Справа № 539/65/25
Провадження № 2/539/387/2025
24 листопада 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Рудалєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання - Бас В.Г.,
за участі:
прокурора - Пістун К.О.,
представника відповідача 1 - Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - Шапошнікова М.С.,
представника відповідача 2 - ОСОБА_1 - адвоката Лисенка А.Ф.,
третя особа у судове засідання не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Івана Кінаша в інтересах держави до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та ОСОБА_1 , третя особа по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
03 січня 2025 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) звернувся Керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Іван Кінаш (юридична адреса: 37500, Полтавська область, місто Лубни, вулиця Старотроїцька, будинок №13, код ЄДРПОУ 02910060) в інтересах держави (далі - позивач) до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (юридична адреса: 37500, Полтавська область, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №33, код ЄДРПОУ 21053182) (далі - відповідач 1) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) (далі - відповідач 2) третя особа по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (юридична адреса: 36039, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Затишна, будинок №23, код ЄДРПОУ 39767930) (далі - третя особа) про визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки, у якій з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:
Визнати недійсним договір оренди землі від 09 вересня 2021 року, укладений між Лубенською міською радою Лубенського району Полтавської області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322880301:01:003:0135, площею 2,0000 га, дата державної реєстрації права - 27 вересня 2021 року.
Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322880301:01:003:0135, площею 2,0000 га, розташовану в селі Березівка Лубенського району Полтавської області, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Ромоданівської селищної ради Телеш Ю.В. від 27 вересня 2021 року, індексний номер 6072991, та припинити право оренди на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5322880301:01:003:0135, площею 2,0000 га, розташовану в селі Березівка Лубенського району Полтавської області Лубенського району Полтавської області, у розпорядження Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що він в порядку виконання покладених Конституцією України функцій щодо захисту інтересів держави через представницькі повноваження, виявив порушення інтересів держави при передачі в користування земельної ділянки позивачу, оскільки відповідним рішенням відповідача 1 затверджено проект землеустрою щодо відведення відповідачу 2 земельної ділянки з кадастровим номером 5322880301:01:003:0135, площею 2,0000 га, розташовану в селі Березівка Лубенського району Полтавської області Лубенського району Полтавської області, з цільовим призначенням - для городництва (далі - спірна земельна ділянка).
У подальшому, відповідач 1 як орендодавець та відповідач 2 як орендар уклали договір оренди спірної земельної ділянки строком на 5 років. Право оренди відповідача 2 на вказану земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На переконання позивача, рішення відповідача 1 прийняте з порушенням вимог законодавства, тому укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним.
27 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон № 1423-IX), яким, зокрема, внесено зміни до Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Так, відповідно до частини першої статті 36 ЗК України громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.
Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки. При цьому стаття 123 ЗК України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, якими, зокрема, і є його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів за змістом та формою.
Відповідач 1 при реалізації владних управлінських функцій зобов'язаний застосовувати ту норму права, яка була чинною на час прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, чого не було зроблено у межах цих правовідносин.
Оскільки Законом № 1423-IX, яким зменшено розмір площі земельної ділянки, яка може надаватись громадянину в оренду для городництва, не передбачалось жодних застережень щодо спеціального нормативно-правового регулювання, що може бути застосовано до триваючих правовідносин, пов'язаних з наданням дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо передачі земель для городництва, на переконання позивача, відповідач 1 не мав повноважень для прийняття рішення про затвердження проєкту землеустрою на спірну земельну ділянку. Вказаним рішенням відповідача 1 всупереч вимогам статті 36 ЗК України вирішено питання про надання у користування земельної ділянки, площею понад 0,6 га.
Таким чином, приймаючи рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для городництва, відповідачем 1 порушено вимоги частини першої статті 36 ЗК України, що мало б бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі частини п'ятнадцятої статті 123 ЗК України.
За наслідками прийняття вказаного вище рішення між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір оренди спірної земельної ділянки, площа якої перевищує визначену статтею 36 ЗК України площу, що може передаватись громадянину в оренду для городництва, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.
Наслідком визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки є її повернення орендарем орендодавцю на підставі статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На думку позивача, належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави є визнання судом недійсним договору оренди спірної земельної ділянки а також зобов'язання відповідача 2 повернути її відповідачу 1.
Крім того, позивач зазначає, що ефективним способом захисту порушених прав у даному випадку є скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди відповідача 2 на спірну земельну ділянку та припинення права оренди.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено обов'язок представляти інтереси держави у суді, у випадках, передбачених законом. На реалізацію даної конституційної норми законодавцем закріплено представництво інтересів держави в судах в якості однієї з функцій прокуратури, що передбачено статтею 2 Закону України «Про прокуратуру». Прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо, зокрема, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Предметом спору є спірна земельна ділянка, яка належить до земель комунальної форми власності та розпорядником якої є відповідач 1, проте він є органом місцевого самоврядування, що і допустив порушення.
Представництво інтересів територіальної громади є сумісним з розумінням «інтересів держави». Захист прав територіальної громади у сфері земельних правовідносин є сумісним із захистом держаних інтересів. Позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави. При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як благоустрій населених пунктів, розпорядження землями державної та комунальної власності. Захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування прийняв рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує. Бездіяльність міської ради щодо захисту законних інтересів територіальної громади, а саме невжиття, всупереч своїм повноваженням щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель, заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави. З урахуванням викладеного прокурор звернувся з позовом як самостійний позивач.
Відповідач 2 протиправно отримав в оренду спірну земельну ділянку внаслідок порушення органом місцевого самоврядування вимог ЗК України в частині площі земельної ділянки, яка може бути передана громадянам в оренду для городництва, що, у свою чергу, суперечить принципу пропорційності. Закон визначає чіткий порядок регулювання цих правовідносин, який має бути дотриманий всіма суб'єктами.
Належне (законне) розпорядження земельними ділянками комунальної власності, які відповідно до статті 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу. Повернення територіальній громаді незаконно переданої в оренду земельної ділянки сприятиме реалізації зазначених конституційних положень, а також є умовою позбавлення безпідставних переваг відповідача та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, що становить державний інтерес.
Зважаючи, що діями Лубенської міської ради порушено визначену законодавцем процедуру передачі в оренду земельної ділянки для городництва, а саме надання такої ділянки у розмірі, більшому ніж встановлено законом, має місце порушення принципу ефективності використання таких земельних ділянок у найвищих інтересах територіальної громади.
У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманої за ним земельної ділянки, таке повернення відбувається на користь територіальної громади, від імені якої відповідний орган може діяти тільки як представник. Звертаючись до суду з вказаним позовом, прокурор просить повернути спірну земельну ділянку Лубенській територіальній громаді в особі Лубенської міської ради.
Неналежне використання земельних ділянок, тобто тих, які отримано у порушення визначеного законом порядку, може привести до унеможливлення реалізації права на отримання земельних ділянок інших громадян, оскільки при наявності таких звернень орган місцевого самоврядування може відмовити у їх наданні у зв'язку з їх відсутністю у той час, як землі, які б можливо було надати, будуть використовуватись особами, що отримали їх в порушення встановленого порядку. У свою чергу держава, яка делегувала органу місцевого самоврядування повноваження щодо реалізації права громадян на землю, не зможе реалізувати надані Конституцією України гарантії на реалізацію такого права. А тому порушення у вказаній сфері беззаперечно є і порушенням інтересів держави.
Водночас інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та користувачем відповідно конституційних обов'язків здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю Українського народу та користуватися природними об'єктами права власності народу виключно відповідно до вимог закону. Поняття «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
У даному випадку порушення інтересу держави (національного, суспільного інтересу) відбулося внаслідок порушення відповідачами у справі встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою. Вказані обставини свідчать про наявність передбачених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави в суді.
05 лютого 2025 року до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що прокурор у позовній заяві не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме повернення позовної заяви прокурору.
На переконання відповідача 1 прокурор не зазначив, яким саме законам та нормативно-правовим актам не відповідав поданий відповідачем 2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, і, який спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, є Закон України «Про землеустрій». Загальні вимоги до змісту документації із землеустрою визначені у статті 29 цього Закону. Вимоги до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки викладені у статті 50 цього ж Закону.
Поданий Відповідачем 2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідав усім вимогам. Спірна земельна ділянка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру. Посилання прокурора на те, що при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Лубенська міська рада порушила вимоги статті 123 ЗК України, є безпідставними.
Безпідставною є вимога прокурора щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди відповідача 1 на спірну земельну ділянку, оскільки не є ефективним способом захисту права власника оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право. Вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав не підлягають задоволенню, оскільки вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту. Пред'явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.
Відповідач 2, розробляючи землевпорядну документацію та належним чином виконуючи умови органу місцевого самоврядування, сподівався на отримання земельної ділянки у користування. Прокурором не доведено підстав, за яких може бути виправдано втручання у майнове право відповідача на землю, оскільки таке втручання є непропорційним тому заходу, якого вимагає прокурор.
Вводячи в дію зміни до ЗК України щодо того, що площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 га, держава порушила норми статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи і не врахувала того, що порушує правомірні очікування громадян, які станом на 27 травня 2021 року отримали дозволи на розробку відповідної землевпорядної документації, на отримання у користування земельних ділянок для городництва у більших розмірах.
Відповідач 2 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки до прийняття змін до статті 36 ЗК України, якими були встановленні обмеження у розмірі площі землі, яка може бути передана громадянам для городництва. Ним на виготовлення землевпорядної документації були витрачені кошти, земельна ділянка залишилася у власності громади, а орендар, який є жителем цієї ж громади, сплачує орендну плату до місцевого бюджету у максимальному розмірі, відповідно до податкового законодавства, а саме 12 % від нормативної грошової оцінки землі.
14 лютого 2025 року та 31 березня 2025 року від позивача до суду надійшли відповіді на відзив відповідача 1 та відповідача 2, у яких прокурор звернув увагу суду, що Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру та її структурні підрозділи, у тому числі, Головне управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, позбавлені можливості звертатися до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Предметом спору у цій справі є спірна земельна ділянка, яка належить до земель комунальної форми власності, власником якої є Лубенська територіальна громада, а розпорядником якої є Лубенська міська рада.
