Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/1243/25
17.10.2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2025 року за №12025100070000006 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Білогородка Ізяславського району Хмельницької області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працюючого на посаді старшого бригадира в ДОЧП «КЮНЕ І НАГЕЛЬ», одруженого, маючого на утриманні 2 малолітніх дітей (зі слів), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
встановив:
25.12.2024 року, приблизно о 16 годині 10 хвилин, ОСОБА_4 керуючи технічно-справним автомобілем «Skoda Fabia» зі спеціальним номером «НОМЕР_4» (номерний знак НОМЕР_2 ), рухався по проспекту Гонгадзе зі сторони проспекту Свободи в бік проспекту Європейського Союзу в місті Києві.
Рухаючись у вказаному напрямку ОСОБА_4 наближався до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.38.1/5.38.2 ПДР України і дорожньої розміткою 1.14.1 ПДР України, що розташований перед виїздом на перехрестя із круговим рухом проїзних частин проспекту Гонгадзе та проспекту Європейського Союзу.
В цей час, на вказаний пішохідний перехід вийшов пішохід ОСОБА_5 , який переходив проїзну частину проспекту Гонгадзе в темпі звичайного кроку в межах пішохідного переходу та рухався зліва направо відносно руху автомобіля «Skoda Fabia» зі спеціальним номером «НОМЕР_4» (номерний знак НОМЕР_2 ).
Використовуваний ОСОБА_5 нерегульований пішохідний перехід - це ділянка проїзної частини, призначена для забезпечення безпечного руху пішоходів через дорогу. На цих ділянках пішоходи мають перевагу перед автотранспортом і не повинні враховувати можливість порушення Правил дорожнього руху України водіями транспортних засобів та іншими учасниками руху.
Під час руху ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3(б), 18.1 Правил дорожнього руху України:
- п.1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п.2.3(б): для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п.18.1: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 виразились в тому, що він, керуючи технічно-справним автомобілем, рухався по вищевказаній проїзній частині, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_5 .
А саме, ОСОБА_4 не урахував дорожню обстановку, яка виражалась у наявності інформаційних дорожніх знаків 5.38.1/5.38.2 ПДР України і дорожньої розмітки 1.14.1 ПДР України, які інформували його про наявність цього переходу, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_5 , який перебував на пішохідному переході.
Внаслідок чого, ОСОБА_4 на нерегульованому пішохідному переході через проспект Гонгадзе скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 .
Місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди - нерегульований пішохідний перехід, який знаходиться на проїзній частині проспекту Гонгадзе перед виїздом на перехрестя з круговим рухом з проспектом Європейського Союзу, що територіально відноситься до Подільського району міста Києва.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи №042-82-2025 від 15.01.2025 отримав наступні тілесні ушкодження: «Закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, забійна рана потиличної ділянки ліворуч, садно лобної ділянки ліворуч. Закрита травма лівого кульшового суглоба: перелом лівої кульшової западини без зміщення уламків, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.».
Порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Своїми діями, що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі. Пояснив суду, що 25.12.2024 року, приблизно о 16 годині, керуючи автомобілем «Skoda Fabia» зі спеціальним номером «НОМЕР_4» (номерний знак НОМЕР_2 ), рухався по проспекту Гонгадзе зі сторони проспекту Свободи в бік проспекту Європейського Союзу в місті Києві. Наближаючись до перехрестя з круговим рухом проїзних частин, побачив потерпілого ОСОБА_5 , який йшов у напрямку нерегульованого пішохідного переходу (на відстані приблизно 15-20 м). Маючи намір перелаштуватися у потік транспортних засобів, повернув голову ліворуч, і втративши контроль над дорожньою обстановкою, не помітив потерпілого, який переходив проїзну частину в межах пішохідного переходу. Внаслідок цього здійснив наїзд на останнього правою стороною автомобіля. Вийшов з автомобіля та підійшов до потерпілого.
Вказав, що кається у вчиненому, не оспорює того факту, що порушив зазначені в обвинувальному акті пункти ПДР. Просив врахувати, що після ДТП не залишав місця події, у той же день відвідав потерпілого у лікарні, з яким обмінявся номерами мобільних телефонів, цікавився станом його здоров'я протягом декількох днів, а також намагався відшкодувати завдану матеріальну шкоду, потерпілий в подальшому відмовився приймати від нього допомогу.
Цивільний позов визнав частково, зазначив, що готовий відшкодувати матеріальну шкоду у повному обсязі, а саме у розмірі 37 830 грн. щодо відшкодування моральної шкоди, позов визнав частково на суму 10 000 грн. із заявлених 50 000 грн.
Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні просив цивільний позов задовольнити з підстав, у ньому зазначених.
При призначенні міри покарання ОСОБА_4 погодився з позицією прокурора щодо визначення міри покарання обмеження волі із застосуванням іспитового строку, при цьому просив позбавити права керування транспортними засобами на максимальний строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненому кримінальному правопорушенні, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди та допитом з нього приводу потерпілого, даних, що характеризують особу винного, документів щодо процесуальних витрат, арештів та речових доказів. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності їх позицій. Судом роз'яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд встановив, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку, суд повинен визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину та ін.).
