м. Вінниця
24 листопада 2025 р. Справа № 120/4538/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дїї,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачки зазначив, що його довірителька ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
06 березня 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просила перевести її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 березня 2025 року № 262240000503 їй відмовлено у такому переведенні в зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.
Представник позивачки вважає, що його довірителька має право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, а тому звернулася до суду з цим позовом з вимогою зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву від 06 березня 2025 року та прийняти рішення про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Ухвалою від 09 квітня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв'язку із несплатою позивачкою судового збору.
На виконання вимог ухвали від 09 квітня 2025 року представником позивачки подано до суду квитанцію від 11 квітня 2025 року, якою підтверджується сплата судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
Крім того, 17 квітня 2025 року представником позивачки подано до суду позовну заяву в новій редакції, у якій окрім вже заявлених позовних вимог також просив зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 та прийнятті рішення врахувати довідки про складові заробітної плати № 106 та № 107, що видані Державною податковою службою України 05 березня 2025 року.
Ухвалою від 21 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
06 травня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІ.
За результатами розгляду заяви позивачки територіальним органом Пенсійного фонду встановлено, що ОСОБА_1 для підтвердження стажу державної служби подано, зокрема, трудову книжку НОМЕР_1 , згідно з записами якої позивачка з 16 червня 1994 року по 31 січня 2002 року працювала в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва, Державній податковій адміністрації у Дарницькому районі м. Києва, Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва.
16 червня 1994 року позивачці присвоєно 14 ранг державного службовця, 27 липня 1994 року нею прийнято присягу державного службовця, 01 грудня 1995 року їй присвоєно персональне звання інспектора податкової служби І рангу.
З 01 лютого 2002 року по 24 березня 2008 року позивачка працювала в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва, з 01 січня 2003 року їй присвоєно спеціальне звання радника податкової служби ІІІ рангу.
З 25 березня 2008 року по 21 травня 2013 року ОСОБА_1 працювала в Державній податковій адміністрації України, 25 березня 2008 року їй присвоєно звання радника податкової служби ІІ рангу.
З 22 травня 2013 року по 14 січня 2020 року позивачка працювала в Міністерстві доходів і зборів України, Державній фіскальній службі України, 22 травня 2013 року їй присвоєно 11 ранг державної служби, 05 грудня 2013 року присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ рангу.
Представник відповідача стверджує, що періоди роботи з 01 грудня 1995 року по 21 травня 2013 року та з 05 травня 2013 року по 01 травня 2016 року в податкових органах не зараховуються до стажу державної служби, зважаючи на те, що відповідно до статті 343.1 Податкового кодексу України позивачці присвоювалися спеціальні звання, а в разі присвоєння спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується, а тому посади, що обіймала позивачка у такі періоди, не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Відтак представник відповідача стверджує, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, складає 1 рік 11 місяців 29 днів, якого недостатньо для призначення пенсії державного службовця.
За наведених обставин представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
06 березня 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просила перевести її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з урахуванням довідок про складові заробітної плати № 106 та № 107, що видані Державною податковою службою України 05 березня 2025 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 березня 2025 року № 262240000503 їй відмовлено у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, з огляду на відсутність необхідного стажу державної служби.
Зі змісту такого рішення слідує, що до стажу державної служби не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 01 грудня 1995 року по 21 травня 2013 року та з 05 грудня 2013 року по 01 травня 2016 року з огляду на те, що відповідно до статті 343 Податкового кодексу України позивачці присвоювалися спеціальні звання, а в разі присвоєння спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується, а тому посади, що обіймала позивачка у такі періоди, не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Надаючи правову оцінку рішенню пенсійного органу, що оскаржується, суд зважає на таке.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (надалі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема пунктами 10, 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статті 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 46 Закону № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, частиною 2 якої передбачено, що до стажу державної служби зараховуються зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в даному випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.
Крім цього, згідно з пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Відповідно до статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Згідно з пунктами 343.1, 343.2 та 343.3 статті 343 ПК України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Пунктом 344.1 статті 344 ПК України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Отже, посадові особи податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в таких органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону про державну службу.
Записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 підтверджується те, що з 16 червня 1994 року по 24 березня 2008 року позивачка працювала в Державній податковій інспекції по Дарницькому району м. Києва; з 25 березня 2008 року по 21 травня 2013 року - в Державній податковій адміністрації України; з 22 травня 2013 року по 14 січня 2020 року - в Міністерстві доходів і зборів України, Державній фіскальній службі України.
За таких обставин слід визнати безпідставними доводи відповідача про те, що періоди роботи позивачки з 01 грудня 1995 року по 21 травня 2013 року та з 05 грудня 2013 року по 01 травня 2016 року не зараховуються до стажу державної служби.
Щодо позовної вимоги, яка стосується незарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01 травня 2016 року по 28 лютого 2025 року до стажу державної служби, то суд зазначає що набутий до 01 травня 2016 року стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
Водночас після 01 травня 2016 року у зв'язку із набранням чинності Законом № 889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Таким чином, для набуття права на призначення пенсії відповідно до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.
З огляду на це суд доходить висновку, що положення вказаного Закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 500/1404/23.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 березня 2025 року № 262240000503 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Разом із тим у зв'язку із скасуванням оскаржуваного рішення процедура розгляду питання про призначення позивачці пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ вважається незакінченою і пенсійний орган, реалізуючи свої законні повноваження щодо призначення пенсії, повинен повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні, оскільки саме Пенсійний фонд України є тим органом, до компетенції якого віднесена функція щодо обрахунку страхового стажу, обчислення розміру пенсії та вирішення питання щодо наявності в особи права на пенсію.
При цьому пенсійний орган повинен надати оцінку наявності у позивача права на пенсію з урахуванням спірних періодів роботи, який підлягає зарахуванню, в сукупності із іншими критеріями, які дають право на пенсію державного службовця.
Відтак суд вважає передчасними позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачці пенсії з урахуванням заробітної плати, відображеної у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 106 та № 107, що видані Державною податковою службою України, та здійснити виплату пенсії.
Суд зауважує, що відповідне питання не було предметом оцінки відповідача та відповідач не приймав щодо нього рішення. Своєю чергою, суд не може підміняти цей державний орган та прийняти замість такого суб'єкта владних повноважень рішення або ж надати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, віднесених до компетенції такого органу.
Також суд зазначає, що у цій справі спір виник щодо наявності у позивачки права на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, тоді як питання порядку обчислення пенсії та її розміру пенсії є похідним.
Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивачки, суд дійшов переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме скасувати оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 березня 2025 року № 262240000503 та зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивачки, зарахувавши зарахувати при цьому до стажу державної служби періоди роботи позивачки, що зазначені у цьому рішенні.
При цьому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування до стажу державної служби окремих періодів роботи позивачки, оскільки права її порушені саме прийняттям рішення від 13 березня 2025 року, яким відмовлено в перерахунку пенсії, яке судом визнано протиправним та скасовано.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані представником позивачки, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачка при зверненні до суду з позовною заявою сплатила судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією від 11 квітня 2025 року.
А тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 1211,20 гривень.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 262240000503 від 13 березня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)
Рішення суду в повному обсязі складено 24.11.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович