м. Вінниця
24 листопада 2025 р. Справа № 120/160/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Виконувача обов'язків керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Краснопільської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Виконувача обов'язків керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Краснопільської сільської ради про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення встановлення меж Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» до Державного земельного кадастру;
- зобов'язання відповідача забезпечити встановлення меж Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» до Державного земельного кадастру.
На підтримку заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що Гайсинською окружною прокуратурою встановлено порушення інтересів держави на території Краснопільської сільської ради, а саме незабезпечення встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та факт невжиття заходів із внесення відомостей про земельну ділянку під Пам'яткою природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» до Державного земельного кадастру.
За інформацією Вінницької обласної військової адміністрації №08-20/3499 від 25.10.2024, проект землеустрою щодо організації та встановлення меж Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» на погодження до Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації не надходив.
Окружною прокуратурою до Краснопілської сільської ради 15.10.2024 за №51-4001вих-24 скеровано запит про надання інформації про те, чи проводила сільська рада роботи з винесення в натурі (на місцевості) меж Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб».
Згідно листа №682 від 15.10.2024 встановлено, що Краснопільська сільська рада не проводила роботи з винесення в натурі (на місцевості) меж Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб», інформація про земельні ділянки, які входять до складу зазначеного об'єкту, до Державного земельного кадастру не вносилася.
Вищевикладені обставини зумовили прокурора звернутись з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 14.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом прокурора та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі було доставлено відповідачу до його електронного кабінету 14.01.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.
Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені позивачем доводи на підтримку своїх вимог, суд встановив таке.
Гайсинською окружною прокуратурою в ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді здійснено моніторинг використання земельних ділянок та виявлено факт порушення природоохоронного законодавства.
За результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, виявлено факт протиправної бездіяльності Краснопільською сільською радою, що полягає у незабезпечення встановлення меж Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» в натурі (на місцевості) та не внесення відомостей до Державного земельного кадастру .
Так, рішенням 25 сесії 5 скликання Вінницької обласної ради 29.11.2009 №834 створено Пам'ятку природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб». Наказом Департаменту агропромислового розвитку, екології та природніх ресурсів облдержадміністрації від 07.12.2017 №32 затверджено Положення про комплексну пам'ятку природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб».
Департаментом агропромислового розвитку, екології та природніх ресурсів Вінницької області державної адміністрації з метою збереження встановленого режиму території, Пам'ятку природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» передано під охорону Краснопільській сільській раді, про складено охоронне зобов'язання за № 58/17 від 17.12.2017.
Відповідно до вказаного охоронного зобов'язання на Краснопільську сільську раду покладено обов'язок забезпечення режиму охорони та збереження Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб».
За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №0-2-0.6-9367/2-24 від 25.10.2024 встановлено, що відомості про Пам'ятку природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» у Головному управлінні Дежгеокадастру у Вінницькій області відсутні.
За інформацією Вінницької обласної військової адміністрації №08-20/3499 від 25.10.2024 встановлено, що проект землеустрою із організації та встановлення меж території Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» на погодження до Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації не надходив.
Згідно листа №6825 від 15.10.2024 встановлено, що Краснопільська сільська рада не проводила роботи з винесення в натурі (на місцевості) меж Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб», інформація про земельні ділянки, які входять до складу зазначеного об'єкту, до Державного земельного кадастру не вносилась.
Позивач звертає увагу на те, що протягом тривалого часу, органом місцевого самоврядування відомості про земельну ділянку на якій розташований вказаний об'єкт не внесено до Державного земельного кадастру, кадастровий номер даної земельної ділянки на Публічній кадастровій карті відсутній, що створює загрозу нецільового використання території та свідчить про протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором державних інтересів від імені Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, то суд зазначає таке.
Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.
З огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, при зверненні з позовом прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Суд також враховує, що бездіяльність компетентного органу не обов'язково повинна носити умисний характер достатньо самого факту наявності бездіяльності, яка може також виявлятися у пасивній поведінці, неможливості реалізувати відповідні повноваження з незалежних від органу причин, тощо.
