18 листопада 2025 р. Справа № 120/2914/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Слободонюка М.В.,
за участі:
секретаря судового засідання: Шаповал Д.І.
представника позивача: адвоката Йовенка О.В. (в режимі відеоконференції)
представника відповідача: Сеніва А.М.
представників третіх осіб: Хомеренчук Ю.О. (Вінницька ОВА), Шибінської Н.В. (ГО "Явір"), Сербіної К.Є. (ГО "Етнокод")
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-ЕВОЛЮШН", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної служби геології та надр України до Вінницької обласної ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району, Вінницької обласної військової адміністрації, Громадської організації "Асоціація захисників довкілля та пропаганди здорового способу життя "Явір" (ГО "Явір"), Громадської організації "Етнокод" про визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СІ-ЕВОЛЮШН" (далі також ТОВ "СІ-ЕВОЛЮШН", позивач) з адміністративним позовом до Вінницької обласної ради (далі також обласна рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 31 січня 2025 року № 1036 "Про оголошення об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника "Гора Лисківка".
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу, як переможцю електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами родовище Бушанське, яке розташоване на території Могилів-Подільського району Вінницької області за 1 км на північний захід від с. Буша, 13.05.2024 Державною службою геології та надр України був виданий спеціальний дозвіл на користування надрами № 6804 строком на 20 років на видобування корисних копалин. Згадане родовище корисних копалин розташоване в межах земельної ділянки комунальної власності загальною площею 67,0010 га з кадастровим номером 0525680800:04:001:0111, цільове призначення якої: "01.08. Для сінокосіння і випасання худоби".
В той же час 31 січня 2025 року на 63 сесії 8 скликання Вінницької обласної ради було прийнято рішення № 1036 про оголошення об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника "Гора Лисківка" саме в межах земельної ділянки на якій розташоване Родовище Бушанське, на користування надрами якої для видобування корисних копалин позивачу видано спеціальний дозвіл.
На переконання позивача вказане рішення обласної ради № 1036 прийняте з грубим порушенням вимог частин 1, 2 статті 51 та частини 2 статті 52 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статті 18-1 Кодексу України "Про надра", оскільки при створенні заказника відповідачем не дотримано належну процедуру розгляду відповідних клопотань ініціаторів створення цього заказника; відсутнє належне погодження із позивачем, який до моменту створення заказника отримав статусу користувача природних ресурсів. Крім того позивач вважає, що створення ландшафтного заказника місцевого значення "Гора Лисківка" є науково необґрунтованим та екологічно невиправданим, позаяк спірна ділянка не володіє усіма ознаками, які б надавали їй статус природоохоронного об'єкта та не містить елементів ландшафтної цінності чи біорізноманіття, що підлягали б охороні.
Наведене, з позиції позивача, свідчить про порушення з боку суб'єктів владних повноважень принципу "належного урядування", що у свою чергу призвело до порушення "легітимних очікувань" товариства, як суб'єкта господарювання, на мирне володіння своїм майном в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі та вирішено проводити її розгляд в порядку загального позовного провадження. Цією ж ухвалою судом визначено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну службу геології та надр України та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ямпільську міську раду Могилів-Подільського району. Крім того на виконання вимог ч. 4 ст. 264 КАС України зобов'язано Вінницьку обласну раду опублікувати оголошення щодо оскарження нормативно-правового акту у виданні, в якому цей акт був офіційно оприлюднений.
В підготовчому засіданні ухвалою від 17 червня 2025 року задоволено заяву судді Комара П.А. про самовідвід від розгляду цієї адміністративної справи на підставі частини 1 статті 36 КАС України, а матеріали справи передано для повторного автоматизованого розподілу справ в порядку, встановленому статтею 31 КАС України.
За результатами проведеного 17 червня 2025 року повторного автоматизованого розподілу справи для її розгляду визначено суддю Слободонюка М.В.
Ухвалою суду від 23.06.2025 дану справу прийнято до провадження новим складом суду та призначено підготовче засідання.
В межах підготовчого провадження судом ухвалою від 15.07.2025 за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вінницьку обласну військову адміністрацію та Громадську організацію "Асоціація захисників довкілля та пропаганди здорового способу життя "Явір" (ГО "Явір").
Ухвалою від 15.07.2025 відмовлено у задоволенні заяви першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури про вступ прокурора в розгляд даної адміністративної справи.
