Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
(заочне)
Справа № 695/2243/25
номер провадження 2/695/1555/25
17 листопада 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Середи Л.В.,
за участю секретаря с/з Оніщенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович; приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Цокало Т.М. звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (далі - ТОВ «ФК «Дінеро») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтовано тим, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. перебуває виконавче провадження №68753795 від 22.02.2022 року, відкрите на підставі виконавчого напису №46887 від 16.12.2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О.. Стягувачем за даним провадженням є ТОВ «ФК «Дінеро», а боржником - ОСОБА_1 , на якого покладається стягнення загальної суми 23 299,00 грн. Ця сума включає прострочену заборгованість за кредитним договором №AG7216990 від 05.04.2020 року (основна сума та відсотки) за період з 20.11.2020 по 23.10.2021 року, а також плату за вчинення виконавчого напису. Боржник дізнався про існування виконавчого провадження із Єдиного реєстру виконавчих проваджень та ознайомився з його матеріалами.
Позивач вважає, що оскаржуваний виконавчий напис №46887 є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинення відбулося з істотним порушеннями вимог законодавства та усталеної судової практики. Позивач наполягає, що безспірність заборгованості є обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису згідно зі статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Відсутність кредитного договору в матеріалах провадження унеможливлює встановлення як факту договірних відносин, так і безспірності суми заборгованості. Крім того, вчинення виконавчих написів на підставі кредитних договорів, не посвідчених нотаріально, визнано незаконним та не чинним після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа №826/20084/14). Вказані обставини, а також суперечність нарахування заборгованості правовим висновкам Верховного Суду щодо нарахування відсотків після закінчення строку кредитування, безумовно підтверджують спірний характер вимоги та є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
За цих обставин позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 02.06.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву.
Позивач подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розгляд справи проводити у його відсутність, проти заочного розгляду справи заперечень не надав.
Представник відповідача ТОВ «ФК «Дінеро» про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, заяви про розгляд справи у його відсутність та відзив не подавав.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, заяви про розгляд справи у його відсутність не подавав.
Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, заяви про розгляд справи у його відсутність не подавав.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
У зв'язку з тим, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та відповідачем не подано відзив у встановлений судом термін, в порядку ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.
Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судомо встановлено, що 16.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №46887 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дінеро» заборгованості за договором №AG7216990, стягнення якої здійснюється за період з 20.11.2020 по 23.10.2021 року у розмірі 22 649 грн., що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту - 15 000 грн.; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 7 649 грн., а також коштів за вчинення цього виконавчого напису нотаріуса у розмірі 650 грн.. Таким чином загальна сума, що підлягає стягненню становить 23 299 грн..
Із змісту вказаного виконавчого напису вбачається, що останній був вчинений нотаріусом на виконання кредитного договору №AG7216990 від 05.04.2020р. укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Дінеро» .
На підставі вищевказаного виконавчого напису 22.02.2022р. приватним нотаріусом виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. було відкрито виконавче провадження № 68753795.
У матеріалах виконавчого провадження за ВП №68753795 від 22.02.2022 р. відсутній сам кредитний договір №AG7216990 від 05.04.2020 року на підставі якого 16.12.2021 р. нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, було вчинено виконавчий напис №46887.
Позивач наполягає, що вказаний кредитний договір у матеріалах виконавчого провадження та у самого позивача відсутній, останній не посвідчувався нотаріально, а в матеріалах виконавчого провадження відсутня виписка з рахунку, що позбавляє можливості встановити розмір суми боргу, врахувати сплачені та не сплачені платежі та вказує на відсутність підстав вважати наведений розмір заборгованості безспірним.
Частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» зі змінами та доповненнями (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів. Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувана виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 910/5226/17.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від ТОВ «ФК «Дінеро» всі необхідні документи, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, суд позбавлений можливості встановити чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому у суду відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед ТОВ «ФК «Дінеро», зазначений у виконавчому написі, є безспірним в розумінні ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат».
Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.
Тобто, після 22 лютого 2017 року нотаріуси позбавлені права вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості за кредитними договорами, які не є нотаріально посвідченими.
Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не надано суду документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, а сам по собі факт існування виконавчого напису не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Також не надано документів, які б підтверджували факт повідомлення позивача про наявність заборгованості перед вчиненням виконавчого напису.
Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; чи повідомлявся позивач про наявність такої заборгованості (направлення вимоги про усунення порушень та її отримання боржником).
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вищенаведених положень законодавства, і він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та про задоволення позову.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 968.96 грн..
За таких обставин, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968.96 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 500 грн. надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 1259 від 12.05.2025, акт приймання-передачі правової допомоги №1 від 26.05.2025р., квитанція №1259 від 23.05.2025 про сплату коштів за умовами договору №1259 про надання правничої допомоги від 12.05.2025; детальний опис робіт (надання послуг) від 26.05.2025; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер про надання правничої (правової) допомоги, у зв'язку з чим слід стягнути зазначену суму з відповідача.
Заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу адвоката відповідає критеріям розумності та реальності, а тому суд не вбачає підстав для їх зменшення.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 18, 526 ЦК України, ст. ст. 34, 39, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 264, 268, 273, 280, 284, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович; приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 46887, вчинений 16.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» невиплачених грошових коштів за кредитним договором - AG7216990 від 05.04.2020р. у розмірі 23 299 грн..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (код ЄДРПОУ 41350844, адреса місцезнаходження: вул. Сурикова, буд. 3, Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн. та 8 500 грн. правової допомоги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Л.В. Середа