявою про надання відстрочки у встановленому порядку до моменту його мобілізації.
Повідомлення працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що він навчається та має право на відстрочку під час звірки персональних даних на вимогу відповідача-1 не є тотожним виконанню процедури, встановленої пунктом 58 Порядку №560.
Однак, суд зазначає, що жодних доказів, які б підтверджували звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ, матеріали справи не містять та позивачем не надано.
Разом з тим, суд звертає увагу, що набувши статус військовослужбовця, позивач втратив право на відстрочку від призову на військову службу.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому захист прав, свобод та інтересів є похідним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було реальним.
Наявність реального та безпосереднього порушення прав позивача як необхідної умови судового захисту висловлена Верховним Судом України у постановах від 22.03.2016 №п/800/484/15/21-557а16, 01.12.2015 №800/134/15/21-2247а15, 01.12.2015 № 800/135/15/21-3222а15.
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а тому до адміністративного суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оскаржується.
Окрім того, зі змісту наведених приписів КАС України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи інтересів, при цьому обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відтак, згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Матеріали справи не містять, а позивачем, в обґрунтування своєї правової позиції по справі, не надано до суду жодних доказів на підтвердження його звернення до відповідача із заявою про відстрочку від призову, яке було проігноровано відповідачем-1, щоб свідчило про протиправну бездіяльність останнього.
Відтак, станом на час розгляду справи позивачем не доведено порушення своїх прав свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач, маючи об'єктивні підстави для відстрочки, мав реальну можливість реалізувати своє право шляхом звернення до відповідного ТЦК із заявою та належним чином засвідченими документами, як це передбачено Порядком №560, до моменту його фактичного призову.
Відсутність такого звернення та, відповідно, офіційного рішення комісії про надання відстрочки означає, що на момент прийняття наказу про призов від 23.07.2025 №599 позивач формально не мав статусу особи, якій надано відстрочку.
За таких обставин, відповідач-1, видаючи наказ про призов від 23.07.2025 №599 щодо позивача, який на той момент не мав офіційно оформленої відстрочки, діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог законодавства про мобілізацію.
Оскільки наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 23.07.2025 №599 в частині призову ОСОБА_1 визнається судом таким, що прийнятий в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством (за відсутності на той момент офіційно оформленої відстрочки у позивача), підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи висновок суду про правомірність наказу про призов позивача, відсутні підстави і для задоволення похідних вимог про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Після зарахування до особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця, і припинення військової служби (звільнення, виключення зі списків) можливе лише на підставах та в порядку, визначених Законом №2232-XII та відповідними положеннями про проходження військової служби.
Позивач не позбавлений права звернутися з рапортом про звільнення з військової служби за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-XII, надавши належним чином оформлені документи, що підтверджують його право на звільнення.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2024 в справі №200/4189/22.
Так, Верховний Суд звертає увагу на те, що право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Якщо чоловік мав право на відстрочку, проте не скористався можливістю реалізації цього права та не оформив його у відповідний спосіб, то він потім не може оскаржити дії ТЦК з його мобілізації.
Після мобілізації виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ №1153/2008. Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
Вказана правова позиція підтверджена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський