Справа № 539/4444/25
Провадження № 2/539/1945/2025
24 листопада 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Рудалєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Бас В.Г.,
учасники справи у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
04 вересня 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (адреса місцезнаходження: 01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок №12, інше житлове приміщення №1008, ЄДРПОУ 44243120) (далі - позивач) звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) із позовною заявою до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд:
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (адреса місцезнаходження: 01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок №12, інше житлове приміщення №1008, ЄДРПОУ 44243120) заборгованість за Кредитним договором №2649902942/254952 від 01 березня 2020 року у сумі 11 982,25 грн, яка складається із:
Простроченої суми заборгованості за сумою кредиту - 3 500,00 грн,
Простроченої комісії та відсотків - 8 482,25 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГОУФІНГОУ» (далі - первісний кредитор) та відповідачем 01 березня 2020 року було укладено кредитний договір №2649902942/254952, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти у сумі 3 500,00 грн строком на 30 днів із відсотковою ставкою - 1,85% на добу та зобов'язувався їх повернути та сплатити відсотки за користування ними у строк, визначений у договорі.
31 травня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГОУФІНГОУ» (первісним кредитором) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» (далі - ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП) укладено договір факторингу, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» права вимоги за кредитними договорами, серед іншого, за кредитним договором з відповідачем.
03 червня 2021 року між ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (позивач) укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступив позивачу права вимоги за кредитними договорами, серед іншого, за кредитним договором з відповідачем.
Унаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП», а в подальшому - із позивачем договорів факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 512, 514, 1082 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо правових наслідків відступлення права вимоги; статей 626, 627, 628, 629 ЦК України щодо обов'язковості умов укладених договорів; статей 1049, 1050, 1054 ЦК України щодо особливостей укладення та виконання кредитних договорів; статей 526, 625 ЦК України щодо обов'язковості виконання боржником узятих на себе зобов'язань за договором, а також Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого електронна форма кредитного договору прирівнюється до письмової форми договору.
Відповідач до суду відзив на позовну заяву, а також інших документів, які підтверджують його позицію, не надіслав.
Заяви, клопотання учасників справи
У прохальній частині позивач просив розглядати справу за відсутності представника позивача та не заперечував проти винесення заочного рішення по вказаній справі.
13 жовтня 2025 року до суду від позивача надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 11 вересня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, постановив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, судове засідання призначив на 14 жовтня 2025 року.
Розгляд справи відкладався на 18 листопада 2025 року у зв'язку із неявкою у судове засідання учасників справи, а на 24 листопада 2025 року - відповідно до вимог статті 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (проголошення судового рішення по справі).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
01 березня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГОУФІНГОУ» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 2649902942/254952 (далі - кредитний договір) (а.с.18-21), відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор надає відповідачу фінансовий кредиту у сумі 3 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а відповідач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.
Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 30 березня 2020 року. Строк дії договору - 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником зобов'язань на ним (пункт 1.2 кредитного договору).
За користування кредитом позичальник (відповідач) сплачує первісному кредитору 675,25% річних від суми кредиту із розрахунку 1,85% на добу. Тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.3 кредитного договору).
Кредит надається відповідачу в безготівковій формі у національній валюті на платіжну банківську картку, реквізити якої вказує позичальник (пункт 1.4 кредитного договору).
Клієнт підтверджує та усвідомлює, що на правовідносини за цим договором не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування» (пункт 1.7 кредитного договору).
У разі, якщо позичальник (відповідач) не повернув кредит у строк, він зобов'язаний виплатити первісному кредитору пеню у розмірі 5,00% від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання умов кредитного договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за кредитним договором включно, але у будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів (пункт 4.3 кредитного договору).
Кредитний договір підписаний із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 6.1 кредитного договору).
Згідно з графіком розрахунків та орієнтовною сукупністю вартості кредиту, яка є додатком №1 до кредитного договору, строк, на який надається кредит, - 30 днів, сума кредиту - 3 500,00 грн, фіксована процентна ставка - 1,85% в день, сума нарахованих відсотків - 1 942,00 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягає поверненню, - 5 4421,50 (а.с.21, зворотна сторона).
Згідно до довідкою про ідентифікацію первісного кредитора, кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який був направлений на його номер телефону (а.с.13).
31 травня 2021 року між первісним кредитором та ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено Договір факторингу №1-31/05/21 (далі - договір факторингу) (а.с.22-25), відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників. Передача ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» права вимоги за кредитним договором відповідача підтверджується витягом з Реєстру боржників (а.с.12).
03 червня 2021 року між ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та позивачем укладено Договір №1-03/06/2021 відступлення права вимоги (далі - договір факторингу) (а.с.14-15), відповідно до умов якого ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників. Передача позивачу права вимоги за кредитним договором відповідача підтверджується витягом з Реєстру боржників (а.с.11).
Згідно з випискою позивача з особового рахунку відповідача за кредитним договором за період з 01 березня 2020 року до 26 травня 2025 року виникла заборгованість у сумі 11 982,25 грн, яких: 3 5,00 грн - тіло кредиту, 8 482,25 грн - відсотки за користування кредитним коштами (а.с.10).
Така ж інформація міститься і у витягах з реєстру боржників до договорів факторингу (а.с.11-12).
