Справа № 539/3642/25
Провадження № 2/539/1617/2025
24 листопада 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Рудалєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Бас В.Г.
позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
23 липня 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС» (адреса місцезнаходження: 01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок №12, ЄДРПОУ 44334170) (далі - позивач) звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) із позовною заявою до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд:
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС» (адреса місця знаходження: 01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок №12, інше, нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ - 44334170) заборгованість за Кредитним договором №3249219170/525503 від 25 червня 2020 року у сумі 8 500,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 2 000,00 грн; простроченої заборгованості за комісіями та відсотками - 6 500,00 грн.
Свої позовні вимоги Позивач обгрунтовує тим, що 25 червня 2020 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» (далі - первісний кредитор) та відповідач уклали кредитний договір №3249219170/525503, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 3 000,00 грн строком на 30 днів та зобов'язувався його повернути та сплатити відсотки за користування ним.
20 серпня 2021 року між первісним кредитором на позивачем укладено договір факторингу, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до боржників, зазначених у реєстрі, у тому числі і до відповідача.
Унаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем відповідного договору факторингу, право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 512, 514, 1082 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо правових наслідків відступлення права вимоги; статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо обов'язковості умов укладених договорів; статей 1049, 1050, 1054 ЦК України щодо особливостей укладення та виконання кредитних договорів; статей 526, 625 ЦК України щодо обов'язковості виконання боржником узятих на себе зобов'язань за договором.
Відповідач до суду відзив на позовну заяву не надіслав.
Заяви, клопотання учасників справи
Разом із поданням позову представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду цієї справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
10 вересня 2025 року від представника позивача надійшла заява про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 10 500,00 грн.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 25 липня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11 вересня 2025 року.
Розгляд справи відкладався на 15 жовтня та 19 листопада 2025 року
У судові засідання, призначені судом на 11 вересня, 15 жовтня та 19 листопада 2025 року позивач та/або його представник не з'явилися, причини неявки сторони не повідомили.
Ухвалою від 19 листопада 2025 року суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач повідомлений належним чином, не з'явився у судове засідання, не надав відзив на позовну заяву, а позивач проти винесення заочного рішення не заперечує.
У зв'язку із наведеним суд розглядає справу та ухвалює рішення на підставі документів, що в ній містяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
25 червня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (відповідачем) укладено Договір про надання фінансового кредиту №3249219170/525503 (далі - кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 2 000,00 грн строком на 30 днів, тобто до 24 липня 2020 року. Строк дії договору - 30 днів, але в будь-якому разі цей договір дії до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором (пункт 1.2 кредитного договору). Проценти за користування кредитом становлять - 2,5% на добу (фіксована) (пункт 1.3 кредитного договору).
Кредит надається відповідачу у безготівковій формі у національній валюті на банківський рахунок відповідача (пункт 1.4 кредитного договору).
Відповідно до пункту 2.3 кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом до повного погашення заборгованості за кредитом.
Відповідно до пункту 6.1 кредитного договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»
Згідно з Додатком № 1 до договору (далі - Графік платежів) загальна вартість кредиту становить 3 500,00 грн, з яких: 2 000,00 грн - сума кредиту, 1 500,00 грн - проценти за користування кредитом (а.с.21).
Зі змісту Довідки про ідентифікацію вбачається, що акцепт договору позичальником (відповідачем) підписано із первісним кредитором аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (а.с.13).
20 серпня 2021 року первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» (далі - ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП») було укладено Договір факторингу №1-20/08/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив за кошти ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і до відповідача (а.с.22-25).
Відповідно до вимог договору факторингу позивачу передано Реєстр боржників. Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу містить інформацію про те, що станом на 20 серпня 2021 року передано заборгованість відповідача у сумі 8 500,00 грн (а.с.12).
25 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та позивачем було укладено Договір № 1-25/08/2021 відступлення права вимоги (далі - договір факторингу), відповідно до умов якого первісний кредитор відступив за кошти позивачу право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і до відповідача (а.с.14-15).
Відповідно до вимог договору факторингу позивачу передано Реєстр боржників. Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу містить інформацію про те, що станом на 25 серпня 2021 року передано заборгованість відповідача у сумі 8 500,00 грн (а.с.11).
Згідно з випискою з особового рахунку відповідача за договором, сформованою позивачем, за період 25 червня 2020 року - 28 березня 2025 року заборгованість відповідача за договором складає 8 500,00 грн, з яких: 2 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 500,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.10).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із невиконанням останнім зобов'язань за укладеним ним кредитним договором відповідно до умов договорів факторингу.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про електронну комерцію» станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Не погоджуючись із відповідачем який не сплачував заборгованість за кредитним договором, з урахуванням вимог договорів факторингу, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Згідно зі статею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обгрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Передусім суд зазначає, що відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов'язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.
Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконав умови укладеного ним в електронному вигляді договору, а тому, з урахуванням вимог договорів факторингу заборгованість слід стягнути у судовому порядку.
Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, в жодних документах по цій справі свою позицію щодо виникнення у нього заборгованості за договором, не висловив.
Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.
По-перше, як було зазначено вище, стаття 205 ЦК України надає право укладати договір, серед іншого у письмовій (електронній) формі. Крім того, Закон України «Про електронну комерцію» визначає, що договір, підписаний у порядку, визначеному цим Законом, якому передував обмін електронними повідомленнями, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач уклав із первісним кредитором кредитний договір шляхом підписання своїм електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, як того вимагає договір і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Таким чином, аналізуючи норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», а також матеріали справи, зокрема умови договору, суд дійшов висновку, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 07 жовтня 2020 року по справі 127/33824/19.
Судом встановлено, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення кредитного договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення кредитного договору було б неможливе.
В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.
Проаналізувавши зміст договору факторингу, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за договором відповідно до вимог статей 512, 514 та 516 ЦК України була правомірно передана позивачу. У зв'язку з тим, що відповідач не виконав у строк взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, позивач має підстави вимагати від відповідача їх виконання відповідно до умов договорів факторингу.
Щодо заборгованості за відсотками суд зазначає таке.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження N 14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц (провадження N 14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2023 року у справі № 753/6745/17, установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Матеріалами справи підтверджується, що за умовами кредитного договору відповідач має сплатити по закінченню строку кредитування: тіло кредиту - 2 000,00 грн та відсотки за користування ним - 1 500,00 грн (додаток до кредитного договору) Загальна сума заборгованості - 3 500,00 грн.
Як вбачається із суми заборгованості за кредитним договором відсотки за кредитним договором нараховувалися позивачем поза строками кредитування, оскільки витяг з Реєстру кредиторів станом на 25 серпня 2021 року (на дату укладення останнього договору факторингу) містить інформацію про заборгованість за відсотками у сумі 6 500,00 грн.
Враховуючи, що нарахування процентів поза межами строку кредитування не допускається; інших розрахунків, ніж зазначені вище, до матеріалів справи сторонами не надано, суд дійшов висновку, що слід стягнути саме суму, узгоджену первісним кредитором та відповідачем під час підписання кредитного договору в межах строку кредитування, а саме: 2 000,00 грн - тіло кредиту та проценти за ним - 1 500,00 грн. Загальна сума заборгованості - 3 500,00 грн.
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2422,40, що підтверджується платіжною інструкцією №11218 від 24 червня 2025 року (а.с.1).
У зв'язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє частково, із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно сумі задоволених вимог, а саме 997,54 грн.
Що стосується заявлених позивачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, а саме: витрат на правову допомогу суд зазначає таке.
Позивач, серед іншого, заявив вимогу щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 10 500,00 грн. На підтвердження понесених витрат було надано до матеріалів справи Договір №16/06/2025 про надання правової допомоги від 16 червня 2025 року (далі - Договір) (а.с.16-17), Акт про отримання правової допомоги від 22 серпня 2025 року (далі - Акт) (а.с.53) та Платіжну інструкцію №11954 від 22 серпня 2025 року (далі - Платіжка) (а.с.56), відповідно до яких надана правова допомога оцінена у 10 500,00 грн.
Проаналізувавши Договір, Акт та Платіжку, суд дійшов висновку про те, що витрати на правничу допомогу слід зменшити з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається із змісту Договору, Акту, загальна сума виконаних робіт становить 10 500,00 грн.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що види та кількість робіт, зазначені у Договору ті Акті, мають не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на таке:
складність справи (стягнення заборгованості здійснюється за одним кредитним договором та складає 8 500,00 грн (суд задовольняє вимоги у сумі 3 500,00 грн), зміст позовних вимог є стандартизованим)
та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг) часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг) (представник позивача не брав участі у судових засіданнях, представником було вкладено позовну заяву, інші процесуальні документи, крім заяви про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, до справи представником позивача не надавалися)
витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок. Під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 205, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 627, 628, 617, 1054, Цивільного кодексу України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «АЙКОНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС» (адреса місця знаходження: 01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок №12, інше, нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ - 44334170) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №3249219170/525503 від 25 червня 2020 року у сумі 3 500,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 2 000,00 грн; простроченої заборгованості за комісіями та відсотками - 1 500,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС» (адреса місця знаходження: 01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок №12, інше, нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ - 44334170): судові витрати, а саме:
судовий збір у сумі 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) гривень 54 копійки;
витрати на професійну правову допомогу у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОНС», адреса місця знаходження: 01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок №12, інше, нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ - 44334170.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В. Рудалєва