При визначенні виду та міри покарання, згідно з вимогами ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей 2012 та 2013 року народження (зі слів), його особисте ставлення до вчиненого діяння, кається, вибачився перед потерпілим, позов визнав частково.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Суд враховує наслідки від скоєння кримінального правопорушення, зокрема заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
З огляну на викладене, з урахуванням тяжкості вчиненого, конкретних обставин справи, з огляду на особу винного, приймаючи до уваги відношення останнього до вчиненого, наявності по справі обставини, що пом'якшує покарання, відсутності обставин, що його обтяжують, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 може довести своє виправлення без реального відбування покарання і тому вважає за можливе призначити покарання у виді обмеження волі, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, та звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, із встановленням іспитового строку, та покладенням певних обов'язків, встановлених ст. 76 КК України.
Суд переконаний, що саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Щодо заявлених потерпілим ОСОБА_5 позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження потерпілим ОСОБА_5 було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а саме стягнути із ОСОБА_4 матеріальну шкоду 37 830 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000 грн., а всього 87 830 грн.
В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на те, що після отриманих тілесних ушкоджень він був вимушений проходити лікування, купувати необхідні ліки та проходити медичні обстеження за свій власний кошт у сумі 10 127 грн., що підтверджується оригіналами касових чеків, які долучені до позову. Окрім того, працюючи за сумісництвом у ТОВ «АПЛЕОНА ХСГ» на посаді техніка з ремонту та експлуатації устаткування, внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 у період з 26.12.2024 по 20.02.2025 не мав змоги здійснювати трудову діяльність та не отримував заробітну плату, яка в середньому за місяць складала 14 900 грн, а за вказаний період 27 703 грн. В обґрунтування розміру моральної шкоди потерпілий вказує, що отримавши перелом лівої кульшової западини, зазнав глибинних душевних страждань, оскільки йому здавалося, що кістки тазу не зростуться і він матиме інвалідність усе життя. Також через струс головного мозку та закриту черепно-мозкову травму у нього з'явився головний біль та постійний шум у вухах, у зв'язку з чим доводиться постійно приймати знеболювальні препарати. Внаслідок отриманих травм погіршився сон, протягом тривалого часу він змушений був пересуватися за допомогою милиць, страждаючи від постійного болю в суглобах. Зазначив, що фактично залишився поза межами звичного способу життя, не мав можливості відвідувати роботу, зустрічатися із друзями та проводити дозвілля з дружиною поза межами квартири, що викликало у нього додаткові моральні страждання.
Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілою позову, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
На підставі ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Обвинувачений ОСОБА_4 (цивільний відповідач) в судовому засіданні пред'явлені до нього позовні вимоги визнав частково, а саме в повному обсязі матеріальну шкоду, та частково моральну у розмірі 10 000 гривень.
Щодо вимоги про відшкодування заявленої потерпілим моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода, серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням іншим обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (п. 9 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Обов'язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння і її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
На думку суду, наведені вище обставини закономірно породжували підстави для моральних страждань у потерпілого ОСОБА_5 . Суд враховує, що внаслідок отриманих травм потерпілий проходив тривалий період лікування та відновлення, змушений був терпіти болі під час пересування та залишався у безпорадному стані, не маючи змоги працювати та отримувати дохід. Окрім того, у результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілий звільнився з одного місця роботи, досі страждає від підвищеного артеріального тиску, шуму у вухах, мають місце виклики швидкої медичної допомоги, хоча раніше, за словами ОСОБА_6 , ніколи не страждав від гіпертонії. Таким чином, вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 повністю змінило звичайний спосіб життя потерпілого, що завдало останньому глибоких душевних переживань.
Зважаючи на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, дослідивши позовні вимоги з додатками, вислухавши пояснення потерпілого, суд вважає доведеним і факт заподіяння потерпілому ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди.
На підставі викладеного, суд виходячи з принципу розумності та справедливості, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_5 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Речові докази вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як встановлено судом, розмір витрат на залучення експертів, у зв'язку з проведенням судової авто технічної експертизи №179-Е від 10.01.2025 складають 7572 (сім тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 80 коп.
Таким чином, до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягають витрати за проведення вищезазначеної експертизи в сумі 7572 грн. 80 коп.
Термін дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання закінчився 16.03.2025 року.
Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому основне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку відраховувати з дня ухвалення вироку суду.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 37 830 (тридцять сім тисяч вісімсот тридцять) грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а всього 87 830 грн. (вісімдесят сім тисяч вісімсот тридцять грн.).
Речові докази:
- автомобіль «Skoda Fabia», номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2004 року випуску, сірого кольору - залишити у власності ОСОБА_4 .
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової експертизи в сумі 7 572 грн. 80 коп. (сім тисяч п'ятсот сімдесят дві грн. 80 коп.).
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним Кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору, потерпілій.
Суддя: ОСОБА_1