24 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/24434/25
Провадження № 33/820/778/25
Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., за участю секретаря судового засідання Дюг А.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Керницької О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, особи з інвалідністю 3-ї групи,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
За постановою судді, 13 липня 2025 року приблизно о 14 год 00 хв ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: місто Хмельницький, вулиця Старокостянтинівське шосе, 2/1Б, біля ТЦ «Агора», умисно висловлював погрози, нецензурну лайку на адресу своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , чим завдав шкоду її психічному здоров'ю та вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Крім того, 13 липня 2025 року приблизно о 14 год за адресою: місто Хмельницький, вулиця Старокостянтинівське шосе, 2/1Б, біля ТЦ «Агора» ОСОБА_1 в присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно висловлював погрози, нецензурну лайку на адресу своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , чим завдав шкоди психічному здоров'ю дитини ОСОБА_3 та вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року, вказану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Уважав, що рішення суду першої інстанції було постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Звертав увагу на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що протоколи про адміністративне правопорушення були складені лише зі слів заявниці ОСОБА_2 через 30 днів після подій, на підставі яких вони були складені, протоколи не підтверджені взагалі доказами, відсутні свідки подій, відсутні відео чи аудіозаписи.
Окрім того, посилався й на те, що відсутні докази про виклик поліції 13 липня 2025 року та взагалі виклик поліції на місце подій в будь-який інший день, місяць та рік за адресою: місто Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, 2/1 Б біля ТЦ «Агора».
Стверджував про відсутність зазначених подій та взагалі зустрічі з ОСОБА_2 13 липня 2025 року. бо перебував тоді в іншому районі міста.
Суд першої інстанції всі обставини не встановив, не звернув увагу на відсутність доказів, які би підтверджували обвинувачення, та прийшов помилкового висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП, та доведеності його вини в цьому правопорушенні.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Керницьку О.В. на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, приходжу до висновку про таке.
Строк на оскарження постанови суду першої інстанції був пропущений ОСОБА_1 з поважних причин та підлягає поновленню апеляційним судом.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Цих вимог закону суд першої інстанції при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення дотримався.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто, умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Диспозицією ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ст.1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість завдання чи завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Однак, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство». Системний аналіз чинного національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Водночас, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Самі по собі конфліктні стосунки та вживання нецензурної лексики, не формують собою домашнє насильство, але утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, тільки в тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, тобто, зазначені дії становлять собою об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу, що вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, визначеними у ст.ст.269, 272 КУпАП, що є необхідним елементом складу цього правопорушення.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджена доказами, а саме:
- відомостями з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 13 серпня 2025 року, згідно з яким прийнято усну заяву ОСОБА_2 про систематичне вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно неї в присутності малолітньої дитини;
- відомостями з рапорту ст. інспектора з ЮП СП ВнП №1 ХРУП ГУНП у Хмельницькій області Осуховської Н. про перевірку звернення ОСОБА_2 про систематичне вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно неї в присутності малолітньої дитини, за результатами якої з ОСОБА_1 було проведено профілактичну бесіду щодо заборони подальшого вчинення протиправних дій та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 КУпАП;
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 420741 від 19 серпня 2025 року, в якому зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, а саме те, що 13 липня 2025 року близько 14 год 00 хв за адресою: місто Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, 2/1 Б біля ТЦ «Агора» ОСОБА_1 у присутності своєї малолітньої доньки - ОСОБА_3 , умисно висловлював погрози, нецензурну лайку на адресу своєї колишньої дружини - ОСОБА_2 , чим завдав шкоди психічному здоров'ю дитини та вчинив домашнє насильство психологічного характеру;
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 420742 від 19 серпня 2025 року, в якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, а саме те, що 13 липня 2025 року близько 14 год 00 хв за адресою: місто Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, 2/1 Б біля ТЦ «Агора» ОСОБА_1 умисно висловлював погрози, нецензурну лайку на адресу своєї колишньої дружини - ОСОБА_2 , чим завдав шкоду психічному здоров'ю та вчинив домашнє насильство психологічного характеру;
- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 13.08.2025р. та від 19.08.2025р. про систематичне вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно неї в присутності малолітньої дитини упродовж 2025 року та, зокрема, 13.07.2025р., унаслідок чого в неї та доньки виник страх, тривожність, постійне почуття небезпеки.