У даному спорі прокурор має бути самостійним позивачем, оскільки в іншому випадку відбулося би співпадіння позивача та відповідача в одній особі.
Відповідач 2 фактично протиправно отримав в оренду спірну земельну ділянку, внаслідок порушення органом місцевого самоврядування вимог ЗК України в частині площі земельної ділянки, що може бути передана громадянам в оренду для городництва, що, у свою чергу, суперечить принципу пропорційності. Закон визначає чіткий порядок регулювання цих правовідносин, який має бути дотриманий всіма суб'єктами.
Позивач відзначив, що неналежне використання земельних ділянок, які отримано у порушення визначеного законом порядку, може привести до унеможливлення реалізації прав на отримання земельних ділянок інших громадян, оскільки при наявності таких звернень, орган місцевого самоврядування може відмовити у їх наданні у зв'язку із їх відсутністю, у той час як землі, які б можливо було надати, будуть використовуватись особами, що отримали їх в порушення встановленого законом порядку.
У свою чергу держава, яка делегувала органу місцевого самоврядування повноваження щодо реалізації права громадян на землю, не зможе реалізувати надані Конституцією України гарантії на реалізацію такого права. А тому порушення у вказаній сфері беззаперечно є і порушенням інтересів держави. Інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та користувачем відповідно конституційних обов'язків здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю українського народу та користуватися природними об'єктами права власності народу виключно відповідно до вимог закону.
У даному випадку порушення інтересу держави (національного, суспільного інтересу) відбулося внаслідок порушення відповідачами у справі встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою. Вказані обставини свідчать про наявність передбачених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави в суді. Таким чином, Лубенська окружна прокуратура звертається до суду з позовом як самостійний позивач, оскільки орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, Лубенська міська рада, сама порушує інтереси держави. Інші органи, уповноважені захищати інтереси держави, у спірних правовідносинах відсутні.
Особа, яка подає позов, самостійно визначає спосіб захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Наявність нескасованої державної реєстрації права оренди відповідача 2 на спірну земельну ділянку не відповідає головним засадам державної реєстрації речових прав та у подальшому може унеможливити реалізацію іншими громадянами їхнього права на отримання земельної ділянки. Вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника.
Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки. Відповідачу 1 при реалізації владних управлінських функцій необхідно було застосовувати ту норму права, яка була чинною на момент прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, чого не було дотримано міською радою в межах цих правовідносин.
Враховуючи, що Законом № 1423-IX, яким зменшено розмір площі земельної ділянки, що може надаватись громадянину в оренду для городництва, не передбачалось жодних застережень щодо спеціального нормативно-правового регулювання, які можуть бути застосовані до триваючих правовідносин, пов'язаних із наданням дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо передачі земель для городництва, Лубенська міська рада не мала повноважень для прийняття рішення відповідно до статті 36 ЗК України в редакції Закону № 1423-ІХ.
21 березня 2025 року представник відповідача 2 - адвокат Лисенко А.Ф. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо заявлених у справі вимог. Погодився з доводами представника органу місцевого самоврядування. Звернув увагу, що на час надання дозволу на виготовлення технічної документації діяла норма ЗК України, яка не передбачала обмежень у площі земельної ділянки, яка передавалася в оренду громадянам для городництва. Вважав, що міська рада правильно застосувала норми матеріального права при затвердженні проектів із землеустрою, зокрема щодо відведення спірної земельної ділянки.
28 травня 2025 року до суду від третьої особи надійшло пояснення на позовну заяву, в якому вказано, що спірна земельна ділянка, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання та цільове призначення - для городництва належить на праві власності відповідачу 1, орендар - відповідач 2.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 36 ЗК України (з відповідними змінами) площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 га, а також інші норми матеріального права щодо порядку відведення земельної ділянки в оренду, державної реєстрації права оренди. Лубенській міській раді при реалізації владних управлінських функцій необхідно було застосовувати ту норму права, яка була чинною на момент прийняття спірних рішень, чого не було здійснено. Якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання.
На час звернення відповідача 2 із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду діяла стаття 36 ЗК України у редакції, яка не передбачала обмеження розміру земельної ділянки. Між тим, на час ухвалення рішення щодо затвердження проекту землеустрою, Законом № 1423-ІХ (набрав чинності 27 травня 2021 року), були внесені зміни до статті 36 ЗК України, якими передбачено, що площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 га.
Заяви, клопотання учасників справи
04 лютого 2025 року до суду надійшло клопотання відповідача 1 про повернення позовної заяви, яке суд не задовольнив.
17 лютого 2025 року до суду від представника відповідача 2 надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи, яку суд задовольнив.
18 лютого 2025 року від представника відповідача 2 до суду надійшла заява про перенесення судового засідання на іншу дату.
22 квітня 2025 року до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке суд задовольнив.
Разом із поясненням на позов та у клопотанні, яке надійшло до суду 28 жовтня 2025 року, третя особа просила розгляд справи за відсутності її представника.
26 травня 2025 року до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке суд не задовольнив.
30 вересня 2026 року до суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд задовольнив.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 15 січня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 18 лютого 2025 року, яке неодноразово відкладалося за клопотаннями учасників справи.
Ухвалою від 23 квітня 2025 року суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.
Ухвалою від 27 травня 2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 04 серпня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30 вересня 2025 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
20 листопада 2019 року ОСОБА_1 , (відповідач 2) звернувся до Засульської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення городництва, площею 2,00 га, розташованої на території села Березівка Лубенського району Полтавської області (а.с.83).
Рішенням Засульської сільської ради від 12 грудня 2019 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» надано дозвіл відповідачу 2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для оформлення права оренди на земельну ділянку із цільовим призначенням - для городництва у межах села Березівка. Рекомендовано відповідачу 2 укласти договір на виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з проектною організацією, яка має ліцензію на виконання зазначених робіт; представити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на розгляд та затвердження в сільську раду (а.с.82).
Рішенням Лубенської міської ради від 18 серпня 2021 року «Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду» (пункт 13) відповідно до поданої заяви відповідача 2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5322880301:01:003:0135, площею 2,0000 га, розташовану в селі Березівка Лубенського району Полтавської області, з цільовим призначенням - для городництва. Вказану земельну ділянку надано в оренду відповідачу 2 строком на п'ять років (а.с.18-21).
Пунктом 31 рішення Лубенської міської ради від 18 серпня 2021 року «Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду» зобов'язано та попереджено землекористувачів: у місячний термін укласти з міською радою договір на оренду землі та зареєструвати своє право в установленому законодавством порядку; неухильно виконувати обов'язки землекористувачів відповідно до вимог статті 96 ЗК України; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документів, що посвідчує право на неї та державної реєстрації, забороняється (стаття 125 ЗК України); використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематична несплата орендної плати є підставою для припинення права користування землею (стаття 141 ЗК України).
Відповідно до договору оренди від 09 вересня 2021 року Лубенська міська рада в особі міського голови Грицаєнка О. П. надала ОСОБА_1 у строкове платне користування земельну ділянку для городництва, кадастровий номер 5322880301:01:003:0135, площею 2,0000 га, розташовану в селі Березівка Лубенського району Полтавської області (пункт 1). В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 2,0000 га, у тому числі ріллі - 2,0000 га (пункт 2). На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна (пункт 3). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 10 серпня 2021 року становить 72 611,92 грн (пункт 4). Договір укладено на 5 років (пункт 7). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі в рік. Річна сума орендної плати на дату укладення договору становить 8 713,43 грн (пункт 9). Земельна ділянка передається в оренду для городництва (пункт 16). Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення для городництва, код за КВЦПЗ 01.01.07 (пункт 17). Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішення суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 33).
Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04 березня 2024 року № 368309066 право оренди відповідача 2 на земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 5322880301:01:003:0135, зареєстроване 27 вересня 2021 року, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 60672991 від 30 вересня 2021 року (а.с.27).
За змістом інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24 грудня 2024 року: кадастровий номер земельної ділянки - 5322880301:01:003:0135, цільове призначення - 01.07 для городництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для городництва, форма власності - комунальна, площа земельної ділянки - 2,0000 га, місце розташування - село Березівка Лубенського району Полтавської області, суб'єкт права власності на земельну ділянку - Лубенська міська рада, дата державної реєстрації права власності на земельну ділянку - 27 вересня 2021 року, номер запису про право власності на земельну ділянку - 44231465, вид речового права - право оренди земельної ділянки, суб'єкт речового права (права оренди земельної ділянки) - ОСОБА_1 , дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) права оренди земельної ділянки - 09 вересня 2021 року, номер запису про право оренди земельної ділянки - 44231516 (а.с.28).
Лубенська окружна прокуратура Полтавської області 07 березня 2024 року звернулася до Лубенського міського голови ОСОБА_2 із запитом у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому вказувала, зокрема, що рішенням Лубенської міської ради від 18 серпня 2021 року «Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано в оренду земельні ділянки для городництва відповідним особам, у тому числі і ОСОБА_1 . На підставі вказаного рішення Лубенською міською радою укладені договори оренди землі з цільовим призначенням для городництва з переліченими громадянами, у тому числі і з ОСОБА_1 . Вказані договори оренди укладені на підставі рішень, прийнятих всупереч земельного законодавства, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними, а земельні ділянки - поверненню територіальній громаді. Орган місцевого самоврядування має повноваження щодо передачі земельної ділянки в оренду для городництва, площа якої не перевищує встановлену чинним законодавством площу, а саме не більше 0,6 га. Надання громадянам, зокрема ОСОБА_1 земельних ділянок, загальною площею понад 0,6 га, в користування повинно було проводитись за результатами земельних торгів. Орган місцевого самоврядування при реалізації владних повноважень зобов'язаний застосовувати норму права, яка є чинною на момент прийняття рішення, що не було ним дотримано в межах цих правовідносин. У даному випадку Лубенська міська рада мала відмовити, зокрема ОСОБА_1 у затвердженні проектів землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок, площею більше ніж 0,6 га, для городництва, у зв'язку з невідповідністю чинному законодавству. Належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади є визнання недійсним договорів оренди землі, укладених між Лубенською міською радою та громадянами, зокрема ОСОБА_1 , а також повернення земельних ділянок Лубенській міській раді.
В указаному запиті від 07 березня 2024 року Лубенська окружна прокуратура Полтавської області просила надати інформацію: чи відомо Лубенській міській раді про її порушене право, а саме щодо незаконної передачі в оренду земель для городництва особам, зокрема і ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5322880301:01:003:0135, площею 2,0000 га; чи вживалися Лубенською міською радою заходи, спрямовані на поновлення порушених інтересів територіальної громади у відповідних правовідносинах (якщо вживалися, то вказати які саме і коли, а у разі не вжиття - вказати обґрунтовані причини); чи зверталася Лубенська міська рада до суду з позовами про визнання договорів оренди землі, укладених з громадянам, зокрема і ОСОБА_1 , на підставі рішення 10 сесії 8 скликання Лубенської міської ради від 18 серпня 2021 року, недійсними та повернення земельних ділянок територіальній громаді, якщо не зверталася, то повідомити про причину; чи планує Лубенська міська рада звертатися до суду із позовами, зокрема до ОСОБА_1 із зазначених вище підстав, якщо не планує, то вказати обґрунтовані причини.
Лубенська окружна прокуратура Полтавської області у запиті від 07 березня 2024 року також просила надати копії наступних документів, а саме: рішень Лубенської міської ради про надання дозволів на розробку землевпорядної документації, зокрема ОСОБА_1 з метою отримання земельних ділянок в оренду для городництва; рішення 10 сесії 8 скликання Лубенської міської ради Лубенського району від 18 серпня 2021 року «Про затвердження проектів із землеустрою відведення земельних ділянок та надання в оренду», яким затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема ОСОБА_1 договорів оренди землі, укладених між Лубенською міською радою та вказаними особами, щодо земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами, зокрема номером 5322880301:01:003:0135 (а.с.29-33).
Виконавчий комітет Лубенської міської ради листом від 27 березня 2024 року № 01-16/1594 повідомив Лубенську окружну прокуратуру Полтавської області про те, що звернення до суду з позовами про розірвання укладених договорів оренди з громадянами, є передчасним, планує винести питання щодо надання громадянам, зокрема ОСОБА_1 , земельних ділянок для городництва в оренду на чергову сесію міської ради. Рішення про надання дозволів на розробку землевпорядної документації названим громадянам, зокрема ОСОБА_1 , надавалися Засульською сільською радою і надати їхні копії Лубенська міська рада не має змоги. Копії інших документів можна отримати після прийняття рішення про наявність підстав для звернення прокурора з позовом до суду (а.с.34).
Лубенська окружна прокуратура Полтавської області 10 квітня 2024 року звернулася до Лубенського міського голови Грицаєнка О. П. з листом № 53-2371вих-24, в якому вказувала, що згідно з листом Лубенська міська рада планує винести питання щодо надання громадянам, зокрема ОСОБА_1 , земельних ділянок для городництва в оренду на чергову сесію міської ради. Водночас рішенням 10 сесії 8 скликання Лубенської міської ради Лубенського району від 18 серпня 2021 року «Про затвердження проектів із землеустрою відведення земельних ділянок та надання в оренду» та рішенням 8 сесії 8 скликання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 10 червня 2021 року «Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду» цим громадянам вже затверджено проекти землеустрою та передано в оренду земельні ділянки для городництва. Крім того, у наданій відповіді Лубенська міська рада не надала відповіді стосовно визнання укладених договорів оренди недійсними або їх розірвання.
Лубенська окружна прокуратура Полтавської області у листі від 10 квітня 2024 року № 53-2371вих-24 просила надати наступну інформацію: які земельні ділянки планує передати в оренду Лубенська міська рада громадянам, зокрема ОСОБА_1 ; коли заплановано проведення чергової сесії Лубенської міської ради, на якій буде розглядатися питання про надання в оренду громадянам, зокрема ОСОБА_1 , земельних ділянок в оренду для городництва; чи розірвано договори оренди землі, укладені між Лубенською міською радою та вказаними особами, щодо земельних ділянок, зокрема з кадастровим номером 5322880301:01:003:0135, якщо не розривалися, то повідомити про причину. Також просила повідомити причину, чому Лубенська міська рада не надала копії наступних документів, а саме: рішень Лубенської міської ради про надання дозволів на розробку землевпорядної документації, зокрема ОСОБА_1 , з метою отримання земельних ділянок в оренду для городництва; рішення 10 сесії 8 скликання Лубенської міської ради Лубенського району від 18 серпня 2021 року «Про затвердження проектів із землеустрою відведення земельних ділянок та надання в оренду» та рішення 8 сесії 8 скликання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 10 червня 2021 року «Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду» (а.с.35-36).
Виконавчий комітет Лубенської міської ради листом від 06 травня 2024 року повідомив Лубенську окружну прокуратуру Полтавської області про те, що Лубенська міська рада своїми рішеннями від 18 квітня 2024 року підтвердила чинність своїх рішень від 18 серпня 2021 року та 10 червня 2021 року і відмовила у скасуванні своїх рішень про надання земельних ділянок для городництва громадянам, зокрема ОСОБА_1 . При прийнятті рішення Лубенська міська рада керувалася тим, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність. Зазначені особи (зокрема, ОСОБА_1 ) ще у Засульській сільській раді Лубенського району Полтавської області отримали дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок до прийняття змін до статті 36 ЗК України, якими були встановлені обмеження у розмірі площі землі, яка може бути передана громадянам для городництва.
Лубенська міська рада рішенням 40 сесії 8 скликання від 18 квітня 2024 року «Про відмову у скасуванні рішень» відмовила у скасуванні та підтвердила чинність рішення Лубенської міської ради від 18 серпня 2021 року «Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду» в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх в оренду, зокрема ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5322880301:01:003:0135, площею 2,0000 га, розташовану у селі Березівка Лубенського району Полтавської області, з цільовим призначенням - для городництва, та надання її в оренду строком на 5 років. Запропоновано орендарям зазначених земельних ділянок (зокрема ОСОБА_1 ) добровільно повернути орендовані ними земельні ділянки власнику - Лубенській територіальній громаді шляхом укладення додаткових угод про дострокове розірвання договорів оренди землі та актів приймання-передачі земельних ділянок з Лубенською міською радою (а.с.38-39).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачами виникли правовідносини, пов'язані із правомірністю набуття відповідачем 2 права оренди спірної земельної ділянки.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», станом на дату виникнення спірних правовідносин.
У зв'язку не неправомірним набуттям відповідачем 2 права оренди спірної земельної ділянки позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
По-перше, щодо вимоги про визнання недійним договору оренди землі.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (частина друга статті 4 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону (частина друга статті 16 Закону України «Про оренду землі»).
За змістом частини першої статті 36 ЗК України громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.
Вказана редакція частини першої статті 36 ЗК України діяла на час вирішення питання про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та укладення спірного договору оренди, а також діє і на час вирішення судом першої інстанції заявленого у справі спору.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (частина перша статті 123 ЗК України).
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина п'ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (частина п'ятнадцята статті 123 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 ЗК України).
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (частина перша статті 152 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).
Частиною першою та третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частини перша та п'ята статті 216 ЦК України).
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).
По-друге, щодо скасування державної реєстрації права оренди
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац другий частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац третій частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
По-третє, щодо повернення відповідачем 2 спірної земельної ділянки у розпорядження відповідача 1.
Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною другою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача слід задовольнити з огляду на таке.
По-перше, щодо вимоги про визнання недійним договору оренди землі.
Аналіз вказаних вище норм права, зокрема частини першої статті 36 ЗК України в редакції Закону № 1423-IX, який набрав чинності 27 травня 2021 року, свідчить про те, що громадянин має право на отримання земельної ділянки в оренду для городництва, площа якої не може перевищувати встановлену нормами матеріального права площу, а саме не більше 0,6 га.
Водночас, як вбачається із вказаних вище документів, зокрема заяви відповідача 2, рішення Засульської сільської ради Полтавської області, рішення відповідача 1, договору оренди землі, відповідачу 2 надано у користування земельну ділянку для городництва, площа якої становить 2,0000 га, що суперечить частині першій статті 36 ЗК України.
Звернення особи до органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи в отриманні цієї земельної ділянки, за відсутності для цього визначених законом перешкод. Наявність таких перешкод унеможливлює реалізацію відповідного інтересу. Пропозиція нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін договору.
З урахуванням положень статті 36 ЗК України, спірна земельна ділянка, площею 2,0000 га, фактично не могла передаватися для городництва, оскільки її площа перевищує гранично допустиму норму, про що сторони оспорюваного договору знали чи повинні були знати. Отже, поведінка обох його сторін не може вважатися добросовісною.
Спірна земельна ділянка комунальної власності передана без проведення земельних торгів в оренду фізичній особі, така ситуація порушує земельні права та інтереси Лубенської територіальної громади, а отже, і інтереси держави, тому потребує вжиття заходів до їх захисту.
Договірні відносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов'язується з моментом видання рішення про передання в оренду земельної ділянки. Отже, таке рішення не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту. Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу «jura novit curia» - суд знає закони. Тому суд має самостійно дати правову оцінку таким правовідносинам.
Враховуючи викладене, належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади в цій справі є визнання недійсним саме договору оренди землі від 09 вересня 2021 року, укладеного між Лубенською міською радою та ОСОБА_1 , щодо спірної земельної ділянки, оскільки підставою для реєстрації права оренди відповідача 2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є саме вказаний договір, а не рішення органу місцевого самоврядування.
За результатом судового розгляду встановлено факт невідповідності оспорюваного договору оренди землі від 09 вересня 2021 року вимогам частини першої статті 36 ЗК України в редакції Закону № 1423-IX, який набрав чинності 27 травня 2021 року, та наявність правових підстав для визнання його недійсним.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право на мирне володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право мирне володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право на мирне володіння майном. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право на мирне володіння майном понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України», «Кривенький проти України»).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
За таких обставин, суд вважає, що втручання держави у право оренди ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок в оренду порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства про зобов'язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку, передбаченому законом.
Можливість отримання в оренду необмежену кількість землі для городництва нівелює мету встановлення граничної площі земельної ділянки, яка може бути надана для цілей городництва.
В контексті обставин справи, що розглядається, дотримання приписів земельного законодавства при укладенні договору оренди землі, що перебуває у комунальній власності, відповідає легітимній меті та встановленим правилам у Законі України «Про оренду землі» та ЗК України, що покликані забезпечувати раціональне використання та охорону земель, забезпечення гарантій прав на землю, зробити прозорі умови для передачі земельних ділянок в орендне користування, а також встановлення певних обмежень у правах землекористувачів земельних ділянок для городництва.
З огляду на викладене, доводи відповідачів про те, що задоволення позовних вимог призведе до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушить справедливий баланс між інтересами держави, пов'язаними з цим втручанням, та інтересами ОСОБА_1 , який зазнає такого втручання, є помилковими.
Не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову доводи відповідачів, що на час звернення ОСОБА_1 із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення городництва, надання дозволу на розробку вказаного проекту частина перша статті 36 ЗК України не передбачала обмежень щодо площі земельної ділянки, яка надається громадянину в оренду для городництва.
Дозвіл на розроблення проекту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому. Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Обов'язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Можна кваліфікувати як недобросовісну таку поведінку власника земельної ділянки (в особі органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки у власність, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні або затверджує проект землеустрою щодо суперечить нормам матеріального права.
З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка не буде надана їй у власність (користування). Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки у власність (у користування).
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16 вказував, що якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року у справі № 5-р/2018).
Рішення Лубенської міської ради від 18 серпня 2021 року «Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду», зокрема в частині затвердження проекту землеустрою про відведення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийнято без врахування того, що Законом № 1423-ІХ, який набрав чинності 27 травня 2021 року, внесено зміни до статті 36 ЗК України, зокрема, щодо площі земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва та не може перевищувати 0,6 га.
Таким чином, рішення Лубенської міської ради від 18 серпня 2021 року «Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийнято з порушенням вимог частини першої статті 36, статті 124, статті 134 ЗК України, що мало б бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі частини п'ятнадцятої статті 123 ЗК України.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Оскільки наслідками прийняття рішення Лубенської міської ради від 18 серпня 2021 року «Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду» між вказаним органом місцевого самоврядування та ОСОБА_1 09 вересня 2021 року укладено договір оренди землі, який також суперечить вимогам частини першої статті 36 ЗК України в частині площі земельної ділянки, яка передана в оренду для городництва, то зазначений правочин підлягає визнанню недійсним.
По-друге, щодо скасування державної реєстрації права оренди
З аналізу вказаних вище вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку, необхідно скасувати та припинити право оренди ОСОБА_1 .
Позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку та зобов'язання її повернути є похідними від позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди, а тому також підлягають задоволенню (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 липня 2025 року у справі № 161/8859/23).
По-третє, щодо повернення відповідачем 2 спірної земельної ділянки у розпорядження відповідача 1.
Діями відповідача 1 порушено визначену законодавцем процедуру передачі в оренду земельних ділянок для городництва, а саме, надання такої ділянки у розмірі більшому, ніж встановлено законом, а отже, має місце порушення принципу ефективності використання таких земельних ділянок у найвищих інтересах територіальної громади.
Прокурор обґрунтовано зазначив у позові, що повернення земельної ділянки територіальній громаді переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами.
Отже, спірну земельну ділянку необхідно повернути у розпорядження Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Полтавської області (відповідачу 1).
Неналежне використання земельних ділянок, тобто тих, які отримано у порушення визначеного законом порядку, може привести до унеможливлення реалізації права на отримання земельних ділянок інших громадян, оскільки при наявності таких звернень орган місцевого самоврядування може відмовити у їх наданні у зв'язку із їх відсутністю, у той час як землі, які б можливо було надати, будуть використовуватись особами, що отримали їх в порушення встановленого порядку.
У свою чергу, держава, яка делегувала органу місцевого самоврядування повноваження щодо реалізації права громадян на землю, не зможе реалізувати надані Конституцією України гарантії на реалізацію такого права. А тому порушення у вказаній сфері беззаперечно є і порушенням інтересів держави.
Посилання представника Лубенської міської ради на те, що наявний інший компетентний орган, який міг звернутися до суду цим позовом, є безпідставним з огляду на таке.
Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).
У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» закріплено що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду у розумний строк.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 вказувала, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави. Прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
У спірних правовідносинах Керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Іван Кінаш звернувся до суду як самостійний позивач, з огляду на те, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а саме Лубенська міська рада є відповідачем у справі, оскільки сама порушує інтереси держави. Інші уповноважені органи у цьому разі відсутні.
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать звернення до суду з позовами про визнання недійсними угод, укладених із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок державної, комунальної власності (пункт «д-1» частини першої статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).
Серед вказаного переліку повноважень відсутня можливість звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
У контексті спірних правовідносин Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не є стороною договору оренди землі, на відміну від Лубенської міської ради.
За таких обставин Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не є учасником спірних відносин і не наділене повноваженнями (компетенцією) звертатися до суду з вимогою у цій справі про визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі.
Органом, який уповноважений територіальною громадою на здійснення функцій щодо надання земельних ділянок певної категорії у власність, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства на території Лубенської територіальної громади є Лубенська міська рада, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на території вказаної громади.
Водночас Лубенська міська рада як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сама порушує інтереси держави, є відповідачем у справі, тому не може бути одночасно і позивачем.
У справі, яка переглядається, прокурор у позові посилався на бездіяльність Лубенської міської ради щодо повернення спірного майна територіальній громаді у судовому порядку та подав до суду докази на підтвердження таких обставин.
Безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та укладення договору, які є незаконними та порушують інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує.
Листами від 07 березня 2024 року та від 10 квітня 2024 року Лубенська окружна прокуратура Полтавської області повідомила Лубенську міську раду про виявлені порушення під час передачі спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 .
Водночас, Лубенська міська рада не вживала заходів, спрямованих на захист інтересів держави, навпаки, рішенням 40 сесії 8 скликання від 18 квітня 2024 року «Про відмову у скасуванні рішень» відмовила у скасуванні та підтвердила чинність рішення Лубенської міської ради від 18 серпня 2021 року «Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду» в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх в оренду, зокрема ОСОБА_1 щодо відведення спірної земельної ділянки, за цільовим призначенням - для городництва, та надання її в оренду строком на 5 років.
Під час розгляду справи представник зазначеного органу місцевого самоврядування наполягав на відсутності правових підстав для задоволення заявлених у справі вимог та вказував на порушення державою в особі її законодавчого органу статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Представник Лубенської міської ради наполягав, що держава в особі законодавчого органу не врахувала того, що порушує правомірні очікування громадян, які станом на 27 травня 2021 року отримали дозволи на розробку відповідної землевпорядної документації, на отримання у користування земельних ділянок для городництва у більших розмірах, ніж передбачено частиною першою статті 36 ЗК України.
Вказані дії свідчать про бездіяльність Лубенської міської ради, тому наявні виключні підстави для представництва інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду із позовом у цій справі.
За таких обставин, суб'єкт, наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у випадку прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення та укладення незаконного договору оренди, відсутній, що становить виключний випадок, коли прокурор має не тільки право, але і обов'язок, звернутися до суду для захисту інтересів держави. Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
З огляду на вказане, не заслуговують на увагу доводи відповідачів про повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 185, пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, відповідно.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права (інтересу); сплив позовної давності.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
При оцінці обраного позивачем способу захисту судом враховано його ефективність, такий спосіб захисту відповідає змісту порушеного права територіальної громади, характеру правопорушення та забезпечить поновлення порушеного права. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти позивач, вважаючи, що таким чином буде припинено порушення прав територіальної громади.
Необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - територіальної громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Таким чином, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 9 084,00 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією №3633 від 25 грудня 2024 року. Як вбачається із змісту вказаної платіжної інструкції, судовий збір сплачено Полтавською обласною прокуратурою.
Оскільки за результатом розгляду справи позов задоволено, то з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури необхідно стягнути 9 084,00 грн судового збору, тобто по 4 542,00 грн з кожного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовні вимоги Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Івана Кінаша в інтересах держави до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та ОСОБА_1 , третя особа по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки, - задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди землі від 09 вересня 2021 року, укладений між Лубенською міською радою Лубенського району Полтавської області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322880301:01:003:0135, площею 2,0000 га, дата державної реєстрації права - 27 вересня 2021 року.
Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322880301:01:003:0135, площею 2,0000 га, розташовану в селі Березівка Лубенського району Полтавської області, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Ромоданівської селищної ради Телеш Ю.В. від 27 вересня 2021 року, індексний номер 6072991, та припинити право оренди на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5322880301:01:003:0135, площею 2,0000 га, розташовану в селі Березівка Лубенського району Полтавської області Лубенського району Полтавської області, у розпорядження Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області.
Стягнути з Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (юридична адреса: 37500, Полтавська область, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №33, код ЄДРПОУ 21053182) на користь Полтавської обласної прокуратури (юридична адреса: місто Полтава, вулиця 1100-річчя Полтави, будинок №7; р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ місто Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у сумі 4 542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) гривні.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (юридична адреса: місто Полтава, вулиця 1100-річчя Полтави, будинок №7; р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ місто Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у сумі 4 542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) гривні.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Олег Безцінний, юридична адреса: 37500, Полтавська область, місто Лубни, вулиця Старотроїцька, будинок №13, код ЄДРПОУ 02910060
Відповідачі:
Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області, юридична адреса: 37500, Полтавська область, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №33, код ЄДРПОУ 21053182.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 .
Третя особа по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, юридична адреса: 36039, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Затишна, будинок №23, код ЄДРПОУ 39767930.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В. Рудалєва