Також іншою ухвалою суду від 31.07.2025 задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Громадську організацію "Етнокод".
У своєму відзиві відповідач проти позову заперечує, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим. Зазначає, що оспорюване рішення обласної ради №1036 прийнято з дотриманням процедури, визначеної Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про природно-заповідний фонд України» і ґрунтується на комплексі наданих документів (клопотань, наукового обґрунтування, погоджень), які підтверджують необхідність взяття під особливу охорону зазначеної території з метою збереження її природної цінності та підтримання екологічного балансу в регіоні. Відповідач акцентує особливу увагу та тій обставині, що земельна ділянка, на якій створено заказник, відповідно до пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України була передана в комунальну власність Ямпільської міської територіальної громади і на момент такої передачі не перебувала в користуванні фізичних чи юридичних осіб, а тому згідно зі статтею 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» її заповідання не потребувало погодження.
Крім того, на думку відповідача, звернення ТОВ "СІ-ЕВОЛЮШН" з даним позовом до суду не має під собою достатнього підґрунтя, оскільки позивачем не доведено наявність у нього порушеного права у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення та необхідність його захисту у обраний ним спосіб. Такий висновок відповідач обґрунтовує тим, що товариство, не маючи права не земельну ділянку, не доводить, яким чином таке рішення порушує його конкретні, реально існуючі та захищені законом права чи інтереси. А посилання позивача на потенційну неможливість реалізації права на видобування корисних копалин не є доказом порушення його прав, а є наслідком відсутності в останнього необхідних прав на земельну ділянку.
Враховуючи наведене відповідач просить суд відмовити у задоволенні даного позову в повному обсязі.
До суду також надійшли письмові пояснення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної служби геології та надр України, згідно якими остання підтримує позовні вимоги ТОВ "СІ-ЕВОЛЮШН" та просить їх задовольнити.
Вінницька обласна військова адміністрація, як третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, теж скористалась своїм правом та надала суду письмові пояснення, в яких зазначила на правомірності прийняття обласною радою рішення від 31.01.2025 № 1036 про оголошення об'єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення "Гора Лисківка". Додатково представник третьої особи проінформувала, що Управлінням розвитку територій та інфраструктури обласної військової адміністрації 04.04.2025 за №140/25 оформлено охоронне зобов'язання, яким передано під охорону громадській організації "Етнокод" вказаний вище ландшафтний заказник, а також затверджено Положення про Заказник, де передбачено режим використання території та її охорона. Вказує, що заказник створений з метою охорони та збереження природного ландшафту з великою кількістю степово-лучних екосистем, які в минулому були територією наших предків, зокрема трипільців. За таких обставин представник третьої особи заперечує проти заявленого позивачем позову.
Від інших третіх осіб у справі - громадської організації "Асоціація захисників довкілля та пропаганди здорового способу життя "Явір" (ГО "Явір") та громадської організації "Етнокод" також до суду були подані письмові пояснення, у яких вказані особи категорично не погоджуються із вимогами позивача, вважаючи, що скасування оспорюваного рішення обласної ради призведе до знищення цінної екосистеми та повної деградації одного із самих загадкових місць України та туристичної родзинки Вінниччини, що має безцінну природну та археологічну спадщину.
Ухвалою від 09.10.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.10.2025.
Судові засідання у справі відбувались: 28.10.2025, 12.11.2025 та 18.11.2025 на яких заслуховувались вступні слова представників сторін та третіх осіб, їхні додаткові пояснення, досліджувались письмові докази та матеріали.
Так, загалом представник позивача беручи участь в розгляді справи в режимі відеоконференції під час судового розгляду підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Своєю чергою, представник відповідача в процесі усього розгляду справи проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві та додаткових поясненнях, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Присутні в судовому засіданні представники третіх осіб на стороні відповідача теж проти позову заперечили.
Заслухавши пояснення сторін та інших учасників судового процесу, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СІ-ЕВОЛЮШН" є юридичною особою - суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого за КВЕД: 08.99 є "Добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів, н.в.і.у".
26 березня 2024 року Державною службою геології та надр України було проведено електронний аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами родовища Бушанське, яке розташоване на території Могилів-Подільського району Вінницької області поблизу села Буша, переможцем якого стало ТОВ "СІ-ЕВОЛЮШН".