З матеріалів справи видно, що на підставі положень ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 КАС України прокурор звернувся із листом №51-4772вих24 від 24.12.2024 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з повідомленням про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства та з приводу здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Краснопільською сільською радою, просив також повідомити чи не вживалися Інспекцією заходи представницького характеру щодо винесення в натурі меж Пам'ятки природи та чи плануються вживатися такі заходи в майбутньому
Листом №16-25 від 01.01.2025 Державна екологічна інспекція у Вінницькій області повідомила прокурора, що Інспекцією не вживалися заходи представницького характеру щодо зобов'язання винесення в натурі Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» та найближчим часом не плануються.
Отже, прокурор правомірно та за наявності відповідних підстав звернувся до адміністративного суду з позовом для забезпечення представництва в суді законних інтересів держави, захист яких не здійснює уповноважений орган державної влади Державна екологічна інспекція у Вінницькій області.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" № 1264-ХІІ від 25 червня 1991 року (далі Закон № 1264-ХІІ) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.
Згідно із статтею 5 Закону № 1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Пунктом "і" частини першої статті 19 Закону № 1264-ХІІ передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції приймають рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
Згідно з частиною другою статті 61 Закону № 1264-ХІІ до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.
Відповідно до частин другої, третьої статті 2 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (далі ЗК України) суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Згідно з пунктом "в" частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Пунктами "д", "к" частини першої статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини сьомої статті 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Частиною восьмою статті 79-1 ЗК України передбачено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" № 2456-ХІІ від 16 червня 1992 року (далі Закон № 2456-ХІІ) межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Частиною третьою статті 26 Закону № 2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Також відповідно до частини третьої статті 60 Закону № 2456-ХІІ органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про землеустрій" № 858-IV від 22 травня 2003 року (далі Закон № 858-IV) під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Відповідно до статті 19 Закону № 858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.
Згідно із статтею 20 Закону № 858-IV землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Статтею 22 цього ж Закону унормовано, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Згідно із статтею 25 Закону № 858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Статтею 47 Закону № 858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів вносяться до Державного земельного кадастру.
Таким чином, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов'язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж її територій.
Наведене убезпечує від використання землі на території природно-заповідного фонду (в тому числі пам'ятки природи) не за цільовим призначенням та запобігає її протиправному привласненню.
Отже, оскільки відносно Пам'ятку природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» не вжито заходів щодо організації проведення робіт із винесення його меж та закріплення їх в натурі (на місцевості), що підтверджується матеріалами справи, то є ймовірність використання цієї території за нецільовим призначенням, що суперечить природоохоронному законодавству.
Відтак, враховуючи наведені та проаналізовані норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний вчинити дії щодо внесення відомостей про земельну ділянку Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» до Державного земельного кадастру.
При цьому суд враховує, що відповідач не подав відзиву на позовну заяву та, відповідно, не навів заперечень щодо наведених прокурором обставин щодо незабезпечення встановлення Пам'ятку природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» в натурі (на місцевості) та невнесення відомостей про земельну ділянку ботанічної пам'ятки місцевого значення до Державного земельного кадастру.
З огляду на встановлені судом обставини під час судового розгляду справи, положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до переконання, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» загальною площею 13,9 га, що розташована на території Краснопільської сільської ради, до Державного земельного кадастру.
Отже, адміністративний позов визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки під час розгляду справи не залучались свідки та не проводились експертизи, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Краснопільської сільської ради щодо незабезпечення встановлення меж Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» до Державного земельного кадастру.
Зобов'язати Краснопільську сільську раду забезпечити встановлення меж Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку Пам'ятки природи місцевого значення «Тополівський парк «Стадуб» до Державного земельного кадастру.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області (вул. Волонтерів, 15А, м. Гайсин, Вінницька область, 23700, код ЄДРПОУ 0290990921) в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 37979894)
Відповідач: Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області (вул. Центральна, 10-Е, с. Краснопілка, Гайсинський район, Вінницька область, 23733, код ЄДРПОУ 04330131)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна