Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/15503/25
15 жовтня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання володільця майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
ОСОБА_4 подано до Подільського районного суду міста Києва клопотання про скасування арешту окремого майна в кримінальному провадженні № 12024100070001050, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України, який накладений ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 758/14032/24, а саме: мобільний телефон марки ІPhone 15 pro, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , мобільний телефон марки ІPhone 6s; ноутбуки MacBook serial CO2JT499Q6L7, MacBook serial CO2JRB1LQ6L4; записники в кількості 2 шт.; флеш накопичувач марки apacer в кількості 1 шт., флеш накопичувач марки goodram в кількості 1шт.; установчу документацію щодо ТОВ «Фріменторг» ПН 45284098, а саме: виписку з реєстру юридичних осіб на 2 арк., опис документів, що подаються заявником для державної реєстрації на 1 арк., рішення ТОВ «Фріменторг»18/07/2024 від 18.07.2024 на 1 арк., Договір оренди 108 від 01.05.2023, укладений між ТОВ «Фріменторг» та ПАТ «Сумський промпроект» з додатками на 16 арк., печатку ТОВ «Фріменторг» в кількості 1 шт.
Як вказано у клопотанні, «з моменту накладення арешту на вказане майно минуло 10 місяців. За цей період часу не встановлено причетності ОСОБА_4 до подій, що розслідуються в рамках вказаного кримінального провадження».
Крім того, в судовому засіданні у справі № 758/2185/25 прокурором повідомлено, що відносно вказаних речей призначено експертизу, водночас, на думку заявника, термін проведення таких експертиз минув.
Тривале утримання арештованого майна та відсутність доступу до мобільних телефонів, ноутбуків ускладнює робочі процеси та комунікацію власників майна. Крім того не встановлено, що вилучене майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи зберегло на собі його сліди.
В судові засідання 09.10.2025 та 15.10.2025 ОСОБА_4 не з'явився, водночас 14.09.2025 подав заяву до Подільського районного суду міста Києва про розгляд клопотання без його участі, оскільки проходить службу в лавах Збройних Сил України в зоні проведення бойових дій. Слідчий суддя вирішив розглядати справу без участі заявника.
В судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення клопотання, пояснивши, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, арешт накладено обґрунтовано, в подальшому застосуванні арешту потреба не відпала. Матеріали справи направлено судовому експерту, а речові докази, що є предметом дослідження у цій справі за клопотанням ОСОБА_4 , направлені підрозділу Служби Безпеки України для проведення окремих слідчих дій. Зокрема, згідно з протоколом огляду від 04.11.2024 проведено огляд мобільного телефону ОСОБА_5 , і виявлені відомості мають значення для проведення досудового розслідування та судового розгляду, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання та долучені в судовому засіданні документи, заслухавши учасників судового засідання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Загальні правила (засади) застосування заходів забезпечення визначені ст. 132 КПК України, за змістом ч. 3 якої: застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням; а за змістом ч. 5 якої: для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою цієї ж статті КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом ч. 9 ст. 100 КПК України у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
До того ж, кримінальний процесуальний закон передбачає можливість скасування арешту майна, зокрема підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК України); суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК України).
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).
У Доповіді про дотримання принципів демократії, прав людини та правовладдя в умовах надзвичайного стану (Report - Respect for democracy, human rights and the rule of law during states of emergency), ухваленій Європейською Комісією «За демократію через право" (Венеційська Комісія) 19 червня 2020 року у спосіб письмової процедури, яка замінила 123-тє пленарне засідання [CDL-AD(2020)014], наголошено, що «навіть в умовах надзвичайного стану переважну силу повинен мати засадничий принцип правовладдя . Правовладдя означає, що органи влади зобов'язані діяти в межах закону, а їхні заходи мають переглядати незалежні суди. Потрібно гарантувати юридичний захист осіб" (§ 9), а також зазначено, що відступ від прав є тимчасовим призупиненням гарантій певних прав людини, серед яких засадничі судові гарантії дедалі частіше розглядають як такі, від яких не можна відступати (§ 41). Вказана позиція врахована Конституційним Судом України в Рішенні від 18.07.2024 № 8-р(II)/2024 (справа про гарантії судового контролю за дотриманням прав осіб, яких утримують під вартою), в якому Суд виходив з того, що законодавством має бути передбачений механізм періодичного судового контролю заходів, якими обмежуються права особи.
Таким чином, підстави, період (час), уповноважені приймати рішення органи (їх посадові особи), об'єкти і суб'єкти власності, порядок прийняття рішень та їх перегляду (скасування), а також інші елементи інституту арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження - визначаються нормами КПК України.
При цьому, в силу вимог ст.ст. 100, 174 КПК України законодавчо визначений механізм періодичного перегляду необхідності збереження заходу забезпечення кримінального провадження із плином часу та здійсненням досудового розслідування, зокрема, якщо в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, а також визначений механізм безальтернативного скасування такого заходу забезпечення, зокрема при закритті кримінального провадження, завершенні розгляду справи.
Таке правове регулювання, яке передбачає можливість перегляду або скасування прийнятих рішень, відповідає принципам кримінального судочинства та дозволяє запобігати потенційним зловживанням і неправомірно тривалому заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна), а також сприятиме реалізації права на судовий захист особою, яка вважає свої права або законні інтереси порушеними, незалежно від того, чи є вона учасником кримінального провадження.
Крім того, зібрані докази на різних стадіях кримінального провадження (досудове розслідування, судовий розгляд, новий розгляд тощо) отримують різне критичне ставлення слідчого судді, судді до їх, зокрема, достатності в сукупності. Так, на етапі внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, відкриття матеріалів згідно із ст. 290 КПК України, направлення до суду обвинувального акта, судового розгляду тощо слідчий суддя, суддя надає оцінку достатності доказів з різним ступенем вимог, для прийняття певного рішення, у тому числі для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки ступінь втручання у права і свободи особи змінюється у міру тривалості такого втручання та зміни доказової бази протягом досудового розслідування. Вказане означає, що слідчим суддею ставляться більш суворі вимоги як до обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, так і до потреб досудового розслідування на різних стадіях кримінального провадження, особливо, якщо воно невиправдано довготривале.
Судом в цій справі встановлено, що ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 06.11.2024 у справі № 758/14032/24, у кримінальному провадженні № 12024100070001050 від 13.05.2024, накладено арешт, зокрема на окремі речі, що належать ОСОБА_4 , і щодо яких він звернувся до суду із цим клопотанням.
Як вказано в Ухвалі від 06.11.2024, підставою для застосування вказаних заходів є забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинно бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. (Рішення у справі «АГОСЬ» проти Сполученого Королівства» від 24 жовтня 1986 року, серія А.№108, п.52).
Слідчим суддею встановлено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому, враховуючи стадію кримінального провадження та те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, слідчим суддею наразі не вбачається підстав для зняття арешту із такого майна.
На думку слідчого судді, заявником не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, речові докази, що є предметом дослідження у цій справі за клопотанням ОСОБА_4 , направлені підрозділу Служби Безпеки України для проведення окремих слідчих дій.
Слідчий суддя враховує, що арешт майна лише з мотивів винесення постанови про визнання його речовим доказом без доведення достатності доказів необхідності забезпечення збереження речового доказу не узгоджується з положеннями законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2021 (провадження № 11-410сап20). Водночас орган досудового розслідування має потребу у забезпеченні збереження речових доказів.
Тому слідчий суддя вважає, що вищевказане майно не перестало бути речовими доказами в рамках кримінального провадження, досудове розслідування по якому ще не закінчено, а тому накладення арешту на майно у кримінальному провадженні забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.
При цьому, доводи заявника про відсутність у ОСОБА_4 статусу підозрюваного, а також про те, що відсутність доступу до мобільних телефонів і ноутбуків ускладнює робочі процеси та комунікацію власників майна, не є підставою для скасування арешту майна, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Більше того, у клопотанні не вказано, яким саме чином вказаний захід забезпечення має негативний вплив на робочі процеси та комунікацію володільців майна, в чому це проявляється, прийняттю якого рішення чи вчиненню дій тощо перешкоджає.
З урахуванням досліджених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, щодо саме такий ступінь втручання у права та свободи особи на даній стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні виправдовує потреби досудового розслідування, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Доказів завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні не надано.
На даний час слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про відсутність законних підстав продовження арешту вказаного майна, або ж обставин, які б свідчили про те, що потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що на даний час потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, а тому дійшов висновку про те, що клопотання про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12024100070001050, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України, який накладений ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 06.11.2024 (у справі № 758/14032/24) - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1