13 травня 2024 року Державною службою геології та надр України ТОВ "СІ-ЕВОЛЮШН" видано спеціальний дозвіл на користування надрами №6804 на видобування корисних копалин родовища Бушанське, а саме на видобування вапняку фосфатвмісного та вапняку малофосфатного, придатного для виробництва вапнякового борошна; трепелу та кам'янистої крейди строком на 20 років.
Зазначене родовище корисних копалин розташоване в межах земельної ділянки комунальної власності загальною площею 67,0010 га, кадастровий номер: 0525680800:04:001:0111 на території Ямпільської міської територіальної громади Вінницької області.
У свою чергу 31 січня 2025 року на 63 сесії 8 скликання Вінницької обласної ради було прийнято рішення № 1036, яким оголошено об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтний заказник "Гора Лисківка" на земельній ділянці комунальної власності площею 67,0010 гра з кадастровим номером 0525680800:04:001:0111, що знаходиться на території Ямпільської міської територіальної громади за межами с. Буша Могилів-Подільського району Вінницької області.
Як зазначено у преамбулі цього рішення, воно прийняте з метою розвитку заповідної справи, збереження унікальних фітоценозів рідкісних та зникаючих видів місцевої флори та фауни, а підставою для його прийняття слугували положення статтей 51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», рішення 58 сесії Ямпільської міської ради 8 скликання від 29 жовтня 2024 року № 2188, клопотання Вінницької обласної військової адміністрації та благодійної організації "Благодійний фонд "МИРОЛАД", наукове обґрунтуваннях та клопотання громадської організації "Асоціація захисників довкілля та пропаганди здорового способу життя "Явір" (ГО "Явір"), висновки постійних комісії обласної Ради з питань будівництва, комунального майна, транспорту та розвитку інфраструктури, з питань агропромислового розвитку та земельних відносин.
Втім позивач вважає, що оскільки на момент ініціювання створення такого об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення він уже отримав статус користувача природних ресурсів на підставі спеціального дозволу на користування надрами №6804 від 13.05.2024, а тому за відсутності процедури погодження із ним, що передбачено положеннями ч. 2 ст. 52 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", оскаржуване рішення обласної ради № 1036 від 31.01.2025 прийнято всупереч вимогам чинного законодавства з порушенням принципу належного урядування, що в кінцевому наслідку призвело до грубого втручання у право позивача на мирне володіння своїм майном.
Наведені обставини спонукали позивача звернутися до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд виходить із такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Повноваження органів місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР.
Зокрема, відповідно до пункту 6 частини третьої статті 43 цього Закону виключно на пленарних засіданнях обласних рад вирішуються такі питання як прийняття рішень щодо організації територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.
Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначаються Законом України від 16 червня 1992 року № 2456-XII «Про природно заповідний фонд України» (далі також - Закон № 2456-XII).
Відповідно до преамбули цього Закону природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
За змістом статті 3 Закону № 2456-XII до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, які залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Відповідно до статті 25 Закону № 2456-XII заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
На територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник (ч. 1 ст. 26 Закону № 2456-XII).
Порядок створення й оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначено Розділом VII Закону № 2456-XII.
Так, відповідно до статті 51 цього Закону підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися: обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; науковими установами, природоохоронними громадськими об'єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами - щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення. Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд.
Клопотання має містити обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об'єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.
До клопотань додаються документи, що підтверджують та доповнюють обґрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 2456-XII клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк:
- щодо територій та об'єктів загальнодержавного значення - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;
- щодо територій та об'єктів місцевого значення - обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
Частиною другої статті 52 Закону № 2456-XII визначено, що у разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання. Створення, оголошення, розширення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також резервування цінних для заповідання територій та об'єктів у межах земель, переданих у комунальну власність територіальних громад відповідно до пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, які на момент передачі не були передані у користування фізичних, юридичних осіб, погодження не потребують.
Відповідно до частин 4 та 7 статті 52 Закону № 2456-XII розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам'яток природи та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
Проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду передаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 53 Закону № 2456-XII визначено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, а також про встановлення, скасування та зміну охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Згідно Методичних рекомендацій щодо розроблення проектів створення природних територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, які затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21 серпня 2018 року № 306 (далі - Методичні рекомендації), проект створення природних територій та об'єктів природно-заповідного фонду - документ, на підставі якого готуються рішення про створення чи оголошення території або об'єкта природно-заповідного фонду, визначаються його межі, розробляється Положення про цю територію або об'єкт та Проект організації його території (якщо його розроблення передбачено Законом України "Про природно-заповідний фонд України".
