Справа № 545/3068/25
Провадження № 2/542/771/25
Іменем України
24 листопада 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Гринь О.О.,
з участю секретаря судового засідання Лещенко Ю.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
11.07.2025 до представник позивача - адвокат Романко М.Е., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 22.03.2024 (а.с. 14) звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом, у якому просив:
поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 330329 від 25.09.2018;
стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором № 330329 від 25.09.2018 у загальному розмірі 23 374,22 грн, яка складається з: суми заборгованості 17 860,00 грн, суми інфляційних втрат 3 905,35 грн, суми 3% річних 1 608,87 грн.
Також просив стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_2 укладено договір про надання фінансового кредиту № 330329. Договір укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до індивідуальної частини договору № 330329 про надання фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 7 000,00 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту 330329 від 25.09.2018 та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7 000,00 грн, а відповідач належним чином не виконав взяті себе зобов'язання щодо повернення суми позики, сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 17 860,00 грн, а саме: сума основного боргу 4 000,00 грн; сума боргу за процентами 2 160,00 грн; сума боргу за пенею і штрафами 10 800,00 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. У п.2.2 договору факторингу № 1 від 12.04.2018 окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній. 12.04.2018 укладено додаткову угоду № 11 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 12 від 30.01.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_2 за договором про надання фінансового кредиту № 330329 від 25.09.2018 перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).
25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів № 1706 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.
Позивачем за кредитним договором здійснено нарахування суми інфляційних втрат за період із березня 2019 року по лютий 2022 року, загальний розмір яких склав 3 905,35 грн, а також суми 3% річних за період із 23.02.2019 по 23.02.2022 на суму 1 608,87 грн.
30.09.2025 за підсудністю справа надійшла до Новосанжарського районного суду Полтавської області на підставі ухвали судді Полтавського районного суду Полтавської області від 08.09.2025.
Виконавчим комітетом Новсанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (лист № 34/02.14.1-37 від 15.07.2025) на запит судді Полтавського районного суду Полтавської області, надано інформацію, що відповідно до запису в погосподарській книзі № 5, 2016-2020 роки та домової книги № 6, на території Новосанжарської селищної ради громадянка Фірська (Правдіна - зміна прізвища, паспорт № НОМЕР_2 орган видачі: 5311, від 17.08.2020) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , знята з місця реєстрації 30.09.2020, вибула в селище Котельва (а.с 59).
Згідно відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру від 01.10.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , УНЗ 19930404-09047, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 75)
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного (а.с.128).
Позивач та його представник належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив справу розглядати за відсутності представника позивача, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та винесення заочного рішення (а.с. 8 зворот, 82, 82 зворот).
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду не подала (а.с. 78, 79, 83, 84).
Відповідач правом подачі відзиву не скористалася.
Ухвалою суду від 24.11.2025 встановлено заочний розгляд справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
25.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_5 укладено договір про надання фінансового кредиту № 330329.
Відповідно до індивідуальної частини договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (пункт 1.1 договору).
У пункті 1.2.1 сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 1,71% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (624,15% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту.
Згідно з пунктом 1.3. сукупна вартість кредиту складає 151,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 6 052,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування кредитом - 51,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або - 2 052,00 грн (у грошовому виразі).
Відповідно до пункту 1.4. строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів.
Згідно з пунктом 1.5 кредит надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта; здійснення грошового переказу на ім'я клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи.
У пункті 1.7. сторони погодили, що невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання фінансових кредитів ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», які розміщені на сайті www.creditplus.ua. Підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
Згідно з пунктами 3.4., 3.5 Договору у разі порушення клієнтом строків виконання зобов'язань за Договором та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього Договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов'язаний сплатити Товариству проценти за користування кредитом у розмірі 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1,4 цього Договору. При цьому клієнт розуміє та надає згоду товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору. У разі продовження строку користування кредитом (пролонгації) та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього Договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов'язаний сплатити товариству проценти за користування кредитом у розмірі 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах продовженого строку надання кредиту. При цьому клієнт розуміє та надає згоду товариству що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.
Розділом 4 Договору встановлена відповідальність сторін. Відповідно до пунктів 4.3., 4.4. Договору у випадку повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 3 днів, після закінчення визначеного пунктом 1.4. цього Договору строку користування кредитом, пеня та/або штраф за несвоєчасне виконання клієнтом зобов'язань договором не нараховується. У випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом клієнт зобов'язаний сплатити Товариству: 4.4.1. пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищвати 90 днів; 4.4.2. на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн; 4.4.3. на 30 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн; 4.4.4. на 90 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн (а.с. 28 зворот - 30).
Відповідно до довідки ТОВ «Авентус Україна» Договір зі сторони позичальника було підписано електронним підписом, що створений пляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматичню на стороні товариства та направлено позичальнику на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству (далі одноразовий ідентифікатор) відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII: A854661 (а.с. 41).
Суд не бере до уваги докази, надані представником позивача: індивідуальну частину договорів, укладених між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 № 289544 від 30.08.2018, № 305937 від 11.09.2018, № 311301 від 14.09.2018 (а.с. 21-28), як такі, що не стосуються предмета даного спору.
У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11 Закону № 675-VIII).