Листом від 27 травня 2025 року №б/н позивач звернувся до відповідача із досудовою вимогою, у якій повідомив про укладення договору факторингу та про необхідність сплати йому заборгованості за кредитним договором (а.с.9).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із невиконанням останнім зобов'язань за укладеним ним кредитним договором, права вимоги за яким отримав позивач відповідно до умов договорів факторингу.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України), Законом України «Про електронну комерцію» станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Не погоджуючись із відповідачем, який не сплатив заборгованість за кредитним договором, керуючись положеннями договорів факторингу, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Згідно зі статею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (часина третя статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконує умови укладеного між ним та первісним кредитором кредитного договору в електронному вигляді, право вимоги за яким передано позивачу на підставі договорів факторингу. Оскільки відповідач не виконав вказані зобов'язання, виникла заборгованість, яку слід стягнути у судовому порядку.
Відповідач не надав своєї позиції до суду щодо вказаних вимог позивача.
Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.
Відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов'язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.
Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до вимог кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти та був зобов'язаний їх повертати на умовах та у строк, передбачений договором. При цьому, в матеріалах справи, документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, немає. Крім того, відповідач не заперечує факт підписання ним кредитного договору та отримання кредитних коштів.
В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.
Позивач є фінансовою установою та має відповідне свідоцтво, а тому суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за вказаним вище кредитним договором відповідно до вимог статей 514 та 516 ЦК України була правомірно передана за договором факторингу позивачу. У зв'язку з тим, що відповідач не виконав у строк взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, позивач має підстави вимагати від відповідача їх виконання відповідно до умов договору факторингу, позовні вимоги є обґрунтованими.
Що стосується суми заборгованості, яку слід стягнути із відповідача на користь позивача, суд зазначає таке.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема кредитного договору, виписки з особового рахунку, відповідач за умовами кредитного договору отримав кошти у сумі 3 500,00 грн. Документи, які б підтверджували повернення відповідачем цих коштів, у матеріалах справи відсутні. Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 3 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту.
Із додатку № 1 до кредитного договору вбачається, що за користування кредитними коштами протягом строку кредитування (30 днів) відповідач повинен сплатити відсотки - 1942,50 грн.
Проте позивач, посилаючись на умови кредитного договору, який передбачає автоматичну пролонгацію, вважає, що відповідач має сплатити відсотки за користування кредитними коштами поза строком кредитування.
Суд звертає увагу, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження N 14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц (провадження N 14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2023 року у справі № 753/6745/17, установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Суд дійшов висновку, у зв'язку з тим, що позивач не навів інших розрахунків, а строк кредитного договору становить 30 днів, відсотки, які слід сплатити відповідачу у кінці строку кредитування складають 1 942,50 грн, саме ця узгоджена у кредитному договорі у межах строку кредитування сума відсотків має бути стягнута із відповідача на користь позивача.
Отже, з урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 5 442,50 грн, з яких: 3 500,00 грн - тіло кредиту; 1 942,50 грн - відсотки за користування кредитними коштами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором, а тому заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо судового збору суд зазначає таке
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №8650 від 05 серпня 2025 року (а.с.1).
У зв'язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє частково, судовий збір стягується із відповідача пропорційно сумі задоволених вимог - 1 100,25 грн.
Щодо витрат, пов'язаних з розглядом справи суд зазначає таке.
Позивач, серед іншого, заявив про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 10 500,00 грн. На підтвердження понесених витрат було надано до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги від 11 липня 2025 року (а.с.16-17) (далі - Договір), Акт про отримання правової допомоги від 01 жовтня 2025 року (далі - Акт) (а.с.53), а також Платіжну інструкцію кредитового переказу № 9564 від 01 жовтня 2025 року (далі - Платіжка).
Проаналізувавши Договір та Акт, суд дійшов висновку про те, що витрати на правничу допомогу слід зменшити з огляду на таке.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Як вбачається із змісту Договору та Акту, послуги адвоката у вказаній справі становлять 10 500,00 грн.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що робота, зазначена у Акті, має не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи (стягнення заборгованості здійснюється за одним кредитним договором, сума заборгованості - 11 982,25 грн, фактично судом задоволено вимоги на суму 5 442,50 грн) та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг) (зміст позовних вимог та доданих до позовної заяви документів є стандартизованим), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог частини третьої статті 141 ЦПК України.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 205, 514, 516, 516, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (адреса місцезнаходження: 01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок №12, інше житлове приміщення №1008, ЄДРПОУ 44243120) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №2649902942/254952 від 01 березня 2020 року у сумі 5 442 (п'ять тисяч чотириста сорок дві) гривні 50 копійок, яка складається із:
Простроченої суми заборгованості за сумою кредиту - 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок,
Простроченої суми відсотків за користування кредитом - 1 942 (одна тисяча дев'ятсот сорок дві) гривні 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (адреса місцезнаходження: 01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок №12, інше житлове приміщення №1008, ЄДРПОУ 44243120):
судовий збір у сумі 1 100 (одна тисяча сто) гривень 25 копійок;
витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», адреса місцезнаходження: 01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок №12, інше житлове приміщення №1008, ЄДРПОУ 44243120.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В. Рудалєва