Проект створення має містити пакет документів, який включає: клопотання про створення чи оголошення території або об'єкта ПЗФ; наукове обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об'єкта ПЗФ; матеріали погодження створення чи оголошення території або об'єкта ПЗФ власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання, іншими організаціями, визначеними законодавством; картографічні матеріали.
Разом із тим, пунктом 1.2 розділу 1 визначено, що ці Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом, не встановлюють нових правових норм та відтворюють позицію Мінприроди як уповноваженого органу державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду.
Так, як уже наголошувалося судом, обґрунтовуючи протиправність рішення Вінницької обласної ради від 31 січня 2025 року № 1036 "Про оголошення об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника "Гора Лисківка", позивач як на підставу позову наводить три ключових групи обставин, що на його думку можуть вказувати на незаконність такого рішення, а саме: порушення порядку розгляду та погодження клопотання про створення об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення; невідповідність проекту створення заказника та наукового обґрунтування вимогам Методичних рекомендацій та в цілому відсутність ландшафтної цінності земельної ділянки, на якій його було створено; порушення відповідачем принципу «належного урядування» та його права на мирне володіння майном, яке гарантоване статтею 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінюючи такі доводи позивача суд зважає на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що процедуру створення об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника "Гора Лисківка" розпочато у 2024 році за ініціативою місцевої громади, благодійної організації "Благодійний фонд "МИРОЛАД" та за сприяння Громадської організації "Асоціація захисників довкілля та пропаганди здорового способу життя "Явір".
Зокрема, 05 серпня 2024 року благодійна організація "Благодійний фонд "МИРОЛАД" звернулася до Вінницької обласної військової адміністрації із клопотанням щодо погодження створення об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника "Гора Лисківка" на земельній ділянці комунальної власності площею 67,0010 га з кадастровим номером 0525680800:04:001:0111, що знаходиться на території Ямпільської міської територіальної громади за межами с. Буша.
Листом Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації від 26.08.2024 №08-20/2784 клопотання щодо створення цього об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення було схвалено.
27.09.2024 Вінницька обласна військова адміністрація звернулась із листом №01.01.-53/7603 до Ямпільської міської ради, як розпорядника земель комунальної власності на території Ямпільської міської територіальної громади, з проханням погодження передачі відповідної ділянки площею 67,0010 га для створення в її межах об'єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника "Гора Лисківка".
Рішенням Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 29.10.2024 №2188 було погоджено створення ландшафтного заказника місцевого значення "Гора Лисківка" на земельній ділянці комунальної власності площею 67,0010 га з кадастровим номером 0525680800:04:001:0111 на території Ямпільської міської територіальної громади за межами с. Буша.
В цей же час за сприянням Громадської організації "Асоціація захисників довкілля та пропаганди здорового способу життя "Явір" було розроблено наукове обґрунтування створення вказаного ландшафтного заказника "Гора Лисківка", яке містить в собі опис адміністративного адміністративного розташування, загальні відомості про територію, обгрунтування природної цінності (включаючи перелік видів, біотопів), соціально-економічну та культурну цінність, перелік заборонених та дозволених видів діяльності, тощо, тобто усі необхідні елементи, які передбачені Розділом VI Методичних рекомендацій.
Вказане наукове обґрунтування разом із клопотанням Громадської організації "Асоціація захисників довкілля та пропаганди здорового способу життя "Явір" № 7К від 30.09.2024, а також картографічними матеріалами та матеріалами погодження було подане благодійною організацією "Благодійний фонд "МИРОЛАД" в адресу Вінницької обласної військової адміністрації для подальшої реалізації таких матеріалів в порядку статтей 51 та 52 Закону № 2456-XII.
Управлінням розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації на основі отриманих матеріалів та наукового обґрунтування було розроблено відповідний проєкт створення ландшафтного заказника місцевого значення "Гора Лисківка".
В подальшому листом від 13.11.2024 за №01.01-52/8996 за підписом першого заступника начальника Вінницької обласної військової адміністрації Н. Заболотної, усі зібрані матеріали створення об'єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника "Гора Лисківка" разом із підготовленим проєктом рішення передані Вінницькій обласній раді як органу, уповноваженому приймати рішення про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
Проєкт такого рішення пройшов розгляд та отримав позитивні висновки постійних комісії обласної Ради - з питань будівництва, комунального майна, транспорту та розвитку інфраструктури (від 21.01.2025 № 85/1) та з питань агропромислового розвитку та земельних відносин (від 24.01.2025 № 1/29).
При цьому прийняття окремого рішення зі сторони Вінницької обласної військової адміністрації щодо схвалення клопотання про створення об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, на що також звертає увагу позивач, закон не вимагає. Вираження такої волі суб'єкта владних повноважень у формі листа чи повідомлення не суперечить проведеній процедурі попереднього розгляду такого клопотання.
Отже, враховуючи досліджені судом обставини суд погоджується із доводами відповідача, що рішення Вінницької обласної ради від 31.01.2025 №1036 "Про оголошення об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника "Гора Лисківка" прийнято з дотриманням процедури, визначеної статтями 51-53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", тобто на підставі клопотання уповноваженого органу (Вінницької ОВА та громадських організацій), яке супроводжувалося наданими матеріалами створення об'єкту природно-заповідного фонду, в тому числі і належним науковим обґрунтуванням та погодженням Ямпільської міської ради як розпорядником землі комунальної власності, на якій був утворений ландшафтний заказник.
Відносно передбаченого у частині 2 статті 52 Закону № 2456-XII припису про необхідність погодження клопотання як з власниками так і з первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання, що є ключовим аргументом позивача в межах цього спору, то суд враховую іншу частину вказаної норми, доповненої Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ, відповідно до якої створення, оголошення, розширення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також резервування цінних для заповідання територій та об'єктів у межах земель, переданих у комунальну власність територіальних громад відповідно до пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, які на момент передачі не були передані у користування фізичних, юридичних осіб, погодження не потребують.
В процесі розгляду справи судом встановлено та, власне, сторонами й не заперечується, що земельна ділянка з кадастровим номером 0525680800:04:001:0111, в межах якої створено заказник, відповідно до пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України була передана в комунальну власність Ямпільської міської територіальної громади і на момент такої передачі не перебувала в користуванні фізичних чи юридичних осіб. При цьому, позивач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами № 6804 від 13.05.2024 вже після того, як така земельна ділянка набула статусу комунальної власності відповідно до згаданих положень Земельного кодексу України.
За таких обставин отримання будь-яких додаткових погоджень, зокрема з позивачем (як власником спеціального дозволу на користування надрами) для прийняття обласною радою оспорюваного рішення від 31.01.2025 № 1036, - частина 2 статті 52 Закону № 2456-XII не вимагала.
Суд звертає особливу увагу на тому, що у межах спірних правовідносин позивач не є землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 0525680800:04:001:0111 в розумінні Земельного кодексу України.
Наявний у позивача спеціальний дозвіл на користування надрами №6804 від 13.05.2024 надає право на видобуток надр як природних ресурсів, однак жодним чином не вказує на наявність у позивача автоматичного права на користування земельною ділянкою, під якою розміщуються такі надра. Це прямо випливає з положень статті 18 Кодексу України про надра, за якою для здійснення діяльності пов'язаної з надрокористуванням, суб'єкт господарювання зобов'язаний окремо оформити право на відповідну земельну ділянку.
Натомість як на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення так і на час розгляду цієї справи в суді позивач не надав жодних доказів наявності у нього належним чином оформленого права на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0525680800:04:001:0111.
Таким чином, підсумовуючи викладене, суд вважає, що обов'язку погоджувати створення заказника з ТОВ "СІ-ЕВОЛЮШН" у Вінницької обласної ради не було, а посилання позивача на те, що відповідачем невірно встановлена відсутність користувачів природних ресурсів на такій земельній ділянці є безпідставним, оскільки закон прив'язує відсутність необхідності погодження до статусу ділянки саме «на момент передачі» у комунальну власність, а не на момент розгляду клопотання чи прийняття рішення про оголошення об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.
Також є безпідставними доводи позивача про порушення вимог статті 18-1 Кодексу України про надра, яка стосується порядку затвердження переліку земельних ділянок для передачі переможцю аукціону з видобування корисних копалин, оскільки в межах спірних правовідносин Вінницька обласна рада не є тим повноважним суб'єктом, що приймає рішення про розпорядження відповідною земельною ділянкою в цілях надання її для потреб надрокористування.
Позивач, крім іншого, стверджує про недотримання відповідачем статті 20 Земельного кодексу України в плані забезпечення розробки та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для зміни її цільового призначення до моменту створення заказника.