Окрім цього, в судовому засіданні суду першої інстанції потерпіла ОСОБА_2 підтвердила, що 13 липня 2025 року в проміжку часу від 13 год 30 хв до 14 год вона гуляла донькою і зустрілась з подругою ОСОБА_4 біля ТЦ «Агора». Під час розмови до них несподівано підбіг її колишній чоловік ОСОБА_1 , схопив доньку за руку і потягнув убік, почав їй розповідати про хвору бабусю. Донька злякалась і сховалась за нею, а ОСОБА_1 почав ображати її, говорив, що «вона за все відповість». Це вона сприйняла за погрозу і вони були змушені зайти в торговий центр;
Такі показання потерпілої ОСОБА_2 підтвердила і свідок ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції показала, що 13 липня 2025р. в обідній час вони зустрілися з ОСОБА_2 та її донькою ОСОБА_6 біля ТЦ «Агора». Коли вони розмовляли, то до них на автомобілі під'їхав ОСОБА_1 , який вийшов з автомобіля, підбіг до них, схопив малолітню доньку за руку і потягнув за собою, говорив їй про те, що захворіла бабуся. Дитина пручалась, не хотіла з ним іти. Коли ОСОБА_2 забрала дитину, то ОСОБА_1 почав ображати її, тому вони зайшли в торговий центр.
У судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що в зазначений в протоколі день та час він свою колишню дружину та доньку не бачив, оскільки перебував в іншому місці на зустрічі з ОСОБА_7 . Не заперечував, що така зустріч з ОСОБА_2 в присутності доньки ОСОБА_3 та подруги потерпілої біля ТЦ «Агора» мала місце іншого дня, можливо, 15 липня 2025 року.
Такі показання ОСОБА_1 про зустріч 13 липня 2025 року в період з 14 год до 15 год 30 хв підтвердив допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_7 , що не спростовує обставин учинених ОСОБА_1 правопорушень приблизно о 14-й годині того ж дня.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив з доведеності його вини, обґрунтовуючи свій висновок змістом протоколів про адміністративне правопорушення, іншими наведеними вище письмовими доказами та показаннями свідків.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Згідно з вимогами ст.252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Проаналізувавши вказані докази, можна прийти до висновку, що вони узгоджуються між собою та є належними, підстав визнавати їх недопустимими чи недостовірними немає.
Дослідивши обставини справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки в ході судового розгляду доведено характер вчиненого домашнього насильства, а саме дії психологічного характеру відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - образи словами нецензурної лайки та погрози, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю останніх.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявний між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 конфлікт, який пов'язаний з розірванням шлюбу, носить тривалий характер, учасники не можуть дійти спільної згоди щодо спілкування з дитиною ( ОСОБА_3 ), особистих та соціальних стосунків.
На даний час у суді вирішуються питання про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення способів (порядку) участі у вихованні та спілкуванні з дитиною за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (справа №686/9952/25); про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та визначення участі у вихованні дитини за позовною заявою ОСОБА_8 до ОСОБА_2 (справа №686/8764/25); про поділ спільного майна за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (справа №686/8531/24); про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (справа №686/9828/25).
Окрім того, згідно з психодіагностичним заключенням, малолітня ОСОБА_3 має позитивне відношення до найближчого соціального оточення, а саме мами ( ОСОБА_2 ) та її теперішнього чоловіка ОСОБА_9 .
Що стосується рідного батька ОСОБА_1 , то стосунки з ним визначаються як небезпечні та такі, що викликають страх у дитини, його сприймає як фігуру з минулого, з якою не хоче спілкуватись, адже це спричиняє неприємні спогади. Бабуся, мама рідного батька, також викликає в дитини негативні спогади та емоції. Означена ситуація негативно вплинула на психоемоційний стан дитини.
Визначення поняття домашнього насильства також надано і в Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція), відповідно до положень якої «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
При цьому низка міжнародних документів (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи від 30 квітня 2002 року про захист жінок від насильства, Декларація Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй про викорінення насильства щодо жінок (1993), судова практика ЄСПЛ наголошують на забезпеченні поваги до сімейного життя та особливій вразливості жертв домашнього насильства, зокрема, дітей, та необхідності активної участі держави в їхньому ефективному захисті.
У даному випадку наявні докази на підтвердження вчинення дій психологічного характеру відносно потерпілих, тому вказані дії охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки можливе завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковано за ч.1 та ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Порушень вимог законодавства, які би ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.173-2 КУпАП, не встановлено.
Переконливих доводів у апеляційній скарзі чи в судовому засіданні апеляційного суду, які би спростовували висновки суду першої інстанції, немає.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах.
Адміністративне стягнення накладено відповідно до вимог ст.33 та з урахуванням приписів ч.2 ст.36 КУпАП.
Тому підстави для скасування постанови судді місцевого суду та закриття провадження у справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП,
Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 та ч.2 ст.173-2 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Матущак М.С.