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, судом встановлено, що 25.09.2018 між ОСОБА_6 та ТОВ «Авентус Україна» був укладений електронний кредитний договір № 330329 шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, внаслідок яких сторони набули прав та обов'язків.
На підтвердження виконання умов кредитного договору позивач надав повідомлення (вих. № 5590-ВП від 07.05.2025) ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про перерахування на картки клієнтів ТОВ «Авентус Україна» коштів, відповідно до якого 25.09.2018 товариством здійснено 11 переказів на суму 4 000,00 грн кожен. Повідомлення містить таку інформацію: маска картки, код авторизації, номер транзакції в системі WayForPay. (а.с. 45-52).
Також позивачем надано Картку обліку договору (розрахунок заборгованості) за кредитним договором № 330329 від 25.09.2018, позичальник ОСОБА_2 , відповідно до якого загальний розмір заборгованості складає 17 860,00 грн, у тому числі: сума основного боргу 4 000,00 грн; сума боргу за процентами - 2 160,00 грн; сума штрафу 900,00 грн; сума боргу за пенею та штрафами 10 800,00 грн (а.с. 11-13, 41 зворот).
Вказані докази суд оцінює критично, оскільки лист ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (вих. № 5590-ВП від 07.05.2025) жодних відомостей про власника рахунку/картки на яку здійснено перерахування коштів не містить, тобто із вказаного повідомлення неможливо ідентифікувати осіб, яким здійснено перерахування коштів.
Слід також зазначити, що договір про надання фінансового кредиту № 330329 від 25.09.2018, укладений між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» також не містить відомостей про реквізити банківської картки відповідача.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1ст. 638 ЦК). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Таким чином, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов'язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.
Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.
Матеріали справи не містять виписки з рахунків ОСОБА_1 , як і не містять доказів видачі ОСОБА_1 в будь-який спосіб кредитних коштів чи факту використання нею кредитних коштів.
Тобто позивач, пред'являючи позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв'язку із його невиконанням відповідачем, належних та достатніх доказів, що вказаний договір був виконий кредитодавцем, зокрема що кошти були перераховані на рахунок позичальника не надав.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунку.
Розрахунок заборгованості, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Щодо переходу прав вимоги до позивача
Згідно з ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підтвердження переходу прав вимоги позивачем надано:
Договір факторингу № 1, укладений 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», відповідно до пункту 2.1 якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора на день підписання ними відповідного Реєстру прав вимог по формі встановленій в додатку (а.с. 17-19);
Додаткову угоду № 11 до договору факторингу № 1 від 12.04.2018, якою п. 3.1.1 договору та пункт 3.1.2 договору щодо фінансування, викладено в новій режакції (а.с. 10);
протокол загальних зборів № 1706 від 25.07.2024 відповдіно до якого перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» та наказ № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 про внесення зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства, виписку з ЄДР (а.с. 31, 36, 37);
реєстр прав вимоги № 12 від 30.01.2019, до якого внесено відомості про боржника ОСОБА_2 , кредитний договір № 330329 від 25.09.2018, загальний розмір заборгованості 6 160,00 грн, у тому числі: сума основного боргу 4 000,00 грн; сума боргу за процентами - 2 160,00 грн (а.с. 38-39);
довідку від 03.04.2025 № 84/25-АГ, якою ТОВ «Авентус Україна» підтверджує здійснення ТОВ «ВІН ФІНАНС» (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 38750239), (до зміни назви товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»), розрахунків за відступлені права вимоги до позичальників ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», відступлення яких відбулось на підставі Договору факторингу № 1 від 12.04.2018, з усіма додатковими угодами до нього. Розрахунки проведені в повному обсязі, станом на звітну дату заборгованість відсутня (а.с. 42).
Оцінюючи надані представником позивача докази, суд враховує, що оскільки позивачем не доведено існування права вимоги первісного кредитора до відповідача за кредитним договором № 330329 від 25.09.2018, отже, згідно з вимогами ст. 514 та ч. 1 ст. 1077 ЦК України право вимоги на підставі договору факторингу, укладеного 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») позивач не набув.
Крім того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Враховуючи наведене, позивачем безпідставно здійснено нарахування суми інфляційних втрат за період із березня 2019 року по лютий 2022 року, у розмірі 3 905,35 грн, а також суми 3% річних за період 23.02.2019 по 23.02.2022 в розмірі 1 608,87 грн за кредитним договором № 330329 від 25.09.2018.
Відповідно до ч. 1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми права, суд вважає, що позивачем не доведено, що у відповідача існує заборгованість за кредитним договором № 330329 від 25.09.201, а отже і те, що до позивача перейшло право грошової вимоги на підставі договору факторингу № 1, укладеного 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»), тому у позові про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 374,00 грн слід відмовити в повному обсязі.
Оскільки суд відмовляє в позові по суті - клопотання представника позивача про поновлення строку позовної давності для подання позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 330329 від 25.09.2018 не вирішує.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в позові судом відмовлено, судові витрати позивачеві не присуджуються.
Керуючись ст.12, 13, 81, 82, 89, 128, 130, 141, 247, 264, 265, 280-282, 354, 355 суд
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі.
Судові витрати позивачеві не присуджуються
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 38750239, місце знаходження юридичної особи: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, місто Київ, 04112, Україна.
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 24.11.2025.
Суддя
Новосанжарського районного суду
Полтавської області О.О. Гринь