Проте такі висновки позивача не заслуговують на увагу, оскільки системний аналіз наведених вище норм статтей 51-53 Закону № 2456-XII, якими встановлюється порядок створення об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, не передбачає розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як передумову для прийняття рішення про оголошення цієї території таким об'єктом. Власне таке рішення відповідача, як уповноваженого органу, і є тим первинним актом, що встановлює спеціальний правовий режим відповідної території та правовою підставою для подальшої зміни режиму землі. В цьому випадку оскаржуване рішення від 31.01.2025 № 1036 якраз прямо і передбачає цей наступний крок, де в пункті 3.2 міститься доручення Ямпільській міській ради Могилів-Подільського району, як розпоряднику землі, забезпечити розроблення проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника "Гора Лисківка" за межами с. Буша на території Ямпільської міської територіальної громади.
Відповідно, саме цей проект землеустрою, розроблений після оголошення заказника, і буде правовою підставою для внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру про цільове призначення земельної ділянки згідно зі ст. 20 ЗК України.
Ба більше, частина 3 статі 20 ЗК України містить прямий виняток, що віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду може здійснюватися без додержання вимог щодо відповідності функціональному призначенню території, визначеному містобудівною документацією. Наведене іще раз підкреслює спеціальний статус рішень про заповідання як передумова та первинний акт для подальшої зміни правового режиму земельної ділянки.
Щодо інших аргументів позивача про невідповідність проєкту створення заказника та наукового обґрунтування Методичним рекомендаціям щодо розроблення проектів створення природних територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21 серпня 2018 року № 306, то вони також є хибними, оскільки такі рекомендації не є нормативно-правовим актом, а носять виключно рекомендаційний характер, а тому посилання на їх порушення не може бути підставою для висновку про протиправність оскаржуваного рішення.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у рішенні від 06.02.2020 у справі №9901/543/19 (п. 90).
Крім того не суперечить чинному законодавству і розроблення проєкту створення ландшафтного заказника місцевого значення "Гора Лисківка" Управлінням розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації, а не проектними чи науковими установами як про те наголошує позивач.
Такі спеціалізовані проектні та наукові установи в обов'язковому порядку забезпечують розроблення проєктів створення об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, що прямо передбачено положеннями ч. 3 ст. 52 Закону № 2456-XII.
Натомість у спірному випадку мало місце розробка проєкту створення ландшафтного заказника місцевого значення, а тому ч. 4 ст. 52 Закону № 2456-XII покладає обов'язок забезпечення вчинення таких дій на обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації. Тому розроблення Проєкту створення ландшафтного заказника місцевого значення "Гора Лисківка" Управлінням розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації є цілком правомірним.
Відносно твердження позивача про відсутність будь-якої ландшафтної цінності земельної ділянки з кадастровим номером 0525680800:04:001:0111, як і відсутність на ній об'єктів природно-заповідного фонду чи історико-культурної спадщини, які підлягають охороні, з посиланням на отриманий ним Звіт щодо надання послуг стосовно екологічного аналізу матеріалів створення ландшафтного заказника місцевого значення "Гора Лисківка", який був розроблений на замовлення позивача Державним закладом "Дежавна екологічна академія післядипломної освіти та управління" (т. 3 а.с. 29-43).
З цього приводу суд враховує, що стаття 51 Закону № 2456-XII вимагає наявність разом із клопотанням документів щодо обґрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об'єктів природно-заповідного фонду. Таким документом у цій справі є Наукове обґрунтування створення ландшафтного заказника "Гора Лисківка", підготовлене групою науковців різних навчальних закладів та наукових установ, представниками екологічних організацій за наслідками системних польових досліджень, експедицій і спостережень за природою, та яке містить в собі детальні описи та відомості про територію, обґрунтування природної цінності (включаючи перелік видів, біотопів занесених до Червоної книги України та тих, що охороняються Бернською конвенцією), соціально-економічну та культурну цінність, в тому числі і через безпосередню близькість до Державного історико-культурного заповідника "Буша" та геологічної пам'ятки "Гайдамацький Яр".
В суду відсутні підстави вважати, що подане Наукове обґрунтування створення ландшафтного заказника "Гора Лисківка" не доводить ландшафтної цінності цієї території, тим більше, що зібрані в ході розгляду справи інші докази, в тому числі і оновлений перелік представників фауни та фітосозологічне значення ландшафтного заказника "Гора Лисківка", які підготовлені групою науковців за наслідками наукових експедицій та облікової роботи в 2024-2025 років, не лише підтверджують первинне обґрунтування, а й додатково його розширюють, фіксуючи нові Червонокнижні види флори та фауни, як і іншу наукову та ландшафтну цінність цієї території в тому числі для наступних досліджень.
Натомість наданий стороною позивача "Звіт щодо надання послуг стосовно екологічного аналізу…." не містить об'єктивного та безпосереднього дослідження території ландшафтного заказника, та не є тим документом який вимагається Законом в межах процедури створення об'єкта природно-заповідного фонду, а по своїй суті є комерційною послугою, виготовленою на замовлення позивача після відкриття провадження у справі, а тому не може бути врахований судом як доказ, який переважає вагу Наукового обґрунтування, долученого до клопотання зацікавлених осіб про створення ландшафтного заказника місцевого значення "Гора Лисківка".
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність при прийнятті спірного рішення порушення відповідачем вимог Закону України від 16 червня 1992 року № 2456-XII "Про природно-заповідний фонд України" як і інших вимог земельного чи природоохоронного законодавства.
Аргументи позивача про порушення внаслідок прийняття обласною радою спірного рішення «легітимних очікувань» та його права на майно, гарантованого статтею 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є помилковими, виходячи в такого.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Захист власності) «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».
Поняття «майно» у першій частині статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є автономним поняттям, яке охоплює як «існуюче майно», так і активи, в тому числі позови, щодо яких заявник може стверджувати, що він або вона має принаймні, «законне очікування».
Водночас майбутній прибуток є «власністю» у розумінні статті 1 першого Протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо такий прибуток було отримано або існує забезпечена правовою санкцією вимога щодо його отримання (Ian Edgar (Liverpool) Ltd v. the United Kingdom (ухв.); Wendenburg and Others v. Germany (ухв.); Levanen and Others v. Finland (ухв.); Anheuser-Busch Inc. v. Portugal [ВП], § 64). І навпаки, обсяг бізнесу, що отримує особа від вільної діяльності - без фіксованого доходу і без гарантованого обороту, що є предметом ризику в економічному житті, не є «майном» (Greek Federation of Customs Officers, Gialouris and Others v. Greece, Commission decision).
Суд виходить із того, що спеціальний дозвіл на користування надрами, придбаний товариством, є активом, який може становити «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо він створює у суб'єкта обґрунтовані та достатньо підтверджені очікування щодо можливості здійснення господарської діяльності (рішення ЄСПЛ у справах Pine Valley Developments Ltd v. Ireland; Kopeckэ v. Slovakia, Велика Палата).
Разом з тим, такі очікування повинні ґрунтуватися на чіткій, дійсній і захищеній законодавством можливості використовувати актив способом, який передбачає видобування корисних копалин.
У цій справі спеціальний дозвіл сам по собі не надавав позивачу права користування земельною ділянкою, а був лише одним із елементів із сукупності дозволів та умов, необхідних для подальшої реалізації намірів у сфері надрокористування. Позивач не набув ані права оренди, ані права користування відповідною земельною ділянкою, а тому не має правового титулу на землю, під якою розташовані корисні копалини.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що дозволи, пов'язані з ресурсами чи довкіллям, не гарантують безумовного права на провадження діяльності, якщо їх реалізація залежить від інших законних обмежень або процедур (рішення Fredin v. Sweden (No. 1), п. 52- 54; Hamer v. Belgium, п. 79- 80).
Отже, у позивача не було сформовано захищеного права на фактичне користування надрами або земельною ділянкою у момент прийняття обласною радою рішення про створення ландшафтного заказника, що б охоплювалося вимогами статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд акцентує увагу на тому, що держава має широку свободу розсуду у питаннях територіального планування, охорони довкілля та культурної спадщини, оскільки ці сфери формують важливий публічний інтерес. У практиці ЄСПЛ послідовно визнається, що оскаржувані рішення в екологічній сфері мають високий ступінь легітимності (Depalle v. France; Hatton and Others v. the UK).
У цій справі обласна рада, приймаючи рішення про створення ландшафтного заказника, діяла у рамках наданих повноважень, а відповідне рішення спрямоване на охорону природної цінності території, збереження ландшафтів і біорізноманіття, забезпечення збалансованого використання природних ресурсів (що випливає із преамбули такого рішення).
Подібні цілі неодноразово визнавались ЄСПЛ як суспільно значимі та такі, що можуть виправдовувати обмеження приватних інтересів (Fredin v. Sweden; Hamer v. Belgium; Depalle v. France).
Крім того, у справах про охорону культурних і природних ресурсів ЄСПЛ підкреслював, що держава має право обмежувати майнові інтереси приватних осіб з метою збереження цінностей, що належать усьому суспільству (Beyeler v. Italy, п. 112- 114; Kozacэoрlu v. Turkey, п. 52- 55).
Як уже наголошувалося судом вище «майно» у вигляді спеціального дозволу на користування надрами не є абсолютним, та було надано державою з чіткими обмеженнями.
Зокрема, як вбачається зі змісту Спеціального дозволу на користування надрами №6804 від 13.05.2024 в розділі «Особливості умови надрокористування» передбачено: « 4. Дотримання вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України»».
Тобто, отримуючи цей дозвіл позивач погодився, що його господарська діяльність є підпорядкованою вимогам природоохоронного законодавства, а тому його «легітимні очікування» були законно обмежені з моменту видачі такого дозволу.
Таким чином з огляду на те, що позивач не мав гарантованої можливості приступити до видобування корисних копалин без виконання додаткових умов і надання земельної ділянки, створення заказника не є втручанням у вже наявне право, а отже не підпадає під критерії статті 1 Першого протоколу як позбавлення майна чи контроль за його використанням.
Щодо принципу «належного урядування» про порушення якого також наголошує позивач, то з цього приводу суд вказує, що у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що принцип належного урядування не виключає права держави змінювати регулювання природоохоронних чи ресурсних сфер, якщо це робиться у рамках компетенції і на підставі чітких публічних інтересів (див. Pine Valley Developments Ltd v. Ireland).
Обласна рада прийняла рішення про створення ландшафтного заказника місцевого значення у порядку, визначеному законодавством на підставі клопотання Вінницької обласної військової адміністрації, наукового обґрунтування та погодження Ямпільської міської ради, що свідчить про узгоджену позицію органів влади та реагування на суспільний (публічний) інтерес.
Спеціальний дозвіл на користування надрами не гарантував підприємству автоматичного доступу до земельної ділянки та не усував можливості встановлення природоохоронного статусу території. Законодавство прямо передбачає можливість зміни режиму використання земель з метою охорони довкілля.
Таким чином, позивач не мав обґрунтованих очікувань, що правовий режим території залишатиметься незмінним, а тому дії відповідача не можуть вважатися непередбачуваними або такими, що суперечать належному урядуванню.
Враховуючи приписи частини другої статті 19 Конституції України та підсумовуючи вище викладене суд дійшов висновку, що Вінницька обласна рада при прийнятті оскаржуваного рішення від 31 січня 2025 року № 1036 "Про оголошення об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника "Гора Лисківка" діяла в межах, наданих Конституцією та законами України повноважень; прийняте рішення відповідає критеріям правомірності визначеним у статті 2 КАС України, у зв'язку з чим підстав для його скасування не має.
За змістом положень статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року (пункт 29) статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, оцінивши ключові доводи сторін та дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-245, 246, 250, 255, 264, 295 КАС України, -
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 24.11.2025.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІ-ЕВОЛЮШН" (місцезнаходження: 04202, м. Київ, вул. Кульженків Сім'ї, 35, офіс 3/1, код ЄДРПОУ: 45329905);
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна служба геології та надр України (місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. А.Цедіка, 16, код ЄДРПОУ 37536031);
Відповідач: Вінницька обласна рада (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Соборна, 70, код ЄДРПОУ 00022438);
Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ямпільська міська рада Могилів-Подільського району (місцезнаходження: 24500, Вінницька область, могилів-Подільський район, м. Ямпіль, вул. Свободи, 132, код ЄДРПОУ 03772660); Вінницька обласна військова адміністрація (місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 70, код ЄДРПОУ: 20089290); Громадська асоціація "Асоціація захисників довкілля та пропаганди здорового способу життя "Явір" (ГО "Явір") (місцезнаходження: 23231, Вінницька область, Вінницький район, с. Ільківка, вул. Набережна, 75, код ЄДРПОУ 35558996); Громадська організація "Етнокод" (місцезнаходження: 24524, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Дорошівка, вул. Хмельницького Б., 18, код ЄДРПОУ 